Рішення

від 05.10.2021 по справі 912/2437/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 рокуСправа № 912/2437/21 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №912/2437/21

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Олександр", вул. Дружби, 1, с. Іванівка, Петрівський район, Кіровоградська область, 28322

до відповідача Петрівської селищної ради, вул. Святкова, 7, смт. Петрове, Петрівський район, Кіровоградська область, 28300

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

Представники сторін:

від позивача - участі не брали

від відповідача - участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства "Олександр" до Петрівської селищної ради з вимогами про визнання права постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих на території Іванівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області площами 22,9900 га та 10,0000 га кадастрові номери 3524982500:02:000:9025 та 3524982500:02:000:9024 відповідно, які були надані на ім`я ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею виданого на підставі рішення сесії Петрвіської районної ради від 30 листопада 2001 року № 297, серія КР 3524982500:02:000 та який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №111 від 28 грудня 2001 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з моменту реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи обов`язки землекористувача земельної ділянки несе створене фермерське господарство, а не фізична особа-засновник, на ім`я якої видано державний акт на право постійного користування землею. Позивач звертався до відповідача з запитом про надання інформації, однак згідно відповіді міськради право постійного користування земельними ділянками визнається за гр. ОСОБА_1 , а не за господарством.

Ухвалою від 19.08.2021 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №912/2437/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.09.2021 та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

14.09.2021 суд відкрив підготовче засідання.

Ухвалою від 14.09.2021 закрито підготовче провадження у справі №912/2437/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2021 о 16:00 год.

У судовому засіданні 05.10.2021 представники сторін участі не брали.

28.09.2021 на адресу суду від Петрівської селищної ради надійшла заява у якій відповідач просить слухати справу без її участі. Право постійного користування зазначеною земельною ділянкою Петрівська селищна рада визнає за фізичною особою, якій надавався державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 05.10.2021 за відсутності представників сторін.

Відзив на позов відповідачем суду не подано.

На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 05.10.2021 досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням сесії Петрівської районної ради від 30 листопада 2001 року № 297 надано громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 32,99 га ріллі в постійне користування, із земель запасу на території Іванівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. (а.с. 11 - 12)

28 грудня 2001 року ОСОБА_1 отримав Державний акт на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства площею 32,99 га, яка розташована на території Іванівської сільської ради, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 111. Із Державного акту вбачається, що земельна ділянка надана у користування фактично складається із двох земельних ділянок площею 22,99 га та площею 10,00 га. (а.с. 13)

20.03.2002 року ОСОБА_1 було створено Селянське фермерське господарство "Олександр" та зареєстровано його статут, що підтверджується: дублікатом свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності. (а.с. 14, 41 - 47)

На підтвердження здійснення Селянським фермерським господарством "Олександр" своєї діяльності позивачем надано податкові декларації за період 2019 - 2021 років. (а.с. 15 - 33)

Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку 21.12.2019 земельній ділянці площею 22,9900 га та земельній ділянці площею 10,0000 га присвоєно кадастрові номери 3524982500:02:000:9025 та 3524982500:02:000:9024. (а.с. 35 - 40)

В той же час, згідно з відповіддю Петрівської селищної ради від 27.07.2021 року № 01- 27/2224/2 на адвокатський запит про надання інформації, повідомлено, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області передало, згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, земельні ділянки загальними площами 10,0000 га та 22,9900 га для ведення фермерського господарства, кадастрові номери 3524982500:02:000:9024 та 3524982500:02:000:9025.

Петрівська селищна рада повідомила, що користування земельними ділянками загальними площами 10,0000 га та 22,9900 га для ведення фермерського господарства, кадастрові номери 3524982500:02:000:9024 та 3524982500:02:000:9025 надавались громадянину ОСОБА_1 , згідно державного акта на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення сесії Петрівської районної ради від 30 листопада 2001 року № 297. (а.с. 34)

Таким чином, за твердженнями позивача, розпорядником визначених земельних ділянок Петрівською селищною радою, виходячи із запиту адвоката та відповіді на нього - не визнається за СФГ "Олександр" право постійного користування земельною ділянкою, яка була отримана засновником СФГ "Олександр" для його створення.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом та є предметом спору у даній справі.

Розглядаючи подану позовну заяву, господарський суд враховує наступні законодавчі положення.

В силу вимог до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються, Земельним кодексом України, Законом України "Про селянське (фермерське) господарство", Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно частини 1 статті 51 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент реєстрації Державного акта на право постійного користування від 2001) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Статтею 7 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент видачі Державного акта на право користування землею гр. ОСОБА_1 , визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

За приписами частини 1 статті 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації Державного акта на право постійного користування від 2001) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалася не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2009-ХІІ "Про селянське (фермерське) господарство" після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Отже, законодавством, чинним на момент створення СФГ ОСОБА_1 , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто, Закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.06.2003 прийнято новий Закон України № 937-ІV "Про фермерське господарство", яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" можна дійти висновку, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Відповідно до положень частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частини 2 статті 92 цього Кодексу).

Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Тому, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, за приписами статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: 1) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; 2) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; 3) припинення діяльності релігійних, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; 4) використання земельної ділянки способами, які суперечать економічним вимогам; 5) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; 6) систематична несплата земельного податку або орендної плати; 7) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; 8) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; 9) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно до приписів частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 12.07.2000), яка діяла до 01.01.2002, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і двох років - для несільськогосподарського виробництва; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Станом на день вирішення спору позивач Селянське (фермерське) господарство "Олександр", продовжує здійснювати фермерську діяльність та використовувати земельну ділянку на праві постійного користування, що підтверджується податковими деклараціями за період із 2019 - 2021 роки наявними у матеріалах справи.

28.04.2021 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (набрав чинності 27.05.2021) яким доповнено Розділ Х "перехідних положень" Земельного кодексу України пунктом 24 наступного змісту: "З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними."

Як вбачається із інформації зазначеної у листі від 27.07.2021 № 01 - 27/2224/2 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області передало, згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, земельні ділянки загальними площами 10,0000 га та 22,9900 га для ведення фермерського господарства, кадастрові номери 3524982500:02:000:9024 та 3524982500:02:000:9025, які розташовані на території Петрівської селищної ради.

Крім того, судом враховано, що станом на момент розгляду справи, розпорядником земельної ділянки кадастрові номери 3524982500:02:000:9024 та 3524982500:02:000:9025, загальною площею 32,99 га, цільове призначення, для ведення фермерського господарства, є Петрівська селищна рада, оскільки остання належать до комунальної форми власності та її місцем розташування є Кіровоградська область, Іванівська сільська рада, що підтверджується Інформацією із Публічної кадастрової карти, розташованої на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, яка є загальнодоступною.

Крім того, господарський суд звертає увагу, що Петрівська селищна рада у поданому суду клопотанні фактично заперечила позовні вимоги, оскільки повідомила, що визнає право постійного користування земельною ділянкою за фізичною особою, якій надавався державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, господарський суд вважає право позивача порушеним та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, доведення останнім наявності у Селянського (фермерського) господарства "Олександр" ( вул. Дружби, 1, с. Іванівка, Петрівський район, Кіровоградська область, 28322, код ЄДРПОУ 31960375) право постійного користування земельними ділянками загальною площею 32,99 га з кадастровими номерами 3524982500:02:000:9024 площею 22,99 га та 3524982500:02:000:9025 площею 10,00 га, цільове призначення для ведення фермерського господарства, місце розташування Кіровоградська область, Іванівська сільська рада, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 Державним актом на право постійного користування землею серії КР від 2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №111, виданого на підставі рішення сесії Петрівської районної ради від 30 листопада 2001 року № 297.

А отже, позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Олександр" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Селянським (фермерським) господарством "Олександр" ( вул. Дружби, 1, с. Іванівка, Петрівський район, Кіровоградська область, 28322, код ЄДРПОУ 31960375) право постійного користування земельними ділянками загальною площею 32,99 га з кадастровими номерами 3524982500:02:000:9024 площею 22,99 га та 3524982500:02:000:9025 площею 10,00 га, цільове призначення для ведення фермерського господарства, місце розташування Кіровоградська область, Іванівська сільська рада, які були надані на ім`я ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії КР 3524982500:02:000, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №111, виданого на підставі рішення сесії Петрівської районної ради від 30 листопада 2001 року № 297.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити адвокату позивача електронною поштою alexey90@ukr.net, відповідачу електронною поштою sel.rada.petrovo@ukr.net.

Повне рішення складено 05.10.2021.

Суддя В.Г. Кабакова