Постанова

від 30.09.2021 по справі 2-501/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.09.2021 Справа № 2-501/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 2-501/11

Провадження №22-ц/807/2947/21

Головуючий в 1-й інстанції - Смолка І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В. суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Плецької Юлії Вікторівни на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2011 року у справі за позовом Кредитної спілки Хортиця до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року КС Хортиця звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що 29.05.2008 року між спілкою та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав у позивача кредит у сумі 5000,00 грн. на умовах сплати за користування кредитом 66% річних. Кредит був виданий під поручительство ОСОБА_1 . Проценти за користування кредитом були сплачені по 31.12.08р. та повернуто із суми кредиту по 31.12.08р. - 199,00 грн. Заборгованість за кредитним договором складає 17851,76 грн. Позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму боргу та судові витрати.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2011 року, позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Хортиця суму боргу по кредитному договору 17851,76 грн., 178 грн. судового збору та 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення слухання справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду відмовлено.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Плецької Юлії Вікторівни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що під час ухвалення рішення не було взято до уваги той факт, що стягувана сума заборгованості складалася із суми кредиту 4801,00 грн., нарахованих 66% річних у сумі 6076,88 грн., решта заборгованості є за своєю правовою природою неустойкою, при стягненні якої застосовуються скорочені строки позовної давності про застосування яких просив відповідач. Матеріали справи не містять жодних доказів про обізнаність ОСОБА_1 про зміст кредитного договору, оскільки підпис ОСОБА_1 у кредитному договорі відсутній. Позивач змінив в односторонньому порядку строк дії договору з 29.05.2011 року на початок 2010 року, а тому позивач звернувся до суду з позовом після припинення поруки згідно ст. 559 ЦК України.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, Кредитна спілка Хортиця зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними, а рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2011 року є законним та обґрунтованим.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.05.2008р. між КС Хортиця та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від кредитної спілки кредит у сумі 5000,00 грн. на умовах сплати за користування кредитом 66% річних.

Кредит був наданий під поручительство ОСОБА_1 . Згідно п.1 Договору поручительства від 29.05.2008р., ОСОБА_1 зобов`язалася відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_2 перед КС Хортиця в повному обсязі солідарно з боржником.

Згідно п.2.1, 2.2 кредитного договору ОСОБА_2 зобов`язався щомісяця сплачувати встановлені договором проценти за користування кредитом і частку суми кредиту і остаточно розрахуватися не пізніше 29.05.2011р. Свої зобов`язання перед кредитною спілкою відповідачами не виконано.

Проценти за користування кредитом були сплачені по 31.12.08р. та повернуто із кредиту по 31.12.08р. - 199,00 грн. Заборгованість складає 17851,76 грн.

Згідно п.3.3. Договору кредиту, у випадку несумлінного відношення позичальника до виконання ним своїх зобов`язань по договору, а саме не недодержання ним строків сплати процентів за користування кредитом, кредитор має право достроково вимагати повернення суми кредиту та процентів за користування ним.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позову доведені заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про прийняття їх до кредитної спілки, заявою ОСОБА_2 , про видачу йому кредиту, заявою ОСОБА_1 з проханням видати ОСОБА_2 , кредит під її поруку, договором кредиту від 29.05.2008р., договором поруки від 29.05.2008р., видатковим касовим ордером, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 5000,00 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 1 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків кредитної спілки.

Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Абзацом 2 ч.1 ст. 21 зазначеного Закону визначено, що кредитна спілка надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

29.05.2008р. між КС Хортиця та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від кредитної спілки кредит у сумі 5000,00 грн. на умовах сплати за користування кредитом 66% річних.

Скаржником не спростовується факт наявності у відповідача ОСОБА_2 заборгованості за вказаним кредитним договором, між тим апелянт зазначає, що розмір заборгованості зазначений позивачем є більшим ніж фактична заборгованість ОСОБА_2 на момент звернення із позовом до суду, зокрема тому, що позивачем не враховано 3918,00 грн. внесених ОСОБА_2 на погашення заборгованості по тілу кредиту.

Між тим, доводи апеляційної скарги в цій частині є хибними, оскільки з квитанцій до прибуткового касового ордеру, які долучені відповідачем ОСОБА_2 (а.с.40-43), вбачається що саме на повернення кредиту відповідачем було внесено 199,00 грн., як зазначено в позові, інші внески стосувались погашення відсотків та обов`язкових пайових внесків.

Пунктом 2.1 Договору кредиту №104 від 29.05.2008р. встановлений розмір процентної ставки за користування кредитом на рівні 0,1803% за кожний день користування кредитом. Зазначений пункт договору передбачає проценти за правомірне користування кредитними коштами в межах строку користування кредитом. В той же час п.2.3 Договору кредиту передбачає, що у випадку несвоєчасної виплати передбачених цим договором сум Кредитор має право отримати від Позичальника додаткові проценти у розмірі 0,2% від загальної суми заборгованості по кредиту та несплаченим в строк процентам за кожен день прострочення.

Такі вимоги договору узгоджуються з положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України, а тому доводи апеляційної скарги з приводу неправомірності нарахування таких процентів є недоведеним.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Згідно п.2.1, 2.2 кредитного договору ОСОБА_2 зобов`язався щомісяця сплачувати встановлені договором проценти за користування кредитом і частку суми кредиту і остаточно розрахуватися не пізніше 29.05.2011р.

КС Хортиця звернулася до суду з позовом до Відповідачів 01 грудня 2010 року, тобто реалізувала право пред`явлення вимоги до поручителя шляхом подання позову до суду. Посилання скаржника, що позивачем було змінено строк виконання основного зобов`язання шляхом надіслання боржнику та поручителю листів із пропозицією погашення заборгованості є необґрунтованими, оскільки вимоги про дострокове погашення всієї суми заборгованості вони не містили.

Доводи апеляційної скарги, щодо необізнаності поручителя зі змістом кредитного договору спростовуються змістом договору поруку, відповідно до п.1.4 якого поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору №104 від 29 травня 2008 року, укладеного між КС Хортиця та членом КС Кійко В.В.

Що стосується застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог, то слід зазначити, що з урахуванням припинення виконання зобов`язань по щомісячним платежам за кредитним договором з 16.01.2009 року, подання позову КС Хортиця 01.12.2010 року здійснено з додержанням строку позовної дасності.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Плецької Юлії Вікторівни залишити без задоволення.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2011 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 30 вересня 2021 року

Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар

Судді: О.В. Крилова

О.З. Поляков