Постанова

від 29.09.2021 по справі 916/3631/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3631/20 Південно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Земляк А.В.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 - Фомічов І.О.,

від ОСОБА_2 - Терешина Т.П.,

від ОСОБА_3 - Морозова Л.П.,

від ОСОБА_4 - участі не брали,

від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - участі не брали,

від державного реєстратора Відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Снігур Аліни Миколаївни - участі не брали,

від Громадської спілки "Об`єднання садоводів та садових товариств масиву "Надлиманський" - Сакун Т.С.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2021, прийняте суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст складено 05.07.2021,

у справі №916/3631/20

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів:

- ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_4 ;

-Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

-державного реєстратора Відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Снігур Аліни Миколаївни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Громадської спілки "Об`єднання садоводів та садових товариств масиву "Надлиманський"

про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання протиправними дій державного реєстратора та відміну державної реєстрації припинення юридичної особи

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому в редакції заяви б/н від 01.02.2021 (вх.№3904/21 від 11.02.2021) просила визнати недійсним рішення загальних зборів членів Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН", оформлене протоколом загальних зборів членів вказаної організації №1-п від 02.08.2018, а також визнати протиправними дії державного реєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису №15441110000000271 від 16.10.2018 про припинення юридичної особи - Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН" на підставі вищенаведеного протоколу загальних зборів та відмінити державну реєстрацію припинення даної юридичної особи (ідентифікаційний код юридичної особи: 20987439; запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №15441110007000271 від 16.10.2018).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав ОСОБА_1 у зв`язку з неповідомленням позивача у встановленому порядку про проведення 02.08.2018 загальних зборів членів громадської організації, а також тим, що оспорюване рішення, яке оформлене протоколом №1-п від 02.08.2018, прийняте загальними зборами членів Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН" за відсутності кворуму. При цьому, враховуючи те, що на підставі незаконного, за твердженням позивача, рішення загальних зборів членів Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН" було проведено державну реєстрацію припинення даної юридичної особи, зазначена реєстраційна дія повинна бути скасована, а дії державного реєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідного запису про припинення юридичної особи - визнані протиправними, оскільки останнім не було дотримано встановленого законом порядку проведення державної реєстрації.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 30.12.2020 відкрито провадження у справі №916/3631/20 та в подальшому ухвалою суду від 17.03.2021 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - державного реєстратора Відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Снігур Аліну Миколаївну; протокольною ухвалою від 29.03.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Громадську спілку "Об`єднання садоводів та садових товариств масиву "Надлиманський", а ухвалою суду від 19.04.2021 замінено неналежного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача - ОСОБА_2 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.06.2021 у справі №916/3631/20 (суддя Смелянець Г.Є.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів мотивоване тим, що вказана вимога заявлена позивачем до членів громадської організації, між тим рішення загальних зборів виступає результатом волевиявлення не окремого члена, а загальних зборів членів як вищого органу управління організації, у зв`язку з чим учасники юридичної особи не можуть відповідати за дії вищого органу управління останньою. В частині відмови у задоволенні решти позову місцевий господарський суд послався на відсутність у державного реєстратора підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті ліквідації, оскільки із поданих йому документів неможливо встановити обставини, які свідчать про те, що подані документи, суперечать статуту громадської організації, при цьому суд першої інстанції також врахував, що станом на 16.10.2018, тобто на дату прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті ліквідації, Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" не містив вимог щодо необхідності перевірки державним реєстратором відповідності відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом, натомість відповідні вимоги щодо такої перевірки доповнено законом, який набрав чинності 28.04.2020.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2021 у справі №916/3631/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що проведення 02.08.2018 загальних зборів членів Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН" з порушенням порядку ініціювання скликання цих загальних зборів, без належного сповіщення всіх членів даної громадської організації, а також прийняття на вказаних зборах за відсутності кворуму рішення, оформленого протоколом №1-п від 02.08.2018, завіреним печаткою, виготовленою без відповідного рішення органу управління даної юридичної особи, є підставами для визнання зазначеного рішення недійсним. Водночас, за твердженням апелянта, рішення державного реєстратора про припинення Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН" було прийнято на підставі сфальсифікованих документів, при цьому, незалежно від результатів розгляду позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів, місцевий господарський суд мав правові підстави для скасування державної реєстрації припинення Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН", адже, як вбачається з судової практики, у будь-якому разі належним способом захисту порушених прав та законних інтересів ОСОБА_1 виступає саме вимога про скасування державної реєстрації припинення юридичної особи, у той час як будь-які інші позовні вимоги не визначені як взаємопов`язані та/або обов`язкові для задоволення вказаної вимоги, що безпідставно залишилось поза увагою суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу №20047/15.01-14 від 25.08.2021 (вх.№3144/21/Д2 від 27.08.2021) Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2021 у справі №916/3631/20 - без змін. Зокрема, даний відповідач посилається на недоведеність позовних вимог, а також на дотримання державним реєстратором встановленого законом порядку здійснення державної реєстрації припинення юридичної особи.

06.09.2021 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшов спільний відзив на апеляційну скаргу б/н від 06.09.2021 (вх.№3144/21/Д4 від 06.09.2021), в якому останні просять залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін. У вказаному відзиві зазначені особи зауважують на тому, що вони не є належними відповідачами за даним позовом, і на тому, що підстави позову не містять конкретизації порушення відповідачами індивідуально виражених прав ОСОБА_1 , конкретних негативних наслідків, які настали внаслідок такого порушення, а також доказів порушення відповідачами прямих вказівок закону, натомість всі доводи позивача обґрунтовані нічим не підтвердженими припущеннями. Крім того, дані відповідачі стверджують про суперечливість правової позиції позивача та свідомому нехтуванні останнім імперативними положеннями матеріального та процесуального права.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 09.08.2021 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 26.08.2021 справу №916/2541/20 призначено до розгляду на 08.09.2021 о 10:30.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 08.09.2021 шляхом постановлення протокольної ухвали було оголошено перерву до 12:00 год 29.09.2021.

У судовому засіданні 29.09.2021 представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав; ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник Громадської спілки "Об`єднання садоводів та садових товариств масиву "Надлиманський" висловили заперечення проти її задоволення; представники Катанової Катерини Миколаївни, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) і державного реєстратора Відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Снігур Аліни Миколаївни участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.VI а.с.91, 95, 96).

Державний реєстратор Відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Снігур Аліна Миколаївна та Громадська спілка "Об`єднання садоводів та садових товариств масиву "Надлиманський" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до архівних даних, переданих до Відділу "Трудовий архів при Роздільнянській районній раді" Роздільнянської районної ради Одеської області, 12.02.1994 Єгорівською сільською радою Роздільнянського району Одеської області було видано свідоцтво №11 про реєстрацію об`єднання громадян - товариство "ТЕЛЕФОН" масиву "Надлиманський".

Згідно з членською книжкою садовода №101 ОСОБА_1 є членом Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" садового масиву "Надлиманський" з вересня 2000 року (ділянка за №2952/270, 2864/277 загальною площею 500,04 кв.м).

15.01.2006 проведено державну реєстрацію Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №15441200000000271.

Рішенням звітно-виборної конференції членів Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" ОСТ масиву "Надлиманський", оформленим протоколом №1 від 04.04.2014, вирішено, зокрема, затвердити список уповноважених вказаного товариства у складі 20 осіб строком на 5 років.

За умовами пункту 1.1 статуту Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН", затвердженого рішенням загальних зборів (конференції), оформленим протоколом №14 від 10.10.2016 (далі - статут Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН"), дане садівниче товариство є правонаступником Одеського міського виробничого технічного вузлу електрозв`язку, розташоване на земельній ділянці 30,53 га, наданій у безстрокове користування рішенням Роздільнянської районної ради народних депутатів Одеської області. На час складання статуту товариство складається з 350 членів, що володіють 447 садівничими ділянками.

В силу пункту 1.5 статуту Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" організаційно-правова форма товариства - громадська організація.

Товариство створене з метою задоволення економічних та екологічних інтересів у сфері ведення садівництва та огородництва, вирощування ягідних і овочевих культур, соціальних та культурних прав членів товариства та членів їх сімей на відпочинок на території товариства. Для цілей цього статуту термін "учасник товариства" трактується як член товариства (пункт 2.1 статуту Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН").

Пунктами 4.1-4.3 статуту Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" передбачено, що членство у товаристві є добровільним. Членами товариства можуть бути громадяни України, які досягли 18 років та підтримують мету і завдання товариства і визнають його статут. Прийом до членів товариства здійснюється на підставі заяв бажаючих, занесення їх до списку товариства, сплати вступних внесків і видачі членської книжки. Правління товариства видає кожному члену товариства в місячний термін членську книжку, у яку вносяться дані про виділену земельну ділянку, розмір вступних, членських, цільових внесків та інших даних. Заява вступника розглядається правлінням, яке приймає рішення у відповідності зі статутом товариства.

Відповідно до пунктів 5.2-5.6 статуту Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" загальні збори є вищим органом товариства, який вправі приймати рішення з будь-яких питань її діяльності, в тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції правління. У загальних зборах беруть участь члени товариства або їх представники, яких обирають та делегують відкритим голосуванням садівники - 1 (один) з 25 (двадцяти п`яти). Один член має один голос на загальних зборах (конференції) та представник має 25 голосів. Загальні збори представників вважаються правомочними, якщо на них присутні більше 50% від делегованих представників товариства. Чергові загальні збори скликаються правлінням не рідше одного разу на рік. Загальні збори розглядають питання, винесені на їх розгляд правлінням, головою товариства, а також членами товариства. Позачергові загальні збори скликаються при наявності обставин, що зачіпають суттєві інтереси товариства правлінням, головою товариства та ревізійною комісією. Не менш як 1/3 частина членів товариства мають право ініціювати скликання позачергових загальних зборів.

Згідно з підпунктами 5.7.4., 5.7.5 пункту 5.7 статуту Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" до виключної компетенції загальних зборів належить вирішення питань прийняття рішення про припинення діяльності товариства та призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

У пунктах 5.8, 5.10 статуту Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" визначено, що рішення загальних зборів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх на загальних зборах (конференції). З питань, передбачених пунктом 5.7.2 (внесення змін до статуту), пунктом 5.7.4 (прийняття рішення про припинення) рішення загальних зборів представників вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більш як 3/4 присутніх на загальних зборах. Також більш як 3/4 голосів присутніх на загальних зборах (конференції) товариства приймаються рішення щодо відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства. Головує на засіданнях загальних зборів особа з числа членів, обрана загальними зборами головою зборів. Хід загальних зборів представників протоколюється. Протоколи засідань загальних зборів представників ведуться секретарем товариства, підписуються головою, секретарем загальних зборів та завіряються печаткою товариства. Протокол оформлюється в 5-ти денний термін.

За умовами пунктів 6.4, 6.6 статуту Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" члени товариства не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) товариства не підлягають розподілу між його членами і не можуть ви користуватися для вигоди будь-якого окремого члена товариства, його посадових осіб (окрім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб. Товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями усім належним їй на праві власності майном. Члени товариства не несуть відповідальності за зобов`язаннями товариства.

Діяльність товариства може бути припинена, зокрема, за рішенням загальних зборів. Припинення діяльності товариства здійснюється при реорганізації, злитті, приєднанні, поділу, виділенні, перетворенні або його ліквідації. Ліквідація товариства проводиться ліквідаційною комісією, призначеною загальними зборами, або органом, що прийняв рішення про ліквідацію товариства. Товариство втрачає права юридичної особи та вважається припиненим з моменту внесення записів про це до реєстру державної реєстрації (пункти 7.1, 7.2, 7.4, 7.5 статуту Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН").

Рішенням загальних зборів Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН", оформленим протоколом №1-п від 02.08.2018, вирішено:

-обрати головуючим засідання загальних зборів ОСОБА_2 , секретарем - ОСОБА_3 з наданням повноважень щодо підписання цього протоколу;

-припинити діяльність Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" шляхом ліквідації;

-обрати персональний склад ліквідаційної комісії Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН", а саме: голова ліквідаційної комісії - ОСОБА_4 , члени ліквідаційної комісії - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;

-встановити строк для заявлення кредиторами своїх вимог до Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" у 2 (два) місяця з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення у відповідності до частин третьої та п`ятої статті 105 Цивільного кодексу України, а також встановити наступний порядок припинення Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" - кожна окрема вимога кредитора, зокрема, щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, подається за місцезнаходженням Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" (67471, Одеська область, Роздільнянський район, село Одрадове) та розглядається ліквідаційної комісією, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання відповідної вимоги кредитора;

-майно та кошти Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН", що залишиться після задоволення вимог кредиторів (у тому числі сплати податків, зборів, обов`язкових платежів тощо), передати Громадській спілці "Об`єднання садоводів та садових товариств масиву "Надлиманський".

Відповідно до протоколу вказаних загальних зборів на засіданні цих зборів були присутні з правом голосу 19 із 20 членів, при цьому вищенаведене рішення було прийнято загальними зборами одноголосно.

Протокол №1-п від 02.08.2018 підписаний головуючим загальних зборів ОСОБА_2 та секретарем загальних зборів ОСОБА_3 . Підписи засвідчені печаткою Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН".

З матеріалів реєстраційної справи Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" вбачається, що 08.08.2018 державним реєстратором Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коваленком А.В. прийнято рішення про державну реєстрацію внесення рішення про припинення громадського формування - Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" в результаті його ліквідації, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №15441100006000271 від 08.08.2018.

Для проведення реєстраційної дії "Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації" Садівничим товариством "ТЕЛЕФОН" в особі заявника ОСОБА_4 державному реєстратору подано примірник оригіналу рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, оформленого протоколом №1-п від 02.08.2018.

В подальшому 16.10.2018 державним реєстратором Головного територіального управління юстиції в Одеській області Снігур А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті ліквідації, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис №15441110007000271 від 16.10.2018, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань б/н від 01.02.2021.

Для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації" Садівничим товариством "ТЕЛЕФОН" в особі заявника ОСОБА_4 державному реєстратору надано реєстраційну картку про проведення державної реєстрації про припинення юридичної особи у зв`язку з ліквідацією та довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, а саме: довідку Відділу "Трудовий архів при Роздільнянській районній раді" №91/08-18 від 09.10.2018 про те, що документи з особового складу Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН", розташованого за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, Єгорівська сільська рада, село Одрадове, передані на тимчасове зберігання до вказаного відділу в кількості 1 (однієї) справи.

Позивачем до суду першої інстанції також було подано нотаріально посвідчену заяву свідка - ОСОБА_7 б/н від 19.02.2021, яка містить відмітку про обізнаність останньої щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. У даній заяві ОСОБА_7 зазначає про те, що 04.04.2014 її було обрано головою правління Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН" строком на 5 років, а 19.08.2018 останній стало відомо про ліквідацію зазначеного садівничого товариства, між тим, за твердженням вказаної особи, вона не ініціювала та не займалась організацією проведення 02.08.2018 загальних зборів, будь-яких вимог щодо проведення цих позачергових загальних зборів від ініціативної групи членів товариства або від ревізійної комісії до неї, як голови правління, не надходило, як не отримувала вона і повідомлення про ці збори, а тому, на її думку, загальні збори 02.08.2018 не проводились та ніким не скликались. Водночас ОСОБА_7 зауважує на тому, що у протоколі №1-п від 02.08.2018 зазначені недостовірні відомості стосовно загальної кількості членів Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН", оскільки загальна кількість членів цього товариства становить не 20, а 350 осіб, при цьому відтиск печатки на даному протоколі не відповідає відтиску оригіналу печатки, яка зберігалась у самої ОСОБА_7 та нікому не передавалася, у зв`язку з чим остання неодноразово зверталась до правоохоронних органів з приводу підробки печатки та вищенаведеного протоколу. Крім того, ОСОБА_7 зазначає про те, що Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН" не входило до складу Громадської спілки "Об`єднання садоводів та садових товариств масиву "Надлиманський", а оригінали статутних документів та інші документи щодо діяльності Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" отримані нею від попереднього керівництва, знаходяться у неї з 2014 року і по теперішній час, до архіву та іншим особам не передавалися, при цьому майно, статутні документи та печатка Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" після проведення державної реєстрації припинення юридичної особи також нікому не передавалися.

Згідно з довідкою Громадської спілки "Об`єднання садоводів та садових товариств масиву "Надлиманський" №6 від 15.03.2021 колишні члени Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН", припиненого 16.10.2018, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 є членами вказаної громадської спілки та сплачують передбачені статутом внески на забезпечення діяльності останньої.

Відповідно до наявного у матеріалах справи статуту Громадської спілки "Об`єднання садоводів та садових товариств масиву "Надлиманський", затвердженого рішенням конференції Об`єднання садівничих товариств масиву "Надлиманський", оформленого протоколом №2 від 22.10.2016, дана громадська спілка створена шляхом зміни найменування з "Об`єднання садівничих товариств масиву "Надлиманський" на "Громадська спілка "Об`єднання садоводів та садових товариств масиву "Надлиманський" та є неприбутковим громадським об`єднанням.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.07.2017 у справі №511/1434/16-ц позовні вимоги ОСОБА_5 до Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, Роздільнянської районної ради Одеської області, Громадської спілки "Об`єднання садоводів та садових товариств масиву "Надлиманський", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Садівничого товариства "Телефон" про визнання державного акта на право користування земельною ділянкою таким, що втратив чинність та скасування державної реєстрації державного акту на право користування земельною ділянкою задоволено частково; державний акт на право користування землею серії Б №032488, виданий Виконавчим комітетом Роздільнянської районної Ради народних депутатів Одеському міському виробничо-технічному вузлу електрозв`язку на земельну ділянку загальною площею 30,53 га для розміщення колективних садів, розташовану на території масиву "Надлиманський" Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, зареєстрований в Книзі записів держаних актів на право користування землею за №250 від 1989 року, визнано таким, що втратив чинність; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.05.2019 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.07.2017 у справі №511/1434/16-ц закрито.

05.05.2021 до суду першої інстанції від Відділу "Трудовий архів при Роздільнянській районній раді" на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 у справі №916/3631/20 надійшли документи Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН", які були передані на зберігання до вказаного відділу.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним оформленого протоколом №1-п від 02.08.2018 рішення загальних зборів членів Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН", про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису №15441110000000271 від 16.10.2018 про припинення юридичної особи - Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН" на підставі вищенаведеного протоколу загальних зборів та про відміну державної реєстрації припинення даної юридичної особи (ідентифікаційний код юридичної особи: 20987439; запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №15441110007000271 від 16.10.2018).

Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань регламентовані Законом України "Про громадські об`єднання".

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання" громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи (частина третя статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання").

В силу пункту 5.2 статуту Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" загальні збори є вищим органом товариства, який вправі приймати рішення з будь-яких питань її діяльності, в тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції правління.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Порядок скликання та проведення загальних зборів учасників юридичної особи визначений законодавством України за положеннями якого учасники (акціонери, члени) юридичної особи мають бути до початку загальних зборів повідомлені про дату, місце, час проведення та порядок денний таких зборів. Такий порядок скликання загальних зборів вищого органу управління юридичної особи не залежить від її організаційно-правової форми, є загальноприйнятим та таким, що гарантує забезпечення права учасника (акціонера, члена) юридичної особи на участь в управлінні нею.

Права члена юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При цьому позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами членів рішень, оскільки вплив члена на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 28.01.2020 у справі №924/641/17.

При цьому колегія суддів враховує, що у вирішенні спорів, пов`язаних з визнанням недійсними рішень керівних органів юридичної особи, відповідачем виступає сама юридична особа, рішення якої оскаржується, а не її члени (учасники), як учасники загальних зборів. Учасники юридичної особи не є належними відповідачами у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів, оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів учасників як органу юридичної особи.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 16.09.2021 у справі №910/19000/20 та від 09.09.2021 у справі №916/161/20.

З огляду на викладене, беручи до уваги те, що позовна вимога про визнання недійсним оформленого протоколом №1-п від 02.08.2018 рішення загальних зборів членів Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН" адресована фізичним особам, а саме: ОСОБА_2 (голова загальних зборів), ОСОБА_3 (секретар загальних зборів) та Катановій Катерині Миколаївні (голова ліквідаційної комісії), які не є належними відповідачами за вказаною вимогою, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у задоволення даної позовної вимоги.

При цьому Південно-західним апеляційним господарським судом також враховується наступне.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Дослідивши підстави позову у даній справі та доводи позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 фактично спрямовані на скасування державної реєстрації припинення Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН", яка відбулася на підставі рішення загальних зборів про ліквідацію даної юридичної особи.

За таких обставин, позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів не відповідає належним та ефективним способам захисту, оскільки її задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 11.08.2020 у справі №904/1966/19.

В силу пункту 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для проведення відповідних реєстраційних дій, відтак належному способу захисту прав та інтересів у такому випадку відповідає позовна вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

При цьому внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є виконанням судового рішення про задоволення відповідної позовної вимоги. Натомість згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для внесення запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи будь-яким державним реєстратором.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.06.2020 у справі №826/10249/18.

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено спростовану презумпцію відомостей, унесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, від 19.06.2019 у справі №826/5806/17.

Отже, запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує.

Якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема, якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов`язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне за собою наслідків.

Таким чином, спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки). Спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає про те, що позовна вимога про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису №15441110000000271 від 16.10.2018 про припинення юридичної особи також не є належним та ефективним способом захисту, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у її задоволенні.

Разом з тим Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що позивачем обґрунтовано обрано спосіб захисту у даній справі у вигляді позовної вимоги про відміну державної реєстрації припинення Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН".

Пунктом 1 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

За умовами частини тринадцятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

В силу частини другої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає 1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника); 2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі; 3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі; 4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру; 5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації; 7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання; 8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів; 10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).

Підстави для відмови у державній реєстрації: 1) документи подано особою, яка не має на це повноважень; 2) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії; 3) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення про арешт корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи; 3 1 ) заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, крім випадку збільшення розміру такої частки; 4) не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку; 5) документи суперечать вимогам Конституції та законів України; 6) документи суперечать статуту громадського формування; 7) порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи; 8) невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону; 9) щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 10) щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 11) документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані: раніше строку, встановленого цим Законом; щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи, та/або є засновником третейського суду; в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації в результаті злиття, приєднання або поділу; щодо акціонерного товариства, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованої реєстрації випуску акцій; щодо юридичної особи - емітента цінних паперів, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованих випусків цінних паперів; щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; щодо юридичної особи, що реорганізується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відсутній узгоджений план реорганізації юридичної особи; щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування; щодо юридичної особи, що припиняється в результаті ліквідації, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження; щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство; 12) статут товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю поданий зі змінами, прийнятими без врахування голосів, які припадають на частку померлого учасника товариства (частина перша статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Згідно з частиною четвертою статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається.

Отже, законом визначено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 08.06.2021 у справі №806/760/17.

З матеріалів справи вбачається, що 16.10.2018 державним реєстратором Головного територіального управління юстиції в Одеській області Снігур А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті ліквідації, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис №15441110007000271 від 16.10.2018, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань б/н від 01.02.2021.

Для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації" державному реєстратору було надано реєстраційну картку про проведення державної реєстрації про припинення юридичної особи у зв`язку з ліквідацією та довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, а саме: довідку Відділу "Трудовий архів при Роздільнянській районній раді" №91/08-18 від 09.10.2018 про те, що документи з особового складу Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН", розташованого за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, Єгорівська сільська рада, село Одрадове, передані на тимчасове зберігання до вказаного відділу в кількості 1 (однієї) справи.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що державний реєстратор не мав законних підстав для відмови у проведенні державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті ліквідації, оскільки останньому було подано всі необхідні для проведення відповідної реєстраційної дії документи, які вимагаються чинним законодавством.

Доводи позивача про те, що державний реєстратор повинен був відмовити у проведенні державної реєстрації припинення юридичної особи у зв`язку з невідповідністю відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", є безпідставними, оскільки станом на 16.10.2018 (дата прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію припинення Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН" в результаті ліквідації) вищенаведений закон, яким врегульовано відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, не містив такої підстави для відмови у державній реєстрації, натомість останньою даний законодавчий акт було доповнено Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", що набрав чинності лише 28.04.2020.

Посилання апелянта на незаконність оформленого протоколом №1-п від 02.08.2018 рішення загальних зборів членів Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН" у зв`язку з прийняттям останнього за відсутності кворуму апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки зі змісту зазначеного рішення вбачається, що воно було прийняте 19 із 20 членів, які є уповноваженими особами вказаного товариства відповідно до рішення звітно-виборної конференції членів Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" ОСТ масиву "Надлиманський", оформленого протоколом №1 від 04.04.2014, який сам позивач надав до суду першої інстанції разом з позовною заявою.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні та ОСОБА_1 до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження того, що оформлене протоколом №1 від 04.04.2014 рішення звітно-виборної конференції членів Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" ОСТ масиву "Надлиманський" визнано недійсним, незаконним, нечинним або скасовано, а тому у Південно-західного апеляційного господарського суду відсутні підстави вважати, що рішення загальних зборів членів Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН", оформлене протоколом №1-п від 02.08.2018, було прийнято за відсутності кворуму.

Сам по собі факт зазначення у пункті 1.1 статуту Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" про те, що на час складання цього статуту товариство складається з 350 членів, які, за твердженням позивача, не були повідомлені про проведення 02.08.2018 загальних зборів, жодним чином не свідчить про прийняття вищенаведеного рішення за відсутності кворуму та з порушенням порядку скликання зборів, оскільки, як зазначалося вище, останнє приймалося саме на зборах уповноважених членів товариства, кількість яких становила лише 20 осіб відповідно до рішення, оформленого протоколом №1 від 04.04.2014.

Твердження позивача про фальсифікацію протоколу загальних зборів №1-п від 02.08.2018 та статуту Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" відхиляються колегією суддів, адже вказані доводи фактично ґрунтуються на власних припущеннях ОСОБА_1 , на підтвердження яких не подано жодного належного у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу, зокрема, чинного судового рішення, яким встановлено факт вчинення злочину, передбаченого статтею 205 1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців), при цьому посилання скаржника на його неодноразові звернення з приводу фальсифікації документів до правоохоронних органів за відсутності вищенаведеного судового рішення жодним чином не підтверджують факт підробки документів, який має бути встановлений судом відповідної юрисдикції.

Факт виготовлення Садівничим товариством "ТЕЛЕФОН" нової печатки, відтиск якої проставлено на протоколі №1-п від 02.08.2018, також не спростовує факту прийняття 19 уповноваженими членами вказаного товариства на зборах 02.08.2018 рішення про припинення цієї юридичної особи шляхом ліквідації, адже не підтверджує ні відсутність компетенції у вказаних осіб на прийняття такого рішення, ні відсутність кворуму, ні будь-які інші обставини, які б свідчили про незаконність відповідного рішення.

Крім того, зазначаючи про те, що у матеріалах, які були передані до Відділу "Трудовий архів при Роздільнянській районній раді" №91/08-18 від 09.10.2018, наявний примірник статуту Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН", зміст якого відрізняється від положень статуту цього садівничого товариства, що міститься у матеріалах реєстраційної справи та наданий ОСОБА_1 до суду першої інстанції, позивач взагалі не конкретизує, яким чином зазначена невідповідність зумовила незаконність припинення даної юридичної особи.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що поданий позивачем позов та обрані ним способи захисту порушеного права у даній справі направлені не на відновлення порушеного права, а фактично спрямовані на встановлення факту недійсності рішення уповноважених членів Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН", оформленого протоколом №1-п від 02.08.2018, та відновлення реєстрації цього товариства, оскільки, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, господарськими договорами, укладеними Громадською спілкою "Об`єднання садоводів та садових товариств масиву "Надлиманський", останнє здійснює обслуговування всього садового масиву "Надлиманський" і за повідомленням керівника цього підприємства більшість колишніх членів Садівничого товариства "ТЕЛЕФОН" на даний час є членами вказаної громадської спілки.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на недоведеність позивачем своїх тверджень про те, що процедуру ліквідації Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН" не було здійснено належним чином, зокрема, того, що останню було проведено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, та внаслідок оформлення сфальшованих документів, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про відміну державної реєстрації припинення даного садівничого товариства.

Колегія суддів також вбачає, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було подано спільну заяву про застосування позовної давності б/н від 07.06.2021 (вх.№15417/21 від 07.06.2021), в якій вказані відповідачі просили застосувати до позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів позовної давності, у зв`язку з чим відмовити у її задоволенні.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, беручи до уваги необґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Громадської організації "Садівниче товариство "ТЕЛЕФОН", оформленого протоколом №1-п від 02.08.2018, підстави для застосування до вказаної вимоги наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 23.06.2021 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2021 у справі №916/3631/20 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.10.2021.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук