Постанова

від 06.10.2021 по справі 620/219/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 620/219/20

адміністративне провадження № К/9901/26040/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у складі судді Баргаміної Н. М. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Кузьменка В. В., Василенка Я. М., Ганечко О. М. у справі № 620/219/20 за адміністративним позовом Багатопрофільного приватного підприємства Фірма Номінал до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Багатопрофільне приватне підприємство Фірма Номінал звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач, ДПС), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 січня 2020 року № 00000030500 та № 00000040500.

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року позовні вимоги задоволено.

2.1. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Багатопрофільного приватного підприємства Фірма Номінал з питань правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товаристом з обмеженою відповідальністю Аквілія Ком за період діяльності листопад 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Білдінг за період діяльності жовтень 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Гідропроф за період діяльності серпень 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Догіс за період діяльності серпень 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Лідер-Група за період діяльності жовтень 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Смартбудінвест за період діяльності червень, серпень, вересень 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Фторкомпонент за період діяльності грудень 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Макховік Системс за період діяльності листопад, грудень 2018 року, березень 2019 року, за результатами якої складено акт № 230/05/22826261 від 13 грудня 2019 року.

3.2. Згідно з висновком, викладеним в акті, під час перевірки було встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 94 639 грн, у тому числі за червень 2018 року на суму 17 226 грн, за липень 2018 року на суму 17 226 грн, за серпень 2018 року - 60 187 грн; занижено суму податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього у сумі 187 877 грн, у тому числі за вересень 2018 року на суму 71 970 грн, за жовтень 2018 року на суму 60 530 грн, за листопад 2018 року на суму 31 936 грн, за грудень 2018 року на суму 23 441 грн.

3.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що перевіркою діяльності позивача не встановлено реальність здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Аквілія Ком , Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Білдінг , Товариством з обмеженою відповідальністю Гідропроф , Товариством з обмеженою відповідальністю Догіс , Товариством з обмеженою відповідальністю Лідер-Група , Товариством з обмеженою відповідальністю Смартбудінвест та Товариством з обмеженою відповідальністю Фторкомпонент . Указано, що позивач отримав від контрагентів паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки вони складені на підставі недійсності господарських операцій та відповідно не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку. Зазначено, що податкові накладні та інші первинні документи, які мають реквізити вказаних контрагентів, складені усупереч вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , не мають юридичної сили первинних документів. Також перевіркою встановлено, що у контрагентів позивача були відсутні трудові ресурси, відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності щодо поставки товарів, надання послуг, а самі контрагенти позивача є учасниками кримінальних проваджень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, мають ознаки фіктивних та залучені до документального оформлення безтоварних операцій тощо.

3.4. Крім того, судами також встановлено, що 19 грудня 2019 року позивачем було подано заперечення до вищевказаного акту, на які листом № 4173/10/25-01-05-0608 від 27 грудня 2019 року відповідачем надано відповідь, згідно з якою аргументи позивача не були враховані для визначення результатів перевірки.

3.5. На підставі акту перевірки та поданих заперечень, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2020 року № 00000040500, яким нараховано грошове зобов`язання на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмір 94 639 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2020 року № 00000030500, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 234 846, 25 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 187 877, 00 грн; за штрафними санкціями - 46 969,25 грн.

3.6 . Уважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із указаним позовом.

4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що відповідачем не наведено жодних обставин та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із указаними контрагентами цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

5.1. Касаційна скарга аргументована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Зокрема, відповідач зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2020 у справі № 813/3962/15, яка грунтується на необхідності підтвердження реальності господарських операцій наявністю можливості їх здійснення (місцезнаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів та інше).

5.2. У поданій касаційній скарзі, скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не надано оцінки доводам відповідача про те, що платником податків не надано документів, на підтвердження реальності господарських операцій. Крім того, відповідач наголошує на тому, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень.

6. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.

8. Спірні правовідносини виникли у зв`язку зі справлянням податків та реалізацією контролюючим органом повноважень зі здійснення податкового контролю. При цьому, оскільки доводи касаційної скарги, серед іншого, грунтуються на обставинах документального підтвердження дійсності господаських операцій, суд зазначає наступне.

9. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

10. У силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

11. У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

12. Згідно з пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

13. При цьому, положеннями пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

14 . Відповідно до підпункту а пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

15. Положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України унормовано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

16. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

17. Згідно з пунктами 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

18. Тобто, умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

19. Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

20 . Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

21. При цьому, частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

22. Згідно з абзацом одинадцятим частини першої статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

23. Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

24. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

25 . Верховний Суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, належить з`ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

26 . Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

27. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

28 . Матеріалами адміністративної справи підтверджено, що судами передніх інстанцій встановлено факт укладення між ТОВ Аквілія Ком (постачальник) та Багатопрофільним приватним підприємством Фірма Номінал (замовник) договору про надання послуг № 14/03-01 від 01 червня 2018 року, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов`язання по наданню комплексних послуг перевезення, доставки, утилізації та інших транспортних послуг та договір поставки № 17/01-7 від 28 серпня 2018 року, згідно з яким постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

29 . На підтвердження виконання умов указаних договорів позивачем були надані суду: податкові накладні № 106, 107, 108 від 16 грудня 2018 року; видаткові накладні № 467 від 16 листопада 2018 року, № СФ-0000317 від 16 листопада 2018 року, рахунки на оплату № 224 від 28 серпня 2018 року, № СФ-00362301 від 19 липня 2018 року, № 22 від 11 червня 2018 року, платіжні доручення № 1016 від 20 грудня 2018 року, № 1017 від 20 грудня 2018 року, № 1015 від 20 грудня 2018 року, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1002828 від 16 листопада 2018 року.

30. Також між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Смартбудінвест (постачальник) було укладено договір поставки № 4 від 30 травня 2018 року, згідно з яким постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною. Постачальник передає у власність замовника товар на умовах, зазначених у договорі, яким є плитка гумова 500*500**20 для спортивних майданчиків.

31. На підтвердження виконання умов договору позивачем було надано податкові накладні № 20 від 01 червня 2018 року, № 13 від 14 серпня 2018 року та № 1 від 12 вересня 2018 року, видаткову накладну № 360 від 12 вересня 2018 року, рахунок на оплату № 266 від 31 травня 2018 року, платіжне доручення № 820 від 11 вересня 2018 року, № 755 від 14 серпня 2018 року, № 601 від 01 червня 2018 року, а також товарно-транспортну накладну № 1209 від 12 вересня 2018 року.

32. До перевірки позивачем також було надано договір № 1-2 від 22 травня 2018 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Білдінг (підрядник), згідно з яким підрядник зобов`язується виконати за завданням замовника, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити роботу: капітальний ремонт даху (заміна покрівлі) Управління казначейської служби України в Новгород-Сіверському районі.

33. У результаті виконання умов договору були складені податкова накладна № 88 від 30 жовтня 2018 року, календарний графік виконання робіт на 2018 рік, розрахунок договірної ціни, довідка про вартість виконання будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року, рахунок-фактура № 15-1 від 30 жовтня 2018 року, платіжні доручення № 934 від 16 листопада 2018 року, № 938 від 20 листопада 2018 року, № 944 від 21 листопада 2018 року, № 957 від 30 листопада 2018 року, № 974 від 04 грудня 2018 року.

34. Судами попередніх інстанцій також установлено, що на підтвердження права на формування податкового кредиту було надано договір купівлі-продажу № 06-05/1 від 06 червня 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Гідропроф (продавець) та Багатопрофільним приватним підприємством Фірма Номінал (покупець), згідно з умовами якого продавець зобов`язується постачати і передавати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах і на протязі терміну дії цього договору. Характеристика та номенклатура товару визначена в специфікації № 1.

35 . При цьому, позивачем на підтвердження виконання умов указаних договорів були надані суду: податкову накладна № 32 від 10 серпня 2018 року, видаткова накладна № 27 від 10 серпня 2018 року, рахунок фактура № 207 від 06 червня 2018 року, платіжні доручення № 818 від 10 вересня 2018 року, № 836 від 20 вересня 2018 року.

36. Також між замовником Багатопрофільним приватним підприємством Фірма Номінал та виконавцем Товариством з обмеженою відповідальністю Догіс було укладено договір про надання послуг № 19 від 01 липня 2018 року, згідно з яким за завданням замовника виконавець надає замовнику послуги з оренди спецтехніки в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а саме послугу оренди автогрейдера, катка земельного, бульдозера.

37. На підтвердження виконання умов договору позивачем було надано податкову накладну № 30 від 10 серпня 2018 року, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1002831 від 10 серпня 2018 року, рахунок на оплату № 22 від 11 червня 2018 року, платіжні доручення № 866 від 04 жовтня 2018 року, № 876 від 12 жовтня 2018.

38 . Водночас, судами також було встановлено, що між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лідер-група (підрядник) було укладено договір № 1-2 від 15 травня 2018 року на виконання ремонтно-будівельних робіт по реконструкції та переобладнання спортивних майданчиків ЗНЗ № 35 для масового заняття фізкультурою та спортом жителів мікрорайону Масани на шкільному подвір`ї у м. Чернігові по вул. Незалежності, 42 а.

39. Позивачем на підтвердження виконання умов указаних договорів було надано суду: податкову накладну № 19 від 04 жовтня 2018, календарний графік виконання робіт на 2018 рік, довідку про вартість виконання будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року, розрахунок договірної ціни, рахунок-фактуру № 15-1 від 04 жовтня 2018, платіжне доручення № 897 від 25 жовтня 2018.

40. Крім того, позивачем (покупець) з Товариством з обмеженою відповідальністю Фторкомпонент (продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів від 10.10.2018, на підтвердження виконання якого було надано податкову накладну № 46 від 04 грудня 2018 року, видаткову накладну № 7 від 04 грудня 2018 року, рахунок-фактуру № СФ-0000017 від 10 жовтня 2018 року, платіжне доручення № 1039 від 11 січня 2019 року.

41 . Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

42 . При цьому, Верховний Суд наголошує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

43. При вирішенні податкових спорів Верховний Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

44. Згідно з доктриною реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

45. Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

46. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

47 . Проте, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (недоліки) у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

48 . Колегія суддів також зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

49 . Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 460/2315/19.

50. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що у даному випадку посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень, у яких фігурантами є контрагенти позивача є неналежним доказом фіктивності господарських операцій, оскільки факт наявності кримінального провадження, без ухвалення судового рішення, не вказує на зв`язок кримінального провадження безпосередньо з діяльністю позивача.

51. Верховний Суд також уважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази, на які посилається відповідач, не відповідають вимогам належності та допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та те, що він має право їх використання у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

52. На думку колегії суддів, доводи касаційної скраги не підтверджують порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а зводяться до незгоди із обставинами справи, які були встановлені під час судового розгляду.

53. Щодо посилань скаржника на позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 18.03.2020 у справі № 813/3962/15, колегія суддів звертає увагу на те, що в касаційній скарзі відсутнє зазначення конкретного правового висновку щодо застосування норми права, який міг би бути не врахованим судом апеляційної інстанції.

54. Колегія суддів зауважує, що наведена позиція Верховного Суду у вищезазначеній справі сформована Судом за результатом розгляду вказаної справи, зважаючи на обсяг наданих позивачем доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мав би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

55. Отже, Верховний Суд зазначає, що у рамках спірних правовідносин, судами першої та апеляційної інстанцій зроблено обгрунтовані висновки щодо помилковості висновків контролюючого органу, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

56. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержавнням норм матеріального і процесуального права.

57. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах касаційної скарги та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судми першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

58. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

59. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення.

60. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі № 620/219/20 за адміністративним позовом Багатопрофільного приватного підприємства Фірма Номінал до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

61. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко