Справа № 132/3184/21
Ухвала
Іменем України
05 жовтня 2021 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Ставнійчук С.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про забезпечення позову у цивільній справі №132/3184/21 за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до ОСОБА_1 про захист порушеного права Кредитора, шляхом стягнення заборгованості, яка виникла за договором № 014-RO-82-54111716 від 11.06.2020 року та за договором № 014-RO-82-57032213 від 16.07.2020 року,
встановила:
До Калинівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до ОСОБА_1 про захист порушеного права Кредитора, шляхом стягнення заборгованості, яка виникла за Заявою- договором про відкриття поточного рахунку та надання кредиту № 014-RO-82-54111716 від 11.06.2020 року в розмірі 107989,47 грн та за Заявою-договором про відкриття поточного рахунку та надання кредиту "Кредит готівкою" № 014-RO-82-57032213 від 16.07.2020 року у розмірі 77096,75 грн. Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач по справі ОСОБА_1 уклала з позивачем договори про відкриття поточного рахунку та надання кредиту "Кредит готівкою" № 014-RO-82-54111716 від 11.06.2020 року та за № 014-RO-82-57032213 від 16.07.2020 року. Однак, відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань по кредиту перед АТ "Райффайзен Банк", в результаті чого утворилась заборгованість по кредитах, за договором № 014-RO-82-54111716 від 11.06.2020 року сума в розмірі 107 989,47 грн., за договором № 014-RO-82-57032213 від 16.07.2020 року, сума в розмірі 77096,75 грн.
Разом з позовною заявою, позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, обґрунтовуючи доводи тим, що заборгованість позичальника є суттєвою та становить 185 086 грн 22 коп, а обставини, що породили заборгованість вказують на неплатоспроможність боржника, він не виконує взяті на себе боргові зобов`язання, відмовляється від пропонованих програм рефінансування, припинив відповідати на телефонні дзвінки, а тому є всі підстави забезпечити позов , шляхом заборони вчиняти певні дії відносно нерухомого майна боржника ОСОБА_1 . Так, відповідно до Інформаційної довідки, ОСОБА_1 на праві власності належить: житловий будинок загальною площею 53,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 3,7182 га за кадастровим номером 0521682400:03:000:0141, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, Заливанщинська сільська рада.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення грошових коштів у значному розмірі, а тому обґрунтовано припускає, що у разі задоволення позову стягнення можливе лише в примусовому порядку за рахунок майна та прибутків відповідача.
З метою недопущення ускладнення та/або унеможливлення виконання рішення суду, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати у будь-який спосіб нерухоме майно. Такий захід забезпечення, на думку позивача, є адекватним, ефективним та співмірним заходом забезпечення даного позову.
Згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1); 2) забороною вчиняти певні дії (п.2).
Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
За змістом ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Як видно з заяви про забезпечення позову, позивач просить забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати у будь-який спосіб житловий будинок загальною площею 53,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 3,7182 га за кадастровим номером 0521682400:03:000:0141, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, Заливанщинська сільська рада.
Відповідно до позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 185 086 грн 22 коп грн.
До заяви про забезпечення позову позивачем додано Інформацію з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 21.04.2021.
Однак позивачем до заяви не додано жодних доказів щодо вартості житлового будинку та земельної ділянки, її грошову оцінку, щодо яких просить вжити заходів забезпечення позивач, що позбавляє суд можливості визначити співмірність та адекватність заходу забезпечення, який просить застосувати позивач заявленим позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість в майбутньому, у випадку задоволення позову забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй постанові 17 жовтня 2018 року, справа №183/5864/17-ц (провадження №61-38692св18).
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Натомість Верховний Суд у постанові від 28.03.2019 року по справі №824/239/2018 зазначив, що судове рішення як найвищий акт правосуддя повинно бути виконуваним, оскільки виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
Позивач, посилаючись на необхідність забезпечення позову, з метою унеможливлення відчуження спірного майна, не надає жодних належних, достовірних та достатніх доказів для підтвердження існування цих обставин, а мотивація заяви ґрунтується виключно на припущеннях, що суперечить ч. 6ст. 81 ЦПК України.
При цьому, на переконання суду, спосіб захисту, який представник позивача просить визначити за наслідками розгляду його заяви про забезпечення позову у вигляді заборони відчуження нерухомого майна,є не співмірним заявленим позовним вимогам.
Також, суд приймає до уваги положення ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Встановлені судом фактичні обставини у справі, свідчать про те, що доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням заявлених позовних вимог є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-154, 157, 258-260, 353 ЦПК України, суд,
ухвалив :
У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про забезпечення позову у цивільній справі №132/3184/21 за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"до ОСОБА_1 про захист порушеного права Кредитора, шляхом стягнення заборгованості, яка виникла за договором № 014-RO-82-54111716 від 11.06.2020 року та за договором № 014-RO-82-57032213 від 16.07.2020 року - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання через Калинівський районний суд Вінницької області апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя С.В. Ставнійчук
Суд | Калинівський районний суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 05.10.2021 |
Оприлюднено | 07.10.2021 |
Номер документу | 100156324 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Калинівський районний суд Вінницької області
Ставнійчук С. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні