Рішення

від 15.06.2021 по справі 160/5618/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року Справа № 160/5618/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/5618/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради, Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.04.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради, Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, Комунального закладу Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради, Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період 2016 - 2020 рр. у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, Комунальний заклад Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради, Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за період 2016 - 2020 рр. у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги у розмірі 29 075, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, встановленіст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме: щорічно до 5 травня отримувати разову грошову допомогу у розмірі п`яти мінімальних пенсій, проте позивач зазначає, що з 2015 по 2020 роки ним недоотримано щорічну разову допомогу у розмірах, встановлених законодавством. Позивач вважає, що при виплаті щорічної одноразової допомоги до 5 травня відповідачем не враховано Рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Бюджетного кодексу України від 27.02.2020 року №3-р/2020, що призвело до порушення прав позивача щодо значного зменшення розміру виплати до 5 травня, передбаченої положеннями статті12та13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/5618/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

07.05.2021 та 12.05.2021 до суду надійшов від Управління соціального захисту населення Першотравенської міської ради (далі - Управління, відповідач-1) направлений засобами електронного та поштового зв`язку відзив на позовну заяву (вх. №7370/21-ел і вх. №38089/21), в якому зазначено, що Управління є неналежним відповідачем у справі, оскільки питання щодо перерахунку щорічної грошової допомоги до 5 травня знаходиться поза межами компетенції управління. Так, відповідач зазначив, що функції з нарахування та виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з 2018 року передано до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради» за списками, що надаються військовими комісаріатами, іншими військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями та Пенсійним фондом України, щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах, а тому персональний облік отримувачів допомоги та виплату допомоги до 5 травня здійснює центр, який нараховує та володіє інформацією щодо сум, дати перерахунку та отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня.

01.06.2021 до суду надійшла від ОСОБА_1 відповідь на відзив (вх. №44390/21), в якій позивач вважає помилковою позицію відповідача-1, що викладена у відзиві та наводить спростування цієї позиції. Так, позивач зазначає, що Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередньо виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій. Одночасно з цим позивач зауважує, що в межах спірних правовідносин органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної допомоги до 5 травня, є Управління та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

10.06.2021 до суду надійшов від Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради» (далі КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР», відповідач-2) відзив на позовну заяву (вх. №48228/21), в якому відповідач заперечив проти заявлених до суду позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що він діє на підставі Статуту та не є тотожним Центру (визначеним відповідачем по зразковій справі №440/2722/20), який діє на підставі типового положення про Центри, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №147 від 25.04.2006. Крім того, КЗ Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення ДОР зазначає, що він лише здійснює підготовку відомостей на виплату (друк та направлення до банківських установ/центрів поштового зв`язку) на підставі розпоряджень органів соціального захисту населення - суб`єктів владних повноважень та версії програмного забезпечення державного підприємства "Інформаційно-обчислювальний центр" Міністерства соціальної політики України на кожен рік. Відповідач стверджує, що він самостійно не призначає та не визначає розмір жодного виду допомоги, зокрема, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Крім того, відповідач звернув увагу суду на пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 23.09.2005.

Позивач звернувся до Управління та відповідача-2 із заявою про перерахунок разової грошової допомоги до 05 травня у відповідності доЗакону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту"у розмірі 5-ми прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб з 2015 по 2020 рр.

У листі за вих. №04-01/753 від 26.03.2021 Управління зазначило, що функції по виплаті означеної допомоги покладено на Комунальний заклад«Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення»Дніпропетровської обласної ради».

За результатами розгляду вищезазначеної заяви позивача, відповідач-2 листом за вих. №Т-577/01/1341-01-08 від 25.03.2021 повідомив позивача про те, що у період 2016-2020 років щорічну разову грошову допомогу до 5 травня позивач отримував в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" за відповідний рік, в тому числі для учасників бойових дій у розмірах: у квітні 2016 року - 920, 00 грн; у квітні 2017 року - 1200, 00 грн; у квітні 2018 року - 1265, 00 грн; у квітні 2019 року - 1295, 00 грн., за 2020 рік - 1390, 00 грн.

Нарахування та виплата позивачу вищезазначених сум останнім не заперечується.

З метою захисту власних прав та інтересів ОСОБА_1 звернувся до суду з означеним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовий статус ветеранів війни визначаєЗаконУкраїни "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до частини 5статті 12 Закону України № 3551-XII(в редакціїЗакону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-XIV від 25.12.1998), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12. 2007 (набрав чинності 01.01.2008) відповідну частинустатті 12 Закону України №3551-XIIвикладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22.05.2008 визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 2 пункту 20розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня2007 року.

У подальшомуЗаконом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин"№79-VІІІ від 28.12.2014 (набрав чинності 01.01.2015)розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу Українидоповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей12,13,14,15та16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписівБюджетного кодексу Україниз метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється діяЗаконів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні постанови, а саме: №141 від 02.03.2016, №223 від 05.04.2017, №170 від 14.03.2018, №237 від 20.03.2019, №112 від 19.02.2020, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Так, у постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №141 від 02.03.2016 визначено розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій - 920 гривень.

У постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №223 від 05.04.2017 визначено розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій - 1200 гривень.

У постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №170 від 14.03.2018 визначено розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій - 1265 гривень.

У постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №237 від 20.03.2019 визначено розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій - 1295 гривень.

Таким чином, суд вказує, що на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які встановлювали різний розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій, а саме: пункт 26розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України(в редакціїЗакону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин"№79-VІІІ від 28.12.2014, яким уповноважено Кабінет Міністрів України встановлювати розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій), та частина п`ятастатті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка в силурішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008з 22.05.2008 діяла в редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком".

Суд зауважує, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади України - Верховної Ради України.Конституція Українине встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншогозакону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 у справі за №4-зп (справа про набуття чинностіКонституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положеннязаконуз урахуванням діїзаконуу часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та залишається чинною на час перебігу правовідносин.

Зважаючи на те, що норма пункту 26розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу Українив редакціїЗакону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин"№79-VІІІ від 28.12.2014 прийнята пізніше ніж нормастатті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то у такому випадку при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня інвалідам війни слід враховувати саме норму пункту 26розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України(в редакціїЗакону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" №79-VІІІ від 28.12.2014).

Суд звертає увагу на те, що на момент проведення позивачу виплат щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій у 2016-2019 роках норма пункту 26розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України(в редакціїЗакону України №79-VІІІ від 28.12.2014) неконституційною не визнавалась, а положенняпостанов Кабінету Міністрів України №141 від 02.03.2016, №223 від 05.04.2017, №170 від 14.03.2018, №237 від 20.03.2019 - були чинними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що положення пункту 26розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України(в редакціїЗакону України №79-VІІІ від 28.12.2014) тапостанов Кабінету Міністрів України №141 від 02.03.2016, №223 від 05.04.2017, №170 від 14.03.2018, №237 від 20.03.2019 підлягали застосуванню відповідачем при визначені позивачу розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2016-2019 роках.

Вказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка неодноразово висловлювалась ним, зокрема, у постановах від 07.03.2018 у справі №348/2100/16-а, від 19.06.2018 у справі №459/2783/17, від 22.08.2018 у справі №550/1131/17, від 13.06.2019 у справі №564/189/17 та від 31.07.2019 у справі №348/2005/16-а.

Посилання позивача наРішення Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020, як підстави для нарахування позивачу належного розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2016-2019 роки, суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020від 27.02.2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним), окреме положення пункту 26розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу Україниу частині, яка передбачає, що норми і положення статей12,13,14,15та16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цьому ж Рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу Україниу частині, яка передбачає, що норми і положення статей12,13,14,15та16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, лише з 27.02.2020 положення пункту 26розділу VI "Прикінцеві та Перехідні положення" Бюджетного кодексу Українивважається неконституційним, у зв`язку з чим прийняттяКонституційним Судом України Рішення №3-р/2020від 27.02.2020 не змінює правових відносин між сторонами, що мали місце у 2016-2019 роках.

На підставі викладеного суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині, що пов`язана із нарахуванням та виплатою позивачу грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 - 2019 рр.

Водночас, щодо позовних вимог ОСОБА_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу суми щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2020 рік, суд зазначає таке.

У постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №112 від 19.02.2020 (набрала чинності 25.02.2020) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390 гривень.

Разом з тимРішенням Конституційного Суду України №3-р/2020від 27.02.2020у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним), окреме положення пункту 26розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу Україниу частині, яка передбачає, що норми і положення статей12,13,14,15та16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цьому ж Рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу Україниу частині, яка передбачає, що норми і положення статей12,13,14,15та16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, з 27.02.2020 норми і положення, зокрема статей12,13,14,15та16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, з 27.02.2020 застосовуються положенняст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в редакціїЗакону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-XIV від 25.12.1998 (з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22.05.2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до ч. 1ст. 28 цього Закону,мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-IX від 14 листопада 2019 рокувстановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році становить 8190 грн. (1638 грн х 5).

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 по справі №440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.

При цьому, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтями12,13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Оскільки разову грошову допомогу позивачу за 2020 рік виплачено у розмірі, меншому ніж передбаченост. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд доходить висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.

Відтак, суд враховує, що в даній справі обов`язок доказування правомірності своїх дій та прийнятого рішення покладено на відповідача.

Також суд не погоджується з твердженням відповідача-2 щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №522/6810/17 вказано, що строк звернення до суду слід обчислювати з моменту отримання відмови суб`єкта владних повноважень у здійсненні належних позивачу соціальних виплат.

Окрім того, суд зауважує, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами.

У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на перерахунок пенсії у визначеному законодавством порядку), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 295/3897/17.

Так, в означеній постанові суд касаційної інстанції також зазначив, що процесуальний закон у частині визначення строків звернення до суду не містить особливостей стосовно спорів у сфері соціального захисту, зокрема, тих, що стосуються регулярних (щомісячних тощо) виплат, які держава в особі її уповноважених суб`єктів владних повноважень з власної вини протягом тривалого часу не виплачувала такій фізичній особі пенсію або виплачувала у неповному розмірі.

Разом з тим, право на отримання позивачем належної йому за Законом соціальної виплати підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки якщо за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплати та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні виплати доти, доки право на таку виплату передбачено чинним законодавством України.

Протиправне нездійснення соціальної виплати, яке сталося з вини держави в особі її компетентних органів, а саме, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України, може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно позивача, чим порушує його/її право на соціальний захист.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак, суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно здійснення соціальної виплат у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання соціальних виплат та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду з позовною заявою.

Водночас, щодо доводів відповідача-2 про те, що КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР» є неналежним відповідачем у цій справі, суд зазначає таке.

Так, відповідно до змісту рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20, судом встановлено, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченомустаттею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Також абзацом 1 пункту 1постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №112 від 19.02.2020 встановлено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченоїЗаконами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"і «;Про жертви нацистських переслідувань"(далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першоїстатті 2 Бюджетного кодексу України(далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат). Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання).

Отже, визначений Кабінетом Міністрів України порядок передбачає, що виплату грошової допомоги до 5 травня проводить саме Міністерство соціальної політики через відповідні структурні підрозділи (районні органи соціального захисту населення та центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).

Саме районні органи соціального захисту населення та центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян.

Судом встановлено, що на підставі наказу Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації «Про передачу функцій» №ОД-65/0/209-19 від 22.03.2019, починаючи з 2019 року функції з нарахування та здійснення соціальних виплат за КПКВК 2501150 передано до Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради».

За таких обставин, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу як ветерану війни у 2020 року здійснюється КЗ«Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення»ДОР».

Таким чином, належним відповідачем у цій справі є КЗ "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" ДОР".

Відтак, Управління та Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації не здійснює функції з нарахування та виплати щорічної грошової допомоги позивачу, а тому ним не порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту.

Відповідно до частини 2статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Також суд бере до уваги спосіб захисту порушеного права, застосований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі № 440/2722/20, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.

З огляду на вищезазначене, виходячи із заявлених позовних вимог (зокрема, в частині, яка стосується нарахування та виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік), системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи висновки Верховного Суду у зразковій справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та визнання протиправними дії КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР» щодо виплати ОСОБА_1 суми разової грошової допомоги за 2020 рік, яка виплачується щорічно до 05 травня учасникам бойових дії, в розмірі меншому, ніж п`ять мінімальних пенсій за віком, зобов`язання КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплаченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги фактичні обставини у цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та ним не були понесені судові витрати, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 139, 242 - 246, 247, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області (вул. Кобзаря, буд. 15а, м.Першотравенськ, Дніпропетровська область, 52803; код ЄДРПОУ 20241102), Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 42643875), Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 25946540) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради» щодо виплати ОСОБА_1 суми разової грошової допомоги за 2020 рік, яка виплачується щорічно до 05 травня учасникам бойових дії, в розмірі меншому, ніж п`ять мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплаченої суми.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений 16.06.2021.

Суддя О.В. Царікова