Рішення

від 30.09.2021 по справі 380/773/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/773/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,

представника відповідача Пашко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області код ЄДРПОУ 39769942, місцезнаходження: 79019, м.Львів, пр.Чорновола, 4 (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 22.01.2020 №13-1112/16-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів.

Ухвалою від 25.01.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в оскарженому наказі не наведено жодної із підстав для відмови, передбачених у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України. Позивач вважає, що заборона відчужувати та надавати у користування земельні ділянки розпочинається не з моменту включення такої до переліку земельних ділянок, які виставляються на земельні торги, а з моменту коли конкретна ділянка або права на неї вже виставлені на торги. Згідно з відомостями з Єдиного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 4620685800:39:000:0066 перебуває у державній власності та не передана у власність чи користування третіх осіб. Відповідно до публічної інформації, наявної у вільному доступі, до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги, не включено земельної ділянки з кадастровим номером 4620685800:39:000:0066.

19.02.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що земельна ділянка, щодо якої позивач висловив бажання реалізувати своє право на безоплатну приватизацію, входить до складу земельної ділянки площею 32,0214 га, яка сформована та має єдиний кадастровий номер 4620685800:39:000:0066. Таким чином, позивач всупереч вимогам Земельного кодексу України звернувся із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Крім цього, представник відповідача зазначив, що станом на час прийняття оскарженого рішення земельна ділянка, щодо якої позивач подав клопотання була включена до переліку земельних ділянок, права на які пропонуються до продажу на земельних торгах, що є підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відтак відповідач відмовив у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв`язку з невідповідністю місця розташування вимогам Земельного кодексу України. Крім цього, земельна ділянка з кадастровим номером 4620685800:39:000:0066 площею 32,0214 га перебуває у користуванні громадян.

У судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Представник позивача звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 12.12.2019, в якому просив надати позивачу дозвіл щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення 01.03.), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4620685800:39:000:0066.

За результатами розгляду вказаного клопотання відповідач прийняв наказ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою від 22.01.2020 №13-1112/16-20-СГ (далі - оскаржений наказ). Підставою для прийняття такого наказу зазначено те, що земельна ділянка знаходиться у межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4620685800:39:000:0066, загальна площа 32,0214 га), який включений до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, та які відповідно до пункту 3 статті 136 Земельного кодексу України не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Крім цього, земельна ділянка перебуває у користування третіх осіб.

Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

У частині першій статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій вказаної статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Як встановив суд, представник позивача звернувся до відповідача з клопотанням, в якому просив надати позивачу дозвіл щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення 01.03.), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4620685800:39:000:0066.

З витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.12.2019 №НВ-4611995092019 вбачається, що земельна ділянка, бажана позивачем до відведення, розташована у межах сформованої земельної ділянки загальною площею 32,0214 га (масив) кадастровий номер: 4620685800:39:000:0066 відноситься до земель запасу сільськогосподарського призначення; цільове призначення - 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). У вказаному витязі також зазначено про проведення 25.10.2013 державної реєстрації такої земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 24.09.2013.

Таким чином, земельна ділянка площею 2,0 га, яку позивач хотів отримати у власність, входить до складу земельної ділянки площею 32,0214 га з кадастровим номером 4620685800:39:000:0066, місце розташування Львівська область, Буський район, Соколянська сільська рада, яка сформована та має єдиний кадастровий номер 4620685800:39:000:0066.

Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу може бути, зокрема, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

У частині шостій статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини десятої статті 55 Закону України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 12.03.2020 у справі №815/4257/16, 18.06.2020 у справі №823/1170/17, від 14.12.2020 у справі №823/1171/17.

Відповідно до статті 1 Закону України Про землеустрій проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до статті 25 вказаного Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Тобто згідно з положеннями ЗК України формування земельної ділянки здійснюється: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок); шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки.

На одній частині земної поверхні є неможливим існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина друга статті 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Враховуючи наведені положення, виходячи з того, що земельна ділянка з кадастровим номером 4620685800:39:000:0066, площею 32,0214 га, з якої 2,0 га хотів приватизувати позивач, уже сформована шляхом її інвентаризації на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, то суд погоджується із доводами відвідача про відсутність підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Таким чином, суд зазначає, що формування такої земельної ділянки можливе шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 4620685800:39:000:0066, площею 32,0214 га за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки у відповідності до частини шостої статті 79-1 ЗК України.

Щодо посилання відповідача як на підставу прийняття оскарженого наказу на те, що земельна ділянка знаходиться у межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4620685800:39:000:0066, загальна площа 32,0214 га), який включений до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, то суд вказує на те, що відповідач не надав доказів включення такої земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги, а тому таке посилання є оскарженому наказі є безпідставним.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4620685800:39:000:0066, площею 32,0214 га, з якої 2,0 га хотів приватизувати позивач, уже сформована шляхом її інвентаризації на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, то суд вважає, що відповідач правомірно відмовив у задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 5 жовтня 2021 року.

Суддя Мричко Н.І.