Постанова

від 30.09.2021 по справі 821/1065/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 821/1065/16

адміністративне провадження № К/9901/34547/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Олешківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (правонаступник Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області) на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 (суддя - Циганій С.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 (судді - Семенюк Г.В., Потапчук В.О., Шеметенко Л.П.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Радужне" до Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області про визнання протиправним та скасування розрахунку сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

встановив:

У липні 2016 року ПАТ Радужне звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області від 01.07.2016 №4389/05.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі 01.07.2016 на адресу позивача надіслано розрахунок сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №4389/05 від 01.07.2016, в якому були визначені розміри сум до відшкодування з січня 2015 по грудень 2015 в сумі 60981,09 грн.

Відповідно до вищевказаного розрахунку, розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій доставку пенсій ОСОБА_1 становить 11565,24 грн.; ОСОБА_2 становить 14693,51 грн.; ОСОБА_3 становить 12965,38 грн.; ОСОБА_4 становить 21756,96 грн.

Не погодившись з надісланим на його адресу розрахунком, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що розрахунок за весь 2015 рік, в порушення вимог Інструкції 21-1, виставлено підприємству лише 01.07.2016, тобто з порушенням визначених Інструкцією строків.

Крім того, відповідно до Закону України від 12.11.2015 №802-VІІІ з 01.01.2016 відновлена пільга платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку (сільськогосподарські виробники, які до 01 січня 2015 року мали таку пільгу, як платники фіксованого сільськогосподарського податку) щодо звільнення від відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, а також визначено, що заборгованість, яка утворилась в період з 01.01.2015 до дня набрання чинності цим законом (01.01.2016) у платників єдиного податку четвертої групи, підлягає списанню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.08.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій Управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області від 01.07.2016 №4389/05.

Ухвалюючи рішення про задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що з врахуванням змін в законодавстві на підставі Закону №71-VІІ, відповідно до якого, з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок, платники якого звільнялися від відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01.01.2015 позивач був платником відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. При цьому, розрахунок сум, що підлягали відшкодуванню позивачем, відповідно до вимог п.п.6.4-6.5 Інструкції, відповідач повинен був виставити в січні 2015 року, водночас такий виставлено до відшкодування лише 01.07.2016.

Крім того, суди дійшли висновку, що відповідно до пункту 2 "Прикінцевих положень" Закону України від 12.11.2015 №802-VІІІ "Про внесення зміни до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" наявна у позивача сума заборгованості фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підлягає списанню у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

З рішенням судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В обгрунтування касаційної скарги посилався на те, що суди дійшли помилкового висновку що спірна заборгованість позивача підлягає списанню, оскільки Законом №802-VІІІ відновлена пільга щодо звільнення від відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, лише для платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку (сільськогосподарські товаровиробники, які до 01.01.2015 року мали таку пільгу, як платники фіксованого сільськогосподарського податку). Водночас, відомості про віднесення позивача до четвертої групи платників єдиного податку, у відповідача відсутні, відсутній позивач й в переліку платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку наданого Управлінню Державною фіскальною службою за 2016 рік.

Крім того, посилався на те, що строк давності щодо виставлення розрахунків та стягнення заборгованості сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій законодавством не передбачено.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі- Закон №1058-IV) покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що призначені особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, обов`язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, в частині пенсій призначених у порядку ст. 13 Закону №1788-ХІІ, покладений на підприємства.

Порядок та розмір відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначений Розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663 (далі Інструкція №21-1).

Згідно з пунктами 6.4, 6.7, 6.8 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Виходячи з викладеного, підприємства та організації зобов`язані щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Відповідно до пункту першого статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі Закон №400/97-ВР, в редакції, чинній на момент призначення пенсій працівникам позивача), платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Абзацом 4 пункту 1 статті 2 цього Закону №400/97-ВР було передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про пенсійне забезпечення .

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи", яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме, з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Зазначеним Законом сільськогосподарські товаровиробники віднесені до 4 групи суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (єдиний податок).

За наведеного правового регулювання можна дійти висновку, що до 01.01.2015 платники фіксованого сільськогосподарського податку, до яких відносився позивач, були звільнені від обов`язку щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п. б - з Закону України Про пенсійне забезпечення . З 01.01.2015, у зв`язку виключенням з переліку загальнодержавних податків і зборів фіксованого сільськогосподарського податку, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених

відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" знову стали об`єктом оподаткування для позивача, і відповідач, у відповідності до вимог Інструкції 21-1, повинен був виставити позивачу розрахунок суми зазначених витрат, що підлягала відшкодуванню підприємством за 2015 рік.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за 2015 рік відповідач направив позивачу лише 01.07.2016 року.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що у відповідності до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 25.11.2015 у справі №803/2199/15, передбачені статтею 99 КАС строки звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, не застосовуються, з огляду на що, незважаючи на несвоєчасне направлення розрахунків, у підприємства наявний обов`язок відшкодування зазначених витрат.

Разом з тим, 01.01.2016 набрав чинності Закон України Про внесення зміни до Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування щодо уточнення об`єкта оподаткування для платників, що обрали спрощену систему оподаткування №802-VIII від 12.11.2015 (далі - Закон №802-VIII), яким абзац четвертий пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" викладено в новій редакції, зокрема, зазначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону визначено, що сума заборгованості фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що утворилася в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом у платників єдиного податку четвертої групи, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, підлягає списанню у порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Враховуючи викладене, за правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №802-VIII, наявна у позивача сума заборгованості фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що утворилась з 01.01.2015 до 01.01.2016 (дня набрання чинності Законом №802-VIII), підлягала списанню у порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку щодо протиправності направленого відповідачем на адресу позивача розрахунку заборгованості за 2015 рік та ухвалили рішення про задоволення повних вимог.

Посилання відповідача на те, що положення п. 2 Прикінцевих положень Закону №802-VIII поширюються виключно на платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку (сільськогосподарські товаровиробники, які до 01.01.2015 року мали таку пільгу, як платники фіксованого сільськогосподарського податку), до яких позивач у 2016 році віднесений не був, є безпідставними, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи листа Цюрупинської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області від 10.04.2015 №1871/10/21-20-15-0 ПАТ Радужне у 2015 році знаходилось на обліку інспекції як платник єдиного податку четвертої групи. Доказів, що у 2016 році позивач не був віднесений до четвертої групи платників єдиного податку, відповідачем не надано. Разом з тим, за правилами ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 345, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Олешківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук