Рішення

від 27.09.2021 по справі 466/1449/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/1449/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне )

« 16« вересня 2021 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої - судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

учасники справи

секретар ХРУПА Б.А.

представник позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська дорожня служба (м. Львів, вул. Навроцького,1, ЄДРПОУ 40068614), третя особа ОСОБА_3 , про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

01.03.2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТзОВ Львівська дорожня служба про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ Львівська дорожня служба від 09.12.2016р., поновлення на посаді директора ТОВ "Львівська дорожня служба", стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 03.03.2017р. відкрито провадження та призначено судовий розгляд справи.

Ухвалою від 26.05.2017р. провадження в частині вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ Львівська дорожня служба від 09.12.2016р., оформленого протоколом №09/12/16 від 09.12.2016р. закрито.

Крім того, 31.01.2020р. позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд визнати протиправним та скасувати наказ в.о. директора ТзОВ Львівська дорожня служба , виданий на виконання рішення загальних зборів товариства від 09.12.2016р., поновити його на посаді директора ТзОВ Львівська дорожня служба у зв`язку з незаконним тимчасовим усуненням від цієї посади, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період незаконного тимчасового усунення від посади директора за період з 09.12.2016р. по 22.12.2017р., визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів учасників ТзОВ Львівська дорожня служба , оформлене протоколом №01/12 від 22 грудня 2017 року зборів учасників ТзОВ Львівська дорожня служба про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська дорожня служба , поновити його на посаді директора ТзОВ Львівська дорожня служба у зв`язку з незаконним звільненням з посади та стягнути на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 22.12.2017р. по день постановлення судового рішення.

Позивач зазначає, що рішенням загальних зборів товариства від 09.12.2016 року вирішено тимчасово відсторонити його від виконання обов`язків директора товариства, призначено тимчасово виконуючим обов`язки директора товариства ОСОБА_3 ; змінено осіб, які мають право вчиняти дії від імені товариства без довіреності шляхом вилучення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань інформації про ОСОБА_2 та включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань інформації щодо ОСОБА_3 . З протоколу загальних зборів учасників товариства від 09.12.2016 року слідує, що на цих зборах були присутні три учасники, яким разом належить 100% голосів від загальної кількості учасників - ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 та позивач ОСОБА_2 . Позивачу належить 33% статутного капіталу ТОВ "Львівська дорожня служба". ОСОБА_2 стверджує, що повідомлення про проведення загальних зборів та порядок денний таких зборів не отримував, відтак фактично не приймав участі у цих зборах. Вважає, що в протокол внесено завідомо неправдиву інформацію. Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.02.2020 року у справі №914/1985/17, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 року рішення загальних зборів учасників ТОВ Львівська дорожня служба від 09.12.2016р., оформлені протоколом №09/12/16 від 09.12.2016р. визнано недійсними. Таким чином, загальні збори 09.12.2016 року були неповноважними, і не могли приймати жодних рішень, в тому числі і про відсторонення його від посади.

Вказує на те, що рішенням загальних зборів учасників ТзОВ "Львівська дорожня служба" від 18.04.2017р. його незаконно виключили з числа учасників товариства, внесли незаконні зміни до Статуту товариства, що є предметом господарського спору.

Зазначає, що з 10.03.2016р. перебував на посаді директора ТзОВ "Львівська дорожня служба". 09.12.2016р. його було незаконно тимчасово відсторонено від виконання обов`язків директора товариства. Виконання обов`язків покладено на ОСОБА_3 . Тимчасово усунувши його, ОСОБА_2 , від роботи директора, відповідач сам припинив його роботу, тому він жодних прогулів не вчиняв, оскільки був усунутий від виконання покладених на нього функцій директора.

Зважаючи на це, стверджує, що і рішення загальних зборів учасників ТОВ "Львівська дорожня служба" від 22.12.2017 року про звільнення його з посади директора ТОВ "Львівська дорожня служба" з 20.12.2017р. та визнання для нього періоду з 01.03.2017р. по 19.12.2017р. днями прогулу є незаконними.

20.04.2017 року в судовому засіданні представником відповідача подано письмові заперечення на позов.

02.11.2017 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду Львівської області у господарській справі №914/1985/17 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ Львівська дорожня служба про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Львівська дорожня служба від 09.12.2016р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.02.2020 року у справі №914/1985/17, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 року рішення загальних зборів учасників ТОВ Львівська дорожня служба від 09.12.2016р., оформлене протоколом №09/12/16 від 09.12.2016р. визнано недійсними.

Ухвалою від 01.02.2021 року провадження у справі поновлено.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав позов, з врахуванням поданих уточнень та розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 16.09.2021 року. Просив позов задовольнити.

Відповідач з часу поновлення провадження в судове засідання не з`являвся, причини неявки суду не повідомляв.

Залучена судом третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 , в судове засідання не з`являвся, про час та місце розгляд справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи наведене, суд зі згоди представника позивача вирішує справу на підставі наявних у справі доказів відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши доводи представника позивача, з'ясувавши дійсні обставини справи, ознайомившись з поданими доказами та документами, оцінюючи їх у сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.

За ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, визначений ч.2 ст.16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч.3 ст.12, ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є учасником ТОВ Львівська дорожня служба .

Відповідно до п.1.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська дорожня служба в редакції, затвердженій загальними зборами учасників товариства 04.03.2016р., Товариство з обмеженою відповідальністю Львівська дорожня служба створене учасниками товариства, шляхом об`єднання їх майна для підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Згідно з п.1.3. статуту, учасниками товариства є: громадяни України: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 .

Частка ОСОБА_2 в статутному капіталі товариства складає 33%.

ОСОБА_2 працював на посаді директора товариства з 10.03.2016 р.

09.12.2016р. були проведені загальні збори товариства. До порядку денного зборів були включені питання: 1) про тимчасове відсторонення ОСОБА_2 від виконання обов`язків директора ТОВ Львівська дорожня служба ; 2) про призначення тимчасово виконуючого обов`язки директора ТОВ Львівська дорожня служба ; 3) Про зміну осіб, які мають право вчиняти дії від імені ТОВ Львівська дорожня служба без довіреності, у тому числі підписувати договори; 4) про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ Львівська дорожня служба .

З даних питань на зборах було прийнято такі рішення:

- в порядку ст.99 ЦК України тимчасово відсторонити ОСОБА_2 від виконання обов`язків директора ТОВ Львівська дорожня служба з 09.12.2016 р. до прийняття рішення загальними зборами учасників ТОВ Львівська дорожня служба про призначення директора ТОВ Львівська дорожня служба (по першому питанні).

- призначити ОСОБА_8 тимчасово виконуючим обов`язки директора ТОВ Львівська дорожня служба з 09.12.2016 р. до прийняття рішення загальними зборами учасників ТОВ Львівська дорожня служба про призначення директора ТОВ Львівська дорожня служба (по другому питанні).

- змінити осіб, які мають право вчиняти дії від імені ТОВ Львівська дорожня служба без довіреності, укладати та підписувати договори, а саме: вилучити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ОСОБА_9 та включити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань особою, яка має право вчиняти дії від імені ТОВ Львівська дорожня служба без довіреності - ОСОБА_3 (по третьому питанні).

- уповноважити тимчасово виконуючого обов`язки директора ТОВ Львівська дорожня служба Коцюрубу П.О. представляти інтереси ТОВ Львівська дорожня служба у всіх підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форми власності та підпорядкування, при проведенні державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ Львівська дорожня служба (по четвертому питанні).

Вищенаведені рішення стосувались відсторонення ОСОБА_2 від виконання обов`язків директора ТОВ Львівська дорожня служба або були похідними від цього рішення та оформлені протоколом загальних зборів учасників товариства №09/12/16 від 09.12.2016 р.

Всі ці рішення загальних зборів учасників ТзОВ Львівська дорожня служба від 09.12.2016р., оформлені протоколом №09/12/16 від 09.12.2016 р., визнано недійсними рішенням Господарського суду Львівської області від 24.02.2020 року у справі №914/1985/17, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 року.

Крім того, рішенням Господарського суду Львівської області від 05.03.2020 року в справі № 914/2236/19 визнано недійсними і рішення загальних зборів учасників ТОВ Львівська дорожня служба оформленого протоколом № 01 від 18.04.2017р., на яких ОСОБА_2 виключено з числа учасників товариства та зменшено статутний капітал.

Рішеннями господарських судів констатовано факт того, що загальні збори учасників товариства не мала права приймати будь-які рішення, оскільки вони проводились без участі ОСОБА_2 , який є учасником товариства. Без його участі не було дотримано кворуму 70% голосів учасників, оскільки частка позивача у статутному капіталі станом на 18.04.2017 року становила 33%. Відтак, враховуючи положення п. 10.9 статуту ТОВ Львівська дорожня служба для правомочності загальних зборів необхідна була участь всіх учасників товариства.

Отже, подальше рішення загальних зборів учасників ТОВ Львівська дорожня служба , оформлене протоколом №01/12 від 22 грудня 2017 року зборів учасників ТОВ Львівська дорожня служба про звільнення ОСОБА_2 з посади директора ТОВ Львівська дорожня служба за сумісництвом на підставі п.4 ст.40 КЗпП України з 20.12.2017р. прийняте з порушенням встановленої законом процедури. ОСОБА_2 присутнім на цих зборах учасників не був, письмових пояснень перед накладенням дисциплінарного стягнення у виді звільнення з роботи від нього не витребовували.

Згідно пояснень представника позивача та наданих ним документів, про звільнення позивача та про існування протоколу загальних зборів учасників товариства №01/12 від 22.12.2017 року позивач дізнався 16.01.2020 року при ознайомленні його представником з матеріалами реєстраційної справи в Господарському суді Львівської області. Про існування наказу про звільнення ОСОБА_2 з посади директора ТОВ Львівська дорожня служба за сумісництвом на підставі п.4 ст.40 КЗпП України позивачу та його представнику не відомо.

Оскільки порушення процедури звільнення позивача є доведеним, позовні вимоги про недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ Львівська дорожня служба , оформлене протоколом №01/12 від 22 грудня 2017 року зборів учасників про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Товариства за сумісництвом на підставі п.4 ст.40 КЗпП України з 20.12.2017р. та поновлення позивача на роботі є підставними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У зв`язку із поновленням позивача на посаді, обґрунтованою є його вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням з роботи за період з 21.12.2017р. до 16.09.2021р.

Крім того, обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час незаконного тимчасового відсторонення від посади директора за період з 01.01.2017р. по 20.12.2017р., оскільки судом встановлено, що за цей період заробітна плата позивачу в ТзОВ Львівська дорожня служба не нараховувалася та не виплачувалася.

До матеріалів справи представником позивача долучено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_10 станом на день винесення рішення. Відповідно до цього розрахунку середньоденний заробіток позивача становив 465,12грн. Загальна кількість робочих днів за період з 01.01.2017р. по 16.09.2021р. складає 1174 робочі дні. Отже, загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить546 050,88грн.

При визначенні розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд враховує позицію Верховного Суду : Суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково .

26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), в якій відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням №6-113цс16. ВП Верховного Суду прийшла до висновку, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.Тому ВП Верховного Суду зазначила, що ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин.

На думку ВП Верховного Суду, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

- Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Суд застосовує вказану практику Верховного Суду до вирішення вимог стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому суд також враховує те, що вимоги про поновлення на роботі у зв`язку із незаконним звільненням позивач пред`явив лише 31.01.2020р., оскільки довідався про звільнення 16.01.2020р. провадження у справі тривалий час було зупинено до вирішення інших справ, що розлядалися в порядку господарського судочинства.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку, що підстигає стягненню з відповідча. Так, згідно ст.44 КЗпП України у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 припинення повноважень посадових осіб , працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Шестимісячний заробіток позивача складає 61395,84 грн. (132 дні х 465,12грн.). Суд збільшує цю суму в тричі та вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 184 187,52 грн. у відшкодування середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимога позивача про визнання протиправним та скасування наказу в.о. директора ТзОВ Львівська дорожня служба , виданого на виконання рішення загальних зборів учасників від 09.12.2016 року, оформленого протоколом №09/12/16 від 09.12.2016р. є безпідставною, оскільки копія такого наказу позивачем суду не надана, відомостей про існування такого наказу у розпорядженні суду немає.

Вимога позивача про поновлення його на посаді директора ТзОВ Львівська дорожня служба у зв`язку з незаконним тимчасовим відстороненням від цієї посади рішенням загальних зборів учасників від 09.12.2016 року не підлягає задоволенню, оскільки позивач звільнений з посади директора ТзОВ Львівська дорожня служба за цим рішенням не був.

У зв`язку із частковим задоволенням позву відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з ТзОВ Львівська дорожня служба підлягає стягненню в доход держави 2 762,81грн. (1,5% ціни позову) за вимогу майнового характеру та 2379,00грн. за вимогу немайнового характеру (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а всього 5141,81грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265,280,282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська дорожня служба , оформлене протоколом №01/12 від 22 грудня 2017 року зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська дорожня служба про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська дорожня служба за сумісництвом на підставі п.4 ст.44 КЗпП України з 20.12.2017р.

Поновити ОСОБА_2 на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська дорожня служба за сумісництвом з 21.12.2017 року.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про поновлення на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська дорожня служба ) у зв`язку з незаконним його тимчасовим усуненням від цієї посади 09.12.2016 року - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська дорожня служба (м.Львів, вул.Навроцького,1, ЄДРПОУ 40068614) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 184 187грн. 52коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська дорожня служба (м.Львів, вул.Навроцького,1, ЄДРПОУ 40068614) в доход держави 5141,81грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.09.2021 року.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська