Рішення

від 30.09.2021 по справі 380/10037/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року

справа №380/10037/21

провадження № П/380/10183/21

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

представника позивача Мельничука Ю.І.,

представника відповідача Петрика В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Стрийської окружної прокуратури до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява керівника Стрийської окружної прокуратури (82400, м. Стрий, вул. Шевченка, 89) до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (79008, м. Львів, вул. Винниченка, буд. 18; код ЄДРОПУ 38557581) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації;

- зобов`язати Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації укласти з ОСОБА_1 охоронний договір на об`єкт культурної спадщини Групи Лиса Гора . Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд. Фортеця м. Миколаїв (охоронний номер 2967/2-ЛВ).

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що Стрийською окружною прокуратурою з`ясовано, що на території Стрийського (колишнього Миколаївського району Львівської області) знаходиться один із об`єктів культурної спадщини Миколаївщини, які внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки, яким є Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд Фортеця м. Миколаїв (охоронний номер 2967-Лв.), що створений у 1910 році. В ході проведення досудового розслідування, слідчим встановлено факт самовільної незаконної порубки лісодеревини на земельній ділянці в урочищі Тарандов за межами населеного пункту с. Дроговиж Миколаївського району, на котрій розташовано об`єкт культурної спадщини Групи Лиса Гора . Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд. Фортеця м. Миколаїв (охоронний номер 2967/2-ЛВ). Вищевказані факти свідчать про руйнацію об`єктів пам`ятки культурної спадщини та наявності підстав для вжиття невідкладних заходів реагування з метою їх збереження та охорони від різного роду пошкоджень. Зазначає, що позивач звертався до Львівської обласної державної адміністрації про необхідність укладення охоронного договору із власниками земельних ділянок. Департамент архітектури та розвитку містобудування, листом №16-1964/0/2-19 від 16.09.2019 повідомив, що охоронні договори щодо вказаного об`єкту не укладались, та будь-які заходи до їх укладення не вживались. Відтак, вважає, що у даному випадку вбачається бездіяльність органу виконавчої влади в частині незабезпечення охорони за збереження пам`ятки культурної спадщини шляхом не укладення охоронного договору, що у подальшому може виникнути незаконне знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини чи їх частин третіми особами. З огляду на наведене просить суд позов задоволити в повному обсязі.

Ухвалою від 24.06.2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

31.08.2021 за вх. №63018 надійшло клопотання позивача про залучення до справи співвідповідача та уточнення позовних вимог. В поданій заяві, просить суд залучити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) у якості співвідповідача.

Крім цього, у поданому клопотанні, просить доповнити прохальну частину позовної заяви вимогою про зобов`язання ОСОБА_1 укласти з Департаментом архітектури та розвиту містобудування Львівської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини Групи Лиса Гора , Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд. Фортеця м. Миколаїв (охоронний номер 2967/2-ЛВ).

Ухвалою суду від 02.09.2021 вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду адміністративної справи № 380/10037/21 за позовом Стрийської окружної прокуратури до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

У зв`язку з неякою відповідача у судове засідання 23.09.2021, розгляд справи відкладено на 30.09.2021.

В засіданні суду 30.09.2021. представник позивача просив суд клопотання позивача про залучення до справи співвідповідача та уточнення позовних вимог залишити без розгляду. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі викладені у позовній заяві від 22.06.2021.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що Департаментом архітектури та розвиту містобудування Львівської обласної державної адміністрації на даний час вживаються заходи щодо укладення охоронного договору. Просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши подані прокурором та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд Фортеця м. Миколаїв внесено до Державного реєстру культурної спадщини Миколаївщини та до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, присвоєно охоронний номер 2967/2-ЛВ.

Згідно з наказом №02 від 27.01.2016 Про внесення до Переліку щойно виявлених пам`яток архітектури відповідно до ст. 7 Закону України Про охорону культурної спадщини, висновків Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини у Львівській області при відділі охорони культурної спадщини та культурних цінностей облдержадміністрації, наказано внести в Перелік щойно виявлених пам`яток архітектури, зокрема, Комплекс оборонних та інженерних споруд (1910) - Командний пункт. м. Миколаїв Львівської області.

Відповідно до наказу Міністерства культури України від 17.05.2017 №430 наказано занести до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини, зокрема, у Львівській області згідно з переліком, викладеним у додатку 2, одним з яких є Командний пункт фортеці Миколаїв 1910 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником земельної ділянки з кадастровим номером №4623082000:04:000:0366, на якій розташований Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд. Фортеця м. Миколаїв є ОСОБА_1 .

Слідчими СВ Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування, прокурорами Миколаївського відділу Стрийської окружної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12019140250000130 за фактом умисного незаконного знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини - Комплексу фортифікаційних та інженерних споруд Фортеця м. Миколаїв (охоронний номер 2967/1-ЛВ), Групи Лиса Гора . Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд. Фортеця м. Миколаїв (охоронний номер 2967/2-ЛВ) чи їх частин з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 298 КК України.

01.04.2019 Слідчий СВ Миколаївського ВП Пустомитівського ВП ГУ НП у Львівській області звернувся до Державної екологічної інспекції в Львівській області листом, в якому просив повідомити де знаходиться об`єкт культурної спадщини Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд Фортеця м. Миколаїв та чи фіксувались пошкодження, які були спричинені зрізанням дерев.

Листом від 14.05.2019 за №06-2257 Державна екологічна інспекція в Львівській області повідомила, що 29.03.2019 в ході здійснення держконтролю по дотриманню вимог природоохоронного законодавства (акт 292/06/293 від 29.03.2019) проведено обстеження насаджень в урочищі Тарандова Дроговизької сільської ради Миколаївського району, яким встановлено незаконну зрізку 17 дерев. При цьому можливе пошкодження комплексу фортифікаційних та інженерних споруд Фортеця м. Миколаїв , спричинене незаконним зрізуванням дерев не фіксувалось, оскільки це не входить до компетенції Державної екологічної інспекції в Львівській області.

На засіданні Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини у Львівській області при департаменті архітектури та розвитку містобудування облдержадміністарції 15.10.2019 розглянуто та рекомендовано до затвердження органом охорони культурної спадщини науково-проектну документацію Визначення меж та режимів використання зон охорони пам`ятки історії місцевого значення - Комплексу фортифікаційних та інженерних споруд Фортеця м. Миколаїв (група Лиса гора ) на території Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області.

22.05.2019 департаментом архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації видано наказ від 22.05.2019 №27-ос Про затвердження зон охорони пам`ятки історії , яким затверджено вищенаведену науково-проектну документацію.

25.03.2021 Стрийська окружна прокуратура звернулась до Львівської обласної державної адміністрації з листом, в якому просила повідомити щодо укладення між ЛОДА, як органом охорони культурної спадщини та власниками земельних ділянок, на яких знаходяться об`єкти культурної спадщини - Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд Фортеця м. Миколаїв чи їх частин охоронні договори з метою збереження даних пам`яток, а також повідомити про вжиті обласною державною адміністрацією чи її структурним підрозділом заходи щодо визначення меж територій об`єктів культурної спадщини.

Листом за №5/9-3358/0/2-21/7-16 від 31.03.2021 Львівська обласна державна адміністрація повідомила про те, що охоронні договори не укладались, оскільки Міністерством культури та інформаційної політики України не присвоєно охоронних номерів цим складовим частинам та не внесено їх до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

У зв`язку із наведеним позивач прийшов до переконання, що через бездіяльність відповідача з питань укладення з ОСОБА_1 охоронного договору на об`єкт культурної спадщини Групи Лиса Гора . Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд. Фортеця м. Миколаїв (охоронний номер 2967/2-ЛВ), позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до адміністративного суду в інтересах держави передбачено ст.24 Закону України Про прокуратуру та ст.53 КАС України.

Частиною 3 ст.23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.3 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами..

Відповідно до ч.5 ст.53 КАС України (в редакції, що діє на даний час) у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Враховуючи зазначене, звернення прокурора з даним позовом зумовлено відсутністю органу, уповноваженого на звернення до суду з відповідним позовом до органу місцевого самоврядування, та необхідністю врегулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 №1805-III (далі-Закон №1805-III).

За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону №1805-III:

- об`єкт культурної спадщини визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Згідно із ст. 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Так, відповідно до ч.2 ст.5 Закону №1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: 1) контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; 2) реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; 3) ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; 5) подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; 6) занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Водночас ч.2 ст. 6 Закону №1805-III встановлено, що до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: 1) забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; 2) подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; 3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць.

Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760 (в редакції постанови КМУ від 14.09.2016 №626) (далі - Порядок).

Зокрема, п. 1 вказаного Порядку передбачено, що об`єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України (щодо об`єктів національного значення) та Мінкультури (щодо об`єктів місцевого значення).

На кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в такому органі.

Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається (пункт 2 Порядку).

Пунктом 3 розділу Х Прикінцеві положення Закону №1805-III передбачено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР Про охорону і використання пам`яток історії та культури , визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Згідно з п.3 Порядку облікова документація на об`єкти культурної спадщини, які відповідно до пункту 3 розділу Х Прикінцеві положення Закону №1805-III визнаються пам`ятками, включає облікову картку або паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

Облікова документація на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини включає облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану. Пропозиції щодо включення щойно виявлених об`єктів культурної спадщини до Реєстру подаються не пізніше ніж протягом трьох років з дня їх включення до переліку об`єктів культурної спадщини.

Облікова документація, що передбачає виконання роботи з метою виявлення, дослідження, фіксації об`єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, складається спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини, до яких належать орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні держадміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (пункт 4 Порядку).

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини затверджено наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за №528/23060.

Зокрема, облік об`єктів культурної спадщини включає: виявлення, обстеження, дослідження, фотофіксацію об`єктів культурної спадщини, підготовку графічних матеріалів (у разі необхідності) та визначення предмета охорони культурної спадщини, складання переліків об`єктів культурної спадщини та облікової документації на ці об`єкти, підготовку подання Міністерству культури України та Кабінету Міністрів України для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (пункт 1.3. Порядку).

На виявлені об`єкти культурної спадщини складається облікова картка об`єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (пункт 2.3. Порядку).

Облікова картка об`єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини подаються за місцезнаходженням таких об`єктів на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наукової (вченої) ради установи, організації, діяльність якої пов`язана з охороною культурної спадщини, які оцінюють відповідність кожного об`єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760 (пункт 3.1. Порядку).

Отже, занесенню об`єкта культурної спадщини місцевого та національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, зокрема, виготовлення облікової документації на розміщені на території району об`єкти культурної спадщини місцевого та національного значення, що знаходяться на території району та подання пропозицій Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про занесення таких до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Судом встановлено що, на замовлення Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області у 2019 році виготовлено науково-проєктну документацію Межі та режими зон охорони пам`ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд Фортеця мю Миколаїв (охоронний №2967-ЛВ) на території Миколаївського району Львівської області (група Лиса гора на території с. Дроговиж та м. Миколаїв). Така документація схвалена 15.05.2019 на засідання Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини у Львівській області та затверджена наказом департаменту архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації від 09.08.2019 №47-ОС.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28 грудня 2001 року затверджено Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок № 1768).

Відповідно до положень пунктів 1-3, 5, 6 Порядку № 1768 передбачено, що охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована. Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини. Якщо пам`ятка належить до категорії пам`яток національного значення, охоронний договір підписується органом охорони культурної спадщини, на території якого знаходиться пам`ятка, після погодження його з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. В охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яток охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини. До охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження),- у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Тобто саме такий договір є першочерговим документом, що встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам`ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан.

Важливим елементом охоронного договору, який підтверджує його публічно-правову природу, є предмет - пам`ятка архітектури, правовий режим якої відрізняється від інших матеріальних об`єктів.

Особливий предмет охоронного договору обумовлює спеціальний суб`єктний склад.

Так, охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів має імперативний характер та спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Законом передбачається обов`язкове укладення власником пам`ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.

Отже, враховуючи свою правову природу, зміст, суб`єктний склад та мету, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону, є адміністративним.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18.

Частиною 3 ст. 23 Закону передбачено, що порядок укладення охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок), власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником земельної ділянки з кадастровим номером №4623082000:04:000:0366, на якій розташований Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд. Фортеця м. Миколаїв є ОСОБА_1 , датою державної реєстрації права власності за власником на нерухоме майно є 09.09.2019.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 у встановлений законодавством строк не було укладено охоронного договору з органом охорони культурної спадщини, такі діяння можна розцінювати як ухилення власника пам`ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Згідно з статтею 24 Закону України Про охорону культурної спадщини власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору (частина 1).

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо. Режими використання пам`яток встановлює: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини щодо пам`яток національного значення; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації щодо пам`яток місцевого значення (частина 2).

У разі виникнення загрози для збереженості пам`ятки її власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані негайно повідомити про це орган охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та орган місцевого самоврядування, на території якого розташована пам`ятка (частина 4).

Відповідно до положень статті 26 Закону України Про охорону культурної спадщини консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних.

Роботи із збереження об`єктів культурної спадщини проводяться згідно з реставраційними нормами та правилами, погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Будівельні норми та правила застосовуються у разі проведення робіт із збереження об`єкта культурної спадщини лише у випадках, що не суперечать інтересам збереження цього об`єкта.

Стаття 27 Закону України Про охорону культурної спадщини визначає забезпечення заходів щодо охорони пам`яток, згідно частини 1 якої у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов`язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження (частина 2).

У разі, коли власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, не в змозі виконати розпорядження органу охорони культурної спадщини щодо охорони пам`ятки, орган охорони культурної спадщини може вжити необхідних заходів самостійно (повністю або частково), профінансувавши їх за рахунок спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини (частина 3).

Пунктом 3 розділу Х Прикінцеві положення Закону України Про охорону культурної спадщини встановлено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Статтею 54 Конституції України встановлено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Відповідно до статті 29 Закону України Про охорону культурної спадщини на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам`ятки (створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам`ятки), покладається обов`язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам`ятки в належному стані за власні кошти.

З аналізу заяв по суті справи та вказаних норм права, суд встановив неналежне утримання та раціональне використання власником об`єкта культурної спадщини національного значення Комплексу фортифікаційних та інженерних споруд Фортеця м. Миколаїв (охоронний номер 2967-ЛІ) Командний пункт. Комплекс оборонних та інженерних споруд (охоронний номер 2967/1-ЛВ), Групи Лиса Гора , що може привести до його руйнування, а Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації як спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини допущено бездіяльність щодо незабезпечення захисту цього об`єкта культурної спадщини.

Як встановлено в ході судового розгляду, позивач просить вжити заходи для збереження пам`яток, шляхом укладення охоронного договору із власником земельної ділянки, на якому розміщені пам`ятки. Однак в процесі з`ясування фактичних обставин, фізична особа є власником земельної ділянки, однак не всі пам`ятки розміщені на ній віднесенні до пам`яток архітектури, а пам`ятками місцевого значення і в даному випадку позивачем обрано передчасний спосіб захисту шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень укладати такі договори (охоронний договір). Укладенню договору передує процедура занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Як наслідок, заявлений керівником Стрийської окружної прокуратури позов до Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, є обґрунтованим та підлягає до часткового задоволення, а відповідача слід зобов`язати вжити заходи з метою збереження пам`ятки культурної спадщини щодо об`єкту культурної спадщини Групи Лиса Гора . Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд. Фортеця м. Миколаїв (охоронний номер 2967/2-ЛВ).

Позивач при зверненні з даним адміністративним позовом до суду сплатив судовий збір в розмірі 4540 гривень. Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Понесених судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз позивачем не заявлено, як наслідок, у справі відсутні судові витрати, що підлягають розподілу.

Керуючись ст. ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов керівника Стрийської окружної прокуратури (82400, м. Стрий, вул. Шевченка, 89) до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (79008, м. Львів, вул. Винниченка, буд. 18; код ЄДРОПУ 38557581) про визнання протиправною бездіяльності, - задоволити частково.

Зобов`язати Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації вжити заходи з метою збереження пам`ятки культурної спадщини щодо об`єкту культурної спадщини Групи Лиса Гора . Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд. Фортеця м. Миколаїв (охоронний номер 2967/2-ЛВ).

У задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.10.2021.

Суддя Сподарик Н.І.