Постанова

від 29.09.2021 по справі 917/668/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 917/668/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" - не з`явився

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" - Мошенець Д.В.

Приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки Валентини Михайлівни - не з`явився

Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича - не з`явився

Публічного акціонерного товариства "Кременчукм`ясо" - не з`явився

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кібець Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі в.о. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 (у складі колегії суддів: Геза Т.Д. (головуючий), Крестьянінов О.О., Плахов О.В.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2020 (суддя Паламарчук В.В.)

у справі № 917/668/20

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", Приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки Валентини Михайлівни, Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Кременчукм`ясо", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання недійсним та скасування акту, скасування запису про право власності, скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - Банк) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - Відповідач-1), Приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки Валентини Михайлівни (далі - Нотаріус), Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича (далі - Приватний виконавець) про:

- визнання недійсним та скасування акта про реалізацію предмета іпотеки від 07.02.2020, складеного Приватним виконавцем (далі - спірний акт);

- скасування записів про право власності Відповідача-1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: №35589495 від 20.02.2020, №35588204 від 20.02.2020, №35587433 від 20.02.2020, №35588634 від 20.02.2020, №35587844 від 20.02.2020, вчинених Нотаріусом на підставі спірного акта, складеного Приватним виконавцем щодо іпотечного майна, яке раніше належало іпотекодавцю ПАТ "Кременчукм`ясо";

- скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих 20.02.2020 Нотаріусом, серія та номер: р. №332; р. №331; р. №328; р. №329; р. №330.

Позов мотивований посиланням на положення статей 49 Закону України "Про іпотеку", статей 1, 10, 53 Закону України "Про виконавче провадження", статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 10, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 5, 47, 49 Закону України "Про нотаріат". За доводами Банку, Приватний виконавець, протиправно оформивши спірний акт, неправомірно передав Відповідачу-1 майно (цілісний майновий комплекс підприємства, який складається з будівель, споруд, земельних ділянок, устаткування, інвентарю, транспортних засобів, прав на горгівельні марки, за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Героїв Бреста, 48, далі - спірний майновий комплекс), а Нотаріус безпідставно здійснив реєстрацію права власності на спірний майновий комплекс.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.04.2020 залучено Публічне акціонерне товариство "Кременчукм`ясо" (далі - Третя особа) та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.10.2020 відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 рішення суду першої інстанції залишено без змін за мотивами, викладеними в постанові апеляційної інстанції.

Банк подав касаційну скаргу (з урахуванням нової редакції касаційної скарги), в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2021 відкрито касаційне провадження за зазначеною касаційною скаргою з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.09.2021.

Відповідач-1 подав заперечення проти відкриття касаційного провадження, а також відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, заперечуючи проти доводів Банку та погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Приватний виконавець подав заперечення проти відкриття касаційного провадження, а також відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі, оскаржувані судові рішення залишити в силі. Приватний виконавець вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлені фактичні обставини справи, надана належна оцінка кожному доказу окремо та в сукупності, прийняті законні та обґрунтовані рішення, що ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Банк, Нотаріус, Приватний виконавець і Третя особа в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення Відповідача-1 і Фонду, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17.12.2015 №898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 18.12.2015 №230 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".

У подальшому виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23.09.2019 №2417 про продовження строків здійснення процедури ліквідації Банку строком на один рік з 18.12.2019 до 17.12.2020 включно.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.09.2016 у справі №917/1339/16, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2017, частково задоволено позов Банку: стягнуто з ПАТ "Кременчукм`ясо" (Третя особа) на користь Банку в особі уповноваженої особи Фонду 359261977,69 грн заборгованості за кредитом, 134056913,20 грн заборгованості з відсотків, 55430344,5 грн пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом, 10622099,61 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості з відсотків, 205280,45 грн витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Зазначена заборгованість виникла на підставі кредитного договору №1281м-08, що був укладений між Банком і Третьою особою, в забезпечення якого Третя особа на підставі договору застави №566ЦИК/0703 передала в іпотеку Банку спірний майновий комплекс.

24 жовтня 2017 року на виконання зазначених судових рішень у справі №917/1339/16 видано наказ, який передано на виконання до Приватного виконавця.

15 липня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59552631 та розпочато примусове виконання судового рішення шляхом накладення арешту на виявлене нерухоме майно боржника.

30 серпня 2019 року Приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна боржника, якою описав спірний майновий комплекс.

15 жовтня 2019 року Приватний виконавець підготовив та направив до Полтавської філії ДП "СЕТАМ" заявку на реалізацію арештованого майна ВП №59552631 для формування відповідного лоту в системі СЕТАМ.

16 жовтня 2019 року в системі СЕТАМ сформовано лот №380491 з реалізації нерухомого майна: іпотека - цілісний майновий комплекс підприємства, який складається з будівель, споруд, земельних ділянок, устаткування, інвентарю, транспортних засобів, прав на торгівельні марки, за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Героїв Бреста, 48, належного боржнику Третій особі. Торги призначені на 24 грудня 2019 року.

22 листопада 2019 року Фонд провів електронні торги (https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2019-10-09-000083-b) з реалізації лоту №GL18N212456, до складу якого було включено, зокрема, активи Банку з права вимоги за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання (кредитні договори №1312м-10, №121Ом-01-07, №1300-09, №663м-01-07, №1261-08, №1281м-08).

За результатами проведення відкритих електронних торгів, оформлених протоколом №UA-EA-2019-10-09-000083-b від 20.12.2019, переможцем став Відповідач-1.

23 грудня 2019 року Відповідач-1 звернувся до Господарського суду Полтавської області із заявою про заміну стягувача з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 24.10.2017 у справі №917/1339/16.

23 грудня 2019 року Приватний виконавець виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.

Відповідно до протоколу №455698 проведення електронних торгів в системі СЕТАМ, 24 грудня 2019 року торги з продажу іпотеки - спірного майнового комплексу Третьої особи в межах ВП №59552631 зі стартовою ціною 92149155,51 грн не відбулися.

21 січня 2020 року між Банком (первісний кредитор) і Відповідачем-1 (новий кредитор) укладений договір про відступлення прав вимоги (далі - Договір відступлення), зокрема, щодо прав вимоги до боржника Третьої особи за рішенням суду у справі №917/1339/16.

22 січня 2020 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 22.01.2020 про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів, зокрема, Банку. Пунктом 1 зазначеного рішення передбачено таке: скасувати результати відкритих торгів, проведених 22.11.2019 (лот №GL18N212456), з продажу пулу активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та дебіторської заборгованості, умови продажу якого затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду від 07.10.2019 за №2548 "Про затвердження умов продажу активів АТ "ВТБ Банк", ПАТ "Дельта Банк", ПАТ "Фідобанк" та АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.01.2020 у справі №917/1339/16 замінено позивача та сторону у виконавчому провадженні Банк на правонаступника - Відповідача-1.

4 лютого 2020 року Приватний виконавець відповідними постановами поновив вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/1339/16 від 24.10.2017, зокрема і електронні торги по лоту №380491, та здійснив заміну сторони виконавчого провадження - стягувача з Банку на Відповідача-1.

7 лютого 2020 року на адресу Приватного виконавця надійшла заява Відповідача-1 про придбання предмета іпотеки в порядку статті 49 Закону України "Про іпотеку".

Того ж дня Приватний виконавець склав спірний акт про реалізацію предмета іпотеки - спірного майнового комплексу, належного боржнику Третій особі. У спірному акті Приватний виконавець зазначив, що майно передано стягувачу - іпотекодержателю Відповідачу-1, оскільки він протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, скористався своїм правом залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, а саме 92149155,51 грн без ПДВ.

17 лютого 2020 року за вих. №1313 Приватний виконавець повідомив ДП "СЕТАМ" у порядку Закону України "Про іпотеку", що по лоту №380491 (цілісний майновий комплекс підприємства, який складається з будівель, споруд, земельних ділянок, устаткування, інвентарю, транспортних засобів, прав на торгівельні марки, за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Героїв Бреста, 48) іпотекодержателі скористались своїм правом придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх вимог в рахунок ціни майна, про що надали відповідну заяву.

20 лютого 2020 року Нотаріус на підставі складеного Приватним виконавцем спірного акту видав: свідоцтво про право власності на нерухоме майно №328 від 20.02.2020; свідоцтво про право власності на нерухоме майно №329 від 20.02.2020; свідоцтво про право власності на нерухоме майно №330 від 20.02.2020; свідоцтво про право власності на нерухоме майно №331 від 20.02.2020; свідоцтво про право власності на нерухоме майно №332 від 20.02.2020, та провів державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (записи №35589495 від 20.02.2020, №35588204 від 20.02.2020, №35587433 від 20.02.2020, №35588634 від 20.02.2020, №35587844 від 20.02.2020).

Звертаючись з позовом про визнання недійсним та скасування спірного акту, скасування зазначених записів та свідоцтв про право власності на нерухоме майно, Банк зазначив, що Приватний виконавець протиправно здійснив заміну стягувача до набрання законної сили судовим рішенням (ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.01.2020 у справі №917/1339/16).

Також Банк вважає, що Приватний виконавець безпідставно передав Відповідачу-1 спірний майновий комплекс та оформив спірний акт на підставі торгів, що не відбулися 24 грудня 2019 року, оскільки Відповідач-1 порушив термін, протягом якого іпотекодержатель має право залишити за собою предмет іпотеки.

На думку Банку, Нотаріус без належної перевірки на відповідність законодавству України спірного акта здійснив реєстрацію права власності на спірне майно за Відповідачем-1, чим порушив вимоги пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В обґрунтування наявності порушеного права Банк послався на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України та зазначив, що нерухоме майно Третьої особи (кредитором якої є Банк) перейшло до Відповідача-1 незаконно, з порушенням встановленого порядку, тому ефективним і належним способом захисту прав попереднього іпотекодержателя у даних правовідносинах є визнання правочину недійсним.

Суд апеляційної інстанції під час перегляду справи дійшов висновку про відсутність порушених прав Банку, за захистом яких він звернувся до суду, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Банк зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 2 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах з урахуванням скасування виконавчою дирекцією Фонду результатів аукціону після укладення неплатоспроможним банком договору відступлення права вимоги з переможцем такого аукціону.

Водночас Банк вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (статтю 49 Закону України "Про іпотеку"); не з`ясували всі обставини, що мають значення для справи; а також порушили норми процесуального права, а саме: статтю 2 Господарського процесуального кодексу України та статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, Банк звертає увагу на залишення судами поза увагою того, що в межах іншої судової справи №910/2009/20 між Банком та Відповідачем-1 існує спір щодо недійсності Договору відступлення, який став підставою для заміни стягувача у виконавчому провадженні та за наслідками якого було реалізовано іпотечне майно Приватним виконавцем та видано Нотаріусом свідоцтва на право власності на таке майно. Банк не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що на дату звернення з відповідним позовом він втратив статус стягувача (кредитора) у справі №917/1339/16.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, не встановивши наявність відповідного висновку Верховного Суду щодо застосування норми права саме у таких подібних правовідносинах, на що посилається скаржник у касаційній скарзі, Суд виходить із такого.

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного (господарського) права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами спір у справі виник щодо переходу та реєстрації за Відповідачем-1 права власності на об`єкт нерухомого майна - спірний майновий комплекс, що належав Третій особі, на підставі спірного акту, складеного Приватним виконавцем. Банк зазначив, що об`єктом захисту у спорі є його права як попереднього іпотекодержателя об`єкта за договором застави №566ЦИК/0703, укладеним в забезпечення кредитного договору №1281м-08.

Однак на момент звернення з позовом у справі, що розглядається, Банк здійснив відступлення відповідних прав вимоги до Третьої особи та у зв`язку з цим втратив статус стягувача (кредитора) у справі №917/1339/16 на підставі ухвали Господарського суду Полтавської області від 23.01.2020, яка набрала законної сили 23.01.2020.

Виходячи з викладеного, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у Банку порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду з позовом у справі, що розглядається.

При цьому Суд відхиляє посилання Банку на наявність між ним та Відповідачем-1 спору щодо недійсності Договору відступлення, оскільки вони стосуються дослідження обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій, що не входить до встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи судом касаційної інстанції. При цьому щодо посилань Банку на нез`ясування судами всіх обставин, що мають значення для справи, Суд приймає до уваги, що касаційна скарга подана Банком саме з підстав передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас не вдаючись до з`ясування зазначених обставин і дослідження доказів, Суд звертає увагу на положення статті 204 Цивільного кодексу України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зважаючи на відсутність доведення Банком під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій шляхом подання відповідних доказів обставин щодо нікчемності Договору відступлення, визнання його недійсним у судовому порядку, а також набуття Банком статусу стягувача у справі №917/1339/16, зокрема в наслідок скасування ухвали Господарського суду Полтавської області від 23.01.2020 тощо, Суд відхиляє його заперечення проти наведених висновків суду апеляційної інстанції.

Разом з тим Суд вважає слушним зазначення суду апеляційної інстанції про те, що перелік повноважень Виконавчої дирекції Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку, визначений у частині 5 статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не містить жодних посилань на право приймати рішення про скасування результатів відкритих торгів (аукціону).

Не були передбачені такі повноваження також Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженим рішенням Виконавчої дирекції Фонду №388 від 24.03.2016 (у редакції, чинній на момент прийняття Виконавчою дирекцією Фонду рішення від 22.01.2020 про скасування результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів, зокрема, Банку), адже вони виникли лише 2 березня 2020 року внаслідок внесення відповідних змін до зазначеного Положення.

Крім того, Суд вважає правильним твердження апеляційного господарського суду про те, що відсутність порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, тому відсутні підстави для розгляду позовних вимог по суті. Наведений висновок відповідає правовій позиції, яка неодноразово викладалась в постановах Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанови від 07.04.2020 у справі №904/3657/18, від 08.06.2021 у справі №906/1336/19).

У зв`язку з наведеним Суд не приймає до уваги викладені в касаційній сказі аргументи, які стосуються розгляду позовних вимог по суті (порушення Приватним виконавцем вимог Закону України "Про іпотеку", порушення Нотаріусом вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" тощо).

Зокрема, Суд вважає безпідставними доводи Банку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 49 Закону України "Про іпотеку", адже положення цієї норми не були застосовані апеляційним господарським судом та не підлягали застосуванню під час вирішення спору у справі, що розглядається, з огляду на відсутність прав позивача, які могли би бути порушеними внаслідок її недотримання. Відповідно, Суд не вбачає підстав для надання правового висновку щодо застосування наведеної норми Закону у подібних правовідносинах.

Отже, наведені в касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування ухваленої у справі постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі в.о. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 у справі №916/668/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко