Рішення

від 28.09.2021 по справі 428/271/21

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/271/21

Провадження №2/428/137/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року Сєвєродонецький міський суд

Луганської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Гребенара Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз м. Сєвєродонецьк про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 23.01.2019р. по 12.11.2020р. в сумі 96289,68грн.,

встановив:

Адвокат Гребенар О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз м. Сєвєродонецьк (далі - ПАТ Луганськтепловоз ) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 23.01.2019р. по 12.11.2020р. в сумі 96289,68грн., мотивуючи вимоги тим, що позивач з 12.11.2012р. по 22.01.2019р. працював у ПАТ Луганськтепловоз . Позивача було звільнено за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. При звільненні позивачу не було виплачено заробітну плату. Згідно з довідкою ПАТ Луганськтепловоз №001/164 від 05.08.2019р. заборгованість з виплати заробітної плати становить 7506,71грн. Судовим наказом Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26.09.2019р. №428/9738/19 на користь позивача стягнуто суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 7506,71грн. Даний судовий наказ було виконано 13.11.2020р. Оскільки остаточний розрахунок при звільненні з позивачем був проведений тільки 13.11.2020р., то відповідачем порушені строки виплат всіх сум, що належать позивачу при звільненні. Тому, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача ПАТ Луганськтепловоз на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.01.2019р. по 12.11.2020р. в сумі 96289,68грн.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача, адвокат Гребенар О.В. надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник ПАТ Луганськтепловоз в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом на подачу відзиву не скористався.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 15.05.1997р. на ім`я ОСОБА_1 , позивач був звільнений з ПАТ Луганськтепловоз 22.01.2019р. на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Відповідно до копії судового наказу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26.09.2019р. по цивільній справі №428/9738/19, стягнуто з ПАТ Луганськтепловоз на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з жовтня 2018р. по січень 2019р. у розмірі 7506,71грн. З копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.11.2020р., винесеної старшим державним виконавцем Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Жуковим Д.О. встановлено, що виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №428/9738/19 від 26.09.2019р., закінчено, у зв`язку із повним виконанням рішення суду. Відповідно до копії виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , оформленої 11.01.2021р. АТ КБ Приватбанк м. Київ, 13.11.2020р. позивачу зараховано погашення боргу у розмірі 7506,71грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд враховує наступні норми Закону.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Оскільки трудовим законодавством не врегульовані відносини з приводу відшкодування майнової шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на такі відносини.

Враховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема вимоги щодо виплати середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

В постанові від 27 березня 2013р. по справі № 6-15цс13 Верховний Суд України дійшов висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999р. зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Суд вважає, що ПАТ Луганськтепловоз , могло та повинно було передбачити, що відсутність будь-яких ефективних дій призведе до неможливості підприємства виконувати свої трудові зобов`язання перед працівниками належним чином. Також, ПАТ Луганськтепловоз могло передбачити можливість настання шкідливих наслідків порушення норм ст.116 КЗпП України, але легковажно розраховувало на їх ненастання, хоча на думку суду мало об`єктивну можливість здійснити із позивачем повний розрахунок при звільненні або протягом розумного строку (протягом декількох днів) після звільнення.

Отже, у спірних правовідносинах з вини відповідача не був проведений повний розрахунок при звільненні з позивачем, при цьому відповідач мав можливість здійснити такий розрахунок протягом часу його затримки.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем, суд враховує, що позивач ОСОБА_1 був звільнений 22.01.2019р., тобто в день, коли він знаходився на роботі і оплата за який була нарахована останньому при звільненні, у зв`язку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, що відповідає положенням ст.116 КЗпП України. Такий висновок суду обґрунтовується тим, що затримка розрахунку при звільненні починається не в день звільнення, а в день, наступний за днем звільнення, адже день звільнення є робочим днем і оплачується в загальному порядку. Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з 23.01.2019р. по 13.11.2020р.

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. №100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134.

При цьому з вищевикладеного вбачається, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, можуть проводитися з розрахунку відпрацьованих годин працівника, якщо це є доцільним.

Відповідно до довідки №866-123-57/6525 від 05.08.2019р. (вих. №001/163) про заробітну плату позивача, в листопаді 2018р. позивачем відпрацьовано 117 годин та нараховано заробітну плату у розмірі 3088,02грн., у грудні 2018р. - 40 годин та нараховано заробітну плату у розмірі 1082,90грн. Виходячи з цих відомостей заробітна плата за два місяці становить 4170,92грн., число відпрацьованих годин за останні два місяці - 157год. Середньогодинна заробітна плата позивача становить 26,57грн., середньоденна заробітна плата позивача (виходячи з 8-ми годинного робочого дня) становить 212,56грн. Загальна кількість робочих днів за період з 23.01.2019 року по 13.11.2020 року, включно, становить 453 робочих днів. Отже загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 96289,68грн.

Із змісту п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999р. вбачається, що справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а отже суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. по справі №761/9584/15-ц, суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, адже його розмір в сумі 96289,68грн. є неспівмірно великим.

Позивач звернувся до суду з цим позовом у січні 2021 року, тобто після спливу двох років з часу звільнення, яке мало місце 22.01.2019р.

Сума невиплаченої позивачу при звільненні заробітної плати становила - 7506,71грн. Вказана сума значно менша ніж сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 7506,71грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Із змісту п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999р. вбачається, що справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а отже суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи викладене суд зазначає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів, в розмірі 7506,71грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що обставини викладені ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог знайшли своє часткове підтвердження в матеріалах справи, а отже позовна заява ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз м. Сєвєродонецьк про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 23.01.2019р. по 12.11.2020р. в сумі 96289,68грн., підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 278-279, 294, 319, 354 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце перебування: АДРЕСА_1 ) в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_4 ) до Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз м. Сєвєродонецьк (ідентифікаційний код юридичної особи 05763797, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 52-Б) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 23.01.2019р. по 12.11.2020р. в сумі 96289,68грн., задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз м. Сєвєродонецьк на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.01.2019р. по 12.11.2020р., визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів у розмірі 7506,71грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя І. О. Юзефович