Постанова

від 29.09.2021 по справі 700/319/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 700/319/20

провадження № 61-10346св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс , державний реєстратор виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопа Богдан Анатолійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Іванишин Олександр Олегович, на рішення Лисянського районного суду Черкаської області, у складі судді Бесараб Н. В., від 04 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Єльцова В. О., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., від 25 травня

2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління (далі - ГУ) Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Наше Зерно Плюс , державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А. про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права власності, визнання недійсним договору оренди землі, припинення права оренди та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що вона подала до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області клопотання від 19 липня 2019 року, в якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0354.

Вказане клопотання зареєстровано в ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 02 серпня 2019 року за вхідним № К-5753/0/94-19.

За результатами розгляду вказаного клопотання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видано наказ № 23-3045/14-19-СГ від 16 серпня 2019 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Надалі позивач через свого представника уклала договір з сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Після розробки, проект землеустрою був погоджений експертом державної експертизи ОСОБА_4 згідно висновку від 08 листопада 2019 року № 15050/82-19.

Через Управління надання адміністративних послуг 16 грудня 2019 року

позивачем подано заяву до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області. До заяви було долучено витяг з Державного земельного кадастру та погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За результатами розгляду заяви ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видало наказ від 02 січня 2020 року № 23-69/14-20-СГ, яким відмовило позивачеві у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0354 у власність з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проект землеустрою та цю ж земельну ділянку передано у власність іншій особі.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 15 січня 2020 року згідно рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50659385 від 15 січня 2020 року, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0354 зареєстровано за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 35043618.

Підставою для реєстрації права власності став наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення № 23-6695/14-19-СГ від 28 грудня 2019 року.

З цієї ж інформаційної довідки позивач дізналася, що державним реєстратором виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопою Б. А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50784679 від 23 січня

2020 року, яким зареєстровано інше речове право: право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0354, номер запису про інше речове право: 35161141. Підставою для виникнення права оренди зазначено - договір оренди землі б/н від 20 січня 2020 року.

Вважає, що накази ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року про передачу у власність земельної ділянки та від 02 січня

2020 року про відмову позивачеві у затвердженні проекту землеустрою є незаконними, а право власності ОСОБА_2 та договір оренди землі відповідно є недійсними.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 23-69/14-20-СГ від 02 січня 2020 року Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних мажах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0354, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 23-6695/14-19-СГ від 28 грудня 2019 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0354) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50659385 від 15 січня

2020 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0354 за ОСОБА_2 та визнати припиненим право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0354, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 січня 2020 року, запис за номером 35043618;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс , об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0354, розташованої на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50784679 від 23 січня

2020 року, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0354 за ТОВ Наше Зерно Плюс та визнати припиненим право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0354, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 січня 2020 року, запис за номером 35161141;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0354, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 04 лютого

2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 23-69/14-20-СГ від 02 січня 2020 року Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0354.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 23-6695/14-19-СГ від 28 грудня 2019 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0354, із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50659385 від 15 січня

2020 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0354 за ОСОБА_2 .

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс , об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0354, що розташована на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50784679 від 23 січня

2020 року, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0354 за ТОВ Наше Зерно Плюс .

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що дії позивача щодо оформлення земельної ділянки були послідовними, своєчасними, добросовісними, з дотриманням вимог законодавства, а ГУ Держгеокадастру у Черкаській області фактично було надано необґрунтовану перевагу у відведенні спірної земельної ділянки іншій особі, що є порушенням конституційного права на рівність перед законом, гарантованого статтею 24 Конституції України.

Також враховано, що під час передачі спірної земельної ділянки не було дотримано вимог, передбачених Конституцією України та ЗК України, а тому наявні підстави для визнання недійсним договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс . При цьому, є правомірними вимоги про скасування рішення державного реєстратора та визнання припиненим права власності ОСОБА_2 та права оренди ТОВ Наше Зерно Плюс .

Разом з тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, оскільки суд позбавлений можливості втручатися у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Крім того, суд вказав, що з часу внесення запису про скасування державної реєстрації права власності, відповідне право власності вважається припиненим, а тому відповідні вимоги є передчасними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Іванишин О. О., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23 червня 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Іванишин О. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із районного суду. Зупинено, до закінчення перегляду в касаційному порядку, дію рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2021 року.

У липні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення, не врахували висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, від 29 вересня 2020 року у справі

№ 688/2908/16-ц, від 05 травня 2020 року у справі № 750/3917/17,

від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16,

від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц,

від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15,

від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 823/2042/16, від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18,

від 21 серпня 2019 року у справі № 805/2857/17, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16, від 27 листопада 2019 року у справі

№ 815/1915/18, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 та у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 686/24410/17,

від 11 листопада 2020 року у справі № 570/4524/17, від 11 листопада

2020 року у справі № 472/1282/17, від 04 вересня 2019 року у справі

№ 527/2036/18, від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18, від 24 січня 2020 року у справі № 316/979/18, від 30 серпня 2018 року у справі

№ 817/586/17, від 02 червня 2021 року у справі № 707/2237/18, від 18 лютого 2021 року у справі № 570/2301/17, від 05 вересня 2019 року у справі

№ 638/2304/17, від 03 лютого 2021 року у справі № 686/10381/16, від 08 липня 2020 року у справі № 363/2968/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389

ЦПК України).

Заявник вважає, що і ОСОБА_2 і позивачем були вчинені визначені земельним законодавством дії, спрямовані на отримання земельної ділянки у власність в порядку безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам, які були послідовними, добросовісними, майже одночасними та здійснені з дотриманням вимог законодавства. При цьому, судами не було враховано, що ОСОБА_2 , раніше за позивача, було замовлено розроблення проекту землеустрою, погоджено його у в установленому законом порядку та подано його на затвердження ГУ Держгеокадастру у Черкаській області. Тобто, ОСОБА_2 першим було пройдено всю відповідну процедуру та в нього виникли правомірні очікування і легітимні сподівання на отримання у власність спірної земельної ділянки, проте процедура отримання останнім права власності на земельну ділянку за його першою заявою не завершилась внаслідок протиправних дій ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, яким було відмовлено в затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, що не передбачені нормами чинного законодавства.

Вказує, що суди попередніх інстанцій, пославшись на те, хто з фізичних осіб першим подав ГУ Держгеокадастру у Черкаській області свою заяву про затвердження проекту землеустрою, не дослідили та не дали правової оцінки попереднім діям та поведінці учасників спірних правовідносин.

Натомість ОСОБА_2 ще 24 вересня 2019 року звернувся до

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про затвердження погодженого проекту землеустрою та надання спірної земельної ділянки у власність.

Подання ОСОБА_2 останнього разу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області заяви про затвердження проекту землеустрою та надання йому у власність спірної земельної ділянки пізніше за подання позивачем аналогічної заяви стало можливим виключно як результат недобросовісної поведінки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області по відношенню до нього. Проте, вказана обставина не спростовує всіх висновків щодо проходження саме ОСОБА_2 першим всіх визначених законом етапів порядку безоплатної приватизації спірної земельної ділянки.

Крім того, судами не враховано, що позивач, отримавши в один день

(16 серпня 2019 року) із ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, значно пізніше (01 жовтня 2019 року) за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) замовила розроблення відповідного проекту землеустрою, значно пізніше (05 листопада 2019 року) за ОСОБА_2 (27 серпня 2019 року) розробила та подала свій проект на погодження згідно вимог статті 186 1

ЗК України, значно пізніше (08 листопада 2019 року) за ОСОБА_2 (29 серпня 2019 року) отримала позитивне погодження такого проекту, значно пізніше

(20 листопада 2019 року) за ОСОБА_2 (24 вересня 2019 року) вперше звернулась до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про затвердження свого погодженого проекту. Отже, позивач свідомо допустила зволікання із розробкою та поданням на затвердження свого проекту, у зв`язку з чим цілком могла очікувати, що спірну земельну ділянку буде надано у власність іншій особі.

Заявник стверджував, що дії ОСОБА_2 щодо безоплатної приватизації земельної ділянки були добросовісними, своєчасними, послідовними та з повним дотриманням вимог земельного законодавства, оскаржувані рішення ГУ Держгеокадастру у Черкаській області за своєю суттю повністю відповідають принципам справедливості, розумності, добросовісності та не порушують жодних законних прав чи інтересів позивача.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04 лютого

2021 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 25 травня

2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Якименко О. В., який вважав, що оскаржені судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2019 року

№ 23-3045/14-19-СГ, надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту орієнтовного розміру 2,0 га.

Згідно договору від 01 жовтня 2019 року № 589 ФОП ОСОБА_3 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема

ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0354 площею 2,0 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Через управління надання адміністративних послуг, 16 грудня 2019 року, ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв представник, подала заяву до

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження вказаного проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року № 23-69/14-20-СГ відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0354 у власність з тих підстав, що наказом

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі цю ж земельну ділянку.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2019 року

№ 23-3017/14-19-СГ надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту орієнтовного розміру 2,0 га.

16 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність (вхідний

№ К-9850/0/94-19 від 18 грудня 2019 року) на наступний день, 17 грудня

2019 року, таку ж заяву на ту ж саму земельну ділянку подав ОСОБА_2 (вхідний № Ш-10044/0/94-19 від 20 грудня 2019 року).

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 28 грудня 2019 року видано наказ

№ 23-6695/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0354, із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту а частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом в частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом б частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186 1 ЗК України.

Судами установлено, що 16 серпня 2019 року, тобто в один день,

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видало накази, якими надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Черкаської області за межами населеного пункту.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову у надані такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до положень частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186 1

ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з частиною першою статті 79 1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

У дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України Про землеустрій ).

Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16 (провадження

№ 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20), яку суди застосували та в якій також зазначено, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

З матеріалів справи вбачається, що на час звернення ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7122887600:03:001:0354 перебувала у державній власності (землі резервного фонду) та вже була сформована, їй було присвоєно кадастровий номер, що підтверджується довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 16 січня 2018 року.

Таким чином, спірну земельну ділянку на час звернення ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області вже було визначено її як об`єкт цивільних прав не за розробленими за замовленням сторін проектами землеустрою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20), на яку правильно послалися суди попередніх інстанцій, зазначено, що розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності

(пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу.

За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, чи погодження проекту у порядку статті 186 1

ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі.

Судами встановлено, що після розроблення проекту землеустрою та його погодження у порядку статті 186 1 ЗК України ОСОБА_1 16 грудня 2019 року подала до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, у відповідь на яку нею отримано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня

2020 року № 23-69/14-20-СГ про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки з тих підстав, що вказану земельну ділянку вже було передано у власність іншій особі.

Разом з тим, ОСОБА_2 подав заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 17 грудня 2019 року і наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року

№ 23-6695/14-19-СГ йому затверджено документацію із землеустрою та надано земельну ділянку у власність зі зміною цільового призначення.

З огляду на викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно виходили з того, що незважаючи на те, що заява ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність передувала подачі заяви ОСОБА_2 , їй було відмовлено у затвердженні документації із землеустрою з підстав її передачі ОСОБА_2 , що свідчить про фактичне надання ГУ Держгеокадастру необґрунтованої переваги у відведенні земельної ділянки ОСОБА_2 .

За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про незаконність оспорюваних наказів

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року

№ 23-69/14-20-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки та від 28 грудня 2019 року

№ 6695/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення .

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Верховний Суд вважає також обґрунтованим висновки судів про недійсність договору оренди землі, укладеного 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс , щодо земельної ділянки кадастровий номер 7122887600:03:001:0354, оскільки під час її передачі у власність ОСОБА_2 . ГУ Держгеокадастру не було дотримано вимог, передбачених Конституцією України та ЗК України, що з урахуванням положень статей 203, 215

ЦК України, є правовою підставою для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 першим пройшов всі передбачені земельним законодавством процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, а тому першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої

процедури - прийняття ГУ Держгеокадастру у Черкаській області рішення про затвердження проекту землеустрою та надання йому спірної земельної ділянки у власність, є безпідставними, оскільки спростовуються змістом положень статті 118 ЗК України, відповідно до яких завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність.

На відмінну від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 першою подала належно оформлену заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому перша отримала легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття ГУ Держгеокадастру у Черкаській області рішення про затвердження проекту землеустрою та надання їй спірної земельної ділянки у власність.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_2 раніше за позивача було замовлено розроблення проекту землеустрою, погоджено в установленому законом порядку та першим подано його на затвердження

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, не можуть бути прийняті судом, оскільки заявнику було відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, у зв`язку із наявністю недоліків проекту. Заявник також звертався до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про затвердження проекту 21 листопада

2019 року, проте йому також було відмовлено, у зв`язку із наявністю недоліків проекту.

Верховний Суд, розглядаючи аналогічні справи № 700/316/20 (постанова

від 02 червня 2021 року), № 700/297/20 (постанова від 17 червня 2021 року), № 700/315/20 (постанова від 30 червня 2021 року), № 700/294/20 (постанова від 12 липня 2021 року), № 700/311/20 (постанова від 08 вересня 20 21 року), дійшов висновку, що черговість розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не має значення для захисту законного інтересу щодо можливості завершити розпочату процедуру приватизації земельної ділянки у тому разі, якщо розроблення проекту землеустрою було зумовлено зміною цільового призначення спірної земельної ділянки, тоді як земельна ділянка була вже сформованою та їй присвоєно кадастровий номер.

Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду викладений у постанові від 03 лютого 2021 року в справі № 686/10381/16, підлягають відхиленню оскільки відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З врахуванням встановлених у розглядуваній справі обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які заявник посилався в касаційній скарзі.

Оскаржені судові рішення узгоджуються із практикою Верховного Суду в аналогічних справах № 700/294/20, № 700/297/20, № 700/311/20, № 700/315/20, № 700/316/20.

Доводи касаційної скарги, які спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі та незгоду із обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, підлягають відхиленню з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції визначені статтею 400 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija

v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки, встановивши обставини справи та оцінивши докази, суди передніх інстанцій ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, які б тягнули за собою їх скасування, що відповідно до частини третьої статті 401

ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення районного суду та постанови апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, дію рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2021 року необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Іванишин Олександр Олегович, залишити без задоволення.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 04 лютого

2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 25 травня

2021 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Лисянського районного суду Черкаської області

від 04 лютого 2021 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта