Постанова

від 28.09.2021 по справі 640/10530/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10530/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Каракашьян С.К.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі Хмарській К.І.

за участю:

представника позивача: Бондара О.О.

представника відповідача: Сороколіт І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ранфорт ЛТД на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ранфорт ЛТД до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ранфорт ЛТД (далі по тексту - позивач, ТОВ Ранфорт ЛТД ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - відповідачі, ДПС України, ГУ ДПС у місті Києві) в якому просило (з урахуванням уточнення позовних вимог (Т.1 99-115) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.01.2020 року № 0077050304 та № 0078050304, та рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.06.2020 року № 55182-10 про опис майна у податкову заставу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року зазначений позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 30.01.2020 року №0078050304.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за рішенням учасника ТОВ Ранфорт ЛТД від 24.06.2019 року №2/2019 було розпочато ліквідацію ТОВ Ранфорт ЛТД , призначено ліквідатора, встановлено порядок і строк заявлення кредиторами вимог до ТОВ Ранфорт ЛТД , що припиняється, а також забезпечено повідомлення державного реєстратора про прийняте учасником рішення про припинення юридичної особи товариства.

27.06.2019 року із дотриманням встановлених чинним законодавством строків відомості про ліквідацію ТОВ Ранфорт ЛТД були надані органу, що здійснює державну реєстрацію, та внесені до ЄДР.

Відповідно до рішення учасника ТОВ Ранфорт ЛТД від 24.06.2019 року № 2/2019 та наведених в ЄДР відомостей для заявлення кредиторами своїх вимог до ТОВ Ранфорт ЛТД , що припиняється, було встановлено строк два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення.

Відповідно до пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 06.12.2019 № 4159, посадовими особами контролюючого органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ РАНФОРТ ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.01.2016 по 03.01.2020, валютного - за період з 01.01.2016 по 03.01.2020, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 03.01.2020, за результатами якої складено акт від 13.01.2020 року № 4/1-26-15-05-03-04/19256618 (далі по тексту - акт перевірки).

Так, відповідно до акту перевірки, податковим органом встановлено порушення ТОВ РАНФОРТ ЛТД п.п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1 п. 44.2 п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п.85.2 ст. 85 ПК України, п. 3 ст. 8, п. 7 ст. 9, ст. 10 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , не надано до перевірки у повному обсязі облікових та інших регістрів бухгалтерської та статистичної звітності, банківських документів, договорів укладених з контрагентами, інших документів, з питань обчислення і сплати податків, зборів, та п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 43 679 026,00 грн., у тому числі: за 2019 рік в сумі 43 679 026,00 гривень.

На підставі висновку акта перевірки ГУ ДПС ум. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 30.01.2020 року (далі по тексту - оскаржувані ППР):

- № 0077050304 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 54 598 783 грн. (у т.ч. 43 679 026 грн. - за податковими зобов`язаннями та 10 919 757 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0078050304 форми ПС , яким нараховано фінансову санкцію у сумі 510 грн. за ненадання у повному обсязі документів для перевірки.

Також відповідачем було прийнято рішення від 26.06.2020 року № 55182-10 про опис майна ТОВ Ранфорт ЛТД у податкову заставу (далі по тексту - оскаржуване рішення).

Не погоджуючись з оскаржуваними ППР та рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що об`єктивно позивач не мав неможливості надати виписку з рахунку у цінних паперах ПАТ Дельта банк , у зв`язку з тим, що даний банк припинив обслуговування рахунку позивача, є вагомою підставою ненадання платником податків витребуваної документації, а наявності у відповідача інформації про рахунок, не може свідчити про наявність такого рахунку та можливість позивача надати витребувану інформацію.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпунктів 16.1.2,16.1.3, п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Так, прийняття оскаржуваного ППР № 0078050304, яким нараховано фінансову санкцію у сумі 510 грн., мотивовано контролюючим органом тим, що в ході проведення перевірки позивача, ліквідатору ТОВ Ранфорт ЛТД вручено під розписку запити про надання інформації та первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів від 12.12.2019, 17.12.2019 та 23.12.2019.

Відповідач стверджував, що, в порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України, позивачем до перевірки не надано документи, пов`язані із фінансово-господарською діяльністю підприємства, а саме: виписку про операції з цінними паперами на рахунку № НОМЕР_1 (відкритий 18.10.2013). Також, відповідач стверджував, що за даними АІС Податковий блок на дату завершення перевірки даний рахунок не закрито.

У свою чергу, позивачем надано лист ПАТ Дельта Банк від 28.10.2015 року, за змістом якого повідомлено про припинення ліцензії банку на здійснення депозитарної діяльності та передачі на облік до Центрального депозитарію цінних паперів, цінних паперів позивача.

Таким чином, доводами ТОВ Ранфорт ЛТД про об`єктивну неможливість надати виписку з рахунку у цінних паперах ПАТ Дельта банк , у зв`язку з тим, що даний банк припинив обслуговування рахунку позивача, є обґрунтованими.

Між іншим, інформація про наявність рахунку не може свідчити про наявність такого рахунку на момент витребування податковим органом та можливість позивача надати витребувану інформацію, а тому оскаржуване ППР № 0078050304 є безпідставним та підлягає скасуванню.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ Ранфорт ЛТД самостійно визначено фінансовий результат від операцій з цінними паперами у 2019 році, а саме: списано зобов`язання на суму 281 520 886,41 грн. та актив на суму 276 108 620,00 грн., а фінансовий результат відображено в рядку 01 (дохід від будь - якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку в декларації з податку на прибуток за 2019 рік у сумі 5 428 406,00 грн.

Як зазначено податковим органом, позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування на 263 204 004,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 43 679 026,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи і не спростовується сторонами, ПАТ Дельта Банк , в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Дельта Банк звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ Ранфорт Лтд про стягнення 544 708 750,44 грн., з яких: 281 520 886,41 грн. заборгованості за кредитом, 37 253 311,81 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 193 224 675,60 грн. заборгованості за відсотками, 25 569 183,10 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 4 234 382,65 грн. 3 % річних від суми простроченого кредиту, 2 906 310,87 грн. 3 % річних від суми прострочених відсотків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ Ранфорт Лтд на користь ПАТ Дельта Банк 281 520 886, 41 грн. заборгованості за кредитом, 37 253 311, 81 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 193 224 675, 60 грн. заборгованості за відсотками, 25 569 183, 10 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 4 234 382, 65 грн. 3 % річних від суми простроченого кредиту, 2 906 310, 87 грн. 3% річних від суми прострочених відсотків, 160 776, 00 грн. судового збору за розгляд апеляційних скарг, 175 392, 00 грн. судового збору за розгляд касаційних скарг.

09.10.2017 року на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Як зазначено в акті перевірки, на думку контролюючого органу, сума кредиторської заборгованості ТОВ Ранфорт Лтд повинна складати 544 708 750,44 грн. і до складу доходів підприємства необхідно було віднести 544 708 750,44 гривень.

Зазначене обґрунтовано тим, що зобов`язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої у майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Мінфіну від 31.01.2020 №20 встановлено, що довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями. Згідно з п. 10. П(С)БО 11, довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Відповідно до п. 5. П(С)БО 11, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату баланс/раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до п. 6. П(С)БО 11, з метою бухгалтерського обліку, зобов`язання поділяються на:

- довгострокові;

- поточні;

- непередбачені зобов`язання;

- доходи майбутніх періодів.

У свою чергу, пунктом 7. П(С)БО 11 визначено, що до довгострокових зобов`язань належать:

- довгострокові кредити банків;

- інші довгострокові зобов`язання;

- відстрочені податкові зобов`язання;

- довгострокові забезпечення.

Згідно з п.8. П(С)БО 11, зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Мінфіну від 19.11.1999 №290 (далі - П(С)БО 15).

Доходи - збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу.

Проценти - плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству.

Відповідно до п.5 П(С)БО 15, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання , що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до п. 7 П(С)БО 15, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

інші операційні доходи;

фінансові доходи;

інші доходи.

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 11, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Правовими положеннями п. 44.2 п. 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. У випадку, якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що невиконані внаслідок ліквідації позивача зобов`язання мають відноситись до його доходу, з відповідним оподаткуванням, адже вказане призводить до зростання капіталу товариства.

Щодо посилань позивача на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 року по справі №910/31390/15, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з вищевказаного судового рішення ТОВ Ранфорт ЛТД звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ Кредитпромбанк , за участі третьої особи - ПАТ Дельта Банк , про визнання недійсною додаткової угоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 року по справі №910/31390/15 в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ Ранфорт ЛТД звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 апеляційну скаргу ТОВ Ранфорт ЛТД задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 24.02.2016 року по справі № 910/31390/15 - скасовано, постановлено нове рішення, яким в задоволені позову ТОВ Ранфорт ЛТД відмовлено.

Мотивом зазначеного рішення визначено те, що колегією Київського апеляційного господарського суду встановлено, що права та охоронювані законом інтереси позивача дійсно порушені, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву відповідачем.

Разом з тим, рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 року про стягнення з позивача заборгованості по кредиту прийнято хронологічно пізніше вищезазначеного рішення суду апеляційної інстанції, а тому позивач був зобов`язаний виконати рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 року, у тому числі і шляхом внесення певних даних до бухгалтерського обліку шляхом зміни загальної суми доходу підприємства.

При цьому, наявність певних обставин, встановлених іншим судовим рішенням може бути підставою для оскарження одного з таких рішень, проте, не може бути підставою для визначення в даних бухгалтерського обліку позивача певного абзацу мотивувальної частини одного рішення, як підставу для невиконання іншого судового рішення, яке набрало законної сили.

З огляду на зазначені обставини суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване ППР № 0077050304 від 30.01.2020 року є обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.

Щодо оскаржуваного рішення про опис майна в податкову заставу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Підстави виникнення податкової застави визначені пунктом 89.1 статті 89 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 89.1.2 п. 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У свою чергу, матеріалами справи не підтверджується, а позивачем не надано належних доказів, відповідно до п. 57.3 статті 57 ПК України, у встановлений законодавством строк, що останнім повідомлено контролюючий орган про оскарження ППР та надання належних доказів звернення до суду з позовними вимогами.

З огляду на те, що оскаржуване рішення про опис майна в податкову заставу винесено до відкриття провадження у справі, тобто до моменту з якого відповідач міг дізнатися про таке оскарження, суд апеляційної інстанції доходить висновку про правомірність такого рішення, відповідно до норм чинного законодавства.

У відповідності до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки відсутні підстави для висновку про протиправність оскаржуваного ППР № 007050304 від 30.01.2020 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 55182-10 (Т.1 а.с.121).

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ранфорт ЛТД - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 04.10.2021 року