Постанова

від 06.10.2021 по справі 647/2470/21

БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №647/2470/21

Провадження № 3/647/1662/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року Бериславський районний суд Херсонської області в особі судді Волошина Р.Р., розглянувши в приміщенні суду у місті Бериславі Херсонської області матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,

ВСТАНОВИВ:

До Бериславського районного суду Херсонської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП відносно ОСОБА_1 від 16.09.2021 року.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №254 від 16.09.2021 року, ОСОБА_1 16.09.2021 року о 10:14 год. в межах с. Веселе на земельних ділянках площею 13,3496 га з кадастровим номером 6520680400:02:001:0332, 6520680400:02:001:0331, 6520680400:02:059:0004, 6520680400:02:059:0005, 6520680400:02:060:0004, 6520680400:02:001:0330, 6520680400:02:059:0001 здійснює постійну господарську (підприємницьку) діяльність без державної реєстрації суб`єкта господарювання (фермерського господарства) пов`язану з обробітком земельних ділянок з метою вирощування сільськогосподарської продукції, а саме вирощування кукурудзи та винограду з метою отримання прибутку від подальшої реалізації виробленої товарної сільськогосподарської продукції чим вчинив правопорушення - провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання обов`язковість якої передбачена ч.2 ст.50 ЦК України, ч.2 ст.19 ГК України, ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та господарських організацій №755-ІV від 15.05.2003 року зі змінами та доповненнями, ст.1 Закону України Про фермерське господарство від 19.06.2003 року №973- ІV відповідно до пп. 2.15-1 ч.1 ст.2 Закону України Про державну підтримку сільського господарства України від 24.06.2004 року №1877- ІV, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.164 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що господарською діяльністю не займається та не займався. Йому належить лише одна земельна ділянка з перелічених, площею 2 га. Інші земельні ділянки належать його родичам. На належних їм земельних ділянках він разом з родичами вирощує різну сільгоспродукцію для власного споживання та споживання членів родини, оскільки в нього багатодітна сім`я.

Вислухавши особу, яка притягається до відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до пояснень ОСОБА_2 , яка міститься у матеріалах справи, остання вказує, що за місцем розташування земельних ділянок, які використовує ОСОБА_1 в с. Веселе на площі в 13 га ведеться діяльність з вирощування сільськогосподарської продукції: винограду та кукурудзи.

З інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 09.09.2021 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520680400:02:001:0332 на праві власності належать ОСОБА_1 . Всі інші земельні ділянки вказані у протоколі про адміністративне правопорушення належать іншим особам, відомостей про речові права ОСОБА_3 на вказані у протоколі про адміністративне правопорушення земельні ділянки в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого додержання законності.

Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Виходячи з вимог ч.1 ст.164 КУпАП, суб`єктом даного адміністративного правопорушення є саме суб`єкт господарювання.

Частинами 1 та 2 ст. 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, при цьому господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями.

Статтею 42 зазначеного Кодексу визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч.1 ст.55 ГК України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством

Згідно ч.2 ст.55 ГК України, суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Тож, відповідальність за порушення вимог щодо здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання можуть нести тільки суб`єкти господарювання.

Згідно із ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі Гурепка проти України (п. 50-55 рішення від 06.09.2005 року), суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Крім того, у справі Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom (№ 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ст.62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Частини 1 та 2 статті 6 Конвенції передбачають, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02), Малофєєва проти Росії (рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04), Карелін проти Росії (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року), суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання пред`явленого обвинувачення.

В даному випадку факт здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності не підтверджено, тобто, склад правопорушення відсутній.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин провадження стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 164, 221, 247 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Херсонського апеляційного суду.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Постанова набрала законної сили

Суддя Роман ВОЛОШИН