Ухвала

від 01.10.2021 по справі 522/19931/16-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/19931/16-Е

Провадження по справі № 1-кс/522/9474/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2021 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 за участю представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Слідчого відділу Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження на стадії досудового розслідування злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні 42016160000000876 від 24.10.2016 року. Приморською окружною прокуратурою міста Одеси здійснюється процесуальне керівництво у вищевказаному кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 01.11.2016 задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області, накладено арешт на земельну ділянку цілісного майнового комплексу - ЗАТ «Санаторій Україна», що складається з будівель та споруд розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7,049 га., з забороною розпоряджатися земельними ділянками, а саме: 5110137500:51:003:0271; 5110137500:51:003:0272; 5110137500:51:003:0347; 5110137500:51:003:0280; 5110137500:51:003:0285; 5110137500:51:003:0286; 5110137500:51:003:0290; 5110137500:51:003:0295; 5110137500:51:003:0296; 5110137500:51:003:0350; 5110137500:51:003:0351; 5110137500:51:003:0308; 5110137500:51:003:0300; 5110137500:51:003:0303; 5110137500:51:003:0312; 5110137500:51:003:0357; 5110137500:51:003:0342; 5110137500:51:003:0324; 5110137500:51:003:0359; 5110137500:51:003:0358; 5110137500:51:003:0356; 5110137500:51:003:0277; 5110137500:51:003:0281; 5110137500:51:003:0287; 5110137500:51:003:0291; 5110137500:51:003:0301; 5110137500:51:003:0302; 5110137500:51:003:0352; 5110137500:51:003:0353; 5110137500:51:003:0307; 5110137500:51:003:0310; 5110137500:51:003:0320; 5110137500:51:003:0340; 5110137500:51:003:0341; 5110137500:51:003:0318; 5110137500:51:003:0319; 5110137500:51:003:0321.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.07.2017 скасовано арешт з земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га., кадастровий номер: 5110137500:51:003:0277, накладений в ході досудового розслідування кримінального провадження№ 42016160000000876 від 24.10.2016 р., ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_6 у справі №522/19931/16к від 01.11.2016 р.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.08.2017 скасовано арешт з земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_6 у справі №522/19931/16к від 01.11.2016 р, в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42016160000000876 від 24.10.2016, за наступними кадастровими номерами: 5110137500:51:003:0324; 5110137500:51:003:0307; 5110137500:51:003:0312; 5110137500:51:003:0308; 5110137500:51:003:0340; 5110137500:51:003:0321; 5110137500:51:003:0291; 5110137500:51:003:0290; 5110137500:51:003:0318; 5110137500:51:003:0271; 5110137500:51:003:0347; 5110137500:51:003:0280; 5110137500:51:003:0281; 5110137500:51:003:0296; 5110137500:51:003:0350; 5110137500:51:003:0351; 5110137500:51:003:0300; 5110137500:51:003:0301; 5110137500:51:003:0302; 5110137500:51:003:0303; 5110137500:51:003:0353; 5110137500:51:003:0352; 5110137500:51:003:0310; 5110137500:51:003:0341; 5110137500:51:003:0318; 5110137500:51:003:0319; 5110137500:51:003:0320; 5110137500:51:003:0357; 5110137500:51:003:0342; 5110137500:51:003:0359.

15.09.2021 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 01.11.2016 року. Клопотання про скасування арешту з майна обґрунтовано наступними обставинами.

Кримінальне провадження № 42016160000000876, зареєстровано 24.10.2016 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за зверненням ТОВ «Спільна словенсько-українська компанія «ДМ Консалтинг» (код 35290353), яке 19.05.2016 на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу від 01.06.2016 зареєстрованого за № 914, придбало з аукціону нерухоме майно, як цілісний майновий комплекс - ЗАТ «Санаторій Україна», що складається з будівель та споруд загальною площею приміщень 10 236,80 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці загальною площею 7,049 га.

У зв`язку з цим, ТОВ «Спільна словенсько-українська компанія «ДМ Консалтинг» звернулося до Одеської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки для обслуговування та експлуатації цілісного майнового комплексу.

Разом з цим, під час отримання інформації про право власності земельних ділянок, за місцем розташування вищевказаного цілісного майнового комплексу, ТОВ «Спільна словенсько-українська компанія «ДМ Консалтинг», установлено факт вчинення шахрайських дій невстановленими фізичними та юридичними особами щодо оформлення права власності на окремі земельні ділянки, які формують цілісний майновий комплекс - ЗАТ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 7,049 га.) у зв`язку з чим, дії останніх спричинили ТОВ «Спільна словенсько-українська компанія «ДМ Консалтинг» збитки в особливо великих розмірах.

У 2007 році на підставі нотаріально засвідчених договорів купівлі-продажу, укладених у 2007 році із фізичними особами, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 придбано у власність 3 земельні ділянки, загальною площею 0, 3000 га у АДРЕСА_1 , а саме:

1) Земельна ділянка АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110137500:51:003:0287, державний акт на право власності серії ЯЕ №112006 від 05.06.2007;

2) Земельна ділянка АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110137500:51:003:0286, державний акт на право власності серії ЯГ №954816 от 06.04.2007;

3) Земельна ділянка АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110137500:51:003:0285, державний акт на право власності серії ЯГ №954815 от 06.04.2007.

Державні акти видано Одеськім міським управлінням земельних ресурсів, із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та зареєстровані в установленому законом порядку Одеською регіональною філією державного підприємства «Центр державного кадастру» в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

У 2017 році заступник прокурора Одеської області звернувся до Приморського районного суду м.Одеси в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про витребування вказаних земельних ділянок. Справи розглядались судами різних інстанції неодноразово. Судовими рішеннями що набрали законної сили, у задоволенні позовів прокуратури відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №522/387/17-ц за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_7 про витребування земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:51:003:0287, касаційну скаргу прокуратури залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 22.01.2020, якою у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено, залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11.03.2021 у справі №522/4690/17 за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:51:003:0285, касаційну скаргу прокуратури залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 12.08.2020, якою у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено, залишено без змін.

Постановою Одеського апеляційного суду від 05.06.2019, яка набрала законної сили з моменту її прийняття, у справі №522/10265/17 за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах Одеської міської ради до ОСОБА_7 про витребування земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:51:003:0286, задоволено касаційну скаргу відповідача, у задоволені позовних вимог прокурора відмовлено.

Судом встановлення, що станом на день звернення до суду з клопотання про скасування арешту з майна ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є добросовісними набувачами земельних ділянок на підставі правочинів.

За адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 існують різні земельні ділянки за різними кадастровими номерами, що належать ОСОБА_7 та ОСОБА_4 - за кадастровими номерами 5110137500:51:003:0285, 5110137500:51:003:0286, 5110137500:51:003:0287, та такі, що передано в оренду ТОВ «Спільна словенсько-українська компанія «ДМ Консалтинг» - за кадастровим номером 5110137500:51:003:0390.

Так, згідно проекту землеустрою (копія додається), виготовленого ТОВ «Одеський земельний центр» на замовлення ТОВ «Спільна словенсько-українська компанія «ДМ Консалтинг» за договором №13-02/11-2017 від 13.11.2017 «Щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_9 для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів», земельні ділянки, що належать ОСОБА_7 та ОСОБА_4 лише межують із відведеними землями потерпілої сторони та будь-якого спору між суміжниками не існує.

Таким чином, отримавши у власність земельні ділянки в 2007 році ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , ніяким чином не порушуються права суміжного власника Одеської міської ради та орендаря ТОВ «Спільна словенсько-українська компанія «ДМ Консалтинг».

Також, в клопотанні зазначено, що і під час накладення арешту відсутні обставини, передбачені ст. 170 КПК України, які необхідні для накладення арешту на майно, а саме майно на яке накладено арешт не належить потерпілій особі, не є предметом злочину. Згідно до ч.1 ст.170КПК України позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, застосовується до майна, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

В судовому засіданні представник ОСОБА_7 та ОСОБА_4 підтримала клопотання та просила його задовольнити, скасувати арешт земельних ділянок, накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2016 року, з підстав, зазначених у клопотанні.

Слідчий/прокурор в судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя прийшов висновку про наступне.

Станом надату зверненнядо суду ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ,є учасникамикримінального провадження. Відповідно до п.25 ч.1 ст.3 Кримінального процесуального кодексу України, учасниками кримінального провадження є - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа,права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник.

У пункті 1 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" від 03.06.2016 року № 5 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18 Велика Палата Верховного Суду визнала, що в разі якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити ці дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно із ч.1ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Відповідно до приписів ч.3 ст.170 КПК України, підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Частиною 4 ст.170 КПК України визначено, що вартість майна, яке належить арештувати, крім випадків арешту майна для забезпечення конфіскації, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Згідно із ч.ч.6, 7 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік (далі - Узагальнення), правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Пунктом 6 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам`ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

В судовому засіданні встановлено наступне.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2016, накладено арешт на територію колишнього - ЗАТ «Санаторій Україна», розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 7,049 га.), яка складається з окремих земельних ділянок, у тому числі за кадастровими номерами 5110137500:51:003:0285; 5110137500:51:003:0286; 5110137500:51:003:0287.

Зазначений арешт накладено в інтересах ТОВ «Спільна словенсько-українська компанія «ДМ Консалтинг». Задовольняючи клопотання про накладення арешту слідчий суддя виходив з того, що є достатньо підстав вважати, що зазначені земельні ділянки є об`єктом кримінально-протиправних дій, предметом злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.190 КК України, а тому мають значення як речовий доказ у кримінальному провадженні.

Проте, наразі з моменту внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №42016160000000876 від 24.10.2016 року до дати розгляду клопотання про зняття арешту з майна пройшло 5 років, відомостей про те, що у вказаному кримінальному провадженні було оголошено підозру ОСОБА_7 , ОСОБА_4 відсутні.

Також, відсутні відомості про заявлення цивільного позову в рамках кримінального провадження №42016160000000876.

Арештоване майно не підлягає спеціальній конфіскації. Підстав передбачених ст.ст.96-1, 96-2КК України для застосування спеціальної конфіскації рамках кримінального провадження №42016160000000876 від 24.10.2016 року судом не встановлено.

Слідчий суддя зазначає, що із припиненням кримінального провадження будь-який арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали.

Відповідно до ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені КПК України для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених КПК України.

На підставі викладеного вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 являються третіми особами, щодо майна яких вирішується питання про арешт, мають права та обов`язки, передбачені КПК України в частині, що стосуються арешту майна.

Норми ст.ст.7,16КПК України встановлюють, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з вимогами ст.174КПК Україниарешт майнаможе бутискасовано повністючи частковоухвалою слідчогосудді підчас досудовогорозслідування чисуду підчас судовогопровадження заклопотанням підозрюваного,обвинуваченого,їх захисникачи законногопредставника,іншого власникаабо володільцямайна,представника юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,якщо вонидоведуть,що вподальшому застосуванніцього заходувідпала потребаабо арештнакладено необґрунтовано.

Враховуючи, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є добросовісними набувачами майна, у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42016160000000876 від 24.10.2016 їм не оголошено підозру, слідчий суддя приходить до висновку, що подальше існування вказаного арешту майна стане надмірним тягарем для його власників та не буде відповідати принципам розумності та справедливості. Вони також не є обвинуваченими або особами, яка в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого, або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За таких обставин, суд зважаючи на зазначені обставини, вважає, що подане заявником клопотання про скасування арешту майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки існують передбачені Законом підстави для скасування арешту майна.

Окремо, щодо правових підстав звернення представника ОСОБА_7 та ОСОБА_4 до суду з зазначеним клопотанням, слідчий суддя зазначає наступне.

В силу п.18ст.З КПК України на слідчого суддю покладений обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Отже, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання вимог закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов`язаний вживати передбачених законом заходів для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та законних інтересів осіб.

За таких обставини, враховуючи відсутність обставин, які б свідчили про процесуальну необхідність перебування майна, яке належить ОСОБА_7 та ОСОБА_4 під арештом, такий арешт підлягає скасуванню, оскільки, у даному випадку, втручання державного органу у право на мирне володіння майном порушує "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника майна, тобто становить особистий і надмірний тягар для особи.

Отже, наразі єдиним можливим способом відновити стан, який найімовірніше існував би, якби не було накладено арешт на земельні ділянки за кадастровими номерами 5110137500:51:003:0285; 5110137500:51:003:0286; 5110137500:51:003:0287, є саме скасування такого арешту, тобто застосування єдиного можливого шляху виправлення наслідків у такий спосіб, щоб відновити, наскільки це можливо, ситуацію, яка існувала до проведення такої дії (рішення ЄСПЛ у справі «П`єрсак проти Бельгії», «Папамічалопулос та інші проти Греції» від 31 жовтня 1995 року, «Маестрі проти Італії» від 17 лютого 2004 року, «Ассанідзе проти Грузії» від 08 квітня 2004 року, «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» від 08 липня 2004 року).

Стаття 41 Конституції України наголошує на праві кожної людини володіти, розпоряджатись та користуватись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Також, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Таким чином, суд вважає, що таке втручання у право власності третіх осіб, як арешт майна, вже не відповідає принципу пропорційності, коли має бути дотримано справедливий баланс між вимогами загального інтересу та захистом основних прав людини. А враховуючи конкретні обставини справи, скасування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження (арешту майна) жодним чином не зашкодить виконанню завданню кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 167-174 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ :

Клопотання представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , - адвоката ОСОБА_5 , про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт із земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110137500:51:003:0287; із земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110137500:51:003:0286; із земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110137500:51:003:0285; накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/19931/16-к від 01.11.2016.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1

01.10.2021