Рішення

від 30.09.2021 по справі 910/9063/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2021Справа № 910/9063/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Габорака О.М., розглянувши матеріали справи за позовом державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдизельмаш" про стягнення 1 322 877,60 грн,

за участі представників:

позивача: Міняйла О.М.;

відповідача: Кувшинчікової А.С.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2021 року державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдизельмаш" (далі - Товариство) пені в розмірі 805 752,72 грн та 280 610,40 грн штрафу, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором закупівлі товару від 11 червня 2020 року № 5949, а також зобов`язання Товариства поставити позивачу товар - диск UDM-062-2 в кількості 1 шт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 червня 2021 року позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9063/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 8 липня 2021 року.

У засіданні 8 липня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвали про відмову в задоволенні заяви позивача про залучення третьої особи, продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 19 серпня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 серпня 2021 року підготовче засідання відкладено на 2 вересня 2021 року.

У засіданні ухвалою суду від 2 вересня 2021 року провадження у справі в частині позовної вимоги про зобов`язання відповідача поставити товар було закрито у зв`язку з відмовою позивача від цієї вимоги, а також повернуто останньому з Державного бюджету України 1 135,00 грн. судового збору.

25 серпня 2021 року до суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову, в якій останній, зокрема, збільшив розмір пені до 1 042 267,20 грн та просив стягнути з відповідача 62 846,34 грн трьох процентів річних, а також 2 004 360,00 грн попередньої оплати. Вказана заява в частині збільшення розміру пені прийнята судом до розгляду. Разом із тим, оскільки заявлені позивачем розміри трьох процентів річних та попередньої оплати є новими позовними вимогами суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні вказаної заяви в цій частині.

Крім того, у засіданні 2 вересня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Ухвалою від 2 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 вересня 2021 року.

16 вересня 2021 року від відповідача надійшли пояснення по справі, в яких останній посилався, зокрема, на те, що однією з причин прострочення виконання умов договору стали запроваджені карантинні обмеження, а також просив зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.

16 вересня 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 30 вересня 2021 року.

30 вересня 2021 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній просив суд зменшити на 90 відсотків розмір нарахованих штрафних санкцій.

У судовому засіданні 30 вересня 2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій.

Представник відповідача в засіданні 30 вересня 2021 року підтримала правову позицію, викладену в поясненнях, а також просила зменшити суми пені та штрафу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2020 року між Підприємством та Товариством було укладено договір закупівлі товару від № 5949, за умовами якого останнє зобов`язалося поставити позивачу металопродукцію, код 1462 "Сплави", відповідно до Національного класифікатора України "Єдиний закупівельний словник ДК 021:2015", зазначений у специфікації № 1, що є додатком до цього договору, а покупець, у свою чергу, - прийняти та оплатити поставлений товар (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору постачальник зобов`язався поставити товар на умовах поставки DDP - склад покупця (адреса: 54018, Україна, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 42-а), відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів "INCOTERMS" у редакції 2010 року.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що строк поставки товару становить 120 календарних днів від дати перерахування покупцем 50 % передоплати.

За умовами пункту 4.1. договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у специфікації № 1, і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з доставкою товару.

Даний договір набрав чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2021 року. Закінчення строку його дії не звільніє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань за договором (пункт 11.1. договору).

11 червня 2020 року Підприємство та Товариство підписали та скрипіли своїми печатками специфікацію № 1, якою погодили поставку диску UDM-062-2 в кількості 1 шт. загальною вартістю 4 008 720,00 грн, у тому числі ПДВ - 668 120,00 грн.

26 червня 2020 року Підприємство здійснило відповідачу передплату за товар у розмірі 2 004 360,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від цієї ж дати № 6537, копія якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином, відповідно до умов пункту 3.3. договору, Товариство мало поставити товар у строк до 25 жовтня 2020 року. У зв`язку з невиконанням останнім зобов`язань за договором з поставки товару, Підприємство звернулось до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача 1 042 267,20 грн пені та 280 610,40 грн штрафу.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що Товариство взятий на себе за договором обов`язок щодо поставки товару в обумовлений строк не виконало.

Вищезазначені обставини не заперечувались відповідачем під час розгляду справи.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем свого обов`язку щодо поставки позивачу передбаченого укладеним між сторонами договором товару, Підприємство просило суд стягнути з Товариства 1 042 267,20 грн пені, нарахованої з 26 жовтня 2020 року по 12 липня 2021 року на суму 4 008 720,00 грн, а також 280 610,40 грн штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів, робіт, чи послуг (частина 4 статті 231 ГК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 8.1. договору в разі порушення погоджених строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

За змістом пункту 8.14. договору неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

З урахуванням зазначених умов договору суд, перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені та штрафу, дійшов висновку про їх правильність, арифметичну вірність та відповідність визначених періодів нарахування пені вимогам чинного законодавства.

Як вказувало Товариство в своїх поясненнях, порушення зобов`язань з поставки товару позивачу було зумовлене тривалим погодженням креслень товару, тривалим процесом його виготовлення та сертифікації, а також запровадженням карантинних обмежень у світі.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У розділі 9 укладеного договору його сторони передбачали настання форс-мажорних обставин як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за даною угодою. Факт настання таких обставин має бути підтверджений документом, виданим компетентним органом.

17 березня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19)", яким карантин визнається "форс-мажорною обставиною". Відповідні зміни були внесені до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

При цьому, доказом настання форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової плати України або регіональної палати, проте відповідачем відповідного сертифікату не надано.

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається відповідач у своїх поясненнях, не можуть бути підставами для звільнення Товариства від відповідальності за порушення умов договору, проте можуть бути прийняті до уваги при визначенні розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з останнього.

Статтею 233 ГК України встановлено, що в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оскільки з матеріалів справи слідує, що спірний товар виготовлявся вперше поза межами колишнього СРСР і процес проходження сертифікації товару потребував значного часу, суд, врахувавши також об`єктивні обставини щодо введених у світі карантинних обмежень, пов`язаних з розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, дійшов висновку про можливість зменшення розміру нарахованої відповідачу пені на 50 %.

При цьому суд врахував відсутність доказів на підтвердження завдання позивачу збитків порушенням відповідачем умов договору, причини та наслідки невиконання зобов`язання, розмір нарахованої пені та вартість товару за договором, поведінку відповідача, а також те, що неустойка має на меті в першу чергу стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання і не може лягати непомірним тягарем на боржника й бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Подібна за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства 521 133,60 грн пені та 280 610,40 грн штрафу за порушення строків поставки товару з договором. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити в зв`язку зі зменшенням судом суми пені.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдизельмаш" (04050, місто Київ, вулиця Мельникова (Ю. Іллєнка), будинок 81-А; ідентифікаційний код 32114503) на користь державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (54018, місто Миколаїв, проспект Богоявленський, будинок 42А; ідентифікаційний код 31821381) 521 133 (п`ятсот двадцять одну тисячу сто тридцять три) грн 60 коп. пені, 280 610 (двісті вісімдесят тисяч шістсот десять) грн 40 коп. штрафу, а також 19 843 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок три) грн 16 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 5 жовтня 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко