Рішення

від 30.09.2021 по справі 240/13004/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м. Житомир

справа № 240/13004/21

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Любарської селищної ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Любарської селищної ради щодо розгляду у визначений законом спосіб та строк:

- клопотання вх.№4222 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення мені у приватну власність земельної ділянки розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із масиву земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 1823184600:03:003:1003;

- клопотання вх.№4242 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення мені у приватну власність земельної ділянки розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із масиву земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 1823181500:04:001:0029;

- клопотання вх.№4234 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення мені у приватну власність земельної ділянки розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із масиву земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 1823180400:04:002:0026;

- клопотання вх.№4194 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення мені у приватну власність земельної ділянки розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із масиву земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 1823184600:04:006:0101;

2) зобов`язати Любарську селищну раду на найближчому пленарному засіданні Любарської селищної ради у порядку, визначеному статтею 59 Закону України Про місцеве самоврядування з урахуванням висновків суду у даній справі розглянути та прийняти рішення за результатами розгляду:

- клопотання вх.№4222 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення мені у приватну власність земельної ділянки розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із масиву земельної ділянки комунальної власності кадастровим номер 1823184600:03:003:1003;

- клопотання вх.№4242 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки розміром 2,0 та для ведення особистого селянського господарства із масиву земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 1823181500:04:001:0029;

- клопотання вх.№4234 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із масиву земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 1823180400:04:002:0026;

- клопотання вх.№4194 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із масиву земельної ділянки комунальноївласності кадастровий номер 1823184600:04:006:0101.

Також у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу та інших витрат у розмірі 140 грн

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13 травня 202 1 року звернулась до Любарської селищної ради Житомирської області з чотирма клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею по 2 га, із земель сільськогосподарського призначення. Листами від 28.05.2021 Любарська селищна рада Житомирської області повідомила, що бажані земельні ділянки (масиви) передано в оренду для сінокосіння та випасання худоби, саме тому немає законних підстав для розробки проекту рішення щодо надання дозволу на розробку проекту із землеустрою з метою передачі у власність.

Вважаючи, що відповідачем внаслідок неприйняття рішення за її клопотаннями допущено протиправну бездіяльність, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Згідно з ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву від 14.08.2021 (за вх.№45705/21), у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що 28.05.2021 на всі звернення позивача підготовані письмові відповіді в яких зазначено, що земельні ділянки не є вільними, тому відсутні підстави для виконання вимог зазначених у клопотаннях.

Також вказує, що оскільки вказані позивачем у клопотанням земельні ділянки вже сформовані, містять кадастрові номери та не є вільними, тому в даному випадку мало б місце подання клопотання про поділ раніше сформованої земельної ділянки.

Повторно зазначає, що земельні ділянки за кадастровими номерами 1823184600:03:003:1003, 1823181500:04:001:0029, 1823180400:04:002:0026, 1823184600:04:006:0101 на час звернення позивача знаходились у користуванні інших осіб та не були вільними, що підтверджується договорами оренди.

21 вересня 2021 року позивач надіслала до суду заперечення на відзив (за вх.№53881/21), у якому додатково зазначає, що відповідно до інформаційної довідки з Державного земельного кадастру та Реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.06.2021 відсутні зареєстровані речові права (оренди) на спірні земельні ділянки.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 13 травня 2021 року звернувся до Любарської селищної ради Житомирської області із клопотаннями за вх.№№4222, 4242, 4234, 4194 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею по 2 га:

- за кадастровим номером 1823184600:03:003:1003 розташованої в с.Мотовилівка Мотовилівського старостинського округу Любарського району Житомирської області (а.с.6);

- за кадастровим номером 1823181500:04:001:0029 розташованої в Великоволицькому старостинському округу Любарського району Житомирської області (а.с.7);

- за кадастровим номером 1823180400:04:002:0026 розташованої в с.Березівка Березівського старостинського округу Любарського району Житомирської області (а.с.8);

- за кадастровим номером 1823184600:006:0101 розташованої в с.Мотовилівка Мотовилівського старостинського округу Любарського району Житомирської області (а.с.9).

Листами від 28.05.2021 №1054, №1090, №1102 та №1124, аналогічними за змістом, Любарська селищна рада Житомирської області повідомила позивачу, що її клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі у власність площею по 2,00 га розглянуто спеціалістами відділу земельних відносин Любарської селищної ради. В результаті розгляду заяв та доданих до них викопіювань встановлено, що земельні ділянки (масив), на які заявник бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою для передачі у власність земельної ділянки площею по 2,00 га, передані в оренду для випасання громадської худоби та сінокосіння, відповідно до договорів оренди (а.с. 19, 20, 21, 22).

Не погодившись із вказаними відмовами, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 13 Основного Закону проголошено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Положеннями статті 19 Основного Закону проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства мають право звернутися з відповідним клопотанням, з наданням відповідних документів.

Суд зазначає, що Земельним кодексом України визначено порядок розгляду даної категорії питань, та зазначається, що відповідний орган місцевого самоврядування розглянувши питання про надання земельної ділянки для особистого селянського господарства надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або мотивовану відмову.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Разом з тим ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України "Про місцеве самоврядування").

Положеннями статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З огляду на системний аналіз зазначених норм слідує, що за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою Любарською селищною радою Житомирської області повинно прийматися відповідне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про відмову в його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Матеріали справи свідчать, що за наслідком розгляду клопотань позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, Любарською селищною радою Житомирської області надано лише листи від 28.05.2021 №1054, №1090, №1102, №1124 в яких зазначено, що клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою розглянуто спеціалістами відділу земельних відносин Любарської селищної ради.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вказані листи мають інформаційний характер, оскільки безпосередніх рішень, які приймаються селищною радою на пленарному засіданні, відповідачем суду не надано.

Суд вказує, що в даному випадку позивач звернувся до відповідача не зі зверненнями, а з відповідними клопотаннями за наслідками розгляду яких суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповіді у формі листів.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення вимог статті 144 Конституції України, статей 25, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР, статті 118 Земельного кодексу України, клопотання позивача у встановлений чинним законодавством термін не було розглянуто на сесії селищної ради та не було прийнято жодного рішення за результатами такого обговорення.

Відсутність правових підстав для надання земельної ділянки у користування або відсутність фактичної можливості щодо такого надання не звільняє відповідача від обов`язку розглянути відповідну заяву виключно у передбаченому законом строки та у чітко визначеному порядку, із подальшим прийняттям рішення.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що направлення відповідачем листа за наслідками розгляду заяви є проявом не лише бездіяльності в частині прийняття рішення, але й свідчить про протиправну бездіяльність селищної ради, що полягає у неналежному розгляді заяви позивача.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII правові висновки Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Любарської селищної ради Житомирської області щодо неналежного розгляду клопотань ОСОБА_1 від 13 травня 2021 року за вх.№4222, №4242, №4234 та №4194 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею по 2 га: за кадастровим номером 1823184600:03:003:1003 розташованої в с.Мотовилівка Мотовилівського старостинського округу Любарського району Житомирської області; за кадастровим номером 1823181500:04:001:0029 розташованої в Великоволицькому старостинському округу Любарського району Житомирської області; за кадастровим номером 1823180400:04:002:0026 розташованої в с.Березівка Березівського старостинського округу Любарського району Житомирської області; за кадастровим номером 1823184600:006:0101 розташованої в с.Мотовилівка Мотовилівського старостинського округу Любарського району Житомирської області.

З метою належного захисту порушеного права, суд вважає за можливе зобов`язати Любарську селищну раду Житомирської області на найближчому пленарному засіданні розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13 травня 2021 року за вх.№4222, №4242, №4234 та №4194 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за кадастровими номерами 1823184600:03:003:1003, 1823181500:04:001:0029, 1823180400:04:002:0026, 1823184600:006:0101 та прийняти рішення за результатами їх розгляду, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем у порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на правову допомогу та інших витрат у розмірі 140 грн , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Частиною 5 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу викладених норм слідує, що витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов`язаними з конкретною справою; співмірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами, а саме: квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, касовим чеком, тощо.

У контексті відшкодування витрат на правову допомогу у цій справі, суд зазначає, що з договору від 10.05.2021 неможливо встановити розмір понесених витрат. У матеріалах справи відсутні акти наданих послуг/виконаних робіт, прийому-передачі, з яких би вбачався обсяг наданих послуг та їх прийняття позивачем. Відсутні докази на підтвердження фактичного отримання коштів адвокатським бюром Ярослава Кіндрася .

Крім того, слід зауважити, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин, а отже не потребує понесення значних правових витрат позивачем.

З огляду на вказане та недостатність безспірних доказів, які б підтверджували понесені позивачем витрати на оплату правової допомоги, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги щодо їх стягнення.

Щодо відшкодування позивачу інших витрат пов`язаних з розглядом справи, підготовкою до розгляду справи, а саме 140 грн, суд зазначає наступне.

Позивач з метою отримання відомостей з Державного реєстру речових прав щодо права власності на земельні ділянки, які нею запитувались, звернулась до центру надання адміністративних послуг та сплатила держмито у розмірі 120 грн = (30 грн х 4). На підтвердження понесених витрат у розмірі 120 грн позивачем надано суду копії квитанцій від 14.06.2021 про сплату вказаних коштів.

При цьому, суд вказує, що комісія банку при здійсненні вказаного платежу не підлягає відшкодуванню.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258, 261-262, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Любарської селищної ради (вул.Незалежності, 38, Любар, Житомирська область,13101, код ЄРПОУ 04345664) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльності Любарської селищної ради Житомирської області щодо неналежного розгляду клопотань ОСОБА_1 від 13 травня 2021 року за вхідним №4222, №4242, №4234 та №4194 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов`язати Любарську селищну раду Житомирської області на найближчому пленарному засіданні розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13 травня 2021 року за вхідним №4222, №4242, №4234 та №4194 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти рішення за результатами їх розгляду, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Любарської селищної ради Житомирської області судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 3632 (три тисячі шістсот тридцять дві) грн 00 (нуль) коп та інші витрати у розмірі 120 (сто двадцять) грн 00 (нуль) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 30 вересня 2021 року.

Суддя А.В. Горовенко