Рішення

від 04.10.2021 по справі 918/719/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/719/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Виконувача обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910077, вул. Гарна, буд. 29, м. Рівне, 33001) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Поп Транс" (вул. Соборна, буд.420, офіс 24, м. Рівне, 33024, код ЄДРПОУ 41683262)

про стягнення 43 139,56 грн..

Без повідомлення (виклику) сторін

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся в Господарський суд Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поп Транс", в якому просить стягнути з останнього в дохід Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 43139,56 грн., що еквівалентно 1290,24 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку.

Даний позов обгрунтовує наступним. 20.11.2020 Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку від 13.11.2020 №011000, на ділянці автодороги Київ-Одеса 210 км+450 м проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF FT XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом KRONE SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який належить ТОВ "Поп Транс", про що складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 255448. За результатами проведеного габаритно-вагового контролю виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень. Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки проведено розрахунок №1639 від 20.11.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 044804 від 20.11.2020. Згідно з даним розрахунком за перевищення нормативних параметрів нараховано 1290,24 євро, що еквівалентно 43139,56 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 20.11.2020. Однак, за інформацією Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки вказані кошти на даний час перевізником не сплачено.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, причин ненадання не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить рекомендоване повідомлення органу поштового зв`язку №33013 1163992 8.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору та вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності відзиву з боку останнього.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

20.11.2020 Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку від 13.11.2020 №011000, на ділянці автодороги Київ-Одеса 210 км+450 м проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF FT XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом KRONE SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , про що складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 255448.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень.

Так, фактична повна маса транспортного засобу становить 42,6 т (при допустимій - 40 т); навантаження на строєну вісь - 24,45 т (при допустимому - 22 т).

Посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено довідку №027679 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 20.11.2020, акт №044804 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Крім того, Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено розрахунок №1639 від 20.11.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 044804 від 20.11.2020. Розрахунок здійснено у відповідності до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007.

Як встановлено судом, згідно з даним розрахунком за перевищення нормативних параметрів нараховано 1290,24 євро, що еквівалентно 43 139,56 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 20.11.2020.

Складені під час проведення перевірки документи вручено водію транспортного засобу ОСОБА_1 , що підтверджується його підписами про отримання та наданими поясненнями у актів № 255448 від 20.11.2020.

Статтею 1 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів чи (та) пасажирів транспортними засобами.

Частиною 1 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що автомобільні перевізники та водії повинні мати і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. При цьому, документами для здійснення внутрішніх перевезень для автомобільного перевізника, є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах та інші документи, передбачені законодавством, а для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж (ч. 2 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт ).

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням товарно-транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Так, згідно міжнародної товарно-транспортної накладної №449634 від 19.11.2020, автомобільним перевізником вказано ТОВ ПОП ТРАНС . Разом з тим, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу DAF FT XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричіпа KRONE SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником даних транспортних засобів є ТОВ ПОП ТРАНС .

Як встановлено судом, Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки на адресу перевізника ТОВ ПОП ТРАНС направлено лист № 93027/39/24-20 від 26.11.2020, яким повідомлено про необхідність внесення плати за проїзд у сумі 1290,24 євро згідно розрахунку № 1639 від 20.11.2020. Однак, вказані кошти перевізником не сплачено.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

В свою чергу, положенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м, за довжиною - 22 м, фактичну масу понад 40 т, навантаження на одиночну вісь -11т, або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до ч. З ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з ст. 33 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Із положень пункту 4 Правил № 30 випливає, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10-40 % - у потрійному розмірі; більше лютого 2015 року зі змінами та доповненнями (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Згідно п. 4 Положення № 103, основними завданнями Укртрансбезпеки, серед іншого, є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Також, п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення № 103, передбачено, що Укртрансбезпека здійснює, серед іншого, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (абз. 1 п. 8 Положення).

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України № 196-р від 03.03.2020 Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті реорганізовано шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби та утворено, серед інших, Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Відтак, Укртрансбезпека та її територіальні органи мають правові підстави для нарахування, а також вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч. З, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Враховуючи норми Закону України Про автомобільний транспорт та інші підзаконні нормативно-правові акти про автомобільний транспорт, Укртрансбезпека та її територіальні органи мають підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, а несплата суб`єктами господарювання таких коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю від 11.09.2019 №54- IX, який вступив в законну силу 25.09.2019 внесено зміни до ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме, надано Укртрансбезпеці повноваження щодо нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи, державні органи, органи місцевого самоврядування тощо мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Суд зазначає, що судами сформовано певну судову практику щодо участі прокурора у судовому розгляді справ в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки у господарському судочинстві, зокрема у рішеннях Господарського суду Чернігівської області від 07.03.2019 №927/20/19, від 27.02.2019 у справі № 927/29/19, Господарського суду Харківської області від 11.03.2019 у справі № 922/3459/18, у постановах Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 920/719/18 та від 23.10.2019 у справі № 927/221/19, у рішенні господарського суду Вінницької області у справі 902/1024/19 від 23.01.2020, у рішенні господарського суду Донецької області у справі № 905/2206/19 від 07.02.2020, у рішенні господарського суду Миколаївської області у справі №915/16/20 від 10.03.2020, у рішенні господарського суду м. Києва у справі №910/2510/20 від 06.05.2020.

Щодо загальних підстав для представництва інтересів держави в судах органами прокуратури, у тому числі у справах, що стосуються надходжень до бюджету, правові висновки Верховного Суду відображені, зокрема, у постановах від 14.02.2018 у справі №925/1277/16, від 20.02.2018 у справі №910/10779/17, від 01.03.2018 у справі №922/1361/17, від13.03.2018 у справі №911/620/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 та інші.

Суд у названих справах дійшов висновку, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно зі ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевого бюджетів.

Пунктом 6 ч. З ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України.

Дотримання законності у питаннях наповнення бюджету безпосередньо належить до інтересів держави. Бездіяльність Укртрансбезпеки завдає істотної шкоди економічним інтересам держави, оскільки ненадходження коштів до бюджету перешкоджає здійсненню функцій держави, передбачених Конституцією та законами України.

Несплата коштів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки, метою якої є забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг.

За таких обставин визначена плата за проїзд, несплачена перевізником у встановлені чинним законодавством строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а відтак підлягає стягненню.

Відтак вимоги Виконувача обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури про стягнення з Відповідача в Дохід державного бюджету України 43 139,56 грн. грунтуються на законі, і, відповідно, є правомірними.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Виконувач обов`язків керівника рівненської окружної прокуратури довів факт несплати Відповідачем за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 43 139,56 грн., а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "Поп Транс" (код ЄДРПОУ 4168326, вул. Соборна, 420, офіс 24, м. Рівне, 33024) в дохід Державного бюджету України (р/р № UA368999980313121216000023759, одержувач платежу: ГУК у Черкаській обл. /тг м. Черкаси/22160100, код ЄДРПОУ 37930566, Банк: Казначейство України) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 43 139 грн. 56 коп., що еквівалентно 1290,24 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "Поп Транс" (код ЄДРПОУ 4168326, вул. Соборна, 420, офіс 24, м. Рівне, 33024) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 2270 гривень.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.