Постанова

від 29.09.2021 по справі 143/1429/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 143/1429/18

Провадження № 22-ц/801/1441/2021

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко А. В.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 рокуСправа № 143/1429/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

за участі секретаря судового засідання Михайленко А. В., представника особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ЗАХІД Гули А. А., представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Путіліна Є. В., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства

з обмеженою ТАС АГРО ЗАХІД про скасування записів реєстрації,

повернення земельної ділянки,

за апеляційною скаргою генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ЗАХІД Новохацького Володимира Петровича на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2021 року, ухвалене у приміщенні суду в м. Погребище Вінницької області за головування судді Бойка А. В., повний текст якого складений 30 квітня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися у Погребищенський районний суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ ) Концерн Сімекс-Агро про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі. Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. 05 січня 2005 рокуміж ОСОБА_3 та ТОВ Концерн Сімекс-Агро був укладений терміном на десять років договір оренди земельної ділянки площею 5,7597 га, кадастровий номер 0523483800:03:000:0009, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погреби-щенського району Вінницької області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований у Вінницькій філії Державного підпри-ємства Центр ДЗК 14 вересня 2006 року за № 040683800115. Згодом позивачам стало відомо, що 17 вересня 2010 року за № 041005100273 зареєстрована додаткова угода до дого-вору оренди землі строком на двадцять років. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 лютого 2018 року у порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 визнане право власності на земельну ділянку площею 5,7597 га по 1/4 частині кожному. Позивачі стверджували, що ОСОБА_3 не підписувала додаткову угоду до договору оренди землі від 05 січня 2005 року, про наявність якої їм стало відомо лише після закінчення терміну дії договору. ПозивачіОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд визнати недійсною додаткову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ТОВ Концерн Сімекс-Агро , до договору оренди земельної ділянки площею 5,7597 га, кадастровий номер 0523483800:03:000:0009, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогоспо-дарського виробництва, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погреби-щенського району Вінницької області, скасувати її державну реєстрацію.

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2019 року задоволена заява представника позивачів адвоката Путіліна Є. В. та первісний відповідач ТОВ Концерн Сімекс-Агро замінений на належного відповідача ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД .

У подальшому представником позивачів подана заява про зміну предмета позову, на задоволення якої судом першої інстанції 21 жовтня 2020 року постановлена ухвала з визнач-енням позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 наступного змісту: Скасувати запис про проведену реєстрацію Погребищенським відділом Вінницької філії ДП Центр ДЗК від 17 вересня 2010 року за № 041005100273 та запис у державному реєстрі речових прав на не-рухоме майно про реєстрацію іншого речового права ( права оренди ), проведений на підста-ві рішення від 25 квітня 2018 року № 40799655 згідно додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки площею 5,7597 га, кадастровий номер 0523483800:03:000:0009, розташо-ваної на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької об-ласті, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов`язати ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД повернути ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельну ділянку площею 5,7597 га, кадастровий номер 0523483800:03:000: 0009, розташовану на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, для ведення товарного сільсь-когосподарського виробництва.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволений повністю. Скасований запис про проведе-ну реєстрацію Погребищенським відділом Вінницької філії ДП Центр ДЗК від 17 вересня 2010 року за № 041005100273 та запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме май-но про реєстрацію іншого речового права ( права оренди ), проведений на підставі рішення від 25 квітня 2018 року № 40799655 згідно додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки площею 5,7597 га, кадастровий номер 0523483800:03:000:0009, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД зобов' -язане повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, генеральний директор ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД Новохацький В. П. оскаржує його в апеляційному порядку, з ураху-ванням усунутих недоліків апеляційної скарги просить поновити процесуальний строк на оскарження рішення суду першої інстанції, оскаржуване рішення від 21 квітня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Скаржник за-значає, що мотиви рішення суду першої інстанції ґрунтуються на висновку судово-технічної та почеркознавчої експертизи від 21 серпня 2019 року № 2418/2419/19-21, який, на його думку, є неналежним доказом у справі унаслідок порушення вимог законодавства щодо при-значення та проведення судових експертиз. Скаржник акцентує увагу на ненаправленні для проведення експертизи вільних зразків підпису ОСОБА_3 , а експерти з власної ініціа-тиви неправомірно збирали необхідні для проведення експертизи матеріали. Зважаючи на ці обставини, керівник ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД вважає безпідставною відмову суду у задоволенні клопотання товариства про призначення додаткової почеркознавчої експертизи, чим порушений принцип змагальності сторін. Крім того, інші співвласники спірної земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до суду з будь-якими вимогами не зверталися, через що позивачі не вправі звертатися до суду з позовною вимогою про визнання недійсною додаткової угоди в цілому, а після зміни предмету позову й щодо повернення усієї земельної ділянки. Вирішуючи спір в частині повернення позивачам земельної ділянки, суд першої інстанції фактично порушив права інших співвласників цього нерухомого майна.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2021 року генеральному дирек-тору ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД Новохацькому В. П. поновлений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 21 квітня 2021 року.

05 липня 2021 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу пред-ставника позивачів адвоката Путіліна Є. В., який вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою. Адвокат вказує на правильність висновку суду першої інстанції, викла-деного в оскаржуваному наразі рішенні, безпомилковість висновків суду щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про призначення додаткової експертизи, оскільки вис-новок експерта був повним, а експертом надані усі необхідні пояснення. Експерт самостійно визначає необхідну кількість зразків підписів для проведення експертизи. У цій справі були досліджені оригінали додаткових угод та два вільних зразки підпису, що було достатнім для надання вичерпного експертного висновку. Щодо вирішення судом питання про права та інтереси інших співвласників, то адвокат зазначає, що співвласників спірної земельної ділян-ки дійсно є четверо. З позовом до суду звернулися лише двоє, однак частка інших співвлас-ників земельної ділянки в натурі не виділена, тому задоволення судом позовної заяви в частині повернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки, співвласниками якої вони є, не залучення до участі у справі третіх осіб не є таким порушенням норм процесуаль-ного права, що призвело до ухвалення помилкового рішення. Адвокат позивачів просить залишити апеляційну скаргу представника ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД без задоволення, а рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2021 року без змін.

Ухвалою апеляційного суду від 11 серпня 2021 року у задоволенні клопотання гене-рального директора ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД Новохацького В. П. про призначення додат-кової судово-почеркознавчої експертизи у справі відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду від 11 серпня 2021 року до участі у даній цивільній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є співвласниками часткової спільної власності на земельну ділянку площею 5,7597 га, кадастровий номер 0523483800:03:000:0009, розташовану на території Очеретнянської сільської ради Погреби-щенського району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 вересня 2021 року до участі у цій цивіль-ній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів залучений спадкоємець померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , який є позивачем у справі та співвласником внаслідок прийняття спадщини у вигляді 1/4 частки земельної ділянки площею 5,7597 га, кадастровий номер 0523483800:03:000:0009, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За таких обставин позивачу ОСОБА_6 належить 1/2 частка спірної земельної ділянки, співвласниками якої по 1/4 частці кожний є позивачка ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга генерального директора ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД Новохацького В. П. підлягає частковому задоволенню.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрун-тованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, під час ухвалення даного рішення не враховані усі норми матеріального права, що регулю-ють виниклі та наявні між сторонами у справі правовідносини, зокрема, в частині вирішення спору про зобов`язання відповідача повернути позивачам як співвласникам спільної част-кової власності спірну земельну ділянку, тому рішення суду підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового судового рішення.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 024338 належала земельна ділянка площею 5,7597 га, кадастровий номер 0523483800:03:000:0009, розташована на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області. 05 січня 2005 року між ОСОБА_3 та ТОВ Концерн Сімекс-Агро був укладений договір оренди належної ОСОБА_3 на праві приватної власності зазначеної земельної ділянки терміном на десять років. Вказаний договір зареєстрований у Вінницькій філії державного підприємства Центр ДЗК 14 вересня 2006 року за № 040683800115.

17 вересня 2010 року за № 041005100273 у Вінницькій філії ДП Центр ДЗК зареєстро-вана додаткова угода до вказаного договору оренди, у якій строк дії договору визначений у двадцять років. Вказана угода була також зареєстрована разом з договором і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення від 25 квітня 2018 року № 40799655), що вбачається з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23 вересня 2016 року серії НОМЕР_1 .

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 лютого 2018 року, що набрало законної сили, за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 визнане право власності у порядку спадкування за заповітом по 1/4 частині кожному земельної ділянки площею 5,7597 га, кадастровий номер 0523483800:03:000:0009, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Він-ницької області, що належала за життя ОСОБА_3 .

Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що згідно висновку судово-технічної та почеркознавчої експертизи від 21 серпня 2019 року № 2418/2419/19-21 підписи від імені ОСОБА_3 у додатковій угоді від 14 вересня 2006 року до договору оренди землі площею 5,7597 га, кадастровий номер 0523483800:03:000:0009, розташованої на території Очеретянської сільської ради Погребищенського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованій у Вінницькій регіональній філії ДП Центр ДЗК за № 041005100273, виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_3 у додатковій угоді від 14 вересня 2006 року виконаний не самою ОСОБА_3 , а іншою особою. Враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц, суд першої інстанції вважав, що реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивачів на розпорядження власністю - спірною земельною ділянкою, а отже реєстрація права оренди за відповідачем у такому ви-падку не відповідає вимогам закону. При цьому зазначив, що обраний позивачами спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права. Відповідно суд також вважав необхідним зобов`язати відповідача повернути позивачам спірну земельну ділянку.

З таким висновком суду першої інстанції належить погодитися в частині вирішення по-зовних вимог про скасування запису про проведену 17 вересня 2010 року державну реєс-трацію за № 041005100273 Погребищенським відділом Вінницького філії ДП Центр ДЗК та скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права ( права оренди ), проведеного на підставі рішення від 25 квітня 2018 року № 40799655. Щодо задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині по-вернення орендованої земельної ділянки, то в цій частині рішення суду підлягає скасуванню як таке, що суперечить нормам матеріального права, які регулюють дане питання.

Звернувшись до суду з вимогами про скасування проведеної реєстрації права оренди ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД спірної земельної ділянки та повернення її двом з трьох співвлас-ників спільної часткової власності на цю земельну ділянку, позивачі вказали, що ОСОБА_3 не підписувала додаткової угоди до договору оренди землі, волевиявлення у неї на укладення цієї додаткової угоди не було. Таке твердження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є об`єктивним, обгрунтованим на підставі висновку судово-технічної та почеркознавчої екс-пертизи від 21 серпня 2019 року № 2418/2419/19-21, згідно з яким підписи від імені ОСОБА_3 у додатковій угоді від 14 вересня 2006 року до договору від 05 січня 2005 року № 560 оренди земельної ділянки площею 5,7597 га, кадастровий номер 0523483800:03:000:0009, розташованої на території Очеретянської сільської ради Погребищенського району для ве-дення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованої у Вінницькій регіо-нальній філії ДП Центр ДЗК № 041005100273, виконані рукописним способом без попе-редньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_3 у додат-ковій угоді від 14 вересня 2006 року виконаний не самою ОСОБА_3 , а іншою особою.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму ( орен-ди ) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України ( далі - ЗК України ), Законом України Про оренду землі . Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди ( частина перша статті 638 ЦК України ).

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє право-чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника право-чину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій ( електронній ) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах ( у тому числі електронних ), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ).

За змістом статей 13, 14 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі визначені істотні умови договору оренди землі, якими є: об`єкт оренди ( місце розташування та розмір земельної ділянки ); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження ( обтяження ) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. З викладеного необхідно зробити єдино вірний висновок про те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів його сторін має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону ( частина друга статті 15 Закону України Про оренду землі ).

У разі ж якщо сторони не досягли згоди з усіх без винятку істотних його умов такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинений ( договір, який не укладений ), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинений.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за за-хистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнан-ня або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законо-давства. Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове вико-нання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкоду-вання збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх-ніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц ( провадження №14-499цс19 ) звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у цих спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчем-ним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не-вчиненими. Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочи-ну, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних правочинів у мотивувальній частині судового рішення.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєс-тру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Загальними засадами державної реєс-трації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти від-омостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Обраний позивачем та судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним, забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З урахуванням наведеного, встановлених у справі фактичних обставин, зокрема, встановлення експертом тієї обставини, що підписи від імені ОСОБА_3 у додатковій угоді до договору оренди землі, виконані не самою ОСОБА_3 , а іншою особою, слід погодитися з висновками суду першої інстанції про задоволення частини позовних вимог стосовно скасування проведеної реєстрації, оскільки державна реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивачів на розпорядження їх власністю - спірною земельною ділянкою, а також суперечить нормам чинного законодавства, яке регулює питання здійснення державної реєстрації прав. У зазначеній частині рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.

Одночасно належить зазначити, що обраний позивачами спосіб захисту своїх прав та інтересів шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Колегія суддів апеляційного суду визнає хибними доводи апеляційної скарги відповідача щодо безпідставного незастосування судом строків позовної давності.

Так відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збі-гається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.

Факт отримання орендної плати не є визначальним при обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено, вважала, що правовідносини виникли з інших підстав. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц.

Верховний Суд при ухваленні судових рішень у справах № 145/374/17 від 06 березня 2019 року, № 145/1089/17 від 13 лютого 2019 року, № 136/276/18 від 17 жовтня 2019 року зробив висновки про те, що оскільки підставами позову є непідписання позивачем спірної додаткової угоди, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, для правильного вирішення справи, зокрема, у частині висновків щодо початку перебігу строку позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права, а саме про факт укладення саме з відповідачем, саме письмового договору оренди та саме на тих умовах, які зазначені у цьому договорі. За таких обставин, оскільки про наявність спірної додаткової угоди до договору оренди землі позивачі дізналися лише 19 червня 2018 року, що підтверджується матеріалами справи, а відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів обізнаності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про існування цієї угоди в інший період часу, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги щодо застосування строків позовної давності у цій справі до заявлених позовних вимог.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо неприпусти-мості та недостовірності висновку проведеної у справі експертизи як доказу, оскільки, на думку скаржника, він не відповідає вимогам нормативно-правових актів, викликає сумніви у його правильності, та доводи щодо безпідставної відмови судом першої інстанції у задово-лені клопотання представника ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД про проведення додаткової експер-тизи з огляду на наступне.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встанов-леними статтею 89 цього Кодексу.

Частиною першою статті 150 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнаний неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту ( експертам ). Згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час прове-дення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити до-даткові матеріли ( зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо ), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Пунктами десятим-одинадцятим постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах роз`яс-нено, що додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вва-жається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Проведення додаткової експертизи може бути доруче-но тому самому або іншому експертові. У випадках, коли вини-кає необхідність провести до-слідження нових об`єктів або щодо інших обставин справи, суд призначає нову експертизу, яка не є додатковою. Тобто додаткова судова експертиза призначається у випадку неповноти або неясності висновку експерта.

З огляду на викладене, матеріалами цієї цивільної справи не встановлено, а скаржником не доведено наявність підстав для призначення у справі додаткової експертизи, зокрема, у висновку проведеної експертизи від 21 серпня 2019 року № 2418/2419/19-21 відсутні його неповнота або неясність, тому необхідно погодитися з правомірністю відмови судом першої інстанції у задоволені клопотання представника ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД про проведення додаткової експертизи. Не знайшов законних підстав для задоволення аналогічного клопо-тання представника відповідача також й суд апеляційної інстанції.

Однак колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про помилковість оскаржува-ного рішення суду від 21 квітня 2021 року щодо вирішення позовної вимоги про зобов' -язання ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД повернути земельну ділянку позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внаслідок неповного дослідження усіх обставин справи, суперечності рі-шення в цій частині нормам матеріального права, неврахування судом такої вирішальної фактичної обставини як перебування спірної земельної ділянки у спільній частковій влас-ності наразі трьох осіб.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до положень частини першої статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитися у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної влас-ності ( спільна часткова власність ). Згідно з частиною першою статті 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами. Така обставина безпосередньо має місце у цій справі.

Як встановлено судом, рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 лютого 2018 року за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнане за кожним право власності в порядку спадкування за заповітом по 1/4 частині земельної ділянки площею 5,7597 га, кадастровий номер 0523483800:03:000:0009, розташо-ваної на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, що за життя на праві власності належала ОСОБА_3 .

У ході судового розгляду даної справи апеляційним судом встановлено, що співвласники земельної ділянки не вчиняли між собою жодного правочину щодо володіння, користування та розпорядження їхнім спільним нерухомим майном. У натурі їх частки не виділені. При цьому ОСОБА_5 та за життя ОСОБА_4 самостійно розпорядилися своїми частками у праві спільної часткової власності та 21 травня 2018 року кожним з них окремо як спів-власниками укладені додаткові угоди про внесення змін до договору оренди землі від 05 січня 2005 року з ТОВ Концерн Сімекс-Агро ( тепер ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД ), якими передані в оренду по 1/4 частці належної кожному з них земельної ділянки на підставі ви-щезазначеного рішення суду від 23 лютого 2018 року. Дані угоди є чинними, в судовому порядку ніким не оспорювалися і не оспорюються.

Крім того, наразі, спадкоємцем 1/4 частки земельної ділянки, належної ОСОБА_4 , після смерті останнього згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 квітня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Погребищенського районного нотаріального округу Вінницької області є позивач та третя особа ОСОБА_1 . Тобто останній фактично є власником 1/2 частки спірної земельної ділянки площею 5,7597 га, розташованої на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, 1/4 частка якої перебуває в оренді відповідача за чинним, не оспорюваним договором, укладеним за життя ОСОБА_4 .

Відповідно до положень статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно роз-порядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Учасник спільної часткової власності відповідно до розміру своєї частки має право на доходи від використання спільної земельної ділянки, відповідає перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільною земельною ділянкою, і повинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільної земельної ділянки ( частина п`ята статті 88 ЗК України ).

Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 88 ЗК України володіння, корис-тування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій влас-ності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виді-лення належної йому частки зі складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває пра-во власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає дер-жавній реєстрації.

Таким чином, враховуючи добровільну передачу в оренду відповідачу 1/2 частини спір-ної земельної ділянки за додатковими угодами від 21 травня 2018 року, колегія суддів апеля-ційного суду зауважує, що у спірних правовідносинах без виділу позивачами в натурі своїх часток у спільному майні та присвоєння виділеним земельним ділянкам нових кадастрових номерів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 юридично позбавлені можливості ініціювати питання про повернення їм у цілому усієї земельної ділянки площею 5,7597 га, оскільки для такої вимоги необхідне узгоджене волевиявлення усіх учасників спільної часткової власності.

Колегія суддів апеляційного суду критично оцінює заяву ОСОБА_5 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що надійшла в апеляційний суд 28 вересня 2021 року, де ним підтримані позовні вимоги, оскільки у судові засідання до апеляційного суд він жодного разу не з`явився, власної позиції щодо позовних вимог не висловлював, а з огляду на те, що дана заява надійшла засобами поштового зв`язку без належного посвідчення підпису заявника, суд позбавлений можливості перевірити чи дійсно така заява підписана і направлена суду особисто ОСОБА_5 .

Статтями 374, 376 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставини, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладе-них у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищенаведене, враховуючи часткову помилковість оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 21 квітня 2021 року, на часткове задоволення апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність його скасування в частині щодо зобов`язання ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вищезазначену спірну земельну ділянку та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині. У решті рішення суду першої інстанції є правильним, законним та обґрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.

Відповідно до норм статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розподіл інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, визначений частиною другою вказаної статті ЦПК України. Частиною тринадцятою зазначеної норми процесуального закону встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаю-чи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись нормами статей 141, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ЗАХІД Новохацького Володимира Петровича задоволити частково.

Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою ТАС АГРО ЗАХІД про скасування записів реєстрації, повернення земельної ділянки - скасувати в частині щодо зобов`язання ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку. У задоволенні позову у цій частині відмовити.

У решті рішення суду першої залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ЗАХІД , код ЄДРПОУ 32513287, м. Липовець Вінницької області, вул. Героїв Майдану, № 63, на користь ОСОБА_1 352,40 гривні ( триста п`ятдесят дві гривні 40 коп. ) сплаченого судового збору на час звернення в суд першої інстанції, 1962,50 гривні ( одна тисяча дев`ятсот шістдесят дві гривні 50 коп. ) витрат з оплати проведеної у справі судово-технічної та почеркознавчої експертизи.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ ТАС АГРО ЗАХІД з кожного по 264,38 гривні ( двісті шістдесят чотири гривні 38 коп. ) у відшкодування судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05 жовтня 2021 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді Л. О. Голота

В. П. Рибчинський