Рішення

від 28.09.2021 по справі 372/3778/20

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3778/20

Провадження № 2-399/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2021 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Висоцької Г.В.

при секретарі Куник О. В.

за участю позивача ОСОБА_1 , третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 , їхньої представниці ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, та за позовом третьої особи із самостійними вимогами - ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом, в якому просив стягнути із відповідача ОСОБА_4 у відшкодування майнової шкоди за пошкодження майна 9 950,00 грн., моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його права, 5000,00 грн., та понесені судові витрати. В обґрунтування позову зазначив, що він є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0967, цільове призначення якої - для будівництва, обслуговування житлових будівель та господарських споруд. На даній земельній ділянці знаходиться квартира, яка на підставі договору дарування належить його матері ОСОБА_2 , третій особі по справі. Відповідач ОСОБА_6 є власником сусідньої земельної ділянки та квартири за адресою АДРЕСА_2 . Земельні ділянки сторін межують одна з одною. За домовленістю сторін, позивачем встановлено металеву огорожу земельної ділянки, а також індивідуальні ворота та калитку для входу і в`їзду на свою земельну ділянку. Через деякий час відносини між сторонами зіпсувались. 30.09.2020 року позивач разом із своєю родиною приїхав за місцем розташування заміського майна за адресою АДРЕСА_1 , та не зміг туди потрапити, оскільки відповідач, таємно проникнувши на його земельну ділянку за його відсутності, пошкодив огорожу шляхом заварювання хвіртки та воріт, які були входом на земельну ділянку позивача. Був викликаний наряд поліції та складений протокол про вчинення кримінального правопорушення. 03.10.2020 року відбулась така ж сама подія. Вчинення відповідачем умисне неодноразове пошкодження майна позивача бачили сусіди. Позивач звертався до ПП Аверті з метою отримання послуг з незалежної оцінки збитків, завданих неправомірними діями відповідача. Відповідно до звіту, сума заподіяної шкоди становить 3725,00 грн., а так як відповідач двічі пошкоджував майно, то позивач вважає загальна сума майнової шкоди складає 7450,00 грн. У зв`язку із неправомірними діями відповідача, позивач мав моральні страждання, і моральну шкоду оцінює в розмірі 5000,00 грн.

01.12.2020 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області прийнято вказано позовну заяву, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

03.03.2021 року відповідачем подано до суду відзив, в якому він просив відмовити у позові у повному обсязі, оскільки він не здійснював дії описані у позовні заяві, так як 29.09.2020 року він був вдома у місті Українка разом із своєю дружиною, а 02.10.2020 року був у гостях у ОСОБА_7 в АДРЕСА_3 . Так, між сторонами існують неприязні відносини, оскільки відповідач позивач не маючи законних підстав облаштував прилеглу до його будинку земельну ділянку, яка перебуває у його приватній власності металічну сітку, зберігає предмети, які позбавляють його можливості використовувати її за його призначенням.

31.03.2021 року представницею позивача подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що додатки до відзиву не відповідають переліку, викладене у відзиві не спростовує позовних вимог.

12.04.2021 року третьої особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 подано до суду позовну заяву, в якій остання просила стягнути з відповідача відшкодування майнової шкоди у розмірі 10000,00 грн., моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. та понесені судові витрати. Обґрунтування позовних вимог та обставини справи є ідентичними із первісним позовом.

28.04.2021 року відповідачем подано до суд відзив на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. В якому той просиву задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з тих самих підстав, що позивач не є власником житлового будинку, до складу якого входить ворота та хвіртка, не надав належних та допустимих доказів, що підтверджують його вину.

06.07.2021 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача та третьої особи із самостійними особами щодо предмета спору позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Позивач та третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору свої попівні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні щодо позовних вимог позивача та третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору заперечив у повному обсязі, просив відмовити.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили, що 29.09.2020 року та через декілька днів після того, бачили як відповідач ОСОБА_4 у зварювальній масці з внутрішньої сторони воріт заварював хвіртку та ворота, які належать позивачу та третій особі із самостійними вимогами. На запитання свідка ОСОБА_9 про доцільність його дій, ОСОБА_4 відповів, що вважає, що земельна ділянка, на якій розташовані ворота належить йому на праві власності.

Суд, заслухавши учасників процесу, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та зібрані докази, прийшов до такого.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 13, ч. 2 ст. 264 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1, 7 ст. 80, ч. 1, 3 ст. 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, а обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Положеннями ч. 1 ст. 15, ст. 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому спосіб захисту цивільних прав та інтересів може полягати, зокрема, у відшкодуванні збитків та інших способах відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 317, ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 686/11256/16-ц.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0967 га, цільове призначення - для будівництва, обслуговування житлових будівель та господарських споруд, кадастровий номер 3223188401:01:003:0046, що підтверджується копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-32200527902020 від 01.10.2020 року та копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індекс 226966516 від 06.10.2020 року (а.с.15-17, 18).

Вказану земельну ділянку ОСОБА_5 отримав шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки 26.10.2006 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстровано в реєстрі під № 2687д. (а.с.19).

