Рішення

від 30.09.2021 по справі 440/10963/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/10963/21 Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Решетилівська міська рада Полтавської області, про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

16 вересня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (надалі також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лукмасло М.М. від 23.08.2021, винесену в межах виконавчого провадження № 65445127.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно ч.5 ст.27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір не стягується за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню. Тому, на думку позивача, оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Решетилівську міську раду Полтавської області.

Відповідач своїм правом надання відповіді на відзив не скористався.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини четвертої якої адміністративна справа вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

При цьому, як передбачено частиною першою статті 269 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених, зокрема, статтею 287 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 06.05.2021 у справі № 546/398/21 вирішено, крім іншого, заборонити Решетилівській міській раді Полтавської області до набрання сили судовим рішенням у даній справі здійснювати поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5324255100:00:010:0135 у відповідності до рішення Решетилівської міської ради Полтавської області № 369-5-VIII від 31 березня 2021 року /а.с. 33-34/.

На підставі заяви позивача вказану заяву прийнято до примусового виконання Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та відкрито виконавче провадження № 65445127, про що винесено відповідну постанову від 18 травня /а.с. 35, 31/.

23 серпня 2021 року відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору з Решетилівська міська рада Полтавської області у розмірі 24000,00 грн /а.с. 9/.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов`язковими до виконання.

Згідно частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, регламентується Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ), відповідно до ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності (ст. 2 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1, ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч.ч.5,6 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

У той же час, суд наголошує, що ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 65445127 є стягувачем, а спірною постановою стягувався виконавчий збір з боржника - Решетилівської міської ради Полтавської області.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права , свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З наведених процесуальних норм Закону вбачається, що судовому захисту підлягає лише порушене право . Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення можливості чи неможливості реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов`язку.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес, що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, судовому захисту підлягає лише порушене право особи. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.08.2018 року у справі № 295/14795/16-а, від 23.11.2018 року у справі № 296/10121/17, від 29.01.2019 року у справі № 826/10853/17, від 05.03.2019 року у справі № 360/2334/17, від 18.10.2019 року у справі № 813/38/16.

Вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась із позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, та наявність повноважень та правомірності дії відповідача в межах, визначених частиною 2 статті 2 КАС України.

Встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом до суду, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання вказаного права (інтересу) і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Зміст суб`єктивного матеріального права, або охоронюваного законом інтересу визначається не предметом позову, а його підставою.

Під підставою позову, слід розуміти фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога (вимоги) позивача. Зокрема, йдеться про юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, та які зумовлюють виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, а також інші доказові факти, на підставі яких можна зробити висновок про наявність або відсутність зазначених юридичних фактів.

Крім того, суд наголошує, що відповідачем надано на електронну пошту суду матеріали виконавчого провадження № 65445127, відповідно до яких встановлено, що вказане виконавче провадження закінчено, про що винесено відповідну постанову від 03 вересня 2021 року /а.с. 32/.

Така постанова містить посилання на положення статті 27 вказаного вище закону, відповідно до якої виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

Також, матеріали справи не містять доказів виділення спірної постанови про стягнення виконавчого збору від 23 серпня 2021 року в окреме провадження.

Інших належних та допустимих доказів порушення прав саме ОСОБА_1 постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лукмасло М.М. від 23.08.2021 про стягнення виконавчого збору із Решетилівської міської ради Полтавської області, винесеною в межах виконавчого провадження № 65445127, суду надано не було.

Суд звертає увагу позивача, що саме за її заявою, поданою від її іменні представником адвокатом Павлюк І.О., Решетилівським районним судом Полтавської області було винесено ухвалу про забезпечення позову /а.с.33-34/ і саме за її заявою про прийняття ухвали суду до примусового виконання від 12.05.2021 /а.с.35/, поданою від її іменні адвокатом Павлюк І.О. до виконавчої служби було відкрито виконавче провадження про що винесено відповідну постанову від 18.05.2021 ВП №65445127 /а.с.31/ і саме в межах вказаного виконавчого провадження, розпочатого за ініціативою позивача, було винесено оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору від 23.08.2021 щодо стягнення з Решетилівської міської ради Полтавської області виконавчого збору в розмірі 24000,00 грн /а.с. 9/.

Винесення відповідачем оскаржуваної постанови могло вплинути на суб`єктивні права Решетилівської міської ради Полтавської області з огляду на стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн, однак ОСОБА_1 звертається із цим позовом саме про захист своїх прав, а не прав Решетилівської міської ради Полтавської області.

З огляду на відсутність порушеного права саме ОСОБА_1 , у суду відсутні підстави для захисту такого права.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Героїв-пожежників, 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014, 43316700), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Решетилівська міська рада Полтавської області (вул. Покровська, 14, м. Решетилівка, Полтавська область, ідентифікаційний код 21044065), про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення .

Суддя І.Г.Ясиновський