Рішення

від 04.10.2021 по справі 278/2422/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 278/2422/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2021 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Татуйка Є.О. за участю секретаря Петровської Ю.Р., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту, -

В С Т А Н О В И В :

Заявленими вимогами позивачі просять суд ухвалити рішення, яким встановити земельний сервітут щодо сусідньої земельної ділянки, оскільки на належну заявникам ділянку не можливо потрапити. Заїзд\прохід на таку ділянку з АДРЕСА_1 не можливий, оскільки адреса зазначена саме, як АДРЕСА_2 , а тому саме з такого проїзду загального користування має бути вхід.

Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і підстав для зміни такого порядку судом не встановлено та сторонами не наведено.

Відповідач направила відзив, яким заперечувала задоволення позову через те, що ділянка позивачів має вихід на сусідню вулицю, а тому встановлення сервітуту, щодо належної їй земельної ділянки не можливий.

Проаналізував заявлений позов та позицію відповідача, судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідно ним правовідносини.

Сторони у справі є суміжним землекористувачами, зокрема. ОСОБА_1 , є власником, а ОСОБА_2 користувачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 з кадастровим номером 1822083000:02:001:0217 площею 0,16 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 з кадастровим номером 1822083000:02:001:0642 площею 0,1417 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

21 серпня 2014 року ОСОБА_1 за договорами купівлі - продажу набула у власність від ОСОБА_4 вказану земельну ділянку та житловий будинок на ній (а.с.14-22 т.1).

Спір між сторонами був предметом розгляду органу місцевого самоврядування та поліції.

25 лютого 2005 року відповідач, за договором дарування, набула у власність 1/2 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 (а.с.65 т.1).

30 серпня 2006 року відповідач набула у власність земельну ділянку за тією ж адресою (а.с.66-76 т.1).

Висновком проведеної у справі експертизи № 82/02-2019 від 25 лютого 2019 року встановлено, що сервітут можливий в декількох варіантах. Разом з тим, висновок експертизи у його описово - мотивувальній частині містить відмутку про те, що земельна ділянка позивачів межує однією стороною з проїздом загального користування, а саме АДРЕСА_1 (а.с.128-161 т.1).

Рішенням суду першої інстанції у справі № 278/2777/16 року від 22 березня 2021 року, що залишено без змін рішенням апеляції від 9 червня 2021 року зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_3 з кадастровим номером 1822083000:02:001:0642 площею 0,1417 га шляхом відновлення меж такої ділянки і частини паркану по вздовж АДРЕСА_3 за власний рахунок (а.с.97-105 т.2). Судовим спором у такій справі встановлено, що ОСОБА_7 порушили права власності ОСОБА_6 щодо її земельної ділянки за вказаною адресою у вигляді влаштування проїзду.

Правовідносини між сторонами врегульовані наступними положеннями законодавства України.

Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (ст. 401 ЦК України).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ст. 402 ЦК України).

Проаналізував фактичні обставини справи та норми законодавства, якими врегульовані правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Суд не вважає обґрунтованими доводами позивачів, щодо того, що користування їх земельною ділянкою можливе лише із встановленням земельного сервітуту, щодо ділянки відповідача, оскільки як беззаперечно встановлено судом на підставі доказів поданих сторонами даного спору одна з сторін земельної ділянки позивачів межує із землями загального користування - дорогою, що проходить АДРЕСА_1 в с. Іванівка Житомирського району Житомирської області.

Ідентичною є і судова практика з даного приводу, що підтверджена неодноразово судом касаційної інстанції, останній раз 18 січня 2021 року у справі № 372/1567/17.

Твердження позивачів, щодо того, що адреса їх будинку визначена, як АДРЕСА_2 , а отже і заїзд має бути з такого проїзду загального користування зазначених висновків суду не спростовує та не приймається судом до уваги, як безпідставний та не закріплений законодавчо.

За таких обставин, позов задоволеним бути не може і відхиляється судом як безпідставний.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову.

Повне рішення виготовлене 4 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Євген Татуйко