Вирок

від 04.10.2021 по справі 442/6923/21

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 442/6923/21

Провадження № 1-кп/442/387/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши упідготовчому судовомузасіданні взалі судув містіДрогобичі кримінальнепровадження,внесене 06.05.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021142190000018 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, з вищою освітою, непрацюючої, одруженої, яка має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимої; обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 КК України;

з участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої - ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.09.2014, ОСОБА_3 , на підставі договору дарування земельної ділянки від 11.09.2014, є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4621288400:05:000:0087, площею 0,9888 га, розташованої за межами населеного пункту на території Унятичівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 91 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням. За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 168 Земельного кодексу України, ґрунти земельних ділянок є об`єктом особливої охорони. Власники землі ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. При цьому, пунктом 3 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, належної особі на праві приватної власності, в межах населеного пункту відбувається виключно на підставі рішення сільської, селищної чи міської ради, за ініціативи власника земельної ділянки з обов`язковим виготовленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, з обов`язковим погодженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до вимог статті 186і Земельного кодексу України.

ОСОБА_3 , нехтуючи вищевказаними вимогами земельного законодавства, у червні 2019 року, в денну пору доби (точної дати та часу досудовим розслідування не встановлено), діючи умисно та проявляючи безгосподарність при використанні земельної ділянки приватної форми власності, категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,9888 га, кадастровий номер 4621288400:05:000:0087, що розташована за межами населеного пункту на території Унятичівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, не ініціюючи питання зміни цільового призначення земельної ділянки перед Унятичівською сільською радою та не маючи в наявності готового, затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, без переведення в землі водного фонду, за допомогою сільськогосподарської техніки організувала та провела виїмку (зняття) ґрунтового покриву, незаконно облаштувавши на ній штучну водойму (ставок), розміром 87x36x1 м, яку використовує для власних (господарських) потреб без наявних для цього правових підстав та без дозвільних документів.

Внаслідок безгосподарського використання ОСОБА_3 земельної ділянки із кадастровим номером 4621288400:05:000:0087, що виразилось у самовільному облаштуванні на ній штучної водойми (ставка) без зміни цільового призначення, частину земельної ділянки площею 0,3132 га безпідставно виведено з земель сільськогосподарського обороту, що спричинило втрату її родючості та порушення структури ґрунту.

Вказані дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.254 КК України, як безгосподарське використання земель, що спричинило виведення земельної ділянки з сільськогосподарського обороту.

29 червня 2021 року між прокурором Дрогобицької окружної прокуратури ОСОБА_6 , якому на підставіст.37КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та підозрюваною у цьому провадженні ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст. ст.468,469, 470та472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди прокурор та підозрювана ОСОБА_3 дійшли згоди щодо всіх істотних для вказаного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_3 зач.1 ст.254 КК України. ОСОБА_3 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Сторони угоди домовились щодо призначення обвинуваченій покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 КК України.З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваної, яка раніше не судима, позитивно характеризується, працездатного віку;наявності обставин, що пом`якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; відсутність обставин, які обтяжують покарання; сторони досягли згоди, що ОСОБА_3 має понести покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правилакримінального процесуальноготакримінального кодексів України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене покарання.

Обвинувачена ОСОБА_3 теж просила вказану угоду затвердити і призначити узгоджене у ній покарання. При цьому, беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 КК України, дала згоду на застосування узгодженого виду покарання, у разі затвердження угоди. Обвинувачена ствердила, що вона цілком розуміє характер обвинувачення, своє право на судовий розгляд, наслідки укладення та затвердження угоди, а також вид покарання.Крім цього, пояснила, що вказану угоду укладено нею добровільно.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 просив затвердитиугоду провизнання винуватості,укладену міжпрокурором тайого підзахисною ОСОБА_3 ,оскільки відсутні будь-які застереження щодо нерозуміння обвинуваченою умов чи наслідків укладання такої.

Вислухавши думку учасників підготовчого судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст. ст.468,469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 КК України.

Прокурор та обвинувачена добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст угоди відповідає вимогамст.472КПК України та закону. Підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч. 7ст. 474 КПК України, відсутні.

Суд, шляхом проведення опитування сторін судового провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбаченіст. 476 КПК України.

За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення і її дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.254 КК України.

Зважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_3 раніше не судима, то покарання, яке пропонується в угоді, є таким, що визначене у межах санкції ч.1ст.254КК України та у відповідності до вимог кримінального процесуального та кримінального кодексів України.

Відтак, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченою, та призначити узгоджений сторонами вид та розмір покарання.

Судом роз`яснено ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до відповідальності, встановленої законом.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.373,374,475 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Затвердити угоду від 29 червня 2021 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Дрогобицької окружної прокуратури ОСОБА_6 та підозрюваною ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбаченихст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя ОСОБА_1