Рішення

від 22.09.2021 по справі 663/1089/21

СКАДОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 663/1089/21

Провадження № 2/663/616/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року м. Скадовськ Херсонської області

Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

секретарів судового засідання Когутовської Ю. М., Матковської Н. М.,

Радіонової О. Ю.,

представника позивача - адвоката Данченко Ю. М.,

представників відповідача Носова І. Б., Соколовської Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Рис України про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою в обґрунтування вимог якої зазначила, що їй належить земельна ділянка загальною площею 2,65 га, яка складається із земельних ділянок, розташованих на території Тарасівської сільської ради, Скадовського району Херсонської області з кадастровими номерами: 6524784500:13:002:0044, загальною площею 0,0604 га; 6524784500:13:002:0045, загальною площею 0,6810 га; 6524784500:13:002:0046, загальною площею 0,6697 га; 6524784500:13:002:0047, загальною площею 0,6481 га; 6524784500:13:002:0048, загальною площею 0,5908 га.

Вказані земельні ділянки з 2005 року по 2010 рік та з 2010 року по 2015 рік були передані в користування за договорами оренди Товариству з обмеженою відповідальністю Рис України (далі - ТОВ Рис України , Відповідач, Товариство). Строк дії договорів оренди землі припинився у 2015 році. Інших договорів оренди землі у 2015-2016 роках вона з Відповідачем не укладала, умови не погоджувала.

З 2016 року, у зв`язку зі зміною місця проживання та переїздом на постійне місце проживання до с. Пашутинці Красилівського району Хмельницької області жодних договорів оренди землі між нею та Відповідачем не укладалося. Проте, Відповідач не повернув їй землю зі свого користування та продовжував нею користуватися.

Перебуваючи в грудні 2020 року в смт. Каланчак вона разом зі своїм чоловіком прийшла до офісу Відповідача та звернулася безпосередньо до керівника ТОВ Рис України - Носова І. Б. з проханням надати пояснення щодо повернення належних їй земельних ділянок та підстави їх використання. Замість пояснень, вона побачила на столі оригінали договорів оренди землі датовані січнем 2016 року, укладені начебто з нею та її чоловіком, також власником землі - ОСОБА_3 . Так як вона жодних договорів оренди землі у 2015-2016 роках з Відповідачем не підписувала та не укладала, вона забрала собі вказані оригінали договорів.

Після ознайомлення з цими документами з`ясувалося, що підписи на п`ятьох договорах оренди землі їй не належать, а виконані іншою особою, а саме: 1) Договір оренди землі б/н, кадастровий номер 6524784500:13:002:0044, загальною площею 0,0604 га; 2) Договір оренди землі б/н, кадастровий номер 6524784500:13:002:0045, загальною площею 0,6810 га; 3) Договір оренди землі б/н, кадастровий номер 6524784500:13:002:0046, загальною площею 0,6697 га; 4) Договір оренди землі б/н кадастровий номер 6524784500:13:002:0047, загальною площею 0,6481 га; 5) Договір оренди землі б/н кадастровий номер 6524784500:13:002:0048, загальною площею 0,5908 га.

До кожного з договорів оренди було додано: заяву про укладення договору; акт прийому-передачі земельної ділянки в натурі; акт про визначення меж земельної ділянки в натурі; викопіювання земельної ділянки, які, як зазначає позивачка, підписані не нею. Вважає, що Відповідачем був підроблений підпис на цих документах, тому спірні договори були укладені без її волевиявлення, а отже є неукладеними.

В квітні 2021 року Позивач звернулася до Відповідача з вимогою про повернення належних їй земельних ділянок. Проте, на момент подання позовної заяви земельні ділянки їй не повернуто.

Посилаючись на вказані обставини та положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України та Закону України Про оренду землі , позивач просила суд:

- зобов`язати ТОВ Рис України усунути перешкоди в користуванні належними їй земельними ділянками шляхом їх повернення;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Рис України щодо спірних земельних ділянок, а також стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (т. 1 а.с. 53-54).

17 травня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому директор ТОВ Рис України Носов І. Б. посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовної заяви просив відмовити у задоволенні заявлених в ній вимог та стягнути з позивачки понесені Товариством судові витрати та витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позиції зауважив про недоведеність позивачкою зміни її місця проживання в 2016 році. Вважав посилання позивачки про відсутність її волевиявлення на укладення оспорюваних договорів оренди, такими, що не відповідають дійсності, так як особисто позивачка з метою укладання договорів оренди землі надала довіреності від 06.10.2010 на ОСОБА_4 та від 16.09.2013 на Носова І. Б. щодо оформлення та реєстрації договорів оренди земельних ділянок та отримання орендної плати за їх користування.

З метою укладання договору оренди землі з ОСОБА_1 , Товариством було замовлено та виготовлено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 2,6500 га. Також, в 2015 році особисто позивачці були підготовлені та надані для вивчення й погодження проекти договорів оренди землі, які залишилися в неї, після ознайомлення з якими, ОСОБА_1 особисто зателефонувала до Товариства та повідомила про відсутність у неї претензій та зауважень до проектів договорів оренди землі, в зв`язку з чим, на наступний день 08.12.2015 до неї особисто приїхав представник Товариства з договорами оренди землі, які ОСОБА_1 особисто підписала в присутності представника ТОВ Рис України . Починаючи з 19.01.2016 спірні земельні ділянки на законних підставах перебувають в користуванні у ТОВ Рис України (т. 1 а.с. 64-69).

27 травня 2021 року представником позивачки подано заяву про уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 179) в якій в доповнення до первісної редакції позовної заяви, посилаючись на судову практику щодо правильного способу захисту порушених прав у подібних правовідносинах, висловлено прохання: скасувати запис про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Рис України щодо спірних земельних ділянок.

Також, 27 травня 2021 року представником позивачки подано відповідь на відзив, в яких зауважила, що доводи відповідача про необґрунтованість позовних вимог є хибними та такими, що не спростовують підстав позовної заяви (т. 1 а.с. 180-181).

08 червня 2021 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких директор ТОВ Рис України посилаючись на невідповідність доводів позивачки дійсним обставинам справи, а також на недоведеність і необґрунтованість позовної заяви, висловив прохання відмовити у задоволенні заявлених позивачкою вимог та стягнути з неї понесені судові витрати та витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката (т. 1 а.с. 192-194).

Під час підготовчого судового засідання 11 серпня 2021 року представник позивачки заявила про відсутність потреби у призначенні почеркознавчої експертизи, у зв?язку із цим просила не розглядати клопотання з цього приводу пояснивши тим, що під час спілкування із ОСОБА_1 стало відомо, що остання не заперечує факту підписання нею спірних договорів, проте вказані дії вона зробила на вмовляння директора ТОВ Рис України , до того ж не в 2015 році, а в 2020 році. При цьому, представник позивача не вбачала необхідності в уточненні позовних вимог та не заперечувала на закритті підготовчого засідання й призначенні справи до судового розгляду.

Ухвалою суду від 11 серпня 2021 року постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (т. 1 а.с. 209-210).

Під час судового розгляду представник позивачки - адвокат Данченко Ю. М. підтримала позовні вимоги з урахуванням їх уточнень, вказуючи на відсутність волевиявлення позивачки при підписанні спірних договорів оренди землі.

Директор ТОВ Рис України Носов І. Б. та представник Товариства - ОСОБА_5 просили відмовити у задоволенні заявлених позивачкою вимог з підстав наведених у відзиві та запереченнях на відповідь щодо відзиву.

Заслухавши доводи учасників судового розгляду, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12 ЦПК України).

З матеріалів справи та встановлених судом обставин убачається наступне.

На підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 17.06.2003 серії IV-XC №025629, ОСОБА_1 належить земельна ділянка загальною площею 2,65 га, яка складається із земельних ділянок з кадастровими номерами: 6524784500:13:002:0044, загальною площею 0,0604 га; 6524784500:13:002:0045, загальною площею 0,6810 га; 6524784500:13:002:0046, загальною площею 0,6697 га; 6524784500:13:002:0047, загальною площею 0,6481 га; 6524784500:13:002:0048, загальною площею 0,5908 га, які розташовані на території Тарасівської сільської ради, Скадовського району Херсонської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 47).

