Постанова

від 30.09.2021 по справі 826/3263/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 826/3263/18

адміністративне провадження № К/9901/36486/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року (суддя Смолій І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року (судді: Кузьменко В.В. (головуючий), Василенко Я.М., Ганечко О.М.) у справі №826/3263/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українські інновації до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Українські інновації (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.10.2017 №1756140302, №00006971402, №00006961402, №00006951402.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, позов Товариства задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.10.2017 №00006951402 та №00006971402. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Рішення судів в частині задоволених вимог вмотивовано тим, що господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджено первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях, відповідачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані виключно на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог суди дійшли висновку, що позивачем не надано суду доказів та спростувань щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних, як і не надано доказів на спростування обставин щодо не відображення інформації у податкових розрахунках за формою 1-ДФ про суми виплат здійснених Товариством на користь фізичних осіб - підприємців та зазначення недостовірних відомостей щодо податкового номеру фізичної особи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства у повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.08.2017 №333/26-15-14-07-01/35632037, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ Українські інновації податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2014 по 31.12.2016, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134. 1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 1232280,00 грн;

- п. 198.3, п. 198.5 п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 883793,00 грн, в тому числі: за квітень 2015 року - 5114,00 грн, за травень 2015 року - 7156,00 грн, за червень 2015 року - 8034,00 грн, за травень 2016 року - 92027 грн, за червень - 92027,00 грн, за червень 2016 року - 91963,00 грн, за липень 2016 року - 105350 грн., за вересень 2016 року - 211771,00 грн, за грудень 2016 року - 362378,00 грн;

- 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено терміни реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість грудень 2015 року та квітень 2016 року;

- пп. 176.2. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, розділу 3 Наказу Міндоходів України від 21.01.2014 № 49 та розділу 3 наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку , щодо несвоєчасного подання, надання не у повному обсязі та з недостовірними відомостями податкових розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, суми утриманого з них податку за 2 - 4 квартали 2014 року, 1 - 4 квартали 2015 року та за 1 - 4 квартали 2016 року.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, в частині заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, вмотивовано тим, що господарські операції позивача з придбання товару, робіт (послуг) у контрагентів ТОВ КОМФОРТ ФІНАНС , ТОВ ВАРГАС ГРЕЙД , ТОВ КВЕНТ АЛЬЯНС , ТОВ КЕРНІТ ПРОМ не мали реального характеру, оскільки товари (роботи) фактично контрагентами не поставлялись (не надавались), первинні документи надані позивачем в підтвердження фактичного вчинення господарських операцій містять недоліки в заповненні, зокрема у видаткових накладних не заповнено дату та номер довіреності, в деяких видаткових накладних не вказано прізвище відповідальної особи за отримання товару, також не надано документів, які б підтверджували достовірність змісту операцій відображених в актах приймання передачі робіт (надання послуг). Крім того, згідно інформації, що наявна АІС Податковий блок у контрагентів відсутні трудові та матеріально - технічні ресурси для проведення господарської діяльності. Також контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205, 212 Кримінального кодексу України.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.10.2017:

- №00006951402, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1104741,25 грн, в т. ч. за податковим зобов`язанням в сумі 883793,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 220948,25 грн;

- № 00006971402, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1540350,00 грн, в т. ч. за податковим зобов`язанням в сумі 1232280,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 308070,00 грн;

- № 1756140302, яким застосовано штрафні санкції про застосування санкцій за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн;

-№ 00006961402 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в розмірі 11554,91 грн.

Встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ КОМФОРТ ФІНАНС , ТОВ ВАРГАС ГРЕЙД , ТОВ КВЕНТ АЛЬЯНС , ТОВ КЕРНІТ ПРОМ на підставі договорів поставки, підряду, про надання комплексу робіт та послуг.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами було надано копії документів, зокрема, договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіти у відповідності до умов договорів, платіжні доручення.

Судами також встановлено і наявність правосуб`єктності сторін на час укладення та виконання спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, зокрема касаційна скарга вмотивована наступними доводами: недоліки первинних документів, відсутні документи, які підтверджують достовірність змісту операцій відображених в актах приймання передачі робіт (надання послуг); відсутні трудові та матеріальні ресурси у контрагентів по ланцюгу постачання.

За позицією скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну оцінку доводам контролюючого органу, які були викладені як в акті перевірки, так і зазначались протягом розгляду справи, та фактично не спростували доводи, що операції між позивачем та контрагентами не мали реального характеру.

9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує , що судами надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких підтверджуються дотримання позивачем вимог норм Податкового кодексу України при формуванні даних податкового обліку та зазначає, що фактичне здійснення операцій підтверджується наявними у справі первинними документами, складеними з дотриманням вимог чинного законодавства, натомість контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції щодо відсутності реальних правових наслідків господарських операцій між позивачем та контрагентами.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Надаючи оцінки доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог пункту підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 13 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

А згідно вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Проте, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (недоліки) у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Так, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що спірні господарські операції з придбання товарів (робіт) у контрагентів є реальними. Надані позивачем документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення.

Доводи контролюючого органу про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентами судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги, оскільки такі висновки не підтверджені доказами, які б відповідали критеріям належності, допустимості та достовірності.

Слід також зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові та матеріально - технічні ресурси були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару та виконання робіт (надання послуг) обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано відповідних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Посилання контролюючого органу на не подання контрагентами податкової звітності також не є критерієм та підставою для визнання господарських операцій такими, що не мають реальних правових наслідків, оскільки такі господарські операції підтверджуються долученими Товариством до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Вказані документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, містять необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та підтверджують фактичне їх здійснення.

Щодо посилань контролюючого органу відносно відсутності документів, які б підтверджували достовірність змісту операцій відображених в актах приймання передачі робіт (надання послуг) то колегія суддів зазначає, що позивачем до матеріалів справи додано звіти у відповідності до умов договорів, в яких розшифровано конкретні вчинені дії (надані послуги) по відповідних договорах. Крім того, матеріали справи також містять акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ2в, який детально містить опис проведених робіт та їх вартість. Також позивачем додано до матеріалів справи і договори укладені з господарюючими суб`єктами, з яких вбачається подальша реалізація придбаних позивачем за спірними операціями товарів.

Щодо зауважень контролюючого органу відносно оформлення первинних документів, зокрема, що у видаткових накладних відсутні дані щодо довіреностей та в деяких накладних відсутнє прізвище особи, що отримувала товар, то слід зазначити, що відсутність певної інформації сама по собі не може свідчити про відсутність факту придбання товарів (робіт). Щодо оформлення інших первинних документів у контролюючого органу зауважень не було. А з інших доказів вбачається реальність господарських операцій.

Також слід зазначити, що посилання контролюючого органу на непідтвердження походження товарів по ланцюгу постачання, реалізованих контрагентами на адресу позивача, не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган, крім того, контролюючим органом жодних доказів на підтвердження зазначеному надано не було.

Посилання контролюючого органу, зокрема в акті перевірки, на наявність кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205 та 212 Кримінального кодексу України в яких фігурантами, є ,зокрема, і контрагенти позивача, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки, контролюючим органом не надано доказів наявності вироків у таких провадженнях, як не надано і відомостей про рух кримінальних справ, з яких би можливо було встановити які саме правовідносини, з якими контрагентами та за який період є предметом розслідування в межах кримінальних проваджень, зазначених відомостей не містить і акт перевірки.

З урахуванням встановлених обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами у справі свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, а отже контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що господарські відносини між позивачем та контрагентами ТОВ КОМФОРТ ФІНАНС , ТОВ ВАРГАС ГРЕЙД , ТОВ КВЕНТ АЛЬЯНС , ТОВ КЕРНІТ ПРОМ не мали реального характеру, проте таких доказів надано не було.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами.

11. Щодо решти спірних правовідносин рішення судів першої та апеляційної інстанцій за касаційною скаргою контролюючого органу не переглядаються з огляду на відсутність такої вимоги та обґрунтувань в касаційній скарзі відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

12. Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки обставин господарських операцій позивача з контрагентами проте положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

13. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року слід залишити без задоволення.

14. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

15. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року у справі № 826/3263/18 змінити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.Я.Олендер В.П. Юрченко Р.Ф. Ханова