Постанова

від 04.10.2021 по справі 120/2501/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2501/21-а

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

04 жовтня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.06.2021 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 16.02.2021 року №223675-2409-0228.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 16.02.2021 року №223676-2409-0228.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням від 23.03.2012 року 12 сесії 6 скликання Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області "Про надання погодження земельної ділянки, для створення фермерського господарства" надано погодження ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки площею 90 га із земель резервного фонду Брицької сільської ради для створення фермерського господарства.

02.08.2013 року між ОСОБА_1 (Орендар) та Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області (Орендодавець) було укладено договір оренди землі № 17, згідно якого Орендодавцем передано у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель резервного фонду Брицької сільської ради для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Брицької сільської ради (за межами населеного пункту) Липовецького району Вінницької області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 44,0515 га, у тому числі рілля, за кадастровим номером: 0522280400:03:000:3042 (п. 2 Договору).

Договір укладено на 25 років з моменту укладання. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 47878,40 грн. за 1 рік (п.п. 8- 9 Договору).

Орендна плата вноситься до місцевого бюджету, орендарем рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 11 Договору).

Також був складений акт передавання-приймання орендованої земельної ділянки, згідно якого Орендодавець передає земельну ділянку кадастровий номер: 0522280400:03:000:3042, площею 44,0515 га, а Орендар приймає вищевказану земельну ділянку.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.08.2013 року (реєстраційний номер: 7628359), орендарем даної земельної ділянки (суб`єктом іншого речового права) є фізична особа ОСОБА_1 .

Крім того, 02.08.2013 року між ОСОБА_1 (Орендар) та Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області (Орендодавець) було укладено договір оренди землі № 18, згідно якого, Орендодавцем передано у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель резервного фонду Брицької сільської ради для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Брицької сільської ради (за межами населеного пункту) Липовецького району Вінницької області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 44,8190 га, у тому числі рілля, за кадастровим номером: 0522280400:03:000:3041.

Договір укладено на 25 років з моменту укладання. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 49281,40 грн. за 1 рік (п.п. 8- 9 Договору).

Орендна плата вноситься до місцевого бюджету, орендарем рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 11 Договору).

Також був складений акт передавання-приймання орендованої земельної ділянки від 02.08.2013 року, згідно якого Орендодавець передає земельну ділянку кадастровий номер: 0522280400:03:000:3041, площею 44,8190 га, а Орендар приймає вищевказану земельну ділянку.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.08.2013 року (реєстраційний номер: 7628650), орендарем даної земельної ділянки (суб`єктом іншого речового права) є фізична особа ОСОБА_1 .

У подальшому, 08.08.2013 року зареєстровано ФГ "Брицьке" (код ЄДРПОУ: 38344097) за адресою: вул. Молодіжна, буд. 82, с.Брицьке, Липовецький район, Вінницька область, 22523.

Згідно Статуту ФГ "Брицьке", його засновником є ОСОБА_1 , який є головою господарства та діє на основі єдиноначальності (п. 5.1. Статуту).

05.02.2021 року Фермерське господарство "Брицьке" подало до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю за 2021 рік, в якій задекларувало річну суму орендної плати за договором від 02.08.2013 року за № 17 в розмірі 71760,18 грн. та за договором від 02.08.2013 року за № 18 в розмірі 73862,97 грн.

16.02.2021 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення з орендної плати з фізичних осіб за 2021 рік №223675-2409-0228 на суму 73862,97 грн. та №223676-2409-0228 на суму 71760,18 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, з огляду на таке.

За змістом підпунктів 14.1.136, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України (далі - ПК України) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з абзацом першим пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частинами першою, другою статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України від 19.06.2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV).

Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (частина перша статті 7 Закону № 973-IV).

Відповідно до статті 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до статті 12 цього Закону землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Встановлюючи, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, Закон № 973-IV при цьому не встановлює будь-яких виключень щодо правового регулювання оренди земельної ділянки. Не встановлює цей Закон і такі наслідки, як набуття фермерським господарством права оренди земельної ділянки, яка була надана громадянину для створення фермерського господарства, в силу факту державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 18.06.2021 року по справі № 400/1730/19 у правовідносинах з орендної плати за землі державної та комунальної власності, які були надані фізичній особі для створення фермерського господарства: податковий обов`язок щодо сплати орендної плати у таких правовідносинах лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Податковий обов`язок щодо сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності виникає у фермерського господарства, для створення якого фізичній особі була надана земельна ділянка, після переходу до нього прав орендаря в установленому законом порядку.

Колегія суддів зазначає, що оскільки орендарем земельної ділянки є фізична особа ОСОБА_1 , саме на позивача відповідно до пункту 288.2 статті 288 ПК України покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно з договором оренди землі.

Ані Законом України "Про фермерське господарство", ані іншими нормативно-правовими актами не передбачено автоматичного виникнення у фермерського господарства права на володіння та користування земельними ділянками, які набуваються його членами.

Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем фермерське господарство не змінює статусу позивача як постійного користувача земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати плату за земельні ділянки.

Така думка узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним в постановах від 28.08.2018 року у справі №808/3798/16 та від 08.07.2021 року у справі №120/3966/19-а.

В даному випадку, позивач не оформив належним чином передачу земельних ділянок фермерському господарству, оскільки відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право користування землею, так само як і суміжні права та обов`язки виникають з моменту реєстрації права оренди або права власності на землю.

Наявні в матеріалах справи документи дозволяють дійти висновку, що земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні фізичної особи, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою та інформацією, що внесена до Державного земельного кадастру.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Вінницькій області від 16.02.2021 року №223675-2409-0228 та №223676-2409-0228.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.