Рішення

від 05.08.2021 по справі 440/5007/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/5007/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Полтавської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

18 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Глобинської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.04.2021 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 " та зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320610100:00:007:0142.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем права ОСОБА_1 на отримання у власність земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації внаслідок безпідставної відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 32-34/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що обрана позивачем земельна ділянка не може бути передана у приватну власність, оскільки за Генеральним планом м. Глобине розташована у зоні зелених насаджень спеціального призначення (санітарно-захисній зоні).

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

30.032021 позивач звернулася до Глобинського міського голови із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га /а.с. 36/.

У заяві ОСОБА_1 повідомила, що право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності не використала; до заяви додала графічний матеріал із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки /а.с. 37/.

22.04.2021 восьмою сесією восьмого скликання Глобинської міської ради ухвалене рішення №990 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320610100:00:007:0142, з метою передачі у власність", яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації з огляду на невідповідність Генеральному плану забудови м. Глобине та пункту 5.20 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 №173, у силу якого відстань від меж садових ділянок до осі крайньої залізничної колії слід приймати не менше 50 м при обов`язковому використанні шумозахисного озеленення шириною 25-30 м або інших шумозахисних заходів /а.с. 35/.

Не погодившись з цим рішенням, позивач оскаржила його до суду.

У силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення Глобинської міської ради від 22.04.2021 №990 про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства.

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України суд перевіряє відповідність цього індивідуального акта критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, а саме - чи прийнято це рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд враховує, що наведеними вище положеннями статей 116, 118 ЗК України гарантоване право особи на отримання у власність в межах норм безоплатної приватизації, з-поміж іншого, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним (компетентним) органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

При цьому ЗК України також визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За обставин цієї справи відповідач мотивував відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою посиланнями на те, що обрана ним земельна ділянка розташована у зоні зелених насаджень спеціального призначення (санітарно-захисній зоні).

Так, за змістом статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно з частиною першою статті 16 названого Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

А відповідно до частини першої статті 17 зазначеного Закону, генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

При цьому, як визначено частиною другою статті 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Отже, генеральний план населеного пункту відноситься до основоположної містобудівної документації, а відповідач, реалізуючи компетенцію на розпорядження земельними ділянками комунальної власності, зобов`язаний, окрім іншого, враховувати відповідність намірів осіб на набуття прав на такі земельні ділянки вимогам генерального плану.

Зі змісту доданого до заяви від 30.03.2021 графічного матеріалу із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки слідує, що позивач виявив намір набути у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320610100:00:007:0142 площею 4,3288 га, цільове призначення: 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) /а.с. 37/.

Проте, відповідно до генерального плану м. Глобине функціональне призначення цієї земельної ділянки визначено, як територія санітарно-захисних насаджень від територій окремих промислових підприємств і кладовища та частково невизначена територія (нерозпланована територія, яка не має визначеного функціонального призначення та не може бути віднесена до тієї чи іншої категорії земель без внесення змін до містобудівної документації) /а.с. 42-44/.

Так, залученими до матеріалів справи викопіюваннями з Генерального плану м. Глобине підтверджено, що земельна ділянка кадастровий номер 5320610100:00:007:0142 включає в себе дві функціональні зони: територія санітарно-захисних насаджень від територій окремих промислових підприємств та кладовища і територія із невизначеним функціональним призначенням.

За змістом пункту 2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.07.2006 за №880/12754, зелені насадження спеціального призначення - насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пунктів. Санітарно-захисна зона - озеленена територія спеціального призначення, яка розділяє (відокремлює) сельбищну частину міста від промислових підприємств.

Відповідно до абзацу другого пункту 5.10 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 №173, не допускається використання для вирощування сільськогосподарських культур, пасовищ для худоби земель санітарно-захисної зони підприємств, що забруднюють навколишнє середовище високотоксичними речовинами та речовинами, що мають віддалену дію (солі важких металів, канцерогенні речовини, діоксини, радіоактивні речовини та ін.). Можливість сільськогосподарського використання земель санітарно-захисних зон, що не забруднюються вищепереліченими речовинами, необхідно визначати відповідно до законодавства.

Таким чином, ведення особистого селянського господарства не допускається у зоні зелених насаджень спеціального призначення (санітарно-захисної зони).

Згідно з пунктом 7.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільчих пунктів і підприємств та своєчасно видалені.

А відповідно до абзацу третього пункту 5.20 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, відстань від меж садових ділянок до осі крайньої залізничної колії слід приймати не менше 50 м при обов`язковому використанні шумозахисного озеленення шириною 25-30 м або інших шумозахисних заходів.

Суд враховує, що обрана позивачем земельна ділянка частково накладається на санітарно-захисну зону від залізничних колій, про що свідчить викопіювання №3 з топографо-геодезичного плану міста Глобине /а.с. 44/.

За вищевикладених обставин, суд погоджується з доводами відповідача про правомірність та обґрунтованість спірного рішення і, як наслідок, відсутність визначених законом підстав для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

Доводи позивача про порушення його права на отримання у власність земельної ділянки суд визнає помилковими, адже ОСОБА_1 не позбавлена права звернутись до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на іншу земельну ділянку, що якої немає визначених законом заборон для її відведення за відповідним цільовим призначенням.

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений, оскільки є учасником бойових дій.

Відповідачем доказів понесення судових витрат не надано.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Глобинської міської ради Полтавської області (вул. Центральна, буд. 285, м.Глобине, Полтавська область,39000, код ЄДРПОУ 22547673) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко