Постанова

від 16.09.2021 по справі 910/5797/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2021 р. м.Київ Справа№ 910/5797/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 16.09.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна групa"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 25.01.2021 ( повний текст складено та підписано 08.02.2021)

у справі № 910/5797/20 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси"

про стягнення 1 239 000,00 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна групa"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн"

про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна група (далі - ТзОВ Будівельно-інвестиційна група /позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" (далі - ТзОВ ВІК "Сатурн" /відповідач-1 за первісним позовом) та Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональні Ресурси (далі - ТзОВ Регіональні ресурси /відповідач-2 за первісним позовом/ третя особа за зустрічним позовом) про стягнення 1 239 000,00 грн заборгованості, у зв`язку із неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-02-705/07 від 21.11.2007.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору поруки № 13/02-17 від 13.02.2017 станом на 01.12.2019 у відповідачів -1 та -2 утворилась заборгованість у розмірі 1 239 000,00 грн, у зв`язку із неналежним виконанням ТзОВ ВІК "Сатурн" умов договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-02-705/07 від 21.11.2007.

Короткий зміст заперечень проти первісного позову

ТзОВ Регіональні ресурси заперечило проти задоволення первісного позову, посилаючись на те, що зобов`язання за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-02-705/07 від 21.11.2007 виконано сторонами в повному обсязі, про що підписано акт приймання-передачі цінних паперів.

Короткий зміст вимог за зустрічним позовом

28.05.2020 від ТзОВ Регіональні ресурси (далі - позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до ТзОВ Будівельно-інвестиційна група (далі - відповідач за зустрічним позовом) про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-02-705/07 від 21.11.2017, укладеного між ТзОВ Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та ТзОВ Управитель "Будівельно-інвестиційна група" ;

- визнання недійсним договору поруки №13/02-17 від 13.02.2017, укладеного між ТзОВ Будівельно-інвестиційна група , ТзОВ Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та ТзОВ Регіональні ресурси .

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що станом на дату укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-02/705/07 від 21.11.2007, цінні папери не відповідали вимогам ч. 2 ст. 6 чинного на той час Закону України Про цінні папери та фондовий ринок , оскільки їх емітент - ВАТ Гідробетон перебував в стані припинення, а обіг цінних паперів було зупинено. Крім того, станом на день укладення оспорюваного договору поруки (13.02.2017) директором ТзОВ Регіональні ресурси та ТзОВ ВІК "Сатурн" був Півень Г.В. , тобто Півень Г.В. одночасно був директором і боржника, і поручителя, що суперечить положенням ч. 3 ст. 238 ЦК України .

Також, ТзОВ Регіональні ресурси до суду першої інстанції було подано заяву про зміну (доповнення) підстав зустрічного позову, в якій доповнено обґрунтування зустрічних позовних вимог щодо представництва боржника - ТзОВ ВІК "Сатурн" та поручителя - ТзОВ Регіональні ресурси при укладенні оспорюваного договору поруки однією і тією ж особою, що є підставою для визнання його недійсним.

Короткий зміст заперечень проти зустрічного позову

ТзОВ Будівельно-інвестиційна група подано суду першої інстанції відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом заперечив проти задоволення зустрічного позову з огляду на те, що договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-02/705/07 від 21.11.2007 - є дійсним, оскільки станом на 21.11.2007 обіг простих іменних акцій ВАТ Гідробетон не було зупинено, зокрема, розпорядження про їх зупинення не було оприлюднено, тому вони мали статус цінного паперу та могли бути предметом цивільно-правових угод. Крім того, ТзОВ Регіональні ресурси не є стороною договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-02/705/07 від 21.11.2007, відтак його права та законні інтереси ніяким чином не порушені. Крім того, відповідачем за зустрічним позовом заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог зустрічної позовної заяви.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.01.2021 у справі № 910/5797/20:

- у задоволенні позовних вимог за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група" відмовлено;

- позовні вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси" задоволено частково, а саме: визнано недійсним договір поруки №13/02-17 від 13.02.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси"; в іншій частині позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група" мотивовано тим, що зобов`язання за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-02-705/07 від 21.11.2007 виконано сторонами в повному обсязі, зокрема ТзОВ Будівельно-інвестиційна група передало, а ТзОВ ВІК "Сатурн" прийняло та оплатило в повному обсязі цінні папери, емітентом яких є ВАТ Гідробетон , відтак, ураховуючи припинення основного зобов`язання, також припинено поруку, якою було забезпечено це зобов`язання, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ТзОВ Будівельно-інвестиційна група за первіснми позовом.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги за зустрічним позовом щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-02-705/07 від 21.11.2017, укладеного між ТзОВ Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та ТзОВ Управитель "Будівельно-інвестиційна група" мотивовано тим, що:

- оскільки інформація про зупинення обігу акцій ВАТ Гідробетон була опублікована в офіційному виданні лише 26.11.2007 (що підтверджено судовим рішенням), то лише з цієї дати заборонялось укладати позивачу цивільно-правові договори щодо продажу акцій ВАТ Гідробетон . Отже, позивач уклав договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-245 23.11.2007, тобто, в той день, коли обіг акцій ВАТ Гідробетон ще не був зупинений, тому такий правочин укладений відповідно до чинного законодавства;

- станом на 23.11.2007 прості іменні акції ВАТ Гідробетон мали статус цінного паперу та могли бути за змістом чинного цивільного законодавства предметом цивільно-правових угод;

- у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 у справі № 2а-13855/10/2670, прості іменні акції ВАТ Гідробетон станом на 23.11.2007 мали статус цінного паперу та могли бути за змістом чинного цивільного законодавства предметом цивільно-правових угод;

- крім того, ТзОВ Регіональні ресурси не є стороною договору купівлі-продажу цінних паперів Б-02-705/07 від 21.11.2007, і останнім не надано суду першої інстанції належних доказів на підтвердження того, що його права та законні інтереси порушені при вчиненні цього правочину.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги за зустрічним позовом в частині визнання недійсним договору поруки №13/02-17 від 13.02.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси", мотивовано тим, що підписуючи оспорюваний договір поруки зі сторони ТзОВ Регіональні ресурси , як поручителя, Півень Г.В. одночасно був директором ТзОВ ВІК "Сатурн" , що суперечить положенням ч. 3 ст. 238 ЦК України , оскільки при вчиненні цього правочину діяв в інтересах боржника.

Також, розглянувши заяву ТзОВ Будівельно-інвестиційна група про застосування наслідків спливу позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на те, що з матеріалів справи вбачається, що ТзОВ Регіональні ресурси не було відомо про укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-02-705/07 від 21.11.2007, останнє не було його стороною, а також не було відомо про наявність договору поруки № 13/02-17 від 13.02.2017, поки позивач за первісним позовом не звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Більше того, ураховуючи те, директор ТзОВ Регіональні ресурси під час укладення оспорюваного договору поруки діяв неправомірно саме в інтересах боржника щодо забезпечення виконання його зобов`язання за договором купівлі-продажу цінних паперів, суд першої інстанції дійшов висновку, що керівництво позивача за зустрічним позовом не мало на меті оскаржувати цей договір поруки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору поруки №13/02-17 від 13.02.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси", Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (підписану директором Ситнюк Д.А., підпис якого посвідчено печаткою), в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2021 в частині визнання недійсним договору поруки №13/02-17 від 13.02.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси".

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в частині визнання недійсним договору поруки №13/02-17 від 13.02.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси" порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції у вказаній частині (щодо часткового задоволення вимог за зустрічним позовом) ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам скаржника стосовно того, що зобов`язання за договором купівлі - продажу цінних паперів №Б-02-705/07 від 21.11.2007- не припинилось у зв`язку з підписанням акту приймання - передачі цінних паперів, а тому і зобов`язання за договором поруки - також не припинились; судом першої інстанції не надано належної оцінки заявленому клопотанню про застосування трирічного строку позовної давності до вимог позивача за зустрічним позовом, а також помилково не застосовано обумовлений ст. ст. 256, 257, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності, як самостійну підставу для відмови у позові. Також, скаржник наголошував, що оспорюваний договір поруки №13/02-17 від 13.02.2017 було укладено без зловмисної домовленості представників однієї сторони з другою стороною, а отже, до даних правовідносин не можуть бути застосовані правові наслідки, передбачені ст. 232 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси" проти доводів апеляційної скарги

19.05.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси" посилалось на те, що суд першої інстанції правомірно оцінив наявні у справі докази та дійшов висновку про те, що позивачем е доведено наявності невиконаного грошового зобов`язання, а наявні у справі докази свідчать про виконання такого зобов`язання 21.11.2017.

Також, підписуючи оспорюваний договір поруки №13/02-17 від 13.02.2017 зі сторони ТзОВ Регіональні ресурси , як поручителя, Півень Г.В. одночасно був директором ТзОВ ВІК "Сатурн" , що суперечить положенням ч. 3 ст. 238 ЦК України , оскільки при вчиненні цього правочину діяв в інтересах боржника, а отже, правомірно визнаний судом першої інстанції недійсним на підставі ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки його укладено всупереч ч. 1 та ч. 3 ст. 203, ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України.

Додатково, Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси" наголошувало, що воно не знало і не могло знати про існування договору поруки, укладеного неналежним представником, а самі по собі дії такого неналежного представника відповідно до положень ст. ст. 237, 238, 239, 241 Цивільного кодексу України не створюють юридичного факту обізнаності особи, від імені якої діяв такий представник, про такий правочин.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/5797/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. у відпустці з 09.03.2021 по 12.03.2021 включно, вирішення питання щодо апеляційної скарги здійснюється після виходу головуючого судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна групa" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2021 - залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/5797/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна групa" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2021, призначено до розгляду справу №910/5797/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна групa" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2021 на 03.06.2021, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання заяв, клопотань, відзивів.

У зв`язку з перебуванням 03.06.2021 у відпустці судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.06.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 прийнято справу № 910/5797/20 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна групa" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2021, розгляд справи вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 03.06.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 розгляд справи відкладено до 15.07.2021.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021, у зв`язку з перебуванням з 12.07.2021 по 25.07.2021 у відпустці судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 910/5797/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 13.07.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 прийнято справу № 910/5797/20 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна групa" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2021, розгляд справи вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 15.07.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 розгляд справи відкладено до 16.09.2021.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 16.09.2021 учасники справи, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група" (скаржник), Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси" - представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за адресами свого місцезнаходження.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

16.09.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси" надійшло клопотанян про відкладенян розгляду справи у зв"язку з неможливістю повноважних представників товариства бути присутніми в судовому засіданні 16.09.2021 у суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси" про відкладенян розгляду справи, враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, а також містять і письмові позиції скаржника та Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси" щодо спірних правовідносин, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов`язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників учасників спору в судове - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні, у звязку з чим клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси" про відкладенян розгляду справи визнається судом апеляційної інстанції необгрунтованим та відхиляється.

При цьому, відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" не надходив, проте, згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.11.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" (далі - покупець) від імені якого діяло ТзОВ Фінансова компанія "Інфінменеджмент" (далі - повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна група (далі - продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б-02/705/07, відповідно до якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець зобов`язався прийняти пакет цінних паперів, вказаний у п. 2, та оплатити повну його ціну на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2 договору предметом цього договору є наступний ПЦП: емітент ЦП: ВАТ Гідробетон , код ЄДРПОУ: 33806433, вид ЦП: акції прості іменні, форма обігу ЦП: бездокументарна, номінальна вартість одного ЦП: 0,95 грн, загальна кількість: 10 451 400 шт., номінальна вартість: 9 967 564,00 грн, вартість пакету ЦП: 9 970 000,00 грн, місце платежу: ВАТ АБ Укргазбанк , МФО 320478.

Пунктом 3 договору визначено, що договірна ціна за вищевказаний ПЦП складає: 9 970 000,00 грн.

У відповідності до п. 4 договору, право власності продавця на відчужений за цим договором ПЦП підтверджується відповідними оригіналами векселів, які засвідчуються іменним або бланковим індосаментом.

В п. 5 договору зазначено, що передача ПЦП, який вказаний у п. 2 цього договору здійснюється впродовж 60 робочих днів, починаючи з дати його укладення.

Оплата ПЦП, за ціною, яка вказана у п. 3 цього договору, здійснюється покупцем впродовж 60 робочих днів, починаючи з дати його укладення, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 6 договору).

Відповідно до п. 7 договору засвідчення факту приймання-передачі ПЦП та його оплати відбувається шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі цінних паперів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і припиняється належним виконанням сторонами своїх зобов`язань, що водночас, не звільняє будь-яку з них від відповідальності за порушення договірних зобов`язань під час його дії (п. 10 договору).

21.11.2007 між ТзОВ Будівельно-інвестиційна група , ТзОВ ВІК "Сатурн" та ТзОВ ФК "Інфінменеджмент" підписано акт прийому-передачі цінних паперів, який засвідчує, що продавець передав, а покупець прийняв у власність наступний пакет цінних паперів: емітент ЦП: ВАТ Гідробетон , код ЄДРПОУ: 33806433, вид ЦП: акції прості іменні, форма обігу ЦП: бездокументарна, номінальна вартість одного ЦП: 0,95 грн, загальна кількість: 10 451 400 шт., номінальна вартість: 9 967 564,00 грн, вартість пакету ЦП: 9 970 000,00 грн, місце платежу: ВАТ АБ Укргазбанк , МФО 320478.

13.02.2017 між ТзОВ Будівельно-інвестиційна група (далі - кредитор), ТзОВ ВІК "Сатурн" (далі - боржник) та ТзОВ Регіональні ресурси (далі - поручитель) укладено договір поруки №13/02-17, відповідно до якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання ТзОВ ВІК "Сатурн" його зобов`язань перед кредитором, що передбачені договором №Б-02-705/07 від 21.11.2007 в межах суми зазначеного договору, а саме - 9 970 000,00 грн, у відповідності до графіку, наведеного у п. 1.1. цього договору.

Згідно п. 1.1. договору з моменту виконання боржником своїх фінансових зобов`язань, відповідальність поручителя за цим договором припиняється. Під фінансовими зобов`язаннями розуміються грошові зобов`язання боржника за договором № Б-02-705/07 від 21.11.2007 у вигляді виплати кредитору грошових сум, що передбачені вказаним договором. Сума грошових зобов`язань боржника перед кредитором підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Цей договір підписано директором ТзОВ Будівельно-інвестиційна група Москаликом А.С., директором ТзОВ ВІК "Сатурн" Данилюком А.О., директором ТзОВ Регіональні ресурси Півень Г.В.

19.12.2019 ТзОВ Будівельно-інвестиційна група направило на адресу ТзОВ ВІК "Сатурн" та ТзОВ Регіональні ресурси претензію за вих. № 16/12/19-прет, в якій просило сплатити заборгованість у розмірі 1 239 000,00 грн не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання претензії, у відповідності до п. 2.2. договору поруки.

За твердженням позивача за первісним позовом, наведена претензія залишена відповідачами -1 та -2 за первісним позовом, без задоволення.

Отже, ТзОВ Будівельно-інвестиційна група звернулось до суду першої інстанції з позовом про стягнення заборгованості за договором поруки №13/02-17 від 13.02.2017, відповідно до якого станом на 01.12.2019 у відповідачів -1 та -2 за первісним позовом утворилась заборгованість в сумі 1 239 000,00 грн, у зв`язку із неналежним виконанням ТзОВ ВІК "Сатурн" умов договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-02-705/07 від 21.11.2007.

Водночас, не погоджуючись із позовними вимогами, ТзОВ Регіональні ресурси подало зустрічний позов про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-02/705/07 від 21.11.2007 та договору поруки № 13/02-17 від 13.02.2017 - недійсними.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням Господарського суду м. Києва від 25.01.2021 у справі № 910/5797/20:

- у задоволенні позовних вимог за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група" відмовлено;

- позовні вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси" задоволено частково, а саме: визнано недійсним договір поруки №13/02-17 від 13.02.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси"; в іншій частині позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору поруки №13/02-17 від 13.02.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси", Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2021 в частині визнання недійсним договору поруки №13/02-17 від 13.02.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси".

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в частині визнання недійсним договору поруки №13/02-17 від 13.02.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси" порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції у вказаній частині (щодо часткового задоволення вимог за зустрічним позовом) ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Отже, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України здійснює розгляд апеляційної скарги в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині незгоди скаржника з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення вимог за зустрічним позовом: в частині визнання недійсним договору поруки №13/02-17 від 13.02.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси".

Судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду справи в межах вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України , за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 4 ст. 656 Цивільного кодексу України визначено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

В ст. 1 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-02/705/07 від 21.11.2007) надано визначення, що обіг цінних паперів - вчинення правочинів, пов`язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок , акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України , за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, судом першої інстанції встановлено, що між ТзОВ Будівельно-інвестиційна група та ТзОВ ВІК "Сатурн" , в інтересах якого діяло ТзОВ ФК "Інфінменеджмент" , укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-02/705/07 від 21.11.2007, відповідно до якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець зобов`язався прийняти пакет цінних паперів, вказаний у п. 2, та оплатити повну його ціну на умовах, передбачених договором.

Так, згідно п. 2 договору предметом цього договору є наступний ПЦП: емітент ЦП: ВАТ Гідробетон , код ЄДРПОУ: 33806433, вид ЦП: акції прості іменні, форма обігу ЦП: бездокументарна, номінальна вартість одного ЦП: 0,95 грн, загальна кількість: 10 451 400 шт., номінальна вартість: 9 967 564,00 грн, вартість пакету ЦП: 9 970 000,00 грн, місце платежу: ВАТ АБ Укргазбанк , МФО 320478.

При цьому, відповідно до п. 7 договору засвідчення факту приймання-передачі ПЦП та його оплати відбувається шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі цінних паперів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Отже, судом першої інстанції встановлено та не заперечується позивачем за первісним позовом, що 21.11.2007 між ТзОВ Будівельно-інвестиційна група , ТзОВ ВІК "Сатурн" та ТзОВ ФК "Інфінменеджмент" підписано акт прийому-передачі цінних паперів, який засвідчує, що продавець передав, а покупець прийняв у власність та оплатив наступний пакет цінних паперів: емітент ЦП: ВАТ Гідробетон , код ЄДРПОУ: 33806433, вид ЦП: акції прості іменні, форма обігу ЦП: бездокументарна, номінальна вартість одного ЦП: 0,95 грн, загальна кількість: 10 451 400 шт., номінальна вартість: 9 967 564,00 грн, вартість пакету ЦП: 9 970 000,00 грн, місце платежу: ВАТ АБ Укргазбанк , МФО 320478.

Суд першої інстанції зазначив, що умови договору купівлі-продажу цінних паперів виконані сторонами в повному обсязі, зокрема, позивач за первісним позовом передав, а відповідач-1 за первісним позовом прийняв та оплатив в повному обсязі цінні папери, визначені у п. 2 цього договору, відповідно у ТзОВ ВІК "Сатурн" відсутня заборгованість перед ТзОВ Будівельно-інвестиційна група щодо оплати цінних паперів в загальній кількості 10 451 400 шт, емітентом яких є ВАТ Гідробетон .

Разом із тим, судом першої інстанції встановлено, що в подальшому між ТзОВ Будівельно-інвестиційна група , ТзОВ ВІК "Сатурн" та ТзОВ Регіональні ресурси 13.02.2017 укладено договір поруки № 13/02-17, відповідно до якого відповідач-2 за первісним позовом зобов`язався перед позивачем за первісним позовом відповідати за виконання ТзОВ ВІК "Сатурн" його зобов`язань перед ТзОВ Будівельно-інвестиційна група , що передбачені договором №Б-02-705/07 від 21.11.2007 в межах суми зазначеного договору, а саме - 9 970 000,00 грн, у відповідності до графіку, наведеного у п. 1.1. цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України , порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Суд першої інстанції зазначив, що приймаючи до уваги, що основне зобов`язання припинено, відповідно зобов`язання за договором поруки № 13/02-17 від 13.02.2017 також припинено, і за вказаних обставин зобов`язання за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-02-705/07 від 21.11.2007 виконано сторонами в повному обсязі, зокрема ТзОВ Будівельно-інвестиційна група передало, а ТзОВ ВІК "Сатурн" прийняло та оплатило в повному обсязі цінні папери, емітентом яких є ВАТ Гідробетон , відтак, ураховуючи припинення основного зобов`язання, також припинено поруку, якою було забезпечено це зобов`язання, що є підставою для відмови у задоволенні первісних позовних вимог ТзОВ Будівельно-інвестиційна група .

Таким чином, доводи скаржника в частині того, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам скаржника стосовно того, що зобов`язання за договором купівлі - продажу цінних паперів №Б-02-705/07 від 21.11.2007- не припинилось у зв`язку з підписанням акту приймання - передачі цінних паперів, а тому і зобов`язання за договором поруки - також не припинились - стосуються доводів за первісним позовом.

Проте, оскільки у наведеній частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржувалось, в прохальній частині апеляційної скарги відсутні вимоги скаржника в частині оскарження рішення суду за первісним позовом, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні обумовлені ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України підстави для виходу за межі вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група", яка подана в частині оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2021 щодо часткового задоволення вимог за зустрічним позовом в частині визнання недійсним договору поруки №13/02-17 від 13.02.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси".

Зокрема, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовної вимоги ТзОВ Регіональні ресурси за зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-02-705/07 від 21.11.2017, укладеного між ТзОВ Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та ТзОВ Управитель "Будівельно-інвестиційна група" , за наведених нижче підстав.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

ТзОВ Регіональні ресурси як на підставу недійсності договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-02-705/07 від 21.11.2007 посилалось на те, що станом на день укладення цього договору емітент цінних паперів - ВАТ Гідробетон перебував у стані припинення на підставі постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2007 у справі № А8/181-07.

Судом першої інстанції за наслідками розгляду вимог позивача за зустрічним позовом у цйі частині встановлено, що Київським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 28.10.2014 у справі № 2а-13855/10/2670 за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Планета страхування до Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень за результатами розгляду скарг про перегляд податкових повідомлень-рішень, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.09.2015.

Вищенаведеними судовими актами встановлено наступне:

- Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2007 у справі № А8/181-07 за позовом прокурора Самарського району м. Дніпропетровська до ВАТ Гідробетон , треті особи: Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області, Дніпропетровське територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, визнано недійсною реєстрацію випуску акцій ВАТ Гідробетон з моменту внесення інформації про неї до загального реєстру випуску цінних паперів, яке набрало законної сили (в апеляційному порядку не оскаржувалось);

- ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.09.2012, заяву закритого акціонерного товариства Страхова компанія Планета страхування про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі №А8/181-07 від 17.07.2007 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення;

- розпорядженням Державною комісії з цінних паперів та фондового ринку № 131-3 від 09.10.2007 на підставі постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2007 та Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 2013 Щодо зупинення обігу акцій ВАТ Гідробетон від 09.10.2007 зупинено обіг акцій ВАТ Гідробетон ;

- 26.11.2007 у Відомостях Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 228 було опубліковано інформацію про зупинення обігу акцій ВАТ Гідробетон . Вказане підтверджено постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2012 у справі № 2а-12188/10/2670 за позовом ЗАТ Планета страхування до Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку про визнання дій протиправними, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 06.06.2013;

- Розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 67-С-А від 21.10.2008 на підставі Рішення Державною комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1119 від 06.10.2008 Щодо скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ Гідробетон скасовано реєстрацію виписку акцій ВАТ Гідробетон та анульовано свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ Гідробетон від 07.03.2006 № 131/1/06, видане Державною комісії з цінних паперів та фондового ринку;

- постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2012 у справі № 2а-600/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012, визнано протиправними та скасовано Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.10.2007 № 2013 Щодо зупинення обігу акцій ВАТ Гідробетон та розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.10.2007 № 131-3; визнано протиправними та скасовано Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.10.2008 № 1119 Щодо скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ Гідробетон та розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 21.10.2008 № 67-С-А;

- отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач на момент укладання договору купівлі-продажу цінних паперів від 23.11.20007 № Б-245 не знав і не міг знати, ні про наявність постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2007, оскільки не був стороною у даній справі, ні про розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № від 09.10.2007 № 131-3 про зупинення обігу акцій ВАТ Гідробетон , оскільки розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.10.2007 № 131-3 про зупинення обігу акцій було опубліковано лише 26.11.2007;

- протиправність дій Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку щодо несвоєчасного опублікування інформації про зупинення обігу акцій ВАТ Гідробетон відповідно до розпорядження від 09.10.2007 № 131-3 підтверджено вищевказаним судовим рішенням, а саме постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2012 у справі № 2а-12188/10/2670 за позовом ЗАТ Планета страхування до Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку про визнання дій протиправними, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 06.06.2013;

- таким чином, суд першої інстанції, розглянувши вимогу позивача за зустрічним позовом щодо визнання недійсним договору купівлі - продажу та дійшов висновку, що оскільки інформація про зупинення обігу акцій ВАТ Гідробетон була опублікована в офіційному виданні лише 26.11.2007 (що підтверджено судовим рішенням), то лише з цієї дати заборонялось укладати позивачу цивільно-правові договори щодо продажу акцій ВАТ Гідробетон . Отже, позивач уклав договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-245 23.11.20007, тобто, в той день, коли обіг акцій ВАТ Гідробетон ще не був зупинений, тому такий правочин укладений відповідно до чинного законодавства;

- станом на 23.11.2007 прості іменні акції ВАТ Гідробетон мали статус цінного паперу та могли бути за змістом чинного цивільного законодавства предметом цивільно-правових угод;

- аналогічний висновок викладено Вищим адміністративним судом України при постановленні ухвал від 15.11.2011 у справі № К-52850/09, від 01.03.2012 у справі № К-37223/10, від 03.07.2012 у справі № К-29153 ;

- ураховуючи встановлені обставини у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 у справі № 2а-13855/10/2670, прості іменні акції ВАТ Гідробетон станом на 23.11.2007 мали статус цінного паперу та могли бути за змістом чинного цивільного законодавства предметом цивільно-правових угод;

- суд першої інстанції зазначив, що ТзОВ Регіональні ресурси не є стороною договору купівлі-продажу цінних паперів Б-02-705/07 від 21.11.2007, а тому не надано суду належних доказів на підтвердження того, що його права та законні інтереси порушені при вчиненні цього правочину;

За наведених обставин суд першої інстанції відмовив ТзОВ Регіональні ресурси у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів Б-02-705/07 від 21.11.2007, і в цій частині скаржник погоджується з ухваленим рішенням суду першої інстанції і не оскаржує його у вказаній частині в апеляційному порядку, у зв`язку з чим і у суду апеляційної інстанції відсутні обумовлені ч. 4 ст. 269 Господарского процесуального кодексу України підстави для виходу за межі вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група" в частині оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2021 лише щодо часткового задоволення вимог за зустрічним позовом в частині визнання недійсним договору поруки №13/02-17 від 13.02.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси".

Суд апеляційної інстанції, розглянувши в межах доводів апеляційної скарги вимоги за зустрічним позовом ТзОВ Регіональні ресурси до ТзОВ Будівельно-інвестиційна група про визнання недійсним договору поруки №13/02-17 від 13.02.2017, укладеного між ТзОВ Будівельно-інвестиційна група , ТзОВ Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та ТзОВ Регіональні ресурси , дійшов наступних висновків.

ТзОВ Регіональні ресурси стверджувало, що на час укладення договору поруки №13/02-17 від 13.02.2017 директором ТзОВ Регіональні ресурси та ТзОВ ВІК "Сатурн" була одна і та сама особа, внаслідок чого оспорюваний договір підписано з порушенням норм чинного законодавства.

Так, згідно зі статтею 92 Цивільного кодексу України , юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського кодексу України , управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 при розгляді справи №911/2129/17 дійшла висновку, що за змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 ЦК України , частин першої та другої статті 89 ГК України , пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України . При цьому, орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Разом із тим, відповідно до статті 237 , частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України , представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Як вбачається з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.02.2017 директором ТзОВ Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та директором ТзОВ Регіональні ресурси дійсно була одна і та сама особа - Півень Геннадій Володимирович.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підписуючи оспорюваний договір поруки зі сторони ТзОВ Регіональні ресурси , як поручителя, Півень Г.В. одночасно був директором ТзОВ ВІК "Сатурн" , що суперечить положенням ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України , оскільки при вчиненні цього правочину діяв в інтересах боржника.

За вказаних встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, про обґрунтованість позовних вимог ТзОВ Регіональні ресурси за зустрічним позовом в частині визнання недійсним договору поруки №13/02-17 від 13.02.2017, оскільки його укладено всупереч положенням ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України , що є підставою для визнання його недійсним з огляду на ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо заяви ТзОВ Будівельно-інвестиційна група про застосування наслідків спливу позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі вказував, що судом першої інстанції не надано належної оцінки заявленому клопотанню про застосування трирічного строку позовної давності до вимог позивача за зустрічним позовом, а також помилково не застосовано обумовлений ст. ст. 256, 257, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності, як самостійну підставу для відмови у позові.

Проте, вказані доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України , позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статей 257 , 258 Цивільного кодексу України , загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Дослідивши матеріали справи та розглянувши заяву ТзОВ Будівельно-інвестиційна група про застосування наслідків спливу позовної давності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з матеріалів справи вбачається, що ТзОВ Регіональні ресурси не було відомо про укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-02-705/07 від 21.11.2007, останнє не було його стороною, а також не було відомо про наявність договору поруки № 13/02-17 від 13.02.2017, поки позивач за первісним позовом не звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Крім того, ураховуючи те, директор ТзОВ Регіональні ресурси під час укладення оспорюваного договору поруки діяв неправомірно саме в інтересах боржника щодо забезпечення виконання його зобов`язання за договором купівлі-продажу цінних паперів, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що керівництво позивача за зустрічним позовом не мало на меті оскаржувати цей договір поруки та/або вчиняти дії стосовно оспорювання його умов.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки заявленому клопотанню про застосування трирічного строку позовної давності до вимог позивача за зустрічним позовом, а також помилково не застосовано обумовлений ст. ст. 256, 257, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності, як самостійну підставу для відмови у позові - судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що спростовуються встановленими обставинами справи та наявними у справі доказами.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, виходячи з наведених приписів, позивач, звертаючись із позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору, зобов`язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договорів недійсними на момент його вчинення.

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи скаржника в частині того, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам скаржника стосовно того, що зобов`язання за договором купівлі - продажу цінних паперів №Б-02-705/07 від 21.11.2007- не припинилось у зв`язку з підписанням акту приймання - передачі цінних паперів, а тому і зобов`язання за договором поруки - також не припинились - судом апеляційної інстанції відхиляються в контексті оцінки правомірності оспорюваного правочину поруки за зустрічним позовом, оскільки наведені скаржником обставини стосуються виконання умов договору купівлі - продажу та поруки, проте, виконання договорів не впливає на оцінку їх законності саме в момент їх укладення, а оцінка оспорюваного правочину поруки здійснена обгрунтовано судом першої інстанції саме на момент його укладення, що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду справи в апеляційному порядку.

Доводи скаржника про те, що оспорюваний договір поруки №13/02-17 від 13.02.2017 було укладено без зловмисної домовленості представників однієї сторони з другою стороною, а отже, до даних правовідносин не можуть бути застосовані правові наслідки, передбачені ст. 232 Цивільного кодексу України - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги за зустрічним позовом, оскільки в обґрунтування зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсним договору поруки позивачем наголошувалось на обставинах представництва боржника - ТзОВ ВІК "Сатурн" та поручителя - ТзОВ Регіональні ресурси при укладенні оспорюваного договору поруки однією і тією ж особою, що суперечить положенням ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України , і саме вказане встановлене порушення вимог закону в момент укладення договору - є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним в судовому порядку.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог за зустрічним позовом у оскаржуваній скаржником частині щодо визнання недійсним договору поруки.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи, дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом в частині визнання недійсним договору поруки №13/02-17 від 13.02.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси" - є законними, доведеними в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України та підлягають задоволенню, про що судом першої інстанції обгрунтовано ухвалено рішення в оскаржуваній частині, і яке у відповідності до ст. 276 ГПК України підлягає залишенню без змін. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/5797/20 учасниками спору не оскаржувалось, і відповідно, підлягає також залишенню без змін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/5797/20 в частині задоволення вимог за зустрічним позовом щодо визнання недійсним договору поруки №13/02-17 від 13.02.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси", за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/5797/20 учасниками спору не оскаржувалось, і відповідно, підлягає також залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна групa" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/5797/20 в частині задоволення вимог за зустрічним позовом щодо визнання недійсним договору поруки №13/02-17 від 13.02.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна група", Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Сатурн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси"- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/5797/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна групa" .

4. Матеріали справи № 910/5797/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 06.10.2021.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Я. Дикунська