ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

06.10.2021Справа № 910/16158/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТРУБ-ІНЖБУД про забезпечення позову до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТРУБ-ІНЖБУД звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, у якій просить суд до пред`явлення позову вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, та будь-яким іншим його структурним підрозділам та територіальним органам, включаючи Департамент нотаріату та державної реєстрації, Державному підприємству Національні інформаційні системи та будь-яким іншим суб`єктам та органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам) будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам: вчиняти будь-які реєстраційні дії на виконання наказу Міністерства юстиції України № 3473/5 від 01.10.2021 року, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно нежитлових приміщень хімічного цеху (в літ. Е ), загальною площею 13 491,3 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 46.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що наказом Міністерства юстиції України № 3473/5 від 01.10.2021 було скасовано рішення від 16.04.2018 № 40652282, прийняте державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук Світланою Василівною, яким скасовано право власності скаржника, Приватного підприємства СЕЛТІК , на вищенаведений об`єкт нерухомості.

Заявник вказує на очевидні ознаки незаконності наказу Міністерства юстиції України № 3473/5 від 01.10.2021, з огляду на процедурні порушення, допущені під час його прийняття. Також, на переконання заявника, скаржником вчиняються протиправні дії, щодо об`єкту нерухомості, які порушують права та інтереси ТОВ ТРУБ-ІНЖБУД . Безпідставність таких дій, якими ПП СЕЛТІК намагається повернути у свою власність нерухоме майно, підтверджено низкою судових рішень.

На переконання заявника, виконання спірного наказу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду з позовною заявою. Вказує, що внаслідок скасування реєстраційної, будуть вилучені відомості з реєстру, що зумовить виникнення інших спорів.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18.

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином.

Господарський суд відповідно до положень статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору.

З поданих документів вбачається, що 29.02.2008 між ПП Селтік та ВАТ Універсальний Банк Розвитку та Партнерства (правонаступником всіх прав і обов`язків якого є ПАТ БГ БАНК ) був укладений Кредитний договір № 11 (про надання відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії) (далі - Кредитний договір). На умовах Кредитного договору, з врахуванням подальших змін та доповнень, Банком було відкрито ПП Селтік кредитну мультивалютну лінію із загальним лімітом 6 095 180,00 доларів США.

У зв`язку з невиконанням умов Кредитного договору, 30.09.2013 ПАТ Банк Перший звернувся до ГТУЮ у м. Києві із заявою № 3187719 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за результатами розгляду якої 16.10.2013 Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України (далі - державний реєстратор) Дурицька М. Є. прийняла рішення № 6851995 Про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежилого приміщення хімічного цеху (в літ. Е ) за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 46, за ПАТ Банк Перший .

27.02.2015 на підставі постанови Правління національного банку України від 26.02.2015 № 134, Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 43 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства БГ БАНК строком на 1 рік з 27.02.2015 по 26.02.2016.

У порядку та у спосіб, що визначений Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , було виставлено майно ПАТ БГ БАНК на торги.

Спірний об`єкт нерухомості у Публічного акціонерного товариства БГ БАНК на відкритому аукціоні, що був проведений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, було придбано третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю ТРУБ- ІНЖБУД .

Наведені обставини встановлені судовими рішеннями у справі № 910/2468/19, та, відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що на момент постановлення цієї ухвали в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься актуальний запис про право власності, відповідно до якого власником нежитлових приміщень хімічного цеху (в літ. Е ), загальною площею 13 491,3 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 46 є Товариство з обмеженою відповідальністю ТРУБ- ІНЖБУД .

У заяві про забезпечення позову зазначено, що предметом майбутнього позову буде визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України Про задоволення скарги № 3473/5 від 01.10.2021, винесеного на підставі висновку Центральної колегії Міністерства юстиції з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 16.09.2021.

Судом відхиляються доводи заявника щодо процедурних порушень під час прийняття цього наказу, оскільки оцінку таким доводам суд може надати лише під час розгляду справи по суті.

Так, вказаним наказом було скасовано рішення від 16.04.2018 № 40652282, прийняте державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук Світланою Василівною, яким скасовано право власності скаржника, Приватного підприємства СЕЛТІК , на вищенаведений об`єкт нерухомості.

Скасовуючи рішення державного реєстратора, колегія Мін`юсту керувалась положеннями п. 2 ч. 3 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 24 та ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), з огляду на те, що надані реєстраторові документи не давали змоги встановити підстав для скасування права власності скаржника на нежитлове приміщення.

Суд, не надаючи оцінки мотивам прийняття спірного наказу, вважає, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб.

Статтею 2 Закону № 1952-IV визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Водночас обставини здійснення державної реєстрації відповідного речового права підлягають дослідженню під час вирішення спору щодо права власності на нерухоме майно (постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18).

Відповідно до частини першої статті 27 цього Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

У частині другій статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній до 16.01.2020) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування, за змістом якої у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону № 1952-IV викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення), на відміну від положень частини другої статті 26 цього ж Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV у чинній редакції встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. За змістом цих положень вони застосовуються в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування не будь-яких, а правовстановлюючих документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Даний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.

Отже, у даному випадку виконання спірного наказу призведе до реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іншою особою, а саме ПП СЕЛТІК .

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Таким чином, у випадку реєстрації за ПП СЕЛТІК права власності на нерухоме майно, останнє може у будь-який час розпорядитися цим майном шляхом його відчуження на користь інших осіб. Отже, в разі відчуження ПП СЕЛТІК під час розгляду даної справи цього майна, його право власності буде припинено в силу закону на підставі ч. 1 ст. 346 ЦК України та такі відомості підлягають внесенню до Державного реєстру речових прав в силу вимог ст. 26 Закону № 1952-IV.

Відтак, у разі зміни власника нерухомого майна, якщо суд за наслідком розгляду справи встановить порушення прав ТОВ ТРУБ-ІНЖБУД та задовольнить позовні вимоги, рішення у справі не забезпечить ефективного захисту прав цієї особи, оскільки у такому випадку заявник буде вимушений ініціювати інші судові провадження із зверненням позовних вимог вже до нових власників майна, а задоволення позову про скасування наказу Мін`юсту № 3473/5 від 01.10.2021 втратить сенс для позивача в аспекті захисту його прав, оскільки право власності буде припинено на цей момент в силу вимог ст. 346 ЦК України, а відповідні відомості в реєстрі втратять статус актуальних.

Отже вимога заявника заборонити проведення реєстраційних дій є співмірним заходом забезпечення позову в даному випадку, яка забезпечує можливість ефективного захисту права власності на спірне нежиле приміщення.

Суд зазначає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони уповноваженим особам вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, скаржника чи інших осіб, які не є учасниками справи, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову по суті, а в разі задоволення позову сприятиме ефективному захисту прав позивача.

Більше того, заявлені обмеження будуть розповсюджувати свою дію і на заявника, що буде виступати гарантією для інших осіб, які не є учасниками справи, зокрема і для ПП СЕЛТІК , того, що об`єкт нерухомості не буде відчужено та коло учасників спору не буде розширено.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Зважаючи на наведені заявником обставини та докази в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що виконання оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України під час розгляду справи може значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, виходячи з того, що предметом майбутнього позову буде вимога про визнання протиправним та скасування спірного наказу.

Таким чином, оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, суд, з урахуванням пов`язаності заходу забезпечення позову з його предметом, вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити шляхом заборони Міністерству юстиції України, та будь-яким іншим його структурним підрозділам та територіальним органам, включаючи Департамент нотаріату та державної реєстрації, Державному підприємству Національні інформаційні системи та будь-яким іншим суб`єктам та органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам) будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам: вчиняти будь-які реєстраційні дії на виконання наказу Міністерства юстиції України № 3473/5 від 01.10.2021 року, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно нежитлових приміщень хімічного цеху (в літ. Е ), загальною площею 13 491,3 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 46.

При цьому, суд, з врахуванням приписів статті 141 ГПК України, дійшов висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов`язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Згідно ч. 1 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись статтями 136-140, 144, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТРУБ-ІНЖБУД про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, та будь-яким іншим його структурним підрозділам та територіальним органам, включаючи Департамент нотаріату та державної реєстрації, Державному підприємству Національні інформаційні системи та будь-яким іншим суб`єктам та органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам) будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам: вчиняти будь-які реєстраційні дії на виконання наказу Міністерства юстиції України № 3473/5 від 01.10.2021 року, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно нежитлових приміщень хімічного цеху (в літ. Е ), загальною площею 13 491,3 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 46.

3. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 05.10.2021, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 05.10.2024.

4. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю ТРУБ-ІНЖБУД (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 32735917).

5. Боржником за даною ухвалою є Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код 00015622).

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Комарова

Дата ухвалення рішення 06.10.2021
Зареєстровано 06.10.2021
Оприлюднено 07.10.2021

Судовий реєстр по справі 910/16158/21

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Ухвала від 15.02.2022 Північний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 01.02.2022 Касаційний господарський суд Верховного Суду Господарське
Ухвала від 17.01.2022 Північний апеляційний господарський суд Господарське
Постанова від 14.12.2021 Північний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 30.11.2021 Північний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 25.11.2021 Північний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 17.11.2021 Північний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 17.11.2021 Північний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 11.11.2021 Північний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 01.11.2021 Північний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 06.10.2021 Господарський суд міста Києва Господарське

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Стежити за справою 910/16158/21

Встановіть Опендатабот та підтвердіть підписку

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону