Постанова

від 30.09.2021 по справі 380/813/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/813/20 пров. № А/857/14136/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

з участю секретаря судового засідання Юрченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Турківської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, невиплаченої заробітної плати, моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року про повернення заяви (суддя першої інстанції Кухар Н.В., м. Львів)

В С Т А Н О В И В :

29 червня 2021 року ОСОБА_1 через систему Електронний суд подав заяву в порядку ст.383 КАС України про визнання протиправним наказу керівника апарату Турківської районної державної адміністрації від 24.02.2021 № 18-о Про здійснення виплати ОСОБА_1 , виданого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №380/813/20 в частині неправомірного зменшення розміру виплат за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою до 5 відсотків; стягнення невиплаченої у 2019 році заробітної плати у розмірі 13698 грн. 67 коп. у вигляді виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби, яку відповідач зобов`язаний нарахувати відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року по справі №380/813/20, та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з листопада 2019 року по 01 червня 2021 року, враховуючи індекс інфляції, в розмірі 1631,89 грн. 89 коп.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 залишено подану заяву без руху та надано строк для усунення недоліків.

14 липня 2021 року позивач подав заяву, у якій просив поновити пропущений строк для подання заяви в порядку ст.383 КАС України, так як оскаржуваний наказ від 24.02.2021 винесений після його звільнення, яке відбулось 19.02.2021. Вказане звільнення та розуміння повної незаконності дій відповідача справили на позивача гнітюче враження, внаслідок чого він не зміг в повній мірі проаналізувати ситуацію, та виробити вірний алгоритм дій по відновлення його порушених прав. Крім того, не будучи фахівцем в галузі права, він вважав, що зможе оскаржити даний наказ разом із незаконним звільненням, тому звернувся з новим позовом про поновлення на роботі. Тільки після ознайомлення з повним текстом ухвали суду від 09.06.2021 дізнався про необхідність оскарження даного наказу.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення суду, повернуто позивачу.

Не погодившись із ухвалою, вважаючи таку постановлену з неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права невірним застосуванням норм матеріального права, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що він звертався до Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/4488/21 з позовною заявою, в якій оскаржував як незаконне звільнення так і розмір виплат здійснених на виконання рішення суду у праві №380/813/20, однак суд дійшов висновку, що заявлена у позовній заяві з змога не може бути предметом нового публічно-правового спору та розглядатися адміністративним судом у порядку іншого (нового) позовного провадження, оскільки спірні правовідносини стосуються невиконання чи неналежного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 180/813/20, а тому провадження у справі в частині вимог про стягнення з Турківської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 невиплачену у 2019 році заробітну плату у розмірі 13698 грн. 67 коп. у вигляді виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби, яку відповідач був зобов`язаний нарахувати відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року по справі №380/813/20, та компенсацію втрати частини по заробітній платі у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з листопада 2019 року по 01 лютого 2021 року, враховуючи індекс інфляції, в розмірі 932 грн. 42 коп. - підлягає закриттю, оскільки такий спір не може бути вирішений в жодній юрисдикції (ухвала суду - додаток 8 до заяви). Суд звернув увагу, що позивач жодним чином не позбавлений судового захисту, але не у порядку позовного провадження, а в порядку розгляду судом, який вирішив спір, процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення від 17 вересня 2020 року по справі №380/813/20. Однак, суд в оскарженій ухвалі від 19.07.2021 зробив необґрунтовані висновки, що у справі № 380/4488/21 позивач не оскаржував наказ № 18-о від 24.02.2021 Про здійснення виплати ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 звертає увагу, що звертаючись до суду у справі 380/813/20, передбачаючи майбутні протиправні дії відповідача, він просив суд стягнути з відповідача конкретний розмір виплат за додаткове навантаження. Суд в свою чергу змінив його позовні вимоги назвавши їх передчасними та зобов`язав Турківську районну державну адміністрацію нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у вигляді виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього працівника з 02 по 12 травня 2019 року, з 8 по 23 липня 2019 року, з 11 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року. Судове рішення у цій частині не виконувалось з моменту набрання ним законної сили до 24 лютого 2021. Намагаючись захистити свої порушені права, він звертався до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Суд своєю ухвалою від 21.01.2021 у справі 380/813/20 відмовив у задоволенні такої заяви зазначивши, що встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду та не взяв до уваги той факт, що відповідач свідомо не виконує судове рішення.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи шляхом надіслання судової повістки на офіційну електронну адресу, судова повістка одержана відповідачем 14.09.2021 о 13:03 год, що підтверджено звітом від відповідача про отримання документів засобами електронного зв`язку, що надійшов від відповідача на адресу суду 14.09.2021 о 13:07 год.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги та надав пояснення, аналогічні викладеним в ній.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №380/813/20 визнано протиправним та скасовано наказ керівника апарату Турківської районної державної адміністрації № 32-о від 26 грудня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації з 01.01.2020; стягнуто з Турківської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 145164,34 грн.; зобов`язано Турківську районну державну адміністрацію нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у вигляді виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника з 02 по 12 травня 2019 року, з 8 по 23 липня 2019 року, з 11 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року; стягнуто з Турківської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 2000 грн. моральної шкоди; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року апеляційні скарги Турківської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі №380/813/20 - без змін.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року, 24 лютого 2021 року керівником апарату Турківської районної державної адміністрації видано наказ №18-0 Про здійснення виплати ОСОБА_1 , відповідно до якого зобов`язано головного спеціаліста-бухгалтера апарату Турківської районної державної адміністрації ОСОБА_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 заробітну плату у вигляді виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою керівника апарату районної державної адміністрації з 11.09.2019 по 31.10.2019 у розмірі 5 відсотків посадового окладу керівника апарату районної державної адміністрації.

Також встановлено, що Турківською РДА було виплачено ОСОБА_1 709,55 грн., останній не згідний з такою виплатою та вважає, що йому належить до виплати 14408,22 грн.

Із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання вказаного рішення суду позивач звернувся до суду 29 червня 2021 року.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки протилежне суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції Суд зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .

У справі Іммобільяре Саффі проти Італії Європейський суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі Ромашов проти України ).

Таким чином, однозначною є позиція Європейського суду про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України. Обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Статтею 383 КАС України визначено порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 4 ст. 383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Згідно з частиною 5 вказаної статті у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Отже, вказаною нормою визначено особливий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, який здійснюється судом в процесі контролю за виконанням судових рішень.

При цьому правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Повертаючи заяву позивача, подану в порядку статті 383 КАС України, суд першої інстанції зазначив, що така заява подана з пропуском встановленого десятиденного строку та позивач знав та мав можливість знати про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, в т.ч. вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах установленого законом України строку звернення до адміністративного суду, але не скористався такою за відсутності поважних причин.

Такі висновки суду першої інстанції є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Статтею 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Оскільки заява, подана в порядку статті 383 КАС України, не може вважатися первинним зверненням до суду, так як подається на стадії виконання судового рішення в адміністративній справі, з врахуванням положень частини 6 статті 7 КАС України, тому при вирішенні питання про дотримання десятиденного строку подання заяви встановленню та оцінці підлягають дотримання встановленого строку, причини пропуску такого та визначення поважності причин пропуску.

В свою чергу, оцінюючи поважність причин пропуску заявником строку, передбаченого частиною 4 статті 383 КАС України потрібно виходити з того, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що подає заяву та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Вирішення питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

Згідно з поясненнями ОСОБА_1 , які підтверджені матеріалами справи, він звертався до Львівського окружного адміністративного суду (справа №380/4488/21) з позовною заявою про: визнання протиправним та скасувати наказ керівника апарату Турківської районної державної адміністрації Львівської області №15-0 від 19 лютого 2021 року Про звільнення ОСОБА_1 ; поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника організаційного відділу апарату Турківської районної державної адміністрації Львівської області з 20 лютого 2021 року. Рішення про поновлення на роботі допустити до негайного виконання;стягнення з Турківської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 лютого 2021 року по день поновлення на роботі з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 766 (сімсот шістдесят шість) грн 19 коп; визнання протиправною бездіяльність Турківської районної державної адміністрації Львівської області щодо ненадання відпустки ОСОБА_1 ; зобов`язання Турківську районну державну адміністрацію Львівської області, у відповідності до ст. 57, 58, 59 Закону України Про державну службу , ст. 3 Закону України Про відпустки та постанови КМУ від 6 квітня 2016 р. № 270 Про затвердження Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток , надати ОСОБА_1 невикористані відпустки тривалістю 66 календарних днів з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати; стягнення з Турківської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 лютого 2021 року по 24 лютого 2021 року в розмірі 3830 грн 95 коп.; стягнення з Турківської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 невиплаченої у 2019 році заробітну плату у розмірі 13698 грн 67 коп. у вигляді виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби, яку відповідач був зобов`язаний нарахувати відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року по справі №380/813/20, та компенсацію втрати частини по заробітній платі у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з листопада 2019 року по 01 лютого 2021 року, враховуючи індекс інфляції, в розмірі 932 грн 42 коп.; стягнення з Турківської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 грн 00 коп; зобов`язання Турківської районної державної адміністрації Львівської області та Самбірської районної державної адміністрації Львівської області подати суду звіт про виконання судового рішення протягом 15 днів з дати набрання законної сили; визнання протиправною бездіяльність голови Самбірської районної державної адміністрації щодо здійснення повноважень з управління справами Турківської районної державної адміністрації, забезпечення підготовки та прийняття районною державною адміністрацією, що припиняється, та їх посадовими особами рішень як суб`єктами владних повноважень з дня прийняття рішення про початок реорганізації, що передбачено ст. 7-1 Закону України Про місцеві державні адміністрації .

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 провадження у вказаній справі №380/4488/21 в частині позовних вимог про стягнення з Турківської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 невиплаченої у 2019 році заробітної плати у розмірі 13698 грн 67 коп. у вигляді виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби, яку відповідач був зобов`язаний нарахувати відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року по справі №380/813/20, та компенсацію втрати частини по заробітній платі у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з листопада 2019 року по 01 лютого 2021 року, враховуючи індекс інфляції, в розмірі 932 (дев`ятсот тридцять дві) грн 42 коп - закрито. Повний текст вказаної ухвали складено 14.06.2021.

В ухвалі від 09.06.2021 суд дійшов висновку, що фактично вказана вимога позивача спрямована на зобов`язання Турківської районної державної адміністрації виконати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справа № 380/813/20.

Разом з тим, суд звернув увагу, що позивач жодним чином не позбавлений судового захисту, але не у порядку позовного провадження, а в порядку розгляду судом, який вирішив спір, процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення від 17 вересня 2020 року по справі №380/813/20.

Отже, позивач, дізнавшись про порушення його прав оскаржуваним наказом, в межах шестимісячного строку звернувся до суду в порядку загального позовного провадження і суд, відкривши провадження у справі, розпочав розгляд. Однак у подальшому дійшов висновку про необхідність вирішення спору саме в порядку, встановленому ст.383 КАС України.

Тоді позивач, не зволікаючи, подав заяву про скасування наказу та виплату йому недоплаченої заробітної плати згідно роз`яснення суду.

Таким чином, позивач не допустив необ`єктивного зволікання з поданням заяви в порядку ст.383 КАС України, в діях ОСОБА_1 не вбачається ознак зловживання процесуальними правами та обов`язками.

Зазначені обставини не проаналізовано (не перевірено) судом першої інстанції як підстави для висновку про поважність причин пропуску позивачем строку на подання заяви в порядку статті 383 КАС України.

Колегія суддів також враховує, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, суд не повинен тлумачити положення частини 4 статті 383 КАС України у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для забезпечення виконання рішення суду. Адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційний інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, оцінюючи обставини, за яких позивачу стало відомо про порушення своїх прав, не надав таким належну оцінку, не врахував всіх наведених позивачем підстав звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, а також часових рамок, в яких подано вказану заяву, а тому прийшов до помилкового висновку щодо повернення такої, що має наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст. 243, 308, 310, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року про повернення заяви скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 01.10.2021.