Рішення

від 08.06.2010 по справі 25/16-24/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

08 червня 2010 р.   

Справа № 25/16-24/21   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі Липко І. І., за участю представника відповідача ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом приватного підприємства "Радикал Плюс" про стягнення 8 143 грн 12 коп. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

ПП "Радикал Плюс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 6 144 грн 20 коп. заборгованості за проданий відповідачу цемент. В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що 21 березня 2008 р. він виставив відповідачу рахунок на оплату одного вагону цементу (а. с. 12), який відповідач 26 березня 2008 р. оплатив в сумі 50 688 грн. Після цього, не дочекавшись нового рахунку, відповідач 27 березня 2008 р. оплатив ще один вагон цементу, перерахувавши позивачу 50 687 грн 80 коп. Разом з тим, 26 березня 2008 р. завод-виробник цементу підняв ціну на продукцію, про що позивач усно проінформував відповідача і виставив йому новий рахунок на два вагони цементу від 06 квітня 2008 р. на суму 107 520 грн (а. с. 11). Однак, різницю в сумі 6 144 грн 20 коп. відповідач так і не доплатив, що спричинило виникнення заборгованості. У зв’язку із наявністю зазначеної заборгованості, позивач нарахував відповідачу 366 грн 63 коп. три проценти річних та 1 632 грн 29 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою від 29 квітня 2010 р. господарський суд Івано-Франківської області (суддя Валєєва Т. Е.) порушив провадження у справі № 25/16 та призначив її до розгляду в засіданні на 14 травня 2010 р.

В засіданні, яке відбулось 14 травня 2010 р., представник відповідача подав відзив на позовну заяву. Із змісту цього відзиву вбачається, що проти заявленого позову відповідач заперечує, оскільки вважає, що виконав свої зобов'язання належним чином і в повному обсязі, зокрема, отримавши 26 березня 2008 р. від позивача рахунок № 88 на суму 101 376 грн                    (а. с. 101) здійснив його оплату двома платежами - 26 березня 2008 р. позивачу відповідач перерахував 50 688 грн і 27 березня 2008 р. - 50 687 грн 80 коп. (а. с. 58-62). При цьому, відповідач відзначив, що на час виконання домовленості сторін про купівлю-продаж цементу про зміну ціни товару позивач відповідачу нічого не повідомляв. В засіданні суд оголошував перерву до 28 травня 2010 р.

28 травня 2010 р., розгляд справи судом відкладався згідно ст. 77 ГПК України.

04 червня 2010 р., розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області справу № 25/16 було передано на розгляд судді Ткаченко І. В., у зв'язку з чим справі присвоєно № 24/16-24/21.

07 червня 2010 р., надійшло клопотання ПП "Радикал Плюс" про розгляд справи в засіданні 08 червня 2010 р. без участі представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

21 березня 2008 р., на підставі відповідної усної домовленості про купівлю-продаж цементу, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (покупець) факсом отримав від         ПП "Радикал Плюс" (продавець) рахунок № 88 (а. с. 102) на оплату 64 тонн цементу                         в сумі 48 153 грн 60 коп.

Оскільки, зазначений рахунок покупець вчасно не оплатив, а крім того домовився про покупку в два рази більше цементу, 26 березня 2008 р., о 15 год. 47 хв., продавець виставив покупцю новий рахунок на оплату 128 тонн цементу в сумі 101 376 грн (а. с. 101). Цей рахунок, як свідчать дані банківських виписок (а. с. 58-62) покупець оплатив у два етапи - 50 688 грн того ж дня і 50 687 грн 80 коп. на наступний день.

Разом з тим, позивач стверджує, що з 26 березня 2008 р. виробник цементу підняв ціну на свою продукцію, у зв'язку з чим відповідачу 06 квітня 2008 р. було виставлено новий рахунок на суму 107 502 грн за 128 тонн цементу (а. с. 12) і попереджено про необхідність проведення доплати.

Як пояснив в засіданні суду представник відповідача, жодних попереджень про зміну ціни на цемент на час оплати виставленого 26 березня 2008 р. позивачем рахунку відповідач не отримував. При цьому, що стосується рахунку від 06 квітня 2008 р., то його позивач взагалі не надсилав відповідачу. Крім того, представник відповідача звернув увагу суду на той факт, що долучений позивачем до позовної заяви рахунок № 88 від 21 березня 2008 р. (а. с. 12) не відповідає тому рахунку, який, фактично, отримав відповідач факсом (а. с. 102). При огляді в судовому засіданні оригіналу цієї факсограми суд установив, що дійсно позивач у своїй заяві посилається на рахунок № 88 від 21 березня 2008 р. на суму 50 688 грн, в той час коли відповідачу позивачем було виставлено такий самий рахунок на суму 48 153 грн. Наведене, на переконання відповідача, свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ПП "Радикал Плюс".

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості (доплати) за поставлений товар (цемент) в сумі 6 144 грн 20 коп.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень, викладених у ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як визначено в ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно положень статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до положень ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Так, в ході розгляду справи суд установив, що усно домовившись про купівлю-продаж цементу, сторони дійшли згоди у тому числі й щодо ціни товару, після чого позивач виставив відповідачу рахунок № 88 від 25 березня 2008 р., який відповідач факсом отримав 26 червня 2008 р., о 15 год. 47 хв. (а. с. 101). Відповідно, 26 і 27 червня 2008 р. цей рахунок був повністю оплачений відповідачем, що підтверджується даними наявних у справі банківських виписок.

За встановлених фактичних обставин, суд приходить до висновку, що позивач належним чином не довів наявність підстави для стягнення з відповідача 6 144 грн 20 коп. заборгованості, а також нарахованих у зв’язку з цим 366 грн 63 коп. три проценти річних та 1 632 грн 29 коп. інфляційних втрат. При цьому, суд звертає увагу на те, що будь-яких доказів того, що відповідача було завчасно повідомлено про зміну ціни товару, позивач суду не надав, як не надав і доказів надсилання відповідачу рахунку від 06 квітня 2008 р., а також відповідних накладних на зазначену продукцію, згідно яких її було передано відповідачу. Також суд звернув увагу й на те, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивач надавав суду документи, які не відповідали тим документам, які у 2008 р. позивач направляв відповідачу.

Що стосується посилань позивача на договір № 17 від 21 березня 2008 р., то їх суд до уваги не приймає, як такі, що не мають значення для справи, оскільки цей договір сторонами укладено не було. Однак, суд звернув увагу на те, що примірник договору № 17 від 21 березня 2008 р. наданий суду позивачем (а. с. 48) істотно відрізняється від того примірнику цього договору, який відповідач факсом отримав від позивача 21 березня 2008 р. (а. с. 103).

Також, на переконання суду, не мають значення для вирішення даного спору й посилання позивача на покупку ним цементу в квітні 2008 р. у ТОВ "Свімер", оскільки останнє не було учасником цивільно-правових відносин, що виникли наприкінці березня 2008 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ПП "Радикал Плюс" на підставі купівлі-продажу цементу.

Згідно викладених у ст. 33 ГПК України положень, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки, позивачем не доведено факту виникнення заборгованості відповідача за проданий відповідачу цемент, суд повністю відмовляє у задоволенні позовних вимог                     ПП "Радикал Плюс".

Витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень ст. 49 ГПК України суд покладає на позивача.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

у позові приватного підприємства "Радикал Плюс" про стягнення 8 143 грн 12 коп. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - відмовити повністю.

Суддя                                                                                                     І. В. Ткаченко

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

09.06.2010 р.