Вирок

від 04.10.2021 по справі 152/763/21

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/763/21

1-кп/152/70/21

В И Р О К

іменем України

04 жовтня 2021 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_2 ,

Справа №152/763/21

Провадження №1-кп/152/70/21

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олексіївка Добровеличківського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, учня Піщанобрідського професійного аграрного ліцею, невійськовозобов`язаного, не судимого, не є пенсіонером, не є особою з інвалідністю,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, кримінальне провадження щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120210201800000132 27.04.2021 року,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Лопатинці Шаргородського району Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з неповною середньою освітою, не одруженої, офіційно не працевлаштованої, учениці 1 курсу Гніванського професійного училища, не судимої, не є пенсіонером, не є особою з інвалідністю,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, кримінальне провадження щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120210201800000132 27.04.2021 року,

з участю:

сторін кримінального провадження

зі сторони обвинувачення:

прокурора Тульчинської

окружної прокуратури ОСОБА_5 ,

зі сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_7 ,

законного представника ОСОБА_8 ,

учасника судового

провадження:

представника органу пробації ОСОБА_9 ,

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_3 та неповнолітня обвинувачена ОСОБА_4 з ініціативи останньої вирішили спільно вчинити крадіжку металобрухту у виді металевого огородження з приміщення свинарника ПП «Стрілець», що знаходиться у с. Стрільники Тульчинського району (колишня назва адміністративно-територіальної одиниці Шаргородський район) Вінницької області.

З метою вчинення крадіжки металобрухту, за попередньою змовою між собою, усвідомлюючи протиправність своїх дій і настання негативних наслідків, з корисливих мотивів, умисно, обвинувачений ОСОБА_3 та неповнолітня обвинувачена ОСОБА_4 шляхом вільного доступу пройшли на територію розташованого у АДРЕСА_2 фермерського комплексу, який на праві оренди використовується Приватним підприємством «Стрілець», відчинивши незамкнені на замок вхідні ворота, проникли у приміщення свинарника, яке не діє, де виявили та викрали належний ПП металобрухт у виді частини прикріпленого до опор металевого огородження вагою 140 кг., вартість якого, відповідно до висновку товарознавчої експертизи №2837/21-21 від 29.04.2021 року, становить 749 грн., яке попередньо розхитували руками та демонтували.

В подальшому викрадений металобрухт у виді відламаної частини металевого огородження вагою 140 кг. обвинувачений ОСОБА_3 та неповнолітня обвинувачена ОСОБА_4 для подальшого збуту заволокли до домоволодіння, в якому проживають, що знаходиться в АДРЕСА_1 , залишивши таким чином місце крадіжки та розпорядившись викраденим чужим майном на власний розсуд.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 та неповнолітня обвинувачена ОСОБА_4 заподіяли матеріальної шкоди Приватному підприємству «Стрілець» на суму 749 грн.

Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, тобто крадіжку (таємне викрадення чужого майна), вчинену за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у інше приміщення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Прокурор Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_5 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_6 не заперечують щодо здійснення судового розгляду за правилами, передбаченими ч.3 ст.349 КПК України, про що обвинуваченим надано письмову заяву (а.с.108).

Обвинувачена ОСОБА_4 , її законний представник ОСОБА_8 та захисник адвокат ОСОБА_7 не заперечують щодо здійснення судового розгляду за правилами, передбаченими ч.3 ст.349 КПК України, про що обвинуваченою надано письмову заяву (а.с.107).

Представник потерпілого ПП «Стрілець» в судовий розгляд не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.89).

При цьому, представник потерпілого ОСОБА_10 на електронну адресу суду подав заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутності через неможливість прибувати в судові засідання, претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених не має (а.с.92, 149). Також, представник потерпілого ОСОБА_10 зазначив у заяві до суду, що відносно покарання обвинувачених покладається на вирішення суду, фактичні обставин справи не оспорює.

Виходячи з вимог ст.325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду…

Заслухавши думки учасників судового провадження, враховуючи подану представником потерпілого заяву,суд вважаєможливим зайого відсутностіз`ясувати обставиникримінального провадженнята проведеннясудового розглядубез участі представника потерпілого ПП «Стрілець».

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в повному обсязі визнали свою провину в інкримінованому їм кримінальному правопорушенні, яке викладено в обвинувальному акті від 04.06.2021 року, та беручи до уваги думки учасників судового провадження, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд з`ясував, чи правильно обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розуміють зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності їх позиції у суду немає, враховуючи подані ними заяви до суду (а.с.107, 108).

Суд також роз`яснив обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що при таких обставинах вони позбавляються права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.

Представник потерпілого ОСОБА_10 в заяві до суду повідомляв, що не оспорює фактичних обставин справи (а.с.92).

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

Виходячи з аналізу норм частини 1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати…

При судовому розгляді кримінальної справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, вирішуються судом.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою провину в інкримінованому йому злочині, який передбачений ч.3 ст.185 КК України і викладений в обвинувальному акті від 04.06.2021 року.

Так, будучи допитаним під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся, зазначив, що виявляє жаль з приводу вчинення злочину, готовий нести призначене судом покарання, під час досудового розслідування він активно сприяв розкриттю злочину, так як приймав участь добровільно у всіх слідчих діях, добровільно надав показання щодо обставин, механізму та способу вчинення злочину, також добровільно надає показання під час судового провадження щодо обставин вчинення злочину, та запевняє суд, що виправив свою поведінку, не вчинятиме кримінальних правопорушень у майбутньому.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 суду показав, що 24.04.2021 року у вечірній час домовився із ОСОБА_4 , з якою проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу у с. Стрільники, в будинку її батьків, вчинити крадіжку металобрухту у вигляді металевої огорожі із свинарника, що знаходиться на території ПП «Стрілець». Територія господарства ПП не огороджена, але вхід у свинарник здійснюється через дерев`яні ворота, які на момент крадіжки були незамкнені, але закриті. Відкривши ці ворота він та ОСОБА_4 проникли у приміщення, розхитали та відламали частину металевої огорожі і заволокли додому, а наступного дня мали намір здати на металобрухт та отримати за це гроші. Для транспортування металобрухту він найняв машину, але коли віз здавати уламки огорожі, то по дорозі зустрів ОСОБА_10 , який впізнав огорожу, а він зізнався про крадіжку і відвіз частини огорожі назад у свинарник.

Неповнолітня обвинувачена ОСОБА_4 визнала свою провину в інкримінованому їй злочині, який передбачено ч.3 ст.185 КК України і викладено в обвинувальному акті від 04.06.2021 року.

Так, будучи допитаною під час судового розгляду, обвинувачена ОСОБА_4 щиро покаялася, зазначила, що виявляє жаль з приводу вчинення злочину, готова нести призначене судом покарання, під час досудового розслідування вона активно сприяла розкриттю злочину, так як приймала участь добровільно у всіх слідчих діях, добровільно надала показання щодо обставин, механізму та способу вчинення злочину, також добровільно надає показання під час судового провадження щодо обставин вчинення злочину, та запевняє суд, що виправила свою поведінку, не вчинятиме кримінальних правопорушень у майбутньому.

При цьому, неповнолітня обвинувачена ОСОБА_4 суду показала, що навчається у Гніванському професійному училищі дистанційно, тому проживає з батьками у АДРЕСА_1 . Також, вона проживає без реєстрації шлюбу, оскільки неповнолітня, із ОСОБА_3 . В квітні 2021 року вона почула, як плакала її матір, оскільки не мала коштів придбати ліки для хворого батька, тому вирішила їй допомогти з коштами і запропонувала ОСОБА_3 викрасти металеву огорожу із свинарника ПП «Стрілець», на що останній погодився. Ввечері 24.04.2021 року, приблизно о 22 годині вона та ОСОБА_3 прийшли до території ПП, яка не огороджується, пройшли до свинарника, двері якого були не замкнені, але закриті, та, відкривши двері, проникли у приміщення, де виявили фрагменти металевої огорожі, які розхитали руками та відірвали і заволочили додому, щоб на наступний день здати на пункт прийому металобрухту. Фрагменти огорожі вона та ОСОБА_3 не встигли здати на пункт прийому металобрухту, оскільки крадіжку виявив ОСОБА_10 , тому вони повернули викрадене назад.

За такихобставин,виходячи заналізу обвинувальногоакту,допитавши обвинувачених,вивчивши матеріали справи, що характеризують їх особи, досудові доповіді, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, доведена повністю.

Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, тобто крадіжку (таємне викрадення чужого майна), вчинену за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням у інше приміщення, а саме: обвинувачений ОСОБА_3 та неповнолітня обвинувачена ОСОБА_4 з ініціативи останньої вирішили спільно вчинити крадіжку металобрухту у виді металевого огородження з приміщення свинарника ПП «Стрілець», що знаходиться у с. Стрільники Тульчинського району (колишня назва адміністративно-територіальної одиниці Шаргородський район) Вінницької області.

З метою вчинення крадіжки металобрухту, за попередньою змовою між собою, усвідомлюючи протиправність своїх дій і настання негативних наслідків, з корисливих мотивів, умисно, обвинувачений ОСОБА_3 та неповнолітня обвинувачена ОСОБА_4 шляхом вільного доступу пройшли на територію розташованого у АДРЕСА_2 фермерського комплексу, який на праві оренди використовується Приватним підприємством «Стрілець», відчинивши незамкнені на замок вхідні ворота, проникли у приміщення свинарника, яке не діє, де виявили та викрали належний ПП металобрухт у виді частини прикріпленого до опор металевого огородження вагою 140 кг., вартість якого, відповідно до висновку товарознавчої експертизи №2837/21-21 від 29.04.2021 року, становить 749 грн., яке попередньо розхитували руками та демонтували.

В подальшому викрадений металобрухт у виді відламаної частини металевого огородження вагою 140 кг. обвинувачений ОСОБА_3 та неповнолітня обвинувачена ОСОБА_4 для подальшого збуту заволокли до домоволодіння, в якому проживають, що знаходиться в АДРЕСА_1 , залишивши таким чином місце крадіжки та розпорядившись викраденим чужим майном на власний розсуд.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 та неповнолітня обвинувачена ОСОБА_4 заподіяли матеріальної шкоди Приватному підприємству «Стрілець» на суму 749 грн.

Також, суд погоджується із кваліфікуючою ознакою злочину, зокрема, проникнення у інше приміщення, виходячи з наступного.

Суд виходить з наступного, вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_4 та ОСОБА_3 такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення у інше приміщення.

Так, відповідно до роз`яснень, що містяться в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України за №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання;

шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за

допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти

майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з`ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи

сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час

перебування в цьому приміщенні.

Поняття «інше приміщення» включає різноманітні постійні,

тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди,

призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей

(виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи

організації, гараж, інша будівля господарського призначення,

відокремлена від житлових будівель, тощо).

При вирішенні питання про наявність у діях ОСОБА_4 та ОСОБА_3 складу інкримінованого злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, суд враховує також позицію щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 11.04.2019 року у справі №647/276/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №569/1111/16-к від 18 квітня 2018 року, та виходить з того, що проникнення як кваліфікуюча ознака передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має. Для правильної кваліфікації дій особи за ч.3ст.185 КК Україниважливим є встановлення спрямованості умислу особи. Так, для основного складу крадіжки характерним є наявність у особи умислу на заволодіння чужим майном. Саме тому така кваліфікуюча ознака, як «проникнення», має місце лише тоді, коли проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища здійснювалося з метою заволодіння чужим майном. У випадку, якщо особа формально безперешкодно увійшла (потрапила) у приміщення з обмеженим доступом з метою заволодіння майном, такі дії з урахуванням фактичних обставин справи слід кваліфікувати як крадіжку, поєднану із проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.

Отже, крадіжка, поєднана з проникненням у інше приміщення, передбачає визначення, як ознак «приміщення», так і ознак «проникнення». Тільки сукупність цих ознак дає можливість кваліфікувати крадіжку за ч.3ст.185 КК України.

Приміщення це різного роду будівлі, споруди, які можуть бути постійними чи тимчасовими, та у яких може постійно чи тимчасово знаходитися та зберігатися майно.

Згідно з установленими судом обставинами, зокрема, з показань обвинувачених встановлено, що територія фермерського комплексу була не огороджена, доступ на територію був вільним, тоді як приміщення свинарника було закрито вхідними воротами, які обвинувачені відкрили, тобто мало місце проникнення у інше приміщення, тому суд дійшов висновку щодо наявності у діях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфікуючої ознаки «проникнення у інше приміщення».

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК, обвинуваченими вчинено за попередньою змовою групою осіб, оскільки його вчинили дві особи, які заздалегідь, до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення, що відповідає положенню ч.2 ст.28 КК України.

Отже, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повинні нести кримінальну відповідальність за вчинений злочин за ч.3 ст.185 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винних, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

До того ж, при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд враховує, що ними вчинено умисне кримінальне правопорушення проти власності потерпілого, тоді як однією із основних засад, передбачених ст.41 Конституції України, є право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Виходячи з норми ст.12 КК України, вчинене ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, класифікується як тяжкий злочин.

ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, будучи неповнолітньою, щиро покаялася у скоєному, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення. Ці обставини, відповідно до вимог ст.66 КК України, суд враховує як пом`якшуючі покарання обвинуваченої ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 щиро покаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Ці обставини, відповідно до вимог ст.66 КК України, суд враховує як пом`якшуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_3 .

З роз`яснення Верховного Суду поняття такої пом`якшуючої покарання обставини, як щире каяття у постанові від 20.04.2021 року у справі №457/529/20 вбачається, що щире каяття це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.

Крім того, з висновку Верховного Суду у постанові від 09.10.2018 року у справі №756/4830/17-к вбачається, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна вважати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти відображення в матеріалах кримінального провадження.

Поведінка обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час розгляду кримінального провадження судом свідчить про щирий жаль з приводу вчинених дій та їх осуд.

Тому, суд, враховуючи вище викладені правові висновки Верховного Суду, поведінку обвинувачених, при призначенні покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття, оскільки упродовж досудового розслідування та судового розгляду обвинувачені визнали вину, добровільно надали показання про факти та обставини вчинення кримінальних правопорушень, що свідчить про наявність належної критичної оцінки ними своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність, а також про активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №288/1158/16-к вбачається, що під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.

Суд зауважує, що обвинувачені щиро покаялися.

До того ж доведеність винуватості ґрунтується, у тому числі, й на зізнавальних показаннях самих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що також підтверджує наявність вищевказаної пом`якшуючої обставини.

Тому, суд, враховуючи вище викладені правові висновки Верховного Суду, при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як активне сприяння обвинувачених в розкритті кримінального правопорушення.

Обставин, обтяжуючих покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у обвинувальному акті не зазначено та судом не встановлено.

ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягується вперше (а.с.118).

За місцем проживання в с. Стрільники Тульчинського району, ОСОБА_3 характеризується позитивно, як особа, щодо якої не надходили скарги (а.с.122).

ОСОБА_3 не звертався за психіатричною допомогою до лікаря-психіатра та за наркологічною допомогою до лікаря-нарколога Шаргородської МЛ та за місцем реєстрації до відповідних лікарів КНП «Добровеличківська лікарня» (а.с.124, 127), перебував на стаціонарному обстеженні за направленням військкомату з приводу легкої розумової відсталості (а.с.130).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №160 від 27.05.2021 року, в період часу до якого відноситься інкриміноване йому діяння, у ОСОБА_3 спостерігався психічний розлад у вигляді розумової відсталості легкого ступеня з відсутністю відхилень поведінки (F70.0). В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_3 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час у ОСОБА_3 виявлений психічний розлад у вигляді розумової відсталості легкого ступеня з відсутністю відхилень поведінки (F70.0). ОСОБА_3 в теперішній час може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 не потребує (а.с.131-135).

ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності притягується вперше (а.с.119).

За місцем проживання в с. Стрільники Тульчинського району, ОСОБА_4 характеризується позитивно, як особа, щодо якої не надходили скарги (а.с.123).

ОСОБА_4 не зверталася за психіатричною допомогою до лікаря-психіатра та за наркологічною допомогою до лікаря-нарколога Шаргородської МЛ (а.с.125).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №161 від 27.05.2021 року, ОСОБА_4 в період часу, до якого відноситься інкриміноване їй діяння, не страждала на психічні захворювання, перебувала поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. В період часу, до якого відноситься інкриміноване їй діяння, ОСОБА_4 могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_4 на психічні розлади не страждає, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. ОСОБА_4 в теперішній час може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 не потребує (а.с.136-140).

До індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_4 відносяться: достатній рівень продуктивності когнітивних функцій (увага, пам`ять, мислення), інтелект відповідає межовій інтелектуальній нормі. В особистісній сфері: емоційна лабільність, впертість, образливість, дратівливість, екстравертованість, примітивна демонстративність, спрощеність, інфантильність. Вузьке коло інтересів. Мало диференційована, не вибіркова в міжособистісних стосунках. Самооцінка лабільна. Індивідуально-психологічні особливості, притаманні ОСОБА_4 , відображаються в її повсякденній діяльності та суттєво не вплинули на її поведінку під час правопорушення, у скоєнні якого вона підозрюється. З урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікро соціального середовища, здатна усвідомлювати фактичний зміст своїх дій, повною мірою керувати ними та передбачати їх наслідки (а.с.139, на звороті).

Крім того, в силу вимог ст.103 КК України, в судовому розгляді, крім обставин, зазначених в ст.ст.65-67 КК України, суд враховує умови життя та виховання неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_4 , вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітньої.

Виходячи з аналізу вимог ст.ст.485, 487 КПК України, під час судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, також з`ясовуються повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього, стан здоров`я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності, ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння, а при дослідженні умов життя неповнолітнього обвинуваченого, слід врахувати склад його сім`ї, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім`ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім`ї, зв`язки і поведінку неповнолітнього поза домом, де навчається або працює, ставлення до навчання або роботи.

Виходячи з роз`яснень, що містяться в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», суд повинен, також, з`ясувати вік неповнолітнього, стан здоров`я та загального розвитку, характеристику (ставлення до навчання, праці, поведінка в побуті), умови життя і виховання (дані про сім`ю, побутове оточення), обставини, що негативно впливали на його виховання, вплив дорослих підмовників, його ставлення до вчиненого діяння.

З досліджених документів про особу неповнолітньої ОСОБА_4 , здобутих під час досудового розслідування і приєднаних до матеріалів кримінального провадження, встановлено, що обвинувачена за станом здоров`я є фізично здоровою (а.с.124, 129); проживає з батьками та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу у будинку батьків (а.с.120).

Як вбачається із акту відвідування сім`ї, в якій виховується ОСОБА_4 від 03.06.2021 року, для неповнолітньої батьками створені належні умови для проживання та виховання (а.с.141).

Законний представник ОСОБА_4 ОСОБА_8 , характеризуючи неповнолітню, суду показала, що ОСОБА_4 добра, спокійна, завжди допомагає по господарству. Вона має вплив на ОСОБА_4 .

Також, при призначенні покарання обвинуваченим суд приймає до відома досудову доповідь щодо кожного з них, оскільки, відповідно до ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

З досудової доповіді від 26.07.2021 року, що складена представником органу пробації Шаргородського районного сектору з питань пробації філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області, вбачається, що ОСОБА_3 проживає з ОСОБА_4 у незареєстрованому шлюбі у будинку батьків останньої; навчається на третьому курсі у Піщанобрідському професійному аграрному ліцеї за спеціальністю «тракторист»; у вільний від навчання час має тимчасові заробітки. З людьми з антисоціальною поведінкою ОСОБА_3 зв`язків не підтримує, спиртних напоїв не вживає. ОСОБА_3 висловлює наступні плани на майбутнє: закінчити навчання у навчальному закладі, працевлаштуватися, одружитися, не вчиняти повторно правопорушень. Органом місцевого самоврядування ОСОБА_3 характеризується позитивно. На обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра ОСОБА_3 не перебуває (а.с.66-67).

Ризик вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення оцінюється органом пробації, як середній, як і ризик небезпеки для суспільства (а.с.66-67).

Відповідно довисновку укладачадосудової доповіді провідного інспектораШаргородського районногосектору філіїДУ «Центрпробації» уВінницькій області ОСОБА_9 , виправлення обвинуваченогоможливе безізоляції відсуспільства,враховуючи особистістьобвинуваченого,його спосібжиття, тасередній рівеньризику вчиненняповторного кримінальногоправопорушення інебезпеки длясуспільства,тому вважаєза можливе виправлення ОСОБА_3 без позбавленняволі,а такожможливе звільненняостаннього відвідбування покаранняз випробуванням,з покладеннямобов`язків,передбачених ст.76КК України,що будедостатнім дляйого виправленнята перевиховання.

З досудової доповіді від 26.07.2021 року, що складена представником органу пробації Шаргородського районного сектору з питань пробації філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області, вбачається, що ОСОБА_4 проживає з матір`ю ОСОБА_8 , батьком ОСОБА_11 у будинку батьків. Також, ОСОБА_4 проживає у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Умови проживання ОСОБА_4 задовільні. ОСОБА_4 навчається в Гніванському професійно-технічному навчальному закладі за спеціальністю «кондитер» на заочній формі навчання. З людьми з антисоціальною поведінкою ОСОБА_4 зв`язків не підтримує, у вільний від навчання час допомагає батькам у роботах по господарству. ОСОБА_4 висловлює наступні плани на майбутнє: закінчити навчання у навчальному закладі, працевлаштуватися, не вчиняти повторно правопорушень. Батьки забезпечують ОСОБА_4 всім необхідним (одягом, продуктами харчування). Сім`я неповнолітньої ОСОБА_4 не перебуває на обліку сімей, що потрапили у складні життєві обставини. За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується позитивно (а.с.61-63).

Так, органом пробації встановлено на підставі повідомлення КУ «Центр надання соціальних послуг» Шпиківської селищної ради, що у службі в справах дітей на обліку ОСОБА_4 не перебуває.

Ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення оцінюється органом пробації, як низький (а.с.61-63).

Укладачем досудової доповіді криміногенними факторами, які мають вплив на поведінку ОСОБА_4 і в подальшому можуть негативно впливати на поведінку останньої, визначено наступні: невміння прослідкувати наслідки свої дій, правова необізнаність.

Відповідно довисновку укладачадосудової доповіді провідного інспектораШаргородського районногосектору філіїДУ «Центрпробації» уВінницькій області ОСОБА_9 , виправлення обвинуваченоїможливе безізоляції відсуспільства,враховуючи особистість ОСОБА_4 ,її спосібжиття, танизький рівеньризику вчиненняповторного кримінальногоправопорушення,тому вважаєза можливе виправлення останньоїбез позбавленняабо обмеженняволі,а такожможливе звільненняїї відвідбування покаранняз випробуванням,з покладеннямобов`язків,передбачених ст.76КК України,що будедостатнім дляїї виправленнята перевиховання.

Органом пробації надаються наступні рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику повторного вчинення неповнолітньою ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, а саме: проведення спільних заходів служби у справах дітей, КУ «Центр надання соціальних послуг» та органу пробації щодо виправлення поведінки неповнолітньої; проведення роз`яснювальних бесід виховного характеру про недопущення в подальшому вчинення правопорушень; сім`ї неповнолітньої сприяти в виборі життєвих цінностей, організувати конструктивне проведення вільного часу.

Згідно зістаттею 65 ККособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційним повноваженням суду, оскільки при визначенні виду, розміру покарання потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, суспільної небезпечності і характеру кримінального правопорушення, ступеня його тяжкості, даних про особу винного, обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

Виходячи із досліджених в судовому розгляді доказів щодо особи неповнолітньої ОСОБА_4 суд вважає, що обставинами, які негативно впливають на виховання останньої, є відсутність належного контролю батьків за її поведінкою, недостатній вплив дорослих членів сім`ї на формування поведінки обвинуваченої.

Враховуючи усі вказані вище обставини у їх сукупності, суд вважає, що виправлення та перевиховання неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_4 можливе без ізоляції її від суспільства.

Таким чином, з урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, відсутності обтяжуючих покарання обставин, особи ОСОБА_4 , загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ставлення обвинуваченої до вчиненого діяння та наслідків діяння, а саме: що вона щиро розкаялася у скоєному, з врахуванням думки представника потерпілого ОСОБА_10 , який при призначенні покарання обвинуваченій покладається на вирішення суду, суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 можливе в умовах призначення покарання у виді позбавлення волі без його реального відбування, тобто з випробуванням та іспитовим строком, відповідно до вимог ст.ст.75, 104 КК України, з покладенням обов`язків, встановлених п.п.1, 2 ч.1, п.4 ч.3 ст.76 КК України.

При цьому, суд, призначаючи ОСОБА_4 зазначене вище покарання виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченої, для запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, таким, що відповідає її особі, справедливим, а також є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, та відповідає принципу верховенства права.

Так, щире каяття обвинуваченої, як пом`якшуюча покарання обставина, позитивно характеризує її особу після вчинення злочину, та, на переконання суду, хоч вчинений нею злочин і порушує конституційні права потерпілого на вільне володіння своїм майном, але суд враховує висновок органу пробації про прийняте ОСОБА_4 рішення не вчиняти в майбутньому кримінальних правопорушень, закінчити навчання, працевлаштуватися, що свідчить про те, що у неї відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.

Виходячи із досліджених в судовому розгляді доказів щодо особи обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає, що виправлення та перевиховання останнього можливе без ізоляції його від суспільства.

Таким чином, з урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, відсутності обтяжуючих покарання обставин, особи ОСОБА_3 , загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого діяння та наслідків діяння, а саме: що він щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, з врахуванням думки потерпілого, який при призначенні покарання обвинуваченому покладається на вирішення суду, суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе в умовах призначення останньому покарання у виді позбавлення волі без його реального відбування, тобто з випробуванням та іспитовим строком, відповідно до вимог ст.ст.75, 104 КК України, з покладенням обов`язків, встановлених п.п.1, 2 ч.1, п.4 ч.3 ст.76 КК України.

При цьому, суд, призначаючи ОСОБА_3 зазначене вище покарання виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, таким, що відповідає його особі, справедливим, а також є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, та відповідає принципу верховенства права.

Також, суд зауважує, що щире каяття обвинуваченого, як пом`якшуюча покарання обставина, позитивно характеризує особу ОСОБА_3 після вчинення злочину, та, на переконання суду, хоч вчинений ним злочин і порушує конституційне право потерпілого на вільне володіння своїм майном, але суд враховує висновок органу пробації про прийняте обвинуваченим рішення не вчиняти в майбутньому кримінальних правопорушень, закінчити навчання, працевлаштуватися, одружитися, що свідчить про те, що у нього відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь його соціальної небезпечності.

При цьому, суд вважає таке рішення справедливим та достатнім для досягнення мети покарання, таким, що відповідає принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Зазначений висновок суду узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Цивільний позов у кримінальній справі не заявлявся.

Крім того, відповідно до вимог ст.331 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників судового розгляду про обрання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу, підстав для його обрання немає.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення експертизи у зв`язку із залученням стороною обвинувачення експерта спеціалізованої державної установи.

Зокрема, експертом Вінницькоговідділення КиївськогоНДІСЕ проведено: 29.04.2021 року товарознавчу експертизу і надано висновок за №2837/21-21, вартість експертизи становить 171,61 грн. (а.с.148).

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, ці процесуальні витрати в сумі 171,61 грн. на залучення експерта з ініціативи сторони обвинувачення, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути в рівних частинах: з ОСОБА_3 , враховуючи, що останній є повнолітнім і має доходи від тимчасових заробітків, та з неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_4 ,яка повідомила,що єучнем училища,отримує стипендіюв розміріпонад 1000грн.на місяць,тобто маєсамостійний дохідта особистікошти.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Арешт, накладений 29.04.2021 року ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду на фрагмент металевої огорожі вагою 140 кг. (а.с.145-146), відповідно до вимог ч.4 ст.174 КПК України, слід скасувати.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Так, фрагмент металевої огорожі вагою 140 кг., що визнаний речовим доказом, приєднаний до матеріалів кримінального провадження (а.с.144) і знаходиться на зберіганні у потерпілого до вирішення кримінальної справи (а.с.147), слід, відповідно до п.5 ч.9 ст.100 КПК України, повернути законному володільцю ПП «Стрілець».

Керуючись ст.368, ч.1 ст.369, ст.ст.373-376, 484, 485, 487-490, 496 КПК України, на підставі ч.3 ст.185, ст.ст.75, 76, 98, 103, 104 КК України, суд

засудив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та засудити його за цією статтею до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного за цим вироком покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку у один рік не вчинить нового злочину.

На підставі п.п.1, 2 ч.1, п.4 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 протягом встановленого судом іспитового строку у один рік обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не застосовувати.

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та засудити його за цією статтею до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного за цим вироком покарання у виді позбавлення волі, якщо вона протягом іспитового строку у один рік не вчинить нового злочину.

На підставі п.п.1, 2 ч.1, п.4 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 протягом встановленого судом іспитового строку у один рік шість місяців обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_4 не застосовувати.

Арешт, накладений на фрагмент металевої огорожі вагою 140 кг., скасувати.

Речовий доказ: фрагмент металевої огорожі вагою 140 кг. повернути володільцю ПП «Стрілець».

Стягнути зобвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави на відшкодування судових витрат за проведення експертизи залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної установи Вінницького відділення Київського НДІСЕ 171,61 гривню в рівних частинах: по 85 (вісімдесят п`ять) гривень 81 (вісімдесят одній) копійці з кожного за проведення товарознавчої експертизи №28321-21 від 29.04.2021 року.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий суддя ОСОБА_1