Рішення

від 05.07.2007 по справі 7684-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна

Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем

України

05.07.2007

Справа №2-7/7684-2007

За позовом Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 (НОМЕР_1,АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2)

До відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю

«Кримфакел» (97200, смт. Совєтський, вул. М. І. Чуба, 2, ідентифікаційний код

32080548)

Про стягнення 16413,04 грн.

Суддя Дворний І. І.

представники:

Від позивача - ОСОБА_1,

паспортНОМЕР_3.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Суб'єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримфакел» про стягнення 16413,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані

невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті

переданого позивачем за договором НОМЕР_1 від 10.10.2005 р. товару, через що

заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримфакел» перед

Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 складає 6948,40 грн. та до часу

подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач

просить стягнути з відповідача 717,07 грн. інфляційних втрат, пеню у розмірі

12680,83 грн., 3% річних у розмірі 225,82 грн. та 2199,07 грн. річних.

До позовної заяви додано клопотання

позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на

грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримфакел», заборонивши

їх відчуження будь-яким шляхом до остаточного рішення суду по справі.

Розглянувши матеріали позову суд дійшов наступного висновку. Ст. 66

Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський  суд 

за  заявою  сторони, 

прокурора  чи  його заступника, який подав позов, або з  своєї 

ініціативи  має  право вжити 

заходів  до  забезпечення  

позову.   Забезпечення   позову допускається  в 

будь-якій  стадії  провадження 

у  справі,   якщо невжиття  таких 

заходів  може  утруднити 

чи  зробити  неможливим виконання рішення господарського

суду. Відповідно до Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі

питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №02-5/611 від 23.08.1994

р. умовою  застосування  заходів 

до  забезпечення  позову 

є достатньо обґрунтоване припущення, 

що майно (в тому числі грошові суми, цінні   папери  

тощо),   яке  є 

у  відповідача  на 

момент пред'явлення позову 

до  нього,  може 

зникнути,   зменшитись   за кількістю або  погіршитись 

за якістю на момент виконання рішення. Позивачем не надано суду

відповідних доказів, які дозволяють зробити висновок про наявність підстав, що

унеможливлюють виконання рішення в майбутньому, через що заява про забезпечення

позову не підлягає задоволенню.

Відповідач у судове засідання двічі

не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про

час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою

кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського

процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах

строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось

обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського

процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись

належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання

представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без

їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в

достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін,  підстав для відкладення розгляду справи не

вбачається

Суд вважає за можливе розглянути

справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського

процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у

порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи,

дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

10.10.2006 р. між Суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Продавець) та Товариством з обмеженою

відповідальністю «Кримфакел» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу

НОМЕР_1, згідно п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець

прийняти труби та цемент згідно замовленню Покупця та виписаної накладної

Продавця.

Відповідно до п. 1.2 Договору сума

договору складає 8949,40 грн., згідно накладної.

З матеріалів справи вбачається, що

на виконання умов укладеного договору позивач передав у власність ТОВ

«Кримфакел» товар на загальну суму 8949,40 грн., про що свідчить накладна

НОМЕР_12 від 12.10.2005 р. На оплату переданого товару позивачем був виписаний

рахунок НОМЕР_3від 12.10.2005 р.

Враховуючи те, що строк оплати

товару в договорі сторонами не був обумовлений, позивач листом НОМЕР_1 від

13.02.2006 р. звернувся до ТОВ «Кримфакел» з вимогою про оплату отриманої

продукції.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного

кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не

встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право

вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий

обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок

негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В рахунок оплати вартості товару

відповідачем була здійснена передача у власність СПД ОСОБА_1 продукції (труб)

на загальну суму 2001,00 грн., що підтверджується накладною від 20.02.2007 р.

Товар був оприбуткований позивачем, про що свідчить відповідний прибутковий

касовий ордер. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою

відповідальністю «Кримфакел» перед Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1

складає 6948,40 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку

не погашена.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного

кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)

зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати

майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його

обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору 

та  вимог  цього 

Кодексу,  інших актів цивільного

законодавства,  а за відсутності таких

умов та вимог -  відповідно до   звичаїв  

ділового  обороту  або 

інших  вимог,  що 

звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193

Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та

інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські

зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,

договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -

відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного

кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання,

то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України

передбачено, що одностороння 

відмова  від  зобов'язання 

або одностороння зміна  його  умов 

не допускається,  якщо  інше 

не   встановлено договором або

законом.

Відповідач не представив суду

доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 6948,40 грн., у той час

як   відповідно до ст. 33 ГПК України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень. При таких обставинах матеріалами справи

підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та

своєчасній оплаті переданого позивачем за договором НОМЕР_1 від 10.10.2005 р.

товару, через що  вимоги позивача щодо

стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримфакел» суми боргу у

розмірі 6948,40 грн. підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України

передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою,

порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК

України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це

встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК

України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати

кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що

обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного

зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми

несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення

виконання.

Отже, види забезпечення виконання

зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне

виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій

задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань

будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також

створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230

Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються

господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку

учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним

правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного

виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК

України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у

відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку

України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків

не передбачено законом або договором.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що

у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором

або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 2.2 Договору сторони передбачили,

що у випадку невиконання договірних зобов'язань обома сторонами за кожен день

прострочення нараховуються пеня в розмірі 0,5% від суми товару.

Проте, ст. 3 Закону України „Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від

22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого

платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку

України, що діяла у період, за який сплачується пеня, сума пені, яка заявлена

позивачем до відшкодування. За таких обставин, заявлений позивачем до

відшкодування розмір пені підлягає наступному коригуванню.

Так, суд звертає увагу на те, що

відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних

санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено

законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли

зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у

межах якого нараховуються штрафні санкції.

Приймаючи до уваги те, що перебіг

строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або

настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України), стягенню з

відповідача підлягає пеня у наступних размірах:

-          з 21.02.2006 р. по 09.06.2006 р. -

507,79 грн. (8949,40 грн. х 19% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 109

дн.);

-          з 10.06.2006 по 21.08.2006 р. -

304,28 грн. (8949,40 грн. х 17% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 73

дн.)

Таким чином, загальний розмір пені,

що підлягає стягненню з відповідача на користь СПД ОСОБА_1 складає 812,07 грн.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу

України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України

щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних

від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК

України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник

зобов'язаний сплачувати проценти.

Судом встановлено, що суми

інфляційних втрат у розмірі 717,07 грн. та 3% річних у сумі 225,82 грн.

обчислені позивачем правомірно, а тому також підлягають стягненню з відповідача

на користь СПД ОСОБА_1

Проте, вимоги позивача щодо

стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримфакел» 24% річних від

суми простроченого зобов'язання задоволенню не підлягають, оскільки в договорі

НОМЕР_1 від 10.10.2005 р. відсутні узгоджені сторонами положення щодо сплати

відповідачем банківських процентів.

Державне мито та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві

сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49

Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись

ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю «Кримфакел» (97200, смт. Совєтський, вул. М. І. Чуба, 2,

ідентифікаційний код 32080548) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1 (НОМЕР_1,АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму заборгованості

у розмірі 6948,40 грн., пеню у розмірі 812,07 грн., 717,07 грн. інфляційних

втрат, 3% річних у сумі 225,82 грн., 87,03 грн. державного мита та 62,57 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим

рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний

І.І.