Постанова

від 28.09.2021 по справі 205/5077/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5860/21 Справа № 205/5077/20 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційноюскаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін плюс» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін плюс» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Д. «Кедр» про відшкодування збитків,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ісполін плюс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Д. «Кедр» про відшкодування збитків.

Позовні вимоги Товариства мотивовані тим, що 15 травня 2020 року позивач придбав у ФОП ОСОБА_2 борошно І ґатунку, виготовлене 14 травня 2020 року, у кількості 200 мішків загальною вагою 10 000 кг. Для перевезення вантажу від місця виробництва до замовника військової частини № НОМЕР_1 , яка розташована у м. Лисичанську, було укладено договір-заявку № 14/05-2 від 14 травня 2020 року про транспортно-експедиційні послуги. Зазначений договір було укладено за допомогою засобів електронного зв`язку між ТОВ «Ісполін Плюс» та ТОВ «Т.Д. «Кедр», за умовами якого останнє надало для перевезення автомобіль MAЗ, номер держреєстрації НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 , відповідальним за перевезення вантажу призначено водія ОСОБА_1 . Того ж дня, 15 травня 2020 року, борошно було завантажено. 18 травня 2020 року автомобіль з продукцією прибув до військової частини, після чого було здійснено оплату на карткових рахунок, реквізити якого були надані за допомогою повідомлення, проте, після оплати послуг перевезення відповідач відмовився вивантажувати борошно, мотивуючи тим, що не отримав оплату за свої послуги, на зв`язок не виходив, вимкнув телефон. Сторони вели перемовини, пропонували витрати за доставку розподілити між відповідачем, третьою особою та диспетчером, відповідач не погодився. Згодом позивач звернувся до АНД ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області. 21 травня 2020 року працівниками відділку поліції за участю відповідача та у присутності представника позивача було проведено огляд за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено автомобіль MAЗ, номер держреєстрації НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 , в якому знаходилося 200 мішків борошна. На теперішній час відповідач борошно не повернув. Термін придатності борошна сплив, а його зберігання не відповідає умовам, тому є підстави припускати, що товар втратив свої споживчі якості та не може бути використаним за призначенням.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 збитки у розмірі 60 000 грн..

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін плюс».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності, що між позивачем та ОСОБА_1 наявні договірні правовідносини.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Ісполін плюс» посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що належний позивачеві товар не був доставлений відповідачем контрагенту та залишається у нього до теперішнього часу. Апелянт вказує, що термін придатності борошна сплив, воно втратило свої споживчі якості та властивості та не може бути використане в подальшому.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін плюс» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Товариства, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 25 лютого 2020 року між ВЧ НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ТОВ «Ісполін Плюс» було укладено договір поставки товарів (продуктів харчування) № 35-20.

14 травня 2020 року між ТОВ «Ісполін плюс» і ТОВ «Т.Д. «Кедр» було укладено договір-заявку № 14/05-2 на транспортно-експедиційні послуги на перевезення продуктів харчування у кількості 10 тон з місцем вивантаження: АДРЕСА_2 . Відповідно до зазначеного договору перевезення мало здійснюватися водієм ОСОБА_1 на автомобілі MAЗ, номер держреєстрації НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 .

Платіжним дорученням № 35 від 15 травня 2020 року ТОВ «Ісполін плюс» перерахувало ФОП ОСОБА_2 60 000 грн. за рахунком № НОМЕР_4 від 07 травня 2020 року.

15 травня 2020 року ФОП ОСОБА_2 на підставі видаткової накладної відвантажила 10 000 кг борошна пшеничного 1 ґатунку, отримувачем в якій зазначено ТОВ «Ісполін плюс».

Згідно з накладною № 1134 від 15 травня 2020 року з млина Рівне ОСОБА_1 було відвантажено 200 одиниць товару загальною вагою 10 000 кг.

Відповідно до відомостей, зазначених у товарно-транспортній накладній № 1391 від 15 травня 2020 року, замовником борошна пшеничного у кількості 200 одиниць загальною вагою 10 000 кг є ОСОБА_3 , який також є вантажоодержувачем. Пункт навантаження: млин Рівне, пункт розвантаження: м. Лисичанськ.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами 1-3 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків у розумний строк.

Відповідно до ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 2 ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції вірно вказав на відсутність між позивачем і відповідачем договірних правовідносин, так як доказів, які б давали підстави стверджувати, що відповідач зобов`язаний вчинити дії на користь позивача, а саме: доставити належний ТОВ «Ісполін Плюс» товар (борошно) надано не було. Між ТОВ «Ісполін Плюс» та ФОП ОСОБА_2 на підставі договору виникли договірні відносини, також позивач має зобов`язання за умовами договору поставки перед ВЧ НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а договір-заявку про перевезення було укладено між ТОВ «Ісполін Плюс» та ТОВ «Т.Д. «Кедр».

При цьому, суд вірно взяв до уваги той факт, що ОСОБА_1 припинив свою господарську діяльність як фізична особа-підприємець, договір мав би бути посвідчений нотаріально, а до справи долучено копію договору оренди, вчиненого у простій письмовій формі, що в силу положень ч. 1 ст. 220 ЦК України має наслідком нікчемність, а тому як доказ не приймається.

Стороною позивача, як доказ оплати послуг відповідача, надано копію квитанції про сплату грошових коштів у розмірі 4 555,11 грн. на картковий рахунок ОСОБА_4 .. Із вказаного документу неможливо встановити, хто є платником зазначеною суми, підстави її перерахування та призначення платежу.

Разом з цим, висновок АНД ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області № 13416 за матеріалами ЖЄО № 19033 жодним чином не підтверджує, що між ОСОБА_1 і ТОВ «Ісполін Плюс» наявні договірні відносини, оскільки підставою позову є невиконання відповідачем умов договору перевезення, зазначений висновок лише підтверджує факт перерахування грошових коштів у розмірі 4 555,11 грн. на картковий рахунок ОСОБА_4 , що не є предметом спору, тому судом у межах розгляду цієї справи цей доказ не досліджувався.

Доводи апелянта в скарзі про те, що належний позивачеві товар не був доставлений відповідачем контрагенту та був залишений у нього до теперішнього часу, а також те, що термін придатності борошна сплив, воно втратило свої споживчі якості та властивості та не може бути використане в подальшому, - колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказів наявності між сторонами договірних правовідносин, позивачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін плюс».

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства зобмеженою відповідальністю«Ісполін плюс» залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко