Рішення
від 28.08.2007 по справі 11013-2007
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна

Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем

України

28.08.2007

Справа №2-7/11013-2007

За позовом: Дочірнього підприємства

«Санаторій «Курпати» ЗАТ ЛОЗП «Укрпрофоздоровниця», 98656, м. Ялта, смт.

Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

«ІНТЕР-СОЛАР», 98676, м. Алупка, вул. Калініна, буд. 6

за участю третьої особи - Фізична

особа - підприємець ОСОБА_1, НОМЕР_1, АДРЕСА_1

Про розірвання договору,

відшкодування збитків та припинення дії договору.

Суддя Дворний І. І.

представники:

Від позивача - Зайцев О.Ю., директор,

Від відповідача -

Руденко М.Ю, предст., дов. №87 від 23.08.2007р.

Третя особа - ОСОБА_1

Суть справи: Позивач звернувся до

господарського суду із позовом про розірвання договору про спільну

діяльністьНОМЕР_2 від 14.12.2004р., стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди

внаслідок невиконання відповідачем умов договору про спільну діяльність та

припинення дії договору про спільну діяльністьНОМЕР_2 від 14.12.2004р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

відповідачем порушені строки будівництва та прийняття в експлуатацію об'єкту

будівництва, будівельні роботи виконані у незначній мірі та виконуються дуже

повільно, внаслідок чого позивач не отримав, як це передбачено умовами договору

про спільну діяльність у вересні 2006 року у власність частину нерухомого майна

- спеціалізованого кліматологічного павільйону «Сон у моря». Розмір збитків

спричинених діями відповідача збитків розраховано на підставі Звіту про оцінку

майна, виконаного незалежним сертифікованим оцінювачем. Позивач вважає, що

наслідком розірвання договору та відшкодування та його користь понесених

збитків дія договору про спільну діяльність повинна бути припинена.

Відповідач проти позову заперечує,

вказуючи на те, що на стадії проектно-вишукувальних робіт, розробки та

затвердження ескізного та робочого проекту об'єкту будівництва виникли численні

труднощі, пов'язані із виключною інженерно-геологічною складністю ділянки

забудови, у зв'язку із чим неодноразово переглядалися проектно-конструктивні

рішення, що у свою чергу, призводило до змінення зовнішнього вигляду об'єкту

будівництва та, як наслідок, необхідність внесення суттєвих змін до ескізного

проекту, без погодження та затвердження якого не було можливим розробляти

«Робочий проект», у відповідності до якого можливо виконувати власне

будівельно-монтажні роботи. Відповідач вказує, що у червні 2006 року він

звертався до позивача з офертою про внесення змін до договору про спільну

діяльність, однак не отримав від позивача відповіді. Крім того, відповідач

зазначає, що позивач на даний час не має права здійснювати будь-які дії з

власним майном, включаючи розірвання та припинення дії будь-яких договорів

внаслідок дії Закону України «Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває

у володінні Федерації професійних спілок України». Відповідач вказує, що позивачем не додержано

встановлений розділом 2 ГПК України порядок досудового врегулювання спорів у

частині недотримання строків на розгляд відповідачем претензії позивача. Крім

того, відповідач вказує, що припинення дії договору про спільну діяльність не є

можливим, оскільки у спільній діяльності приймають участь три особи, між якими

досягнуто згоди про те що, у випадку відмови одного з учасників спільної

діяльності від подальшої участі у договорі або його розірвання на вимогу одного

з учасників, дія договору відносно інших учасників не припиняється. Дана згода

між учасниками оформлена відповідною Додатковою угодою до договору про спільну

діяльність.

Третя особа у письмових поясненнях

вказує на те, що немає правових підстав для припинення дії договору про спільну

діяльність, оскільки учасниками спільної діяльності є три суб'єкта

господарювання, між якими досягнуто згоди про те що, у випадку відмови одного з

учасників спільної діяльності від подальшої участі у договорі або його

розірвання на вимогу одного з учасників, дія договору відносно інших учасників

не припиняється. Дана згода між учасниками оформлена відповідною Додатковою

угодою до договору про спільну діяльність. Третя особа вказує, що відповідно до

п.4 ст.1141 ЦК України прямо передбачено збереження дії договору про спільну

діяльність для інших учасників у випадку відмови або розірвання договору на

вимогу одного із учасників.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та

третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ :

14 грудня 2004р. між Дочірнім

підприємством Санаторій «Курпати» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофздравница» і

Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Солар» був укладений договір

про спільну діяльністьНОМЕР_2, відповідно до пункту 1.1. якого сторони

зобов'язуються об'єднати свої внески й спільно діяти без утворення юридичної

особи з метою витягу прибутку шляхом здійснення спільної діяльності по

будівництву спеціалізованого кліматологічного павільйону «Сон у моря» і подальшої

експлуатації зазначеного об'єкта.

Договір про спільну

діяльністьНОМЕР_2 від 14.12.2004р. затверджено Правлінням ЗАТ ЛОЗП

«Укрпрофоздоровниця», що підтверджується підписом Голови правління ЗАТ ЛОЗП

«Укрпрофоздоровниця» та відбитком печатки ЗАТ ЛОЗП «Укрпрофоздоровниця».

Відповідно до пункту 1.3 договору

про спільну діяльністьНОМЕР_2 від 14 грудня 2004 р. спільна діяльність містить

у собі будівництво об'єкта та спільну експлуатацію введеного в експлуатацію

об'єкта - спеціалізованого кліматологічного павільйону «Сон у моря».

Відповідно до пункту 3.5. договору

про спільну діяльністьНОМЕР_2 від 14 грудня 2004 р. керування спільними

справами по спільній діяльності й керівництво спільною діяльністю здійснюється

товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Солар».

Відповідно до пункту 4.1. договору

про спільну діяльністьНОМЕР_2 від 14 грудня 2004 р., яким визначено порядок

ведення спільних справ товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Солар»,

будівництво об'єкта здійснюється відповідно до Графіка проведення будівельних

робіт, затвердженого сторонами, який є невід'ємним додатком НОМЕР_3 до

договору.

Відповідно до вищевказаного Графіка

проведення будівельних робіт виконання комплексу будівельно-монтажних робіт

повинне було бути розпочате в травні 2005 року, закінчено в травні 2006 року;

роботи на стадії підключення до інженерних мереж

водо-тепло-газо-електропостачання повинні були бути зроблені в червні 2006

року; а здача об'єкта робочій і державній приймальним комісіям повинна була

бути здійснена у вересні 2006 року.

Відповідно до пункту 4.1.6.

договору про спільну діяльністьНОМЕР_2 від 14 грудня 2004р. товариство з

обмеженою відповідальністю «Інтер-Солар» зобов'язано у встановлені Графіком

проведення будівельних робіт строки укласти відповідні договори підряду на

виконання будівельних робіт й інформувати іншу сторону про укладення таких

договорів шляхом направлення копій договорів.

Відповідно до пункту 4.1.8.

договору про спільну діяльністьНОМЕР_2 від 14 грудня 2004р. товариство з

обмеженою відповідальністю «Інтер-Солар» укладає відповідні договори на

поставку необхідних для ведення будівництва матеріалів й устаткування й передає

їх підрядникам з документацією, необхідною для його монтажу у кількості й

строки, визначені самостійно товариством з обмеженою відповідальністю

«Інтер-Солар».

Відповідно до пункту 4.1.4.

договору про спільну діяльністьНОМЕР_2 від 14 грудня 2004р. зміни графіка

ведення будівельних робіт, якщо вони можуть вплинути на тривалість будівельних

робіт та їх вартість, провадяться по взаємній згоді сторін на підставі окремої

угоди.

03 червня 2007 року позивач звернувся

до відповідача із листом НОМЕР_4 щодо надання інформації про укладені договори,

причини порушення строків будівництва та надання іншої інформації стосовно

спільної діяльності.

Відповідь на вказаний лист

відповідачем надана не була. Дану обставину відповідач не заперечує.

25 червня 2007 року ТОВ

«Інтер-Солар» звернулося до позивача із листом НОМЕР_5, згідно якого повідомило

про свій намір продати частину долі ТОВ «Інтер-Солар» у спільній діяльності у

розмірі 0,01% фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (третя особа по даній справі)

та запропонувало позивачу скористатися або відмовитися від свого права

першочергової купівлі вказаної частині долі.

28 червня 2007 року позивач звернувся

до ЗАТ ЛОЗП «Укрпрофоздоровниця» з листомНОМЕР_6 щодо вирішення питання про

надання згоди чи відмови ТОВ «Інтер-Солар» на продаж частини долі у спільній

діяльності третій особі. ЗАТ ЛОЗП «Укрпрофоздоровниця» було визнано недоцільним

придбання ДП «Санаторій «Курпати» додатково частини долі ТОВ «Інтер-Солар» у

спільній діяльності.

09 липня 2007 року за згодою

дочірнього підприємства Санаторій «Курпати» ЗАТ ЛОУП України

«Укрпрофоздоровниця», між товариством з обмеженою відповідальністю

«Інтер-Солар» і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу НОМЕР_7

частини долі у спільній діяльності, що належить товариству з обмеженою

відповідальністю «Інтер-Солар» за договором про спільну діяльністьНОМЕР_2 від

14 грудня 2004р. у розмірі 0,01%.

10 липня 2007 року між товариством з

обмеженою відповідальністю «Інтер-Солар» і фізичною особою - підприємцем

ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі частини долі у спільній діяльності.

11 липня 2007 року між дочірнім

підприємством Санаторій «Курпати» ЗАТ ЛОУП України «Укрпрофоздоровниця»,

товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Солар» і фізичною особою -

підприємцем ОСОБА_1 як сторонами договору про спільну діяльністьНОМЕР_2 від 14

грудня 2004р. (учасниками спільної діяльності було укладено Додаткову угоду до

договору про спільну діяльністьНОМЕР_2 від 14 грудня 2004р., у відповідності до

якої сторони доповнили розділ 8 договору про спільну діяльність НОМЕР_8 від 14

грудня 2004р. пунктом 8.5. наступного змісту: «8.5. У випадку відмови одного з

учасників від подальшої участі в договорі про спільну діяльність або розірвання

договору на вимогу одного з учасників даний договір зберігається й не

припиняється у відношенні інших учасників».

11 липня 2007 року позивач звернувся

до ЗАТ ЛОЗП «Укрпрофоздоровниця» з листом НОМЕР_9 щодо затвердження

вищевказаної Додаткової угоди НОМЕР_7 від 11 липня 2007 року до договору про

спільну діяльністьНОМЕР_2 від 14.12.2004р.

16 липня 2007 року Додаткова угода

НОМЕР_7 від 11 липня 2007 року до договору про спільну діяльністьНОМЕР_2 від

14.12.2004р. затверджена ЗАТ ЛОЗП «Укрпрофоздоровниця», що підтверджується

підписом Голови правління ЗАТ ЛОЗП «Укрпрофоздоровниця» та відбитком печатки

ЗАТ ЛОЗП «Укрпрофоздоровниця».

20 липня 2007 року позивач уклав із

ТОВ «Центр бізнес-рішень «Оптимум» договір НОМЕР_10 про проведення незалежної

оцінки майнових прав позивача згідно договору про спільну діяльністьНОМЕР_2 від

14.12.2004р. з метою визначення розміру шкоди у вигляді неотримання прибутку

позивачем як учасником спільної діяльності.

30 липня 2007 року позивачем

затверджено Звіт про оцінку майна, згідно якого сума збитків позивача складає

1641358 грн.

Незалежна оцінка виконана суб'єктом

оціночної діяльності, який діє на підставі сертифікату суб'єкта оціночної

діяльності НОМЕР_11 від 12 квітня 2005 року, виданого Фондом державного майна

України 15.02.2006р. (експерт Іванченко О.І. - кваліфікаційний сертифікат

НОМЕР_12 від 04 березня 1995 року).

Таким чином, суд вважає, що

незалежна оцінка проведена кваліфікованим спеціалістом, який має усі необхідні

дозвільні документи для виконання робіт із незалежної оцінки майна та майнових

прав у відповідності до Закону України «Про оцінку майна та майнових прав».

Отже, вказаний звіт про оцінку майна відповідно до ст. 36 Господарського

процесуального кодексу України розцінюється судом як належний письмовий доказ у

справі.

Крім того, суд зазначає, що ані

позивачем, ані відповідачем, ані третьою особою заперечень щодо прийняття у

якості доказу по справі Звіту про оцінку майна та заперечень щодо змісту та

результату незалежної оцінки майна не висловлено та суду не надано.

Відповідно до Звіту про оцінку

майна на дату оцінки спеціалізований кліматологічний павільйон «Сон у моря»

являє собою об'єкт незавершеного будівництва. Будівельно-монтажні роботи, на

момент огляду, призупинені, внаслідок активної фази курортного сезону.

Будівельний майданчик відокремлений від пляжу декоративним екраном. Вертикальне

планування виконано на 90%, у тимчасовому відвалі незначна кількість ґрунту,

навал сміття. Суб'єктом оціночної діяльності визначено, що коефіцієнт

готовності об'єкту становить 0,14%.

Таким чином, суд також вважає

обґрунтованими доводи позивача щодо істотного порушення строків, передбачених

додатком НОМЕР_3 до договору про спільну діяльністьНОМЕР_2 від 14.12.2004р.,

оскільки Архітектурно-планувальне завдання управління головного архітектора м.

Ялта №360/06 отримано відповідачем 18.12.2006р., Комплексний позитивний

висновок державної експертизи служби «Укрінвестекспертиза» №275-13-2007

отримано відповідачем 05.04.2007р., Погодження Ялтинського міського управління

земельних ресурсів НОМЕР_13 отримано відповідачем 09.02.2007р., Дозвіл Інспекції ДАБК м.Ялта на виконання

будівельних робіт №32-г/06.07 виданий відповідачу 08.06.2007р.

За таких обставин, суд вважає

встановленим та доведеним ту обставину, що усі дозвільні документи для

будівництва об'єкту відповідно до умов договору про спільну діяльністьНОМЕР_2

від 14.12.2004р. отримані відповідачем вже після спливу загального строку

будівництва відповідно до умов вказаного договору, тобто є беззаперечним факт

істотного порушення строків будівництва з боку відповідача.

03 серпня 2007 року позивач

звернувся до відповідача із Претензією (вих. №398) щодо розірвання договору про

спільну діяльність та відшкодування позивачу понесених збитків у сумі 1641358

грн. внаслідок невиконання відповідачем належним чином зобов'язань за договором

про спільну діяльністьНОМЕР_2 від 14.12.2004р.

Листом НОМЕР_14 від 14 серпня 2007

року ТОВ «Інтер-Солар» відмовило у задоволенні претензії Позивача.

У відповідності зі ст. 526 ЦК

України зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов

договору.

У відповідності до ст. 610 ЦК

України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням

умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України при

порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором або

законом, зокрема: розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 322 Господарського кодексу України за невиконання або

неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво

винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні

збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна,

неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок

не встановлено законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у

результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1

ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України). Для застосування

такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність

повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи

бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний

зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З огляду на викладене, можна

зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки,

причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між

порушенням та збитками має бути причинний зв'язок.

Згідно ст.ст. 16, 651 ГК України

договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін при

істотному порушенні договору іншою стороною. Істотним є таке порушення стороною

договору, якщо внаслідок заподіяної цим шкоди інша сторона в значній мірі

втрачає того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Ст.ст. 1 6, 623 ЦК України

встановлено, що боржник, що порушив зобов'язання, повинен відшкодувати

кредиторові заподіяні цим збитки, тобто діючими нормами цивільного права

передбачена відповідальність у вигляді відшкодування збитків за порушення

зобов'язання.

Згідно ст. 22 ЦК України збитками,

зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати при звичайних обставинах,

якби її право не було б порушене.

У відповідності до ст. 623 ЦК

України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, які існували на день

добровільного задоволення боржником вимоги кредитора в місці, де зобов'язання

повинне бути виконане, а якщо вимога не була задоволено добровільно, - у день

пред'явлення позову.

Суду не надано жодних доказів того,

що визначена незалежним оцінювачем сума заподіяних збитків за станом на день

пред'явлення позову у розмірі 1641 358грн. не є обґрунтованою. Сторонами по

справі суду не надано жодних доказів, які б спростовували дану обставину.

При цьому суд приймає до уваги, що

у випадку належного виконання ТОВ «Інтер-Солар» своїх зобов'язань за договором

спеціалізований кліматологічний павільйон «Сон у моря» повинен був би

закінчений будівництвом у вересні 2006 року та Дочірнє підприємство Санаторій

«Курпати» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» мало б можливість отримати у

власність відповідну частину нежитлових приміщень, яку відповідно до діючого у

той період часу законодавства міг реалізувати, або мав можливість надавати

послуги оздоровчого характеру й одержувати відповідний доход, тобто

експлуатувати спеціалізований кліматологічний павільйон «Сон у моря».

Суд вважає доведеними факти щодо

незакінчення павільйону будівництвом, виконання незначної частини будівельних

робіт, істотного порушення строків будівництва і введення в експлуатацію

павільйону, недосягнення мети спільної діяльності внаслідок порушення строків

виконання зобов'язань відповідачем та зміщення та невизначений період часу

строків введення в експлуатацію павільйону та, відповідно, строків можливого

початку експлуатації позивачем.

Таким чином, суд вважає вищевказані

порушення зобов'язань із боку відповідача

істотними, оскільки позивач значною мірою позбавлений того, на що він

розраховував при укладанні договору.

З урахуванням викладеного суд вважає,

що права позивача порушені суттєво через порушення відповідачем своїх

зобов'язань відповідно до договору про спільну діяльністьНОМЕР_2 від

14.12.2004р., наявність повного складу правопорушення підтверджується

матеріалами справи та існують усі правові підстави для розірвання договору й стягнення збитків.

Доводи відповідача стосовно обґрунтованості

затримки строків виконання зобов'язань за договором про спільну

діяльністьНОМЕР_2 від 14.12.2004р. внаслідок виключної інженерно-геологічної

складності ділянки забудови, суд не приймає до уваги, оскільки по-перше, про

наявність відповідних обставин відповідач дізнався завчасно, однак не звернувся

до позивача з даного приводу для врегулювання ситуації, по-друге, такі

обставини можуть бути лише підставою для зміни умов договору за домовленістю

сторін, однак ніяк не підставою для одностороннього порушення зобов'язань за

договором.

У відповідності до ст.33 ГПК

України, кожна сторона повинна доказати ті обставини, на які вона посилається.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на звернення у червні 2006

року до позивача із пропозицією щодо внесення відповідних змін до договору про

спільну ліяльністьНОМЕР_2 від 14.12.2004р., однак не надав суду жодних доказів

на підтвердження цього доводу - ані власне копії цього звернення ані доказів

його направлення та отримання позивачем.

Доводи відповідача стосовно

недодержання позивачем вимог розділу 2 ГПК стосовно досудового врегулювання

спору, не є обґрунтованими, оскільки відповідно до ст.5 ГПК сторони

застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за

домовленістю між собою, тобто додержання досудового порядку врегулювання не є

обов'язковим. Додатково суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 124

Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що

виникають у державі. Контитуційний суд України в рішенні N 15-рп/2002 від

09.07.2002 р. у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою

відповідальністю “Торговий Дім “Кампус Коттон клаб” щодо офіційного тлумачення

положення частини другої статті 124 Конституції України зазначив, що положення

частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів

на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного

звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України,

іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за

вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими

актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за

волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права

на судовий захист. Крім того суд враховує, що відповідачем відмовлено у

задоволенні претензії позивача від 03.08.2007р., то таким чином взагалі немає

правових підстав для тверджень про порушення порядку досудового врегулювання

спору.

Суд критично оцінює доводи

відповідача щодо неможливості позивачем здійснювати будь-які дії з власним

майном, включаючи розірвання та припинення дії будь-яких договорів внаслідок

дії Закону України «Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у

володінні Федерації професійних спілок України» з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Закону

України «Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації

професійних спілок України» №700-V, 22.02.2007р. цей Закон спрямований на усунення

порушень при відчуженні та недопущення відчуження майна санаторно-курортного,

туристичного та фізкультурно-спортивного призначення, що утворилося протягом

багатьох років за рахунок коштів держави, підприємств та трудящих і яке зараз

перебуває у володінні Федерації професійних спілок України.

У відповідності до ст. 1 вказаного

Закону до 1 січня 2008 року встановлено мораторій на відчуження нерухомого

майна санаторно-курортного, туристичного та фізкультурно-спортивного

призначення (санаторіїв, готелів, туристичних та спортивних баз, майнових

комплексів відповідних підприємств, їх структурних підрозділів, окремих

будівель, споруд, приміщень тощо) та основних засобів виробництва, які

перебувають у володінні Федерації професійних спілок України, господарських

товариств та інших суб'єктів господарювання, учасником (акціонером) чи

засновником яких є Федерація професійних спілок України, а також акцій (часток,

паїв) господарських товариств, які здійснюють відповідну діяльність, що

перебувають у володінні Федерації професійних спілок України.

Згідно ст.2 вказаного Закону для

цілей цього Закону під відчуженням майна розуміється укладення та виконання

договорів купівлі-продажу, застави, іпотеки, внесення його до статутних

капіталів (фондів) суб'єктів господарювання, інших цивільно-правових

правочинів, які передбачають перехід права власності до інших юридичних та

фізичних осіб.

У відповідності до ст.3 вказаного

Закону тимчасово до прийняття законодавчого акта про визначення суб'єктів права

власності майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок

України, встановлюється мораторій на передачу вказаного майна в оренду чи інше

користування фізичним та юридичним особам.

Однак, позивачем здійснюється не

відчуження належного йому майна, а пред'явлено позов про розірвання договору та

відшкодування збитків. Дані поняття мають різну правову природу та розірвання

договору з відшкодуванням завданих збитків ніяким чином не може кваліфікуватися

як операція з відчуження майна.

Крім того, позивачем надано суду

Висновок Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім..

В.М. Корецького НАН України НОМЕР_726/140-е від 19.07.2007р., відповідно до

якого дія мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на відчуження

майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України» не може

поширюватися навіть на випадок продажу позивачем частки позивача у праві

спільної часткової власності за договором про спільну діяльністьНОМЕР_2 від

14.12.2004р., тобто навіть відчуження позивачем своєї частки у спільній

діяльності не підпадає під дію встановленого мораторію.

Для цілей даного Закону під

відчуженням майна розуміється укладення та виконання договорів купівлі -

продажу, застави, іпотеки, внесення його до статутних капіталів (фондів)

суб'єктів господарювання, інших цивільно - правових право чинів, які

передбачають перехід права власності до інших юридичних та фізичних осіб.

Згідно з нормою частини 1 статті

181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать

земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці,

переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим

нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна

внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які

підлягають державній реєстрації.

До інших основних засобів

виробництва слід відносити лише ті майнова активи, які обліковуються як

необоротні згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженим

наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87 (з подальшими

змінами і доповненнями).

З змістом зазначених нормативно -

правових актів для мораторію не поширюється на ту частину майнових активів

підприємства, що обліковуються як оборотні активи, а саме грошові кошти та їх

еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для

реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти

місяців з дати складання балансу.

Відповідно д статті 355 ЦК України

майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на

праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві

спільної часткової або на праві спільної

сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених

законом.

Відповідно до статті 1134 ЦК

України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а

також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від

такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено

договором простого товариства або законом.

Таким чином, виходячи із системного

аналізу статей 356, 357, 360-362 Цивільного кодексу України можна дійти до

висновку щодо юридичної природи частки у спільній власності. Через вказані

норми права учаснику загальної власності належить саме частка на спільне майно.

Право кожного співвласника не обмежується якою-небудь конкретною частиною

спільної речі, а розповсюджується на всю річ, зокрема на доходи, які річ

приносить, і на обтяження, що падають на неї.

Отже, співвласнику належить не

конкретна, фізично відокремлена частина спільного майна, а право на спільне

майно. Тобто, частка в спільній власності не може бути віднесена до категорії

нерухомого майна, а також до категорії основних засобів.

Таким чином, дії позивача по

пред'явленню позову про розірвання договору та відшкодуванню збитків, по-перше,

взагалі не є фактом відчуження майна, а по-друге, не підпадають під дію

мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на відчуження майна,

яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України»

Стосовно позовних вимог щодо

припинення дії договору про спільну діяльністьНОМЕР_2 від 14.12.2004р. суд не

вбачає правових підстав для задоволення позову у даній частині, оскільки згідно

ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється повністю або частково на

підставах, передбаченим договором або законом.

У відповідності з п.4 ч.1 ст. 1141

ГК України договір простого товариства припиняється у випадку розірвання

договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не

передбачене збереження договору у відношенні інших учасників.