Право власності на земельну ділянку попереднього власника підтверджується копією Державного акту на право власності на землю серії ІІ-КВ № 065010 від 02.09.1998 року, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Халеп`янської сільської ради народних депутатів № 18-5-1 від 08.06.1995 року, що зареєстроване в книзі записів державних актів на право власності на землю під № 399 (а.с.21).

Як вбачається із копії договору купівлі-продажу квартири від 26.10.2006 року ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_10 квартиру з дворовими прибудовами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22).

Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ №056010 від 02.09.1998 року встановлено межі земельної ділянки, а саме: від поворотної точки А до Б - землі КСП, від поворотної точки Б до В - земля ОСОБА_11 , від поворотної точки В-до А - проїзд.

Як встановлено в судовому засіданні, в сусідній квартирі за адресою АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_4 , відповідач по справі, який користується суміжною земельною ділянкою по АДРЕСА_2 .

Із копії протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 30.09.2020 року, вбачається, що ОСОБА_2 30.09.2020 року близько 09 год.15 хв. приїхавши за адресою АДРЕСА_1 , виявила пошкодження власних воріт, а саме заварив та поставив замок навісний на вхідні двері на будинку сусід ОСОБА_4 (а.с.24).

Із копії протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 03.10.2020 року, вбачається, що ОСОБА_5 03.10.2020 року близько 06 год. 55 хв. за адресою АДРЕСА_1 , вияв заварені ворота. В цій ситуації підозрює сусіда ОСОБА_4 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 (а.с.26).

Відповідно до копії договору дарування квартири від 03.07.2008 року власником кватири за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (а.с.145).

Як вбачається із копії технічного паспорту на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , ворота із хвірткою входять до даної квартири (а.с.206).

Отже, з викладеного випливає, що хвіртка та ворота є власністю виключно ОСОБА_2 .

У зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що матеріальної шкоди завдано лише ОСОБА_2 , оскільки пошкоджень зазначало її майно відповідно до правовстановлюючого документу, а не позивачу ОСОБА_5 , як власнику виключно земельної ділянки.

Тому відсутні підстави вважати, що права позивача якимось чином порушено, і позивач міг зазнати моральної шкоди.

А отже, у задоволенні позову ОСОБА_5 слід відмовити повністю як неналежному позивачеві.

Що стосується завданої матеріальної шкоди заявленої ОСОБА_2 у розмірі 10000,00 грн. то суд не погоджується із таким розміром у зв`язку із наступним.

Стосовно розміру завданої шкоди, суд бере до уваги Звіт про оцінку майна, де визначена сума збитку у розмірі 3725 грн.(а.с.43).

Помноження вказаної суми вдвічі за ініціативи ОСОБА_2 суд вважає безпідставним та таким, що не знаходить свого відображення у висновку експерта.

Зокрема, експерт оцінював завдану шкоду тільки після 02.10.2020 року і не мав можливості оцінити розмір завданого збитку вперше 29.09.2020 року, оскільки сторони по справі самостійно усунули зазначені ними пошкодження.

Відповідачем не спростовано презумпцію завдання шкоди та не надано до суду належних та допустимих доказів, які б доводили факт його непричетності до завдання шкоди.

Напроти, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили, що 29.09.2020 року та через декілька днів після того, бачили як відповідач ОСОБА_4 у зварювальній масці з внутрішньої сторони воріт заварював хвіртку та ворота, які належать позивачу та третій особі із самостійними вимогами. На запитання свідка ОСОБА_9 про доцільність його дій, ОСОБА_4 відповів, що вважає, що земельна ділянка, на якій розташовані ворота належить йому на праві власності.

Тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої пошкодженням майна, в розмірі 3725 грн. 00 коп.

Право особи на відшкодування моральної шкоди гарантується Конституцією України.

У п.9 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи.

Ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У ч. 3 цієї ж статті вказано, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб . Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вимогу ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. суд вважає завищеною, тому суд приходить до висновку про зменшення розміру моральної шкоди і оцінює її розмір в 1 000 грн.

Так як позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково (на 47,25% від заявлених позовних вимог), то відповідно до ст. 141 ЦПК, судовий збір стягується пропорційно до задоволених позовних вимог, і становить 429 грн. 03 коп., які підлягають стягненню із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2

ОСОБА_2 також заявлено вимогу про стягнення із ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у розмірі 20 000 грн. і подано до суду копію договору про надання правничої допомоги, копію ордеру, копію завдання-доручення, копію додаткової угоди до договору, копію Акту про надання правничої допомоги, копію рахунку.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, до яких зокрема належить відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В зв`язку із чим, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь третьої особи із самостійними вимогами частину витрат на професійну правничу допомогу в розмірі, що дорівнює 47,25% та відповідає еквіваленту в грошовому вираженні 9 450 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 141, 133, 256 та ін. ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовити.

Позов третьої особи із самостійними вимогами - ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням майна, 3725 грн. 00 коп., у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 429 грн. 03 коп., суму понесених нею судових витрат в розмірі 9 450 грн., а всього 14 604 грн. 03 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 04.10.2021 року.

Суддя: Висоцька Г.В.