Ухвала

від 11.08.2021 по справі 757/37268/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37268/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ІНТЕРСПОРТ» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/29794/21-к від 09.06.2021, у рамках кримінального провадження №42020101100000099 від 08.05.2020,-

ВСТАНОВИВ:

19.07.2021 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ІНТЕРСПОРТ» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/29794/21-к від 09.06.2021, у рамках кримінального провадження №42020101100000099 від 08.05.2020.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт на майно ТОВ «ІНТЕРСПОРТ» накладено виключно з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 42020101100000099 від 08.05.2020, за ознакам кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 362, ч.1 ст. 366 КК України.

Однак, кримінальне провадження № 42020101100000099 вже закрито, а тому враховуючи, що вказане майно органом досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42020101100000099 не використано як речовий доказ.

З врахуванням зазначеного, адвокат вважає, що в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала будь яка потреба.

У судове засідання представник заявника не з`явився, до суду подав заяву, в якій просив клопотання задовольнити у повному обсязі та розгляд клопотання провести у його відсутність.

Представник сторони обвинувачення в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином.

Разом з цим, прокурором ОСОБА_4 подано заяву в якій останній зазначає, що не заперечує щодо скасування арешту, оскільки постановою 10.08.2021 кримінальне провадження № 42020101100000099 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020101100000099 від 08.05.2020, за ознакам кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 362, ч.1 ст. 366 КК України..

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.06.2021 у кримінальному провадженні № 42020101100000099 накладено арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:78:043:0018), шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам користуватись та розпоряджатись вказаним майном, зокрема проводити будівельні роботи на вказаних об`єктах, а також заборони їх відчуження органами державної реєстрації прав, державними реєстраторами прав на нерухоме майно, у тому числі особами, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції держаної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно, в тому числі щодо укладання будь-яких договорів купівлі-продажу, оренди, іпотеки щодо зазначеного об`єкту нерухомого майна.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді 09.06.2021 року при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що дане майно, має ознаки предмету кримінального правопорушення, а тому слідчий суддя наклав арешт з метою запобігання відчуження та забезпечення збереження речового доказу до постановлення у кримінальному провадженні кінцевого рішення.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Так, стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок посадових та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності товариства за незаконні дії третіх осіб.

Версія органу досудового розслідування, що майно на яке накладено арешт відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 42020101100000099, спростована доводами заявника.

Оскільки, з матеіралів клопотання убачається, що постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_5 було закрито кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України

Таким чином, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується та окрім цього не заперечується прокурором.

З врахуванням, зазнчаеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.06.2021 у справі №757/29794/21-к на майно, яке перебуває у володінні ТОВ «ІНТЕРСПОРТ» (код ЄДРПОУ 30045171), а саме: земельна ділянка за адресою: проспект Героїв Сталінграда, 45 в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:043:0018).

Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.

Слідчий суддя ОСОБА_1