Рішення

від 01.10.2021 по справі 722/1108/20

СОКИРЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 722/1108/20

Номер провадження 2/722/22/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2021 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді Унгуряна С.В.

секретаря судових засідань Ткач Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Грінлайн та приватного підприємства Сім?я Нажиги про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Сокирянський районний суд із вказаним вище позовом.

Посилався на те, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №117664 від 21.07.2009 року він є власником земельної ділянки загальною площею 1,3460 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7324085500:02:001:0768, яка розташована на території Ломачинецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області.

22.07.2009 року між ним та відповідачем - Приватним підприємством Грінлайн було укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки строком на 25 років.

Пунктом 9 договору сторони визначили, що орендна плата має вноситися орендарем у натуральній формі та розмірі 400 кг зерна, що становить 330 грн. не пізніше 15 грудня поточного року.

В пункті 31 договору сторони узгодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

В той же день 22.07.2009 року між ним та відповідачем було укладено у письмовій формі додаткову угоду №2, яка зокрема передбачала, що на 5-й рік з моменту посадки саду на орендованій земельній ділянці орендар зобов`язується також, вносити орендодавцю плату в розмірі 125 кг яблук, а на 10-й рік і до кінця дії договору - по 350 кг яблук щорічно.

Виконуючи вимоги ст.20 Закону України Про оренду землі , 04.08.2009 року відповідач зареєстрував укладений договір у Чернівецькій регіональній філії ДП Центр ДЗК .

В 2011 році відповідач використовуючи земельну ділянку відповідно до умов договору та її цільового призначення, висадив сад із багаторічними насадженнями.

Проте, умови договору, визначені додатковою угодою, а саме в частині сплати орендної пати у формі 125 кг яблук та з десятого року оренди 350 кг яблук відповідно, відповідач не виконував, орендну плату у визначений спосіб не вносив.

Позивач стверджує, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою розірвати договір оренди у зв`язку з невиконанням його умов, проте на його звернення відповідач не реагує.

Враховуючи викладене та зауважуючи на тому, що систематична несплата відповідачем орендної плати є порушенням умов укладеного договору, просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,3460 га, яка розташована на території Ломачинецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області (кадастровий номер 7324085500:02:001:0768), укладений 22.07.2009 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Грінлайн .

27.10.2020 року представник відповідача адвокат Маркідонов О.В. надіслав до суду відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечував та зазначив, що відповідно до пункту 1.1 Статуту ПП Сім`я Нажиги останнє створено на підставі рішення зборів засновників ПП Грінлайн шляхом виділу з ПП Грінлайн частини майна, прав та обов`язків до нової юридичної особи - ПП Сім`я Нажиги . У відповідності до пункту 4.1. статуту ПП Сім`я Нажиги останнє є власником майна, переданого йому ПП Грінлайн за розподільчим балансом та актом прийому-передачі, в тому числі і копій договорів оренди землі, на якій розташоване майно (активи), а саме: незавершені капітальні інвестиції, плодові насадження (яблуня), що закладені в урочищі Під Непоротівським лісом , на території Ломачинецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області площею 20,65 га (загальна; 18,50 га (під насадженнями).

Відповідно, копія договору оренди землі позивача ОСОБА_1 із ПП Грінлайн була передана ПП Сім`я Нажиги згідно вказаного акту приймання-передачі.

Оскільки ПП Грінлайн не використовує земельну ділянку позивача, адже з 01.03.2015 року права і обов`язки орендаря за договором перейшли до ПП Сім`я Нажиги , як до правонаступника ПП Грінлайн за розподільчим балансом, представник відповідача вважає, що ПП Грінлайн не може бути належним відповідачем в даній справі.

14.01.2021 року представник позивача адвокат Кучерявий О.П. звернувся до суду з письмовою заявою про залучення до участі в даній справі в якості співвідповідача Приватне підприємство Сім`я Нажиги . В поданій заяві представник позивача також зазначив, що ОСОБА_1 не був обізнаний про передачу належної йому земельної ділянки від однієї юридичної особи до іншої, адже його ніхто про це не повідомляв, чим було порушено його права та інтереси.

Ухвалою Сокирянського районного суду від 23.02.2021 року залучено до участі в даній справі в якості співвідповідача Приватне підприємство Сім`я Нажиги .

В судовому засіданні 15.06.2021 року позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кучерявий О.П. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. При цьому, представник позивача зазначив, що між ОСОБА_1 та ПП Грінлайн був укладений договір оренди земельної ділянки, в якому сторони чітко обумовили порядок розрахунку за користування земельною ділянкою. Разом з цим, ПП Грінлайн здійснювало оплату орендної плати лише частково, виплачуючи її зерном. Яблука в рахунок орендної плати за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 не виплачували, що є систематичним порушенням умов укладеного договору.

Окрім того, фактична передача належної його довірительці земельної ділянки в користування іншій юридичній особі відбулося без попередження позивача та його погодження, що є порушенням ст.783 ЦК України.

Представник відповідача ПП Сім`я Нажиги Батраков М.Ю. в судовому засіданні 15.06.2021 року щодо задоволення позову заперечував та зазначив, що ПП Грінлайн за усною домовленістю з ПП Сім`я Нажиги здійснювало оплату оренди за земельну ділянку перед ОСОБА_1 шляхом видачі зерна в кількості, передбаченій договором. Сплата орендної плати у виді яблук обумовлена додатковою угодою до договору (додаток №2), ПП Сім`я Нажиги не здійснювалась, оскільки не містить чіткого порядку та строків такої оплати. Крім цього, представник відповідача підтвердив, що ПП Сім`я Нажиги на даний час користується земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 , на якій розташовані саджанці дерев яблуні.

В судове засідання, яке було призначено на 01.10.2021 року, позивач ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 , представник відповідача ПП Сім`я Нажиги Батраков М.Ю. не з?явилися, подавши до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності. Представник відповідача ПП Грінлайн також в судове засідання не з?явився, однак про причини своєї неявки суд не повідомив.

Заслухавши думку учасників судового процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заяви учасників по суті спору, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником земельної ділянки загальною площею 1,3460 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7324085500:02:001:0768, яка розташована на території Ломачинецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області (на даний час Ломачинецький старостинський округ №11 Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області), що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №117664 від 21.07.2009 року.

22.07.2009 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Грінлайн укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки строком на 25 років.

Пунктом 9 договору сторони визначили, що орендна плата має вноситися орендарем у натуральній формі та розмірі 400 кг зерна, що становить 330 грн. не пізніше 15 грудня поточного року.

У відповідності до пункту 13 договору, земельна ділянка передана для закладки багаторічних насаджень.

В пункті 31 договору сторони узгодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

В той же день, 22.07.2009 року між ОСОБА_1 та ПП Грінлайн в особі ОСОБА_3 було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, а також надано ОСОБА_1 письмову згоду на закладку багаторічних насаджень на належній йому земельній ділянці.

Окрім цього, 22.07.2009 року сторонами було підписано додаток №2 (угоду), яка за своїм змістом фактично містила доповнення до укладеного договору оренди землі щодо прав та обов`язків сторін та передбачала, що на 5-й рік з моменту посадки саду на орендованій земельній ділянці орендар зобов`язується, також, вносити орендодавцю плату в розмірі 125 кг яблук, а на 10-й рік і до кінця дії договору - по 350 кг яблук щорічно.

04.08.2009 року укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки зареєстровано у встановленому законом порядку в Чернівецькій регіональній філії ДП Центр ДЗК , про що у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок №001000 вчинено запис за номером 040981800022.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Закон України Про оренду землі також вказує на те, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

У відповідності до загальних правил, визначених ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Тобто, зміни до договору оренди землі набирають чинності лише з моменту їх державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін та змісту самої угоди, додаток №2 від 22.07.2009 року не зареєстрований у встановленому законом порядку, а отже не може вносити зміни до основного договору, оскільки вчинений з порушенням вимог закону, що у відповідності до ч.2 ст.215 ЦК України вказує на його нікчемність.

Окрім цього, укладаючи основний договір оренди землі, в пункті 38 прикінцевих положень сторони узгодили, що невід`ємними частинами договору є лише: акт приймання-передачі об`єкта оренди, копія паспорта громадянина та копія ідентифікаційного коду.

Таким чином слід зробити висновок, що ПП Грінлайн уклавши договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 не взяло на себе зобов`язання щодо сплати орендної плати у виді яблук в розмірі 125 кг та 350 кг щорічно.

Разом з цим, в судовому засіданні сторони визнали факт сплати ПП Грінлайн орендної палати за користування земельною ділянкою у виді 400 кг зерна, що відповідає умовам укладеного договору.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає безпідставними доводи представника позивача ОСОБА_2 про систематичну несплату відповідачем ПП Грінлайн та ПП Сім`я Нажиги орендної плати у формі плодів яблук, як на підставу для розірвання оспорюваного договору оренди.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме статуту ПП Сім`я Нажиги , копії розподільчого балансу між ПП Грінлайн та ПП Сім`я Нажиги , а також акту приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 7324085500:02:001:0768, останнє є власником майна, переданого йому ПП Грінлайн за розподільчим балансом та актом прийому-передачі, в тому числі копії спірного договору оренди землі та самої земельної ділянки.

Факт передачі та використання на даний час ПП Сім`я Нажиги належної позивачу ОСОБА_1 земельної ділянки підтверджується сторонами та ніким не оспорюється.

Частинами 5,6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VІІІ від 02.06.2016 року визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.09.2020 року №291/1009/18 зазначив, що згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України Про оренду землі , положення якої кореспондуються з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України Про оренду землі ).

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 Закону України Про оренду землі ), а орендодавець, відповідно до частини першої статті 24 цього закону, має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Тлумачення наведених положень зазначеного Закону дає підстави для висновку, що залучення орендарем третіх осіб до обробітки землі та оплати орендної плати орендодавцю з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

До подібних висновків за схожих фактичних обставин дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі №133/158/16-ц.

Виняток із зазначеного правила передбачено частиною четвертою статті 32 Закону України Про оренду землі , за змістом якої не є підставою для зміни умов або припинення договору оренди землі, якщо інше не передбачено самим договором, перехід права оренди земельної ділянки до іншої особи у зв`язку з реорганізацією юридичної особи-орендаря.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється у результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", тобто запису про припинення юридичної особи.

Частина друга статті 107 ЦК України встановлює, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Розрізняють універсальне та сингулярне правонаступництво.

За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов`язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому у цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні. Універсальне правонаступництво має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи.

Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов`язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону.

Отже, реорганізація у силу закону передбачає перехід прав і обов`язків реорганізованої особи до правонаступників.

Таким чином, реорганізація юридичної особи в будь-який спосіб не призводить до припинення зобов`язання та не є підставою для розірвання договору.

Характерною ознакою процедур припинення юридичної особи у результаті реорганізації є неможливість подальшої участі особи, яка припиняється, у зобов`язанні, але реорганізація не припиняє дію цих зобов`язань, в тому числі договорів, які були укладені цією стороною.

Водночас, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (частина перша, друга статті 109 ЦК України).

Виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи, це один із способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється певним майном існуючої юридичної особи. При цьому, попередня юридична особа не припиняється.

Наслідком виділу є перехід за розподільчим балансом до нової юридичної особи, що утворилася унаслідок виділу, частини майна, прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ, і яка не припиняється, а продовжує функціонувати за зменшеного обсягу активів та пасивів, тобто має місце часткове правонаступництво.

Відповідно до частини третьої статті 109 ЦК України, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Виділ, який є переходом за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (стаття 109 ЦК України), не визнається законодавцем видом реорганізації.

На противагу реорганізації (коли припиняється юридична особа - сторона договору, а замість неї стороною договору в силу закону стає її правонаступник) у випадку виділу законом не передбачено збереження дії договору та переходу прав і обов`язків за договором до особи, яка створюється в результаті виділу. Такий підхід пояснюється тим, що особа - сторона договору, з якої виділено нову особу (осіб), продовжує існувати і не припиняється як юридична особа.

Норми ЦК України, що регулюють процедуру виділу, не передбачають правонаступництва, проте перехід прав та обов`язків до новостворюваної особи (осіб) визначається розподільчим балансом, що є актом юридичної особи, з якої виділяється нова особа.

Такий самий принцип закладений у частині четвертій статті 32 Закону України Про оренду землі .

Аналізуючи зміст правовідносин, що складаються на підставі договору оренди землі, права та обов`язки сторін цього договору, слід дійти висновку, що після виконання орендодавцем обов`язку передати орендарю земельну ділянку на стороні орендодавця відбувається концентрація прав вимоги, а на стороні орендаря концентруються зобов`язання виконати ці вимоги.

По суті орендар без згоди орендодавця передав право оренди землі іншому орендарю, який створений шляхом виділу з орендаря, який є стороною договору оренди землі.

Правова оцінка цих дій орендаря має враховувати наступні приписи законодавства.

Стаття 14 Конституції України визначила землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У частині першій, п`ятій статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до цих нормативних приписів право оренди як речове право може відчужуватись власником земельної ділянки, що полягає у передачі власником іншій особі права бути орендодавцем цієї земельної ділянки замість власника. Таке право бути орендодавцем може продаватись, бути предметом застави, спадщиною, внеском до статутного капіталу. Тобто у випадку, наприклад, внесення права оренди до статутного капіталу, орендодавцем виступатиме особа, яка прийняла це право як вклад у статутний капітал. При цьому не можна вважати обґрунтованим тлумачення цієї норми, яке допускає можливість відчужувати право оренди земельної ділянки не власником, а орендарем цієї земельної ділянки. Адже згідно з договором оренди орендар отримує право володіння і користування земельною ділянкою як річчю, але до нього не переходить речове право на оренду.

Навіть обмежене право розпорядитись земельною ділянкою шляхом передачі в суборенду орендар може реалізувати за згодою орендодавця. Як зазначено в частині шостій статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Крім того, відповідно до частини другої статті 135 ЗК України продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів. Далі після цієї норми у статті 135 ЗК України поміщена норма про звернення стягнення на у тому числі право оренди, в порядку виконання судових рішень, і ця норма у взаємному зв`язку з попередньою нормою права має розумітись так, що йдеться про стягнення по боргах власника земельної ділянки, а не орендаря-боржника.

Право оренди є майновим правом і в розумінні статті 177 ЦК України є об`єктом цивільних прав. Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України оборотоздатність права оренди земельної ділянки як об`єкта цивільних прав визначається з урахуванням викладених вище приписів статей 93, 135 ЗК України - воно може вільно відчужуватися власником земельної ділянки, не вилучене з цивільного обороту, і не обмежене в обороті.

Крім того, право оренди є речовим правом орендаря на чуже майно. З цієї точки зору оборотоздатність цього речового права значним чином обмежена нормами ЗК України, Закону України Про оренду землі та договором оренди.

Елементами речового характеру в зобов`язальних відносинах оренди визнаються право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування); на передачу майна в суборенду.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Таким чином, належне орендарю на підставі договору оренди право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено, у тому числі передане при виділі на підставі розподільчого балансу особі, яка виділяється.

З наведеного слід зробити висновок, що положеннями законодавства у сфері відносин найму (оренди) землі не передбачено право юридичної особи-орендаря на власний розсуд здійснювати розпорядження правом оренди земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, а також переходу такого права до правонаступника юридичної особи-орендаря, у разі його наявності, та за умови, що відбувається припинення юридичної особи, з якою було укладено договір оренди землі, тобто за універсального правонаступництва.

Таким чином, припинення ПП Грінлайн господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої у позивача ОСОБА_1 земельної ділянки та передача права оренди на неї за розподільчим балансом ПП Сім`я Нажиги без згоди власника ОСОБА_1 , як орендодавця, свідчить про невиконання орендарем обов`язків, передбачених статтею 25 Закону України Про оренду землі та умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог щодо розірвання договору оренди землі від 22.07.2009 року з ПП Грінлайн підлягають задоволенню.

При цьому, з огляду на вказану позицію Верховного Суду до ПП Сім`я Нажиги не переходило право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 , а отже вказане підприємство не може бути відповідачем в даній справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177, 210, 215, 387, 526, 651, 654, 773, 774, 783 ЦК України, ст.ст.93, 135 ЗК України, ст.ст.1, 20, 25, 32 Закону України Про оренду землі , ст.ст.4-6, 13, 15, 48, 51, 76-81, 83, 141, 158, 175, 258-259, 268, 273, 280-284, 354-356 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства Грінлайн та приватного підприємства Сім?я Нажиги про розірвання договору оренди земельної ділянки - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, площею 1,3460 га, кадастровий номер 7324085500:02:001:0768, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ломачинецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, укладений 22.07.2009 року між ОСОБА_1 та приватним підприємством Грінлайн , який зареєстровано у Чернівецькій регіональній філії ДП ЦентрДЗК , про що у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок №001000 вчинено запис за номером 040981800022 від 04.08.2009 року.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з приватного підприємства Грінлайн (10029, Житомирська область, м.Житомир, вул.Бандери Степана,7, ЄДРПОУ 36404625) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В.Унгурян

Повне судове рішення складено 06.10.2021 року