Рішення

від 30.09.2021 по справі 904/4834/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2021м. ДніпроСправа № 904/4834/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Керівника Східної окружної прокуратури Дніпропетровської області (50086, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Леоніда Бородича, б. 37; ідентифікаційний код 02909938) в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, площа Молодіжна,б.1; ідентифікаційний код 33874388)

до Фізичної особи - підприємця Бессалова Дмитра Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 218 614 грн. 36 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Керівник Східної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача - Криворізької міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4628/21 від 14.05.2021) про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця Бессалова Дмитра Сергійовича до місцевого бюджету міста Кривий Ріг Дніпропетровської області дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, в сумі 218 614 грн. 36 коп.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UА 228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938) понесені судові витрати.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2021 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Прокуратурою подано до суду заяву (вх. №26212/21 від 26.05.2021) про усунення недоліків, якою усунено недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2021 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, а також, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідач у відзиві (вх. №31731/21 від 29.06.2021) на позовну заяву про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, у якому просить прийняти до уваги даний відзив та врахувати викладені в ньому обставини при прийняті рішення, посилаючись на те, що не заперечує проти задоволення позовної заяви та пояснює, що: - підставами виникнення боргу стала необізнаність відповідача щодо необхідності сплати земельного податку незважаючи на відсутність договору оренди земельної ділянки, оскільки відповідач вважав, що саме договір може бути підставою для здійснення платежів до бюджету; - неодноразово звертався до Криворізької міської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації, однак жоден із представників Криворізької міської ради не повідомляв відповідача про необхідність здійснення платежів, незважаючи на відсутність договору оренди земельної ділянки; - після укладення Договору оренди земельної ділянки здійснював необхідні платежі.

Також, відповідач у заяві про розстрочення виконання судового рішення (додаток до відзиву на позовну заяву) просить у разі винесення рішення у справі №904/4834/21 на користь позивача, на підставі статті 331 Господарського процесуального кодексу України, розстрочити виконання рішення на 6 місяців рівними частинами, обґрунтовуючи тим, що; - скрутне матеріальне становище спричинено простоями техніки, яку відповідач надає в оренду відповідно до основного виду діяльності, оскільки період карантинних обмежень, пов`язаних з пандемією, значно вплинув на стан господарської діяльності; - пасивного прибутку відповідач не має, а промислові підприємства, які наразі дуже рідко орендують устаткування, працюють на умовах відстрочення платежів до 90 календарних днів; - у відповідача існує ряд щомісячних обов`язкових платежів, в тому числі з податків та зборів; - відкриття виконавчого провадження та арешт рахунків відповідача не зможуть позитивно вплинути на строки виконання судового рішення, а лише пригнітять ситуацію з платоспроможності відповідача; - надання можливості відповідачу можливості розстрочити виконання судового рішення гарантовано надасть відповідачу можливість укласти нові договори та отримати прибуток, який буде направлено на виконання судового рішення; - винятковість даної заяви полягає в тому, що відповідач є фізичною-особою підприємцем та не має у своєму штаті жодного співробітника, тобто лише сам своїми діями має можливість заробити грошові кошти для отримання прибутку; - відповідач визнає позовні вимоги та готовий виконати судове рішення, однак із заблокованими рахунками погашення заборгованості стане достатньо тривалою процедурою; - відповідач винен лише у своїй необізнаності, умисно відповідач не вчиняв жодної дії та не проявляв бездіяльність; - на здійснення господарської діяльності значно вплинув карантин та карантинні обмеження, спричинені короновірусом; - під час пандемії відповідач практично не мав заробітку, а лише зазнавав збитків; - надання розстрочки виконання рішення у справі сприятиме належному виконанню заявником своїх наявних зобов`язань, можливості запланувати та здійснити відповідні витрати, а, отже, належним чином виконати рішення суду у справі, що буде сприяти захисту інтересів обох сторін.

Прокуратура у запереченнях (вх. №33541/21 від 07.07.2021) проти заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення зазначає: - відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право звернутись з заявою про розстрочку виконання рішення, але після набрання рішенням законної сили; - враховуючи те, що рішення судом не прийнято, тому за таких обставин дана заява на теперішній час не підлягає розгляду.

Прокуратура у відповіді (вх. №33542/21 від 07.07.2021) на відзив просить доводи ФОП Бессалова Д.С. (відповідача) відхилити, врахувати під час розгляду справи відповідь на відзив, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що: - з моменту придбання відповідачем нерухомого майна (20.08.2014) до моменту укладення договору оренди земельної ділянки комунальної форми власності (03.03.2020) минуло майже 6 років, що свідчить про порушення всіх розумних строків на оформлення права на землю та свідоме порушення відповідачем статті 206 Земельного кодексу України, якою встановлено, що використання землі в Україні є платним; - свідоме незвернення відповідача до уповноваженого органу з питанням оформлення прав на землю призвело до недоотримання місцевим бюджетом плати за землю в розмірі орендної плати, оскільки за землі комунальної форми власності плата за землю справляється у виді орендної плати; - в свою чергу, безпідставне зволікання позивача зі стягненням відповідних коштів з відповідача не сприяє своєчасному наповненню бюджету та створює загрозу державним інтересам у цій сфері; - доводи відповідача щодо неодноразового звернення до позивача з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами; - доводи відповідача про те, що його ніхто не повідомляв про порушення вимог законодавства не може бути підставою для безоплатного користування земельною ділянкою комунальної форми власності.

Відповідач правом на надання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв`язку із вжитими в Україні карантинними заходами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція прокуратури

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно набув земельну ділянку та порушує умови використання земельної ділянки, а саме не сплачує грошові кошти за користування земельною ділянкою, що призвело до неотримання позивачем доходу від використання земельної ділянки.

Позиція відповідача

Відповідач не заперечує проти задоволення позовної заяви, повідомляє про свою необізнаність щодо необхідності сплачувати грошові кошти за користування земельною ділянкою та просить розстрочити виконання судового рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за фізичною особою Бессаловим Дмитром Сергійовичем зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна-комплекс (реєстраційний номер 435630812110), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 на підставі Договору від 20.08.2014 купівлі-продажу комплексу, серія та номер Р-Р №678 (інформаційна довідка від 21.04.2020 № 207147473, розділ 'Актуальна інформація про право власності').

Також, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрований об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка площею 1,0421 га, кадастровий номер 1211000000:03:214:0002, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (надалі - земельна ділянка), яка на підставі рішення про державну реєстрацію (серія та номер 17606055, від 01.12.2014) належить територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі позивача - Криворізької міської ради (інформаційна довідка від 21.04.2020 № 207147473, розділ 'Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна1).

Відповідно до Актів від 12.06.2018, 29.01.2019, 26.11.2019 обстеження земельної ділянки за адресою вул. Леоніда Бородича, 12, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області площею 1,0421 га встановлено: - земельна ділянка використовується під розміщення комплексу будівель і споруд; територія огороджена; - на території здійснюється підприємницька діяльність, функціонують кран, вантажні автомобілі; - правовстановлюючі документи на земельну ділянку не оформлені з моменту придбання майна, орендна плата за землю не здійснюється; - за висновками комісії землекористувачу необхідно розробити містобудівну документацію та укласти з міською радою договір оренди землі; - суб`єктом господарювання є фізична особа - підприємець Бессалов Дмитро Сергійович ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); - правовстановлюючі документи на нерухоме майно: Договір купівлі-продажу комплексу від 20.08.2014, серія та номер Р-Р №678 (а.с.23-25).

В подальшому рішенням Криворізької міської ради від 29.01.2020 №4499 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Леоніда Бородича, 12 та надання її в оренду для розміщення ремонтно-будівельної бази (комплексу)" було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 1,0421 га на вул. Леоніда Бородича, 12 з кадастровим номером 1211000000:03:214:0002 для розміщення ремонтно-будівельної бази (комплексу) та надано земельну ділянку фізичній особі - підприємцю Бессалову Дмитру Сергійовичу в оренду до 29.01.2025 (а.с.58).

На підставі рішення Криворізької міської ради від 29.01.2020 №4499 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Леоніда Бородича, 12 та надання її в оренду для розміщення ремонтно-будівельної бази (комплексу)" 03.03.2020 між позивачем Криворізькою міською радою, як орендодавцем, та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Бессаловим Дмитром Сергійовичем, як орендарем, було укладено Договір №2020166 оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення загальною площею 1,0421 га, - за цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств для розміщення ремонтно-будівельної бази (комплексу) з кадастровим номером 1211000000?03:214:0002, яка розташована на вул. Леоніда Бородича, 12 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу.

Як вбачається з матеріалів справи вказаний Договір оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі інших речових прав 22.04.2020 (індексний номер 52026724).

Таким чином, відповідач у період з 20.08.2014 по 22.04.2020 для здійснення своєї підприємницької діяльності користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:214:0002 площею 1,0421 га без документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, та у зазначений період на обліку як платник орендної плати з фізичних осіб не перебував, податкові зобов`язання з орендної плати за вказану земельну ділянку не декларував та не сплачував, про що свідчать листи Головного управління ДПС в Дніпропетровській області від 18.12.2019 №44757/10/04-36-57-30 (а.с. 45) та від 04.02.2021 №1077/5/04-36-24-11-10 (а.с. 69-70).

Отже, використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило позивача права отримувати дохід від цієї земельної ділянки у розмірі орендної плати.

Як вбачається прокурором заявлено до стягнення недоотриманий позивачем дохід за період з 15.05.2018 по 31.12.2019 у розмірі 218 614 грн. 36 коп. на підставі розрахунку позивача (а.с. 83), у тому числі:

- з 15.05.2018 (дата початку перебігу строку позовної давності протягом останніх трьох років з часу звернення до суду) по 31.12.2018 розмір неотриманого позивачем доходу склав 84 415 грн. 43 коп.;

- з 01.01.2019 по 31.12.2019 розмір неотриманого відповідачем доходу склав 134 198 грн. 93 коп.

Таким чином, неотриманий позивачем дохід від безпідставно набутої відповідачем земельної ділянки став підставою для звернення Керівника Східної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах позивача з позовною заявою до суду.

Відповідач доказів сплати за користування земельною ділянкою в період з 15.05.2018 по 31.12.2019 не надав, доводи, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував та не заперечує проти задоволення позову у повному обсязі.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Предметом доказування у даній справі є обставини порушення відповідачем умов використання земельної ділянки, а саме: несплата грошових коштів (орендної плати) за користування земельною ділянкою та, відповідно, неотримання позивачем доходу від використання земельної ділянки.

Відповідно доз статті 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата - за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пунктів 288.1.- 288.5 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем; розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, при цьому річна сума платежу залежить від наявності нормативної грошової оцінки та має граничний розмір.

Відповідно до підпункту б) пункту 14.1.54 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів.

Розрахунок суми отриманого доходу від безпідставного набуття майна (орендної плати), складено позивачем та перевірено судом.

Згідно підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Отже, враховуючи те, що відповідач не є власником земельної ділянки, тому єдиною формою здійснення плати за земельну ділянку для відповідача, як землекористувача земельної ділянки, є орендна плата.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України №922/5468/14 від 12.04.2017

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

З даного приводу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), дійшла висновку, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

За змістом статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Стаття 120 Земельного кодексу України передбачає перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, відповідно до частини 2 даної статті: якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Тобто, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на об`єкт нерухомості може бути застосована зокрема, якщо земельна ділянка перебуває у користуванні колишнього власника будівлі.

При цьому, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Статтею 123 Земельного кодексу України встановлено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, відповідно до якого надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється зокрема на підставі рішенням органів місцевого самоврядування прийнятим на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

За змістом частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під такими будівлями.

Згідно з частинами 1, 2 статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За приписами статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Стаття 1212 Глави 83 Цивільного кодексу України встановлює загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, відповідно до якого: - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; - положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події; - положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Також, суд зазначає, про презумпцію знання законодавства. Правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов`язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України.

Презумпція знання законодавства поширюється тільки на закони та інші нормативно-правові акти, які доведені до відома населення у порядку встановленому законом.

Згідно статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Тому основна умова вступу нормативно-правового акту в силу, і відповідно обов`язку його знати є його офіційне оприлюднення, яке здійснюється шляхом опублікування у офіційних друкованих виданнях.

Опублікування нормативно-правового акту є юридичною підставою презумпції знання законодавства. Суть даної презумпції полягає в тому, що ніхто не може посилатись на незнання закону, якщо він був опублікований у встановленому законом порядку. Якщо нормативно-правовий акт не опубліковано, то відпадає юридична підстава презумпції знання законодавства. Таким чином існує прямий зв`язок між презумпцією знання законодавства та його офіційним опублікуванням.

При цьому, на відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди, вина не має значення, оскільки важливим сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідач є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці. Проте, відповідач не вчинив відповідних дій, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою, на якій розташоване його нерухоме майно. та безпідставно та безкоштовно користувався зазначеною земельною ділянкою.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15).

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі №904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично, надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушено інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушено законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання; і позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси, держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо у відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів Криворізької міської ради, яка безпідставно зволікає зі стягненням відповідних коштів з відповідача.

На підтвердження прокурор надав належним чином засвідчені докази надсилання ним на адресу Криворізької міської ради у справі листів (а.с.47-51, 59-63, 73-75, 77-81), на які Криворізькою міською радою надано відповіді, згідно яких жодних заходів реагування на повідомлення про порушення вимог чинного законодавства не вжито (а.с.52-53, 64-66, 76, 82) .

Отже, при зверненні з даним позовом прокурором дотримано норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначено уповноважений орган місцевого самоврядування та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі бездіяльності Криворізької міської ради.

Щодо розстрочення виконання судового рішення

29.06.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, додатком до якого є заява про розстрочення виконання судового рішення, в якій відповідач просить розстрочити виконання рішення на 6 місяців рівними частинами посилаючись на скрутне матеріальне становище.

За приписами частин 1, 3, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

В статті 79 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Як вбачається, відповідачем не надано жодного доказу, як на підтвердження свого скрутного матеріального становища, на яке посилається відповідач у заяві, так і на підтвердження простою техніки, та наявності у нього такої техніки взагалі.

Тому у господарського суду відсутні підстави для розстрочення виконання рішення суду.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає 3 279 грн. 22 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Керівника Східної окружної прокуратури Дніпропетровської області (50086, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Леоніда Бородича, б. 37; ідентифікаційний код 02909938) в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, площа Молодіжна,б.1; ідентифікаційний код 33874388) до Фізичної особи - підприємця Бессалова Дмитра Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 218 614 грн. 36 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бессалова Дмитра Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, площа Молодіжна,б.1; ідентифікаційний код 33874388) 218 614 (двісті вісімнадцять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 36 коп. - дохід, отриманий від безпідставно набутого майна.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бессалова Дмитра Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UА 228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938) 3 279 (три тисячі двісті сімдесят дев`ять) грн. 22 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати накази.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

" 30" вересня 2021 року