Постанова

від 05.10.2021 по справі 922/461/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2021 р. м. Харків Справа № 922/461/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н.В.

секретар судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

прокурора - Горгуль Н.В. , посвідчення №057317 від 09.10.2020

1-го відповідача - Бойко О.С., посвідчення №1793

2-го відповідача - Галкіної І.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП№4154 від 26.02.2019, довіреність №02/03/21 від 02.03.2021 (бере участь в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №2247Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2021 у справі №922/461/21 (суддя Шатерніков М.І., повний текст рішення складено та підписано 22.06.2021)

за позовом В.о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 4, м. Харків,

до 1. Харківської міської ради, м. Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Інвест" м. Дніпро,

про визнання незаконним та скасування пункту рішення, визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

В.о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Інвест", в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати пункт 7 додатку 4 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» № 2095/20 від 22.04.2020 щодо надання ТОВ «АТБ-Інвест» в оренду строком до 01.05.2025 земельної ділянки комунальної власності площею 0,1747 га (кадастровий номер 6310137500:10:001:0188) за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» по вул. Академіка Павлова, 140-Е у м. Харкові;

- визнати недійсним договір укладений 29.05.2020 між Харківською міською радою та ТОВ «АТБ-Інвест» щодо земельної ділянки площею 0,1747 га з кадастровим номером 6310137500:10:001:0188, яка розташована по вул. Академіка Павлова, 140-Е у м. Харкові;

- зобов`язати ТОВ «АТБ-Інвест» повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 0,1747 га з кадастровим номером 6310137500:10:001:0188, яка розташована по вул. Академіка Павлова, 140-Е у м. Харкові.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що рішення відповідача 1 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" №2095/20 від 22.04.2020, яким ТОВ "АТБ-Інвест" надано в оренду строком до 01.05.2025 земельну ділянку комунальної власності площею 0,1747 га (кадастровий номер 6310137500:10:001:0188) за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» (по вул. Академіка Павлова, 140-Е у м. Харкові), прийнято з порушенням ч. 2 ст. 124, 134 ЗК України, а саме без проведення земельних торгів , у зв`язку з чим прийняте рішення є незаконними, а договір оренди укладений між відповідачами 29.05.2020 є недійсним. Крім цього, прокурор зазначає, що розмір отриманої відповідачем 2 земельної ділянки, яка становить 0,1747 га, перевищує в 4 раз площу забудови (0,0428 га), для обслуговування та експлуатації якої надано земельну ділянку. При цьому прокурор наголошує, приписи частини 2 статті 134 ЗК України передбачають можливість надання у користування на позаконкурентних засадах лише земельних ділянок, на яких безпосередньо розташована будівля, що перебуває у власності орендаря землі, для її обслуговування та площею, що не перевищує площі вказаної будівлі. Разом з тим, отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст.ст.134,135 ЗК України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.06.2021 у справі №922/461/21 в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в повному обсязі, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги прокуратури. Судові витрати відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник зазначає наступне:

- при винесенні рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права (ст.ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, ст.6 Закону України «Про оренду землі» ) та процесуального права (ст.ст. 4,75-79, 86, 236 ГПК України), а також неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи;

- судом першої інстанції не надано оцінки доводам прокурора щодо явної невідповідності площі належного відповідачу об`єкта нерухомості (0,06305 га) площі фактично наданої в оренду земельної ділянки (0,1747 га) та не враховано висновки Верховного Суду з розгляду аналогічних спорів, зокрема у справі №910/9028/19;

- розмір земельної ділянки, проект землеустрою якої буде здійснюватися у майбутньому, визначається на підставі заяви та рішення органу місцевого самоврядування, а не проектом землеустрою, як помилковою зазначив суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2021 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Істоміна О.А. - головуючий суддя, судді Гребенюк Н.В., Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури і призначено її до розгляду на 31.08.2021. Сторонам по справі надано строк для подачі письмові пояснень, заперечень, відзивів на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 задоволено клопотання представника ТОВ «АТБ-Інвест» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

16.08.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ «АТБ-Інвест» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9432), в якому 2-й відповідач просить рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2021 у справі №922/461/21 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

18.08.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9602), в якому 1-й відповідач в повному обсязі заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає що рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2021 у справі №922/461/21 прийнято з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а доводи викладені в скарзі вважає безпідставними та необґрунтованими.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до наступного:

- прокурор як позивач у справі не довів належними та допустимими доказами свої доводи про безпідставне, значне перевищення площі земельної ділянки, наданої в оренду, порівняно з площею об`єктів нерухомості відповідача і необхідності проведення в такому випадку земельних торгів;

- розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, є незалежною (альтернативною) підставою не проведення земельних торгів , жодних додаткових умов при цьому не вимагається;

- посилання прокурора на правову позицію наведену у постановах Верховного суду у справах №910/1356/13 , №9109028/19, оскільки правовідносини у зазначених постановах та у справі №922/461/21 не є подібними.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Гребенюк Н.В., Барбашова С.В., в зв`язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М.

Для забезпечення повного, всебічного та об`єктивного дослідження матеріалів справи в судовому засіданні було оголошено перерву, що відображено у відповідній ухвалі Східного апеляційного господарського суду 31.08.2021.

В судовому засіданні 05.10.2021 заслухано остаточне звернення до суду прокурора та кожного з представників сторін.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішення суду першої інстанції встановлено наступне:

- 14.06.2012 укладення договору купівлі-продажу між ТОВ Керван та ТОВ "АТБ-Інвест" нерухомого майна - нежитлової будівлі, літ. "А-2" загальною площею 649,7 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Павлова Академіка, 140-Е;

- спірна нежитлова будівля літ. «А-2» , загальною площею 649,7 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Павлова Академіка, 140-Е належить ТОВ "АТБ-Інвест" на праві власності , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності №3833959 від 21.05.2013;

- спірна нерухомість була реконструйована під магазин продовольчих та непродовольчих товарів (декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 25.09.2013);

- 26.02.2014 ТОВ "АТБ-Інвест" надано дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки із земель територіальної громади м.Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 0,1747 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» (рішення 31 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» №1472/14);

- 08.04.2014 укладення договору на виконання робіт №08.04-01 між ТОВ АТБ-Інвест та ФОП Кривенко С.В., за яким розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ АТБ-Інвест для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-2 .

- 23.04.2014 ТОВ "АТБ- Інвест" надано в оренду строком до 01.04.2019 земельну ділянку , що належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310137500:10:001:0188) за рахунок земель житлової та громадської забудови (код класифікації видів цільового призначення - 03.07) площею 0,1747 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ, «А-2» (рішення 33 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» № 1560/14)

- 21.08.2015 укладення договору оренди землі між Харківською міською радою та ТОВ "АТБ-Інвест", за яким ТОВ "АТБ-Інвест" передано земельну ділянку площею 0,1747 га з кадастровим номером 6310137500:10:001:0188, строком до 01.04.2019. Право оренди зазначеної земельної ділянки припинено 20.05.2020 на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 14.05.2020;

- 22.04.2020 ТОВ "АТБ-Інвест" надано в оренду строком до 01.05.2025 земельну ділянку комунальної власності площею 0,1747 га (кадастровий номер 6310137500:10:001:0188) за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2" (пункт 7 додатку 4 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» №2095/20);

- 29.05.2020 укладення договору оренди землі між Харківською міською радою та ТОВ "АТБ-Інвест", предметом якого визначено - земельну ділянку загальною площею 0,1747 га з кадастровим номером 6310137500:10:001:0188 зі строком оренди до 01.05.2025, на якій розміщено об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля літ. «А-2» (п. 3), що передається для експлуатації і обслуговування зазначеної нежитлової будівлі (п. 15). Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.06.2020.

- згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно; Державного реєстру Іпотек; Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - право оренди земельної ділянки площею 0,1747 га з кадастровим номером 6310137500:10:001:0188 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 724422863101, номер запису про інше речове право 36817034 від 05.06.2020) зареєстровано за ТОВ "АТБ-Інвест"; землі житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» (торгівельно-адмністративна); підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі б/н виданий 29.05.2020, видавник: Харківська міська рада/ ТОВ "АТБ-ІНВЕСТ".

Наведені обставини сторонами не заперечуються.

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що на думку прокурора прийняте рішення Харківської міської ради №2095/20 від 22.04.2020, в частині пункту 7 додатку 4 про надання ТОВ АТБ-Інвест в оренду строком до 01.05.2025 земельної ділянки комунальної власності площею 0,1747 га (кадастровим номером 6310137500:10:001:0188) , є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушено вимоги статей 124, ч. 1 ст. 134, 135 Земельного кодексу України, а саме без проведення земельних торгів, оскільки отримана земельна ділянка у розмірах значно перевищує площу будівлі, розміщеної на неї. При цьому, оскільки договір про оренду земельної ділянки укладено на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, такий договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку. Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, зазначив, що чинним земельним законодавством передбачено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки на якій воно розташоване без проведення земельних торгів. Станом на момент розгляду справи, право власності на нежитлову будівлю що розташована на спірній земельній ділянці - зареєстровано за ТОВ "АТБ-Інвест", воно є чинним та не скасованим, прокурором протилежного не доведено. Спірна земельна ділянка загальною площею 0,1747 га як об`єкт цивільного права сформована у квітні 2014 року та зареєстрована за кадастровим номером 6310137500:10:001:0188. Отже, враховуючи що станом на момент прийняття Харківською міською радою оскаржуваного рішення на спірній земельній ділянці знаходився об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачу на праві власності, право оренди на земельну ділянку в силу положень ч 2 ст. 134 ЗК України не підлягало продажу на земельних торгах, а відтак доводи прокурора про те, що спірні рішення прийняті всупереч положенням ч. 1 ст. 134 ЗК України, є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Щодо вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, суд зазначив, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки такі за своєю природою є похідними від вимог про скасування пунктів рішень Харківської міської ради про надання земельної ділянки відповідачу в оренду, які визнані судом необґрунтованими та безпідставними.

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Як вказує прокурор, звернення з даним позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо повернення земельної ділянки; захищати інтереси територіальної громади повинні міська рада як власник земельної ділянки, однак, міська рада не лише не здійснює такий захист, але й сама допустила порушення та є відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте, у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 24.09.2020 у справі №922/3272/18, від 31.03.2021 у справі №922/3272/18, в ухвалі від 01.09.2020 у справі №922/1441/19

З урахуванням обставин цієї справи, прокуратурою визначено відповідачем Харківську міську раду, яка розпорядилася спірною земельною ділянкою в порушення, як вказує прокурор, вимог земельного законодавства, а отже прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних інтересів територіальної громади.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

В даному випадку предметом спору, а отже і предметом доказування в силу норм Господарського процесуального кодексу України, є питання стосовно наявності підстав прийняття Харківською міською радою оскаржуваного рішення про надання в оренду земельної ділянки за процедурою передбаченою ст.122, 123 124 та ч.2 ст. 134 ЗК України, без проведення земельних торгів.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту незаконним і скасування рішення є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту незаконним і його скасування є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено серед способів захисту прав на земельні ділянки визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею ( частина 2 статті 123 Земельного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб

Отже, чинним земельним законодавством передбачено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки на якій воно розташоване без проведення земельних торгів в порядку визначеному положеннями ст. 122, 124 ЗК України.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент прийняття Харківською міською радою оскаржуваного рішення, право власності на нежитлову будівлю літ. "А-2" агальною площею 630,5 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 140-Е, зареєстровано за ТОВ "АТБ-Інвест", воно є чинним та не скасованим.

Крім того, на момент прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка вже мала кадастровий номер 6310137500:10:001:0188 та відомості про яку були зареєстровані у публічній кадастровій карті, що свідчить про її факт сформованості.

З врахування наведених обставин та приписів чинного законодавства, оскільки станом на момент прийняття Харківською міською радою оскаржуваного рішення на спірній земельній ділянці знаходився об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля літ. "А-2" право власності на яку зареєстровано за відповідачем-2, право оренди не земельну ділянку кадастровий номер 6310137500:10:001:0188 за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 140-Е в силу положень ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягало продажу на земельних торгах.

Твердження прокурора щодо невірного визначення площі земельної ділянки не можуть братися до уваги колегією суддів, з огляду на те, що земельна ділянка була сформована завчасно до прийняття оскаржуваного рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що, виходячи із системного аналізу положень частини другої статті 124 і абзацу 2 частини другої статті 134 Земельного кодексу України незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування у випадку розташування на такій земельній ділянці об`єктів нерухомого майна належних на праві власності зазначеним особам.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі №910/10500/19.

Щодо доводів прокурора про невідповідність розміру наданої в оренду земельної ділянки до розміру площі будівлі, яка на ній знаходиться, колегія суддів зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно технічного паспорту на магазин, який розташований по вул. Академіка Павлова, 140-Е у м. Харкові, його торгівельна площа (торгівельна зала) складає 286,9 кв. м.

Відповідно до п. 5.2. ДБН В.2.2-23:2009, в умовах реконструкції площа земельних ділянок підприємств роздрібної торгівлі може бути скорочена на 25 %.

В даному випадку, магазин за адресою по вул. Академіка Павлова, 140-Е у м. Харкові не був новим будівництвом, а була проведена реконструкція старої будівлі, тож згідно до наведених ДБН, мінімальна площа земельної ділянки для обслуговування магазину по вул. Академіка Павлова, 140-Е у м. Харкові, з урахуванням можливого застосування п. 5.2. ДБН В.2.2-23:2009, дорівнює 0,17 га.

За таких обставин, з урахуванням того, що площа взятої ТОВ "АТБ-Інвест" в оренду за договором оренди спірної земельної ділянки, відповідає мінімальній площі, яка визначається ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та ДБН В.2.2-23:2009 «Підприємства торгівлі» , відповідна обставина повністю спростовує твердження позивача про будь-які перевищення розмірів вказаної земельної ділянки.

Сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України.

У постанові від 01.07.2020 у справі № 910/9028/19 Верховний Суд вказував, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотання сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

Крім того, державні будівельні норми, "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92", затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 за №44; Державні будівельні норми ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій, затверджені Наказом Мінрегіону №104 від 26.04.2019, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 №173; Державні будівельні норми "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 №80 не містять норм, які б прямо встановлювали нормативи розміру та межі земельних ділянок, не ставлять в залежність площу земельної ділянки від розміру нерухомого майна, що розташоване на ній, як і не ставить площу відведеної земельної ділянки в залежність від площі споруд, що на них знаходиться.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором не надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження обставин неспівмірності розміру земельної ділянки, розміру будівлі, що на ньому знаходиться, не надано доказів невідповідності землевпорядної документації в частині визначення розміру земельної ділянки чинним нормам земельного законодавства, також прокурором не заявлялося до суду клопотання про призначення експертизи з метою визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівлі.

Прокурор обмежився виключно посиланнями на ті обставини, що розмір земельної ділянки значно перевищує площу будівлі, що на ній знаходиться.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, прокурором не доведено належними і допустимими доказами необхідності використання відповідачем-2 земельної ділянки у меншому розмірі та не наведено жодних порушень чинного законодавства при затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі. При цьому прокурором не доведено і того, що оспорюване рішення порушило права чи охоронювані законом інтереси, зокрема, територіальної громади міста Харкова - власника земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, Харківська міська рада діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Щодо вимог прокурора про визнання незаконним та скасування рішення міської ради щодо надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд, судова колегія вважає, що зазначене рішення місцевої ради не має самостійного характеру, і фактично було реалізоване шляхом укладення договору оренди земельної ділянки та вичерпало свою дію.

Стосовно вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:001:0188, по вул. Академіка Павлова, 140-Е в м.Харкові, площею 0,1747 га, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ АТБ-Інвест та зобов`язання ТОВ АТБ-Інвест повернути зазначену земельну ділянку, Харківській міській раді судова колегія зазначає про таке.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами ст.ст.203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009, вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Відповідно до положень Земельного кодексу України, Законів України "Про власність", "Про місцеве самоврядування в Україні" власником спірної земельної ділянки є територіальна громада, яка делегує відповідній раді повноваження щодо передачі права користування від імені цієї громади, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні свої функцій, у тому числі щодо розпорядження майном шляхом укладення правочинів, повинно відповідати чинному законодавству. Воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях відповідного органу, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 по справі № 916/2129/15.

Як вже було встановлено судом, підстав для визнання спірних рішення Харківської міської ради незаконним та його скасування немає, тому й підстави для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки відсутні.

Що ж до посилань скаржника на відповідні постанови Верховного Суду у справах №910/4528/15-г та №910/9028/19, то з цього приводу слід зазначити, що хоча правовідносини у зазначених судових актах за змістом є подібними тим, що склалися між сторонами цього спору, втім висновки з тих постанов, які використовує прокурор, надавалися з урахуванням інших фактичних обставин.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, прокурором всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний госодарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2021 у справі №922/461/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 07.10.2021

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Н.В. Гребенюк