ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"22" вересня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/610/21
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.,
при секретарі Смичку Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код - 20077720
до : Дочірнього підприємства "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК", вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 2-Е, м. Вінниця, 21030, код - 23110524
про стягнення 2 155 843,63 грн
за участю представників:
позивача: Безпалюк Олександр Леонідович, договір про надання правової допомоги № 14/883/20 від 22.12.2020 року, довіреність № 14-338 від 22.12.2020 року
відповідача: не з`явився
В С Т А Н О В И В :
14.06.2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 39/5-3819-21 від 24.05.2021 року Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК" про стягнення 2 155 843,63 грн заборгованості з яких 1 875 378,08 грн основного боргу, 47 692,88 грн пені, 70 609,18 грн 3% річних та 162 163,49 грн інфляційних втрат за договором купівлі-продажу № 2078/1920-БО-1 від 23.09.2019 року.
Ухвалою суду від 18.06.2021 року позовну заяву (№ 39/5-3819-21 від 24.05.2021 року) Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без руху на підставі п.1, 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.
14.07.2021 року на електронну адресу суду від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява (№ 3915-4689-21 від 05.07.2021 року) щодо усунення недолік до позовної заяви.
14.07.2021 року на адресу суду від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява (№ 3915-4689-21 від 05.07.2021 року).
Ухвалою суду від 19.07.2021 року відкрито провадження у справі № 902/610/21 за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 31.08.2021 року.
26.08.2021 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява (вх.канц. № 01-34/7564/21 від 26.08.2021 року), в якій останній просить суд проводити судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв"язку EASYCON.
31.08.2021 року до суду від представника позивача надійшла заява (№39/5-5739-21 від 26.08.2021 року) про поновлення процесуального строку та приєднання до матеріалів справи доказів. Додатком до заяви додано ряд документів.
В судовому засіданні 31.08.2021 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/610/21 для судового розгляду по суті на 22.09.2021 року о 11:00, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду 09.09.2021 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.
В судове засідання 22.09.2021 року з`явився представник позивача. Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Зважаючи на вищевикладене, судом враховується наступне.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами і документами.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається із позовної заяви, в якості підстави вимог позивач посилається на те, що 23.09.2019 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Дочірнім підприємством "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК" укладено договір купівлі-продажу № 2078/1920-БО-1.
В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 2078/1920-БО-1 від 23.09.2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до суду про стягнення з Дочірнього підприємства "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК" 1 875 378,08 грн основного боргу, 47 692,88 грн пені, 70 609,18 грн 3% річних та 162 163,49 грн інфляційних втрат.
Матеріали справи не містять відзиву або іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача в якому було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 23.09.2019 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Дочірнім підприємством "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК" (Споживач) укладено договір купівлі-продажу № 2078/1920-БО-1.
Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах договору.
Згідно із п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Відповідно п. 2.1 Договору Постачальник передає Споживачу у жовтні 2019 року - квітні 2020 року замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 2020 тис. куб. м, в тому числі по місяцях, а саме: за жовтень 2019 року - 95 тис. куб. м, за листопад 2019 року - 355 тис. куб. м, за грудень 2019 року - 435 тис. куб. м, січень 2020 року - 450 тис. куб м, лютий 2020 року - 340 тис. куб м, березень 2020 року - 300 тис. куб. м, квітень 2020 року 45 тис. куб. м.
Обсяги природного газу, які планується поставляти згідно з цим договором (плановий обсяг), повністю забезпечують Споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 1.2 цього договору (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору Постачальник передає Споживачеві природний газ у загальному потоці власного видобутку та/або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України АТ "Національна енергетична компанія "Нафтогаз України") - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність , пов`язану з правом власності на природний газ.
Приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем d топ період (періоди), коли Споживач був включений до Реєстру Постачальника, що підтверджується Споживачем в акті приймання-передачі газу.
В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього Договору) (п. 3.8 Договору).
Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (п. 3.9 Договору).
Відповідно п. 3.9.1 Договору Споживач зобов`язується надати копію акту про надання послуг з розподілу природного газу за розрахунковий період, складеного між Споживачем та оператором ГРМ (для Споживачів, об`єкти яких приєднані до газорозподільних мереж).
Інформацію за підписом уповноваженої особи Споживача стосовно обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до Реєстру споживачів Постачальника (відповідно до пункт 3.8 цього Договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим Договором). Цю розбивку Споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку Постачальника і приймається Постачальником як підтвердження фактично використаних Споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді.
Підписані Споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим Договором і з урахуванням пункту 3.8 цього Договору, його фактична ціна та вартість (п. 3.9.2 -3.9.3 Договору).
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання Постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному розрахунковому періоді (п. 3.11 Договору).
Згідно п. 4.1 ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціпи на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється відповідно до вимог Положення з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 293 (із змінами) та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" під час виконання Компанією обов`язків постачати природний газ споживачам, які підпадають піл дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (Прейскурант). Прейскурант розмішується па офіційному веб-сайті Постачальника.
До ціни на природний газ додається тариф па послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності).
У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу па послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов`язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.
Ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту (п. 4.2 Договору).
Ціни на природний газ, зазначені в Прейскуранті, є обов`язковими за цим Договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному Прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний розрахунковий період (місяць постачання) і вважається повідомленим про зміну цін з дати розміщення інформації на веб-сайті Постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу Споживача (зазначену в п.12 цього договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо (п. 4.3 Договору). Загальна вартість договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п. 4.4 Договору).
Згідно п. 5.1 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.
Споживач має право використовувати (відбирати) природний газ відповідно до умов цього договору (п. 6.1 Договору).
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 7.1 Договору).
У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору).
Відповідно п. 9.3 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).
Додатковою угодою до Договору № 1 від 29.10.2020 року внесено зміни до пунктів договору, а саме:
- вилучено з умов Договору пункти 3.13 Розділу 3 "Порядок та умови передачі природного газу" та 5.7 Розділу 5 "Порядок та умови проведення розрахунків", підпункт 8) пункту 6.2 та підпункт 4) пункту 6.3 Розділу 6 "Права та обов`язки сторін" цього Договору.
- викладено пункт 3.12 Розділу 3 "Порядок та умови передачі природного газу" нього Договору в наступній редакції:
"3.12. У разі неподання або несвоєчасного подання Споживачем Постачальнику акту приймання-передачі природного газу такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою Споживача від використання природного газу за цим Договором за відповідний розрахунковий період, при цьому Споживач не мас права заперечувати проти непостачання Постачальником природного газу на його користь за цим Договором за відповідний розрахунковий період (у разі порушення Споживачем пункту 3.9) та не мас права застосовувати до Постачальника штрафні санкції за недопоставку газу".
- вважати підпункт 9 пункту 6.2 Розділу 6 "Права та обов`язки сторін" цього Договору підпунктом 8 пункту 6.2 Розділу 6 цього Договору.
- доповнено пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу цього Договору підпунктом 4.2.1 у наступній редакції:
"4.2.1. Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) за цим Договором складає 4 272,7604 гривень, крім того податок па додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 5 127,3125 грн.
До ціни на природний газ додасться тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності). встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001 - 157.19 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ. крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188.63 грн за 1000 куб. м на добу.
Споживач зобов`язується сплатній за використаний у період з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу па послуги транспортування - 4 429,9504 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5 315,9405 грн за 1000 куб. м."
Додатковою угодою до Договору № 2 від 31.10.2019 року доповнено пункт 2.1 розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу", викладено в новій редакції: "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" замовлений Споживачем на жовтень 2019 року обсяг (об`єм) природного газу, зазначений в цьому пункті, в наступній редакції: жовтень 2019 року - 1 тис.куб.м".
Додатковою угодою до Договору № 3 від 12.11.2019 року, сторонами доповнено пункт 4.2 Розділу 4. "Ціна природного газу" цього Договору підпунктом 4.2.2.
Додатковою угодою до Договору № 4 від 09.12.2019 року, сторонами доповнено пункт 4.2 Розділу 4 "Ціна природного газу" підпунктом 4.2.3.
Додатковими угодами № 5 від 23.12.2019 року, № 6 від 28.01.2020 року, № 7 від 24.02.2020 року, № 8 від 23.03.2020 року та № 9 від 23.04.2020 року сторонами внесено зміни до п. 4 та 7 Договору та викладено їх нових редакціях.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 6 364 738,96 грн на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі природного газу.
Відповідач в свою чергу за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 5.1. Договору, а саме: розрахувався за поставлений природний газ в сумі 4 489 360,88 грн , що вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем, який кореспондується із даними відображеними в оборотно-сальдовій відомості по підприємству відповідача.
За твердженнями позивача, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.03.2021 року становить 1 875 378,08 грн.
З врахуванням встановлених обставин, судом надано правову оцінку спірним правовідносинам.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.
За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами п. 5.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" врегульовано питання механізму проведення розрахунків за газ коштами, які надходять до теплогенеруючих та теплопостачальних організацій від споживачів, і він не стосується коштів, які спрямовуються для розрахунків за газ за рахунок державних субвенцій.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 р. у справі № 903/918/19 зазначено, що аналіз приписів статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання в сукупності з положеннями Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 на виконання статті 19-1 цього Закону, дозволяє дійти висновку, що Порядком № 217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.
Водночас, положення Порядку № 217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.
Визначений Порядком № 217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.
Отже, положення Порядку № 217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.
Такий порядок застосування відповідальності за порушення договірних зобов`язань до теплопостачальної організації, як суб`єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з положеннями статей 79, 265 Господарського кодексу України щодо здійснення відповідачем господарської діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником, природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов`язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у договорі поставки природного газу, незалежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов`язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі договорів постачання теплової енергії. Відповідач у силу статті 42 ГК України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі - щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача).
Таким чином, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 903/918/19 відступила від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.03.2020 р. у справі № 917/530/19, про те, що відповідач, як теплопостачальна організація, не відповідає перед позивачем за прострочення в оплаті за поставлений природний газ в частині розрахунків, що здійснювалася відповідно до Порядку № 217 через рахунки із спеціальним режимом використання за встановленими НКРЕКП нормативами перерахування коштів.
Наведена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.10.2020 у справі №925/1235/19.
Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд відзначає, що положення Порядку № 217 не впливають на строки здійснення Дочірнім підприємством "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК" оплати за поставлений позивачем газ, встановлені за договором купівлі-продажу № 2078/1920-БО-1 від 23.09.2019 року.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що основний борг в сумі 1 875 378,08 грн позивачем доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані, тому підлягає стягненню в судовому порядку.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 47 692,88 грн пені, 70 609,18 грн 3% річних та 162 163,49 грн інфляційних втрат.
Розглядаючи зазначені вимоги, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіркою 3 % річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок у розрахунку відсотків річних та інфляційних втрат.
Приймаючи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення боржника по сплаті отриманого природного газу суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 70 609,18 грн та інфляційних втрат в сумі 162 163,49 грн є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.
Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 47 692,88 грн пені нарахованих у період наявності зобов`язальних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Згідно ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розділом 7 Договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання зобов`язань.
Відповідно до Додаткової угоди № 6 від 28.01.2020 року до Договору пункт 7.2 Договору викладено в наступній редакції: "У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 5.1, 5.6 він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.".
Умовами п. 9.3. Договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у томі числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.
Отже, суд вважає правомірними вимоги позивача про нарахування пені.
Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора розрахунку пені судом не виявлено помилок, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню судом в повному обсязі, в сумі 47 692,88 грн.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).
Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо проведення розрахунків, не надано власного розрахунку заборгованості, доказів повної сплати боргу тощо.
Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене заявлений Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" позов підлягає задоволенню судом в повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -
У Х В А Л И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЬКИЙ ЗАВОД "МАЯК" (вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 2-Е, м. Вінниця, 21030, код 23110524) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код 20077720) 1 875 378,08 грн - основного боргу за договором купівлі-продажу № 2078/1920-БО-1 від 23.09.2019 року, 47 692,88 грн - пені, 70 609,18 грн - 3% річних, 162 163,49 грн - інфляційних втрат та 32 337,65 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та електронною поштою за адресами: ngu@naftogaz.com, Bezpalyuk@naftogaz.com, tkemayak@meta.ua.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.
Повний текст судового рішення складено 04 жовтня 2021 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)
3 - відповідачу (вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 2-Е, м. Вінниця, 21030)
Суд | Господарський суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 22.09.2021 |
Оприлюднено | 05.10.2021 |
Номер документу | 100066041 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Вінницької області
Міліціанов Р.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні