Рішення

від 27.09.2021 по справі 280/5764/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року Справа № 280/5764/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті позивачу при звільненні грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

2) зобов`язати відповідача виплатити на користь позивача грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби у сумі 39469,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 . При звільненні з військової служби позивачу не виплачена компенсація за неотримане речове майно. Позивач звернувся до відповідача із запитом про виплату вказаної компенсації, однак відповідач відмовив у нарахуванні та виплати компенсації за неотримане речове майно у зв`язку з тим, що позивач під час звільнення не подав відповідного рапорту. Позивач, з посиланням на норми Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ), Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178), Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністра оборони України 29.04.2016 №232 (далі - Інструкція №232), вказує, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби, право на виплату компенсації у військовослужбовця зберігається і після звільнення з військової служби. Позивач вважає, бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби протиправною. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12.07.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

06.08.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, та зазначає, що не оспорює право позивача на отримання відповідної компенсації, але визначена чинним законодавством процедура вимагає подання відповідного рапорту, який позивач під час звільнення зі служби не подавав. Заява про виплату компенсації за неотримане речове майно була подана позивачем 05.05.2021, однак в ній не було зазначено ні адреси для листування, ні реквізитів для перерахування коштів. Після з`ясування місцезнаходження позивача, 02.08.2021 на його банківський рахунок були перераховані кошти в сумі 38877,73 грн. без врахування військового збору. З огляду на викладене, просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) №238 від 11.12.2020 прапорщика ОСОБА_1 , техніка інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї, звільненого наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по особовому складу) від 08 грудня 2020 року №42-РС, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас за підпунктом «й» (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час дії особливого періоду) з правом носіння військової форми одягу, який здав справи та посаду 11 грудня 2020 року, виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення та направлено для постановки на військовий облік до Мелітопольського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Запорізької області.

За змістом витягу з наказу відомості про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відсутні.

05.05.2021 позивач подав заяву про виплату грошової компенсації за речове майно.

Представник позивача адвокат Воронін І.О. направив до відповідача адвокатський запит від 09.06.2021, в якому, крім іншого, просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у зв`язку з виключенням його зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 .

Листом 24.06.2021 №593 відповідач, з посиланням на пункт 4 Порядку №178, повідомив, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира військової частини. Зазначено, що заяву на виплату компенсації ОСОБА_1 до або у день звільнення не подав, а направив до військової частини лише 05.05.2021. Повідомлено, що на виконання Постанови №178 до командира військової частини НОМЕР_4 направлено супровідний лист із заявкою на кошти, що належать до видачі замість неотриманого речового майна, з відповідною довідкою про вартість цього майна, однак відповідь не надана.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані Законом №2011-ХІІ, Порядком №178, Інструкцією №232, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначає Порядок №178.

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції №232 встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

За приписами абзацу 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Отже, чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Водночас умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у справі №340/680/20 від 27.01.2021.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач під час проходження служби або звільнення зі служби звертався до ВЧ НОМЕР_2 з рапортом про виплату компенсації вартості за неотримане речове майно, а тому відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу при звільненні грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Крім того, суд зазначає, що згідно з правовою позицєю, викладеною Верховним Судом у постановах від 03.10.2018 у справі №803/756/17, від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18, від 04.02.2020 у справі №825/1571/16, від 30.07.2020 у справі №820/5767/17 - у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Таким чином військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, при цьому, обов`язковою умовою для отримання вказаної компенсації є подання відповідної заяви.

При цьому суд зазначає, що направлення на адресу відповідача адвокатського запиту не може бути розцінено судом як належне подання заяви (прохання про сприяння реалізації закріплених законодавством прав та інтересів) про виплату компенсації вартості за неотримане речове майно, оскільки відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Таким чином, адвокатський запит не може містити жодної іншої вимоги, ніж визначені наведеною вище статтею, тим більш, вимогу про вчинення певних дій в інтересах іншої особи. З метою реалізації права на отримання спірної компенсації позивач має можливість подати заяву особисто або через представника (у тому числі адвоката) на підставі документів, які посвідчують представницькі функції та їх обсяг. Однак, таке звернення оформлюється відповідною заявою. Слід також зауважити, що після направлення адвокатського запиту виникають правовідносини саме між адвокатом і органом, до якого цей запит був спрямований.

Разом з тим, до матеріалів справи надано копію заяви позивача від 05.05.2021 про виплату грошової компенсації за речове майно.

Крім того, відповідач надав докази того, що 02.08.2021 на картковий рахунок позивача перераховані кошти в рахунок компенсації за неотримане речове майно в сумі 38877,73 грн., яка виплачена з урахуванням військового збору 1,5%.

За змістом підпункту 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є, крім іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Враховуючи, що нарахована позивачу сума грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 39469,78 грн. є доходом в розумінні статті 163 Податкового кодексу України, отже фактична виплата нарахованої суми компенсації в розмірі 38877,73 грн. з утриманням військового збору 1,5% є правомірною.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить до висновку про те, що за встановленими обставинами справи відповідачем у повному обсязі виплачено належні позивачу суми компенсації вартості за неотримане речове майно, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення складено 28.09.2021.

Суддя М.О. Семененко