З наданих до відзиву додатків вбачається, що 08 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Рис України в особі директора Носова І. Б. укладені договори оренди землі строком на десять років, за умовами яких ОСОБА_1 передала Товариству в платне строкове користування вищевказані земельні ділянки з виплатою орендної плати виключно у грошові формі в розмірі 3% від вартості грошової оцінки землі. На договорах містяться записи про їх отримання на руки особисто 08.07.2016 ОСОБА_1 . До кожного з договорів наявні заява ОСОБА_1 з проханням взяти в оренду земельну ділянку, кадастровий план земельної ділянки, акт прийому-передачі земельної ділянки в натурі, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, викопіювання (т. 1 а.с. 70-162).

19.01.2016 право оренди, що виникло на підставі зазначених договорів оренди землі було зареєстровано в державному реєстрі речових прав (т. 1 а.с. 42-46).

Також, матеріалами справи підтверджується отримання позивачкою орендної плати за користування належними їй земельними ділянками, а саме:

- за 2018 рік ОСОБА_1 отримала 6400,00 грн., що підтверджується власноручно написаною розпискою від 09.10.2018 та відомістю видачі грошових коштів по орендній платі по Тарасівській сільраді, Скадовського району, Херсонської області ( т. 1 а.с. 166, 167);

- за 2019 рік ОСОБА_1 отримала 6800,00 грн., що підтверджується власноручно написаною розпискою від 08.01.2019 та відомістю видачі грошових коштів по орендній платі по Тарасівській сільраді, Скадовського району, Херсонської області (т. 1 а.с. 168, 169);

- за 2020 рік позивачка отримала 6800,00 грн., що підтверджується власноручно написаною розпискою від 09.11.2020 та відомістю видачі грошових коштів по орендній платі по Тарасівській сільській раді, Скадовського району, Херсонської області. (т. 1 а.с. 168, 169).

В заявах про отримання орендної плати ОСОБА_1 зазначила про відсутність у неї претензій.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивачка ОСОБА_1 повідомила, що має у власності земельні ділянки на території Тарасівської сільради Скадовського району Херсонської області та які перебували в оренді в ТОВ Рис України . По закінченню строку дії договорів оренди землі в липні 2016 року вона приїхала з с. Пашутинці Хмельницької області (з місця свого проживання) до АДРЕСА_1 й хотіла укласти договір оренди землі з іншим орендарем, проте з?ясувалося, що в кінці 2015 року між нею та ТОВ Рис України повторно були укладені договори оренди землі. Оскільки вказаних договорів вона не укладала, то зателефонувала до ТОВ Рис України , на що їй було запропоновано приїхати особисто. Разом зі своїм чоловіком вона поїхала до смт. Каланчак, де зустрілися із директором вказаного Товариства Носовим І. Б. під час розмови з яким, він повідомив, що без їх відома були укладені договори оренди та були надані бланки договорів, які вона на вмовляння Носова І. Б. підписала й з ними було одразу здійснено розрахунок за орендну плату в розмірі 12000,00 грн., в подальшому вона також отримувала орендну плату. Проте, коли її чоловік захворів і в 2020 році їм терміново потрібні були кошти, Носов І. Б. відмовив їй у наданні коштів. Тому вона вирішила розірвати договори оренди землі.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 - чоловік позивачки, повідомив, що він та його дружина мають у власності земельні ділянки на території Тарасівської сільради Скадовського району Херсонської області, які перебували в оренді в ТОВ Рис України . По закінченню строку дії договорів оренди землі в липні 2016 року вони приїхали з с. Пашутинці Хмельницької області (з місця свого проживання) до АДРЕСА_1 з метою укладення договорів оренди землі з іншим орендарем, проте вказані дії вони не змогли зробити, оскільки з?ясувалося, що в кінці 2015 року між ними та ТОВ Рис України були укладені договори оренди землі. Дружина зателефонувала до ТОВ Рис України , де її було запрошено приїхати особисто. Вони разом поїхали в смт. Каланчак й зустрілися із директором Товариства Носовим І. Б. , який під час розмови повідомив, що без їх відома були укладені договори оренди землі та були надані бланки договорів, які його дружина та він на вмовляння Носова І. Б. підписали. З ними було одразу здійснено розрахунок за орендну плату в розмірі 12000,00 грн. В 2020 році він захворів і на лікування потрібні були кошти, проте Носов І. Б. відмовив у наданні їм фінансової допомоги, в зв?язку із чим було вирішено розірвати договори оренди землі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 - рідна сестра позивачки, повідомила, що з 2006 ро по 2019 рік ОСОБА_1 разом зі свої чоловіком проживали в Хмельницькій області. В цей період вони декілька разів приїздили в с. Тарасівка. Обставини укладення договорів оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ Рис України їй не відомі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 - сваха позивачки, повідомила, що проживає в АДРЕСА_1. Наскільки їй відомо ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком до 2016 року проживали в Хмельницькій області, пам`ятає, що вона приїздила до с. Тарасівка влітку 2015 чи 2016 року, чи приїздила вона взимку 2015 року не пам?ятає.

Згідно з частиною першою статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 4 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі врегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов?язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

В силу частини 1 статті 15 Закону України Про оренду землі (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з частиною 2 статті 386 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Із положень частини 1 статті 391 ЦК України слідує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Указані цивільно-правові результати мають бути досягнути внаслідок правомірних дій суб`єктів цивільного права.

У двосторонньому правочині волевиявлення сторін повинно бути взаємним (зустрічним) і спрямованим на досягнення спільної мети. Такі правочини називаються договорами.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов?язки його сторін.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов?язки, доки ця презумпція не буде спростована.

У разі неспростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов?язки підлягають виконанню.

Підставами для визнання правочину недійсним є недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України, в тому числі вимог щодо змісту правочину та волевиявлення його учасників.

Якщо правочин суперечить нормам чинного законодавства, то його може бути визнано судом недійсним відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, тому кожна сторона зобов?язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, в порядку реституції.

Згідно з вимогами статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 та частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).

Положеннями статті 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку обставам справи, суд вважає, що наведені позивачкою підстави для встановлення судом факту неукладення спірних договорів, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки нею не надано доказів, які б свідчили про відсутність її волевиявлення на укладення вказаних договорів, а отримання нею орендної плати в 2018, 2019, 2020 роках вказує на протилежне.

Свідчення позивачки та свідків, які являються її родичами, не є достатніми доказами на підтвердження обставин щодо відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договорів оренди землі чи підписання їх після державної реєстрації. До того ж, як пояснила позивачка її влаштовували умови договорів оренди землі до тих пір як директор ТОВ Рис України відмовив у наданні її родині фінансової допомоги на лікування її чоловіка.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

З наведеного слідує, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, яка характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Оскільки позивачка особисто підписала договори оренди землі, протягом строку дії яких отримувала орендну плату, що нею визнавалося, тому суд вважає, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договорів. Тому такі договори є укладеними, а отже відсутні підстави для зобов?язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення позивачці та скасування записів про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Рис України щодо спірних земельних ділянок.

Висловлені представником позивачки у відповіді на відзив доводи щодо наявності ознак підчищення в частині дати оспорюваних договорів оренди, також за встановлених вище умов не вказують на відсутність волевиявлення позивачки на їх укладення. Крім того, долучені до договорів оренди заяви ОСОБА_1 з проханням взяти в оренду земельні ділянки датовані днем укладення оспорюваних договорів - 08.12.2015 й в цій частині не містять будь-яких ознак підчищення.

Позивачкою також не спростовані доводи відповідача, що надані разом з позовною заявою копії договорів оренди землі, які датовані 19.01.2016 - являються проектами договорів.

Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини, на яких ґрунтуються заявлені позивачкою вимоги, аналізуючи надані сторонами докази, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає, оскільки позивачкою та її представником не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б в сукупності свідчили про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Рис України про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Скадовський районний суд Херсонської області з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2021 року.

Суддя Пухальський С. В.