Ухвала

від 06.10.2021 по справі 917/2231/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

06.10.2021 р. Справа № 917/2231/19

м. Полтава

Суддя Солодюк О.В., розглянувши матеріали справи заяви ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про забезпечення позову у справі № 917/2231/19

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_2

до 1. ОСОБА_2 , с. Клюсівка, Новосанжарського району, Полтавської області,39373

2. Руденківської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Руденківської сільської ради, вул.Центральна, 13, с.Руденківка, Новосанжарського району, Полтавської області, 39323

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Полтавської області (вул. Уютна,23, м. Полтава, 36039)

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію речового права

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовною заявою (вх. № 2538/19 від 23.12.2019р.), у якій зазначає, що спірний договір оренди землі укладений між відповідачами з порушенням права позивачки на оренду, що не припинено та було протиправно скасоване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується постановою ВС від 02.10.2019р. по справі №542/118/17. Відтак, укладення Руденківською сільською радою спірного договору з ОСОБА_2 було передчасним. За умовами скасування постанови Апеляційного суду Полтавської області, договір оренди землі, що укладений між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 14.10.2014 р. є чинним, а права останньої підлягають відновленню, чому повинне передувати скасування запису про речове право ОСОБА_2 згідно договору оренди землі від 08.05.2019р. шляхом визнання вищезазначеного договору недійсним.

Ухвалою суду від 27.12.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі на 29.01.2020р. на 09-15 год.

Відповідач - 1 у відзиві (вх. № 595 від 17.01.2020р.) позов не визнає, посилаючись на те, що з 08.01.2019р. власником вказаної земельної ділянки є Руденківська сільська об`єднана територіальна громада в особі Руденківської сільської ради.

Договір оренди землі від 08.05.2019р., укладений між Руденківською сільською об`єднаною територіальною громадою в особі Руденківської сільської ради (відповідач - 2) та ОСОБА_2 (відповідач - 1) за результатом аукціону, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 31516100 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.05.2019р. № 46823019 і є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та установленій судовій практиці, а тому не може визнаватися недійсним.

При набутті права ОСОБА_2 на оренду земельної ділянки, останній покладався на легітимність та добросовісність дій державних органів, а тому потреба позивачки у виправленні помилки не можуть здійснюватися за рахунок осіб, яких вони стосуються, а повинні покладатися на саму державу, наприклад, шляхом відшкодування завданих позивачці збитків.

Крім того, як зазначає відповідач - 1, позивачка могла взяти участь у проведенні торгів на спірну земельну ділянку, але своїм правом не скористалася, зважаючи на те, що проведення аукціону здійснювалося відповідно до вимог ст. 137 Земельного кодексу України. Тому, участь ОСОБА_2 (відповідача - 1) у проведенні торгів та визнання його переможцем у встановленому законодавством порядку ніяким чином не могло вплинути на рішення позивачки не скористатися своїм правом на участь у проведенні торгів.

Відповідач - 2 у відзиві (вх. № 732 від 21.01.2020р.) проти позову заперечує, посилаючись на те, що суди підтвердили, що громадянка ОСОБА_1 отримала земельну ділянку для використання в діяльності іншого суб`єкта господарювання без проведення аукціону, що є порушенням вимог ЗУ "Про фермерське господарство" та норм Земельного кодексу України.

Згідно постанови Касаційного цивільного суду від 02.10.2019р., на яку посилається позивачка у своїй позовній заяві, судом не встановлено право позивачки на спірну земельну ділянку. Рішення Апеляційного суду Полтавської області було скасовано лише з формальних підстав, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_1 одержала в оренду для створення фермерського господарства значний розмір земельних ділянок загальною площею 41,16 га. При цьому вона не обгрунтувала в заяві необхідності одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказала перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в неї техніки для обробітку землі, не зазначила про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Сільською радою було зроблено запити до компетентних органів для одержання всіх документів, на підставі яких ОСОБА_1 було надано в оренду земельну ділянку.

Сільська рада при укладенні спірного договору діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

При проведенні земельних торгів у формі аукціону щодо права оренди на спірну земельну ділянку, Руденківською сільською радою ніяким чином не обмежувалось право позивачки взяти участь у проведення аукціону та на конкурентних засадах у відповідності до чинного законодавства вибороти за собою право оренди на земельну ділянку.

На сьогоднішній день власником та розпорядником землі є Руденківська сільська рада згідно Витягу з Державного земельного кадастру та Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно, а договір оренди землі від 14.10.2014р. укладений між позивачем та Головним управлінням Держземагенства в Полтавській області.

Відповідач - 2 також зазначає, що за змістом ст.ст. 116, 124 Земельного кодексу України та статті 16 Закону України "Про оренду землі" передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди. Прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду. Така правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 04.12.2018р. № 32/563.

29.01.2020р. ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області; відкладено розгляд справи на 26.02.2020р. на 14-00 год.

У відповіді на відзиви відповідачів (вх. № 1842 від 14.02.2020р.) представник позивачки зазначає, що доводи відповідача - 2, що відображені у відзиві на позов, не є обгрунтованими та такими, що грунтуються на нормах права чи належних доказах, а тому підлягають відхиленню. Відзив відповідача - 1 не є таким, що спростовує доводи позивачки, зокрема, відносно права на оренду, його пріоритетності в силу часового критерію укладення, а також безпідставності заявлених вимог в контексті вимог чинного законодавства України, зокрема, ст. 116 ЗК України.

16.03.2020р. ухвалою суду призначено розгляд справи на 16.04.2020р. на 10-30 год., оскільки судове засідання, призначене на 26.02.2020р. на 14-00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

17.04.2020р. позивачка заявою (вх. № 4407) збільшила позовні вимоги, у якій зазначила аналогічні вимоги, заявлені в позові, а також просила суд поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про речове право оренди земельної ділянки площею 41,1600 га з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016, що знаходиться за межами населених пунктів на території Клюсівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області за ОСОБА_1 за № 9330403 згідно рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень № 20594221 від 08.04.2015р.

17.04.2020р. від позивачки до суду надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 4406), яка повернута позивачці ухвалою суду від 25.05.2020р.

26.05.2020р. ухвалою суду призначено розгляд справи на 07.07.2020р. на 09-00 год., оскільки судове засідання, призначене на 16.04.2020р. на 10-30 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою суду від 07.07.2020р. відмовлено у задоволенні заяви позивачки про збільшення позовних вимог (вх. № 4407 від 17.04.2020р.) з мотивів, зазначених в ухвалі та зупинено провадження у справі № 917/2231/19 до вирішення справи № 917/475/20 Господарським судом Полтавської області - до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 917/475/20.

Ухвалою суду від 12.07.2021р. поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 27.08.2021р. на 11-00 год.

Ухвалою суду від 27.08.2021р. залучено до участі у справі співвідповідача - Новосанжарську об`єднану територіальну громаду в особі Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, відкладено розгляд справи на 28.10.2021 р. на 11:30 год.

Від представника позивачки 13.09.2021р. до суду надійшли супровідний лист з додатком для долучення до матеріалів справи (вх. № 10172) та додаткові пояснення (вх. № 10173).

29.09.2021р. від представника позивачки надійшла заява (клопотання) про забезпечення позову (вх. № 10885), в якій представник позивачки просить суд заборонити ОСОБА_2 та фермерському господарству Сороміцький В.Я. проводити будь-які сільськогосподарські роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016 площею 41,1600 га, розташованій на території Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області до набрання законної сили рішенням суду по справі № 917/2231/19.

Суддя Солодюк О.В. з 20.09.2021 р. по 04.10.2021 р. перебувала у відпустці.

Заявник в заяві (клопотанні) посилається на те, що станом на даний час спірна земельна ділянка використовується новим орендарем - ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на підставі договору оренди від 8 травня 2019 року. За положеннями п.15 вказаного договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. На спірній земельній ділянці проводяться сільськогосподарські роботи. У зв`язку з цим, у разі задоволення даного позову та відновлення прав ОСОБА_1 , остання не буде мати змоги користуватися земельною ділянкою, оскільки висадження та збір урожаю є тривалими по часу процесами. А тому, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивачки, а відтак й порушить права позивачки на судовий захист.

Заявник зазначає, що у зв`язку з тим, що на даний час завершується збір урожаю та повинні розпочинатися осінньо-польові роботи, з метою забезпечення дотримання балансу прав, як позивачки (первинний орендар), яка не буде мати змоги користуватися земельною ділянкою у випадку задоволення позову через проведення посівів наступним орендарем на цій ділянці, так і наступного орендаря - ОСОБА_2 , який у випадку визнання договору оренди недійсним буде у несприятливому становищі у зв`язку з неможливістю обробітку та збору урожаю, заявник вважає, що заборона здійснювати на спірній земельній ділянці сільськогосподарські роботи буде адекватним та співмірним заявленим вимогам засобом забезпечення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Зважаючи на викладене, як зазначено в заяві (клопотанні), невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та його фермерському господарству проводити будь-які сільськогосподарські роботи, може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, буде мати наслідком заподіяння матеріальних збитків.

Згідно ст.136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2, п. 4 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до п. 1, п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (зі змінами та доповненнями) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою вимогою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Відповідно до ч. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачка звернулась до суду з вимогою щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію речового права.

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивачка (її представник) просить суд заборонити ОСОБА_2 та фермерському господарству Сороміцький В.Я. проводити будь-які сільськогосподарські роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016 площею 41,1600 га, тобто, фактично користуватися цією земельною ділянкою, зокрема, здійснювати її обробіток та збирати врожай.

Разом з цим, у заяві не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_2 та фермерському господарству Сороміцький В.Я. проводити будь-які сільськогосподарські роботи на спірній земельній ділянці може зашкодити виконанню рішення суду у справі, предметом якої є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Отже, твердження позивачки (її представника) про істотне ускладнення або неможливість в майбутньому виконати судове рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову, зводяться до припущень заявника.

Суд також зазначає, що застосування заходів забезпечення позову не може мати наслідків досягнення позивачем результатів, які є змістом позовних вимог.

Наслідки вжиття тих заходів, про які просить заявник, будуть ідентичними наслідкам, які б настали у разі вирішення судом спору на користь заявника.

Запропонований заявником захід не тільки позбавить ОСОБА_2 та фермерське господарство Сороміцький В.Я. на весь час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов спірного договору, який на даний час є чинним і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована (ст. 204 ЦК України), але й стане перешкодою у здійсненні фермерським господарством господарської діяльності.

З огляду на викладене, запропонований заявником захід забезпечення позову не є співмірним із предметом спору, який у даному випадку виник між сторонами. Заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у вказаний ним спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заява (клопотання) представника позивачки про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та фермерському господарству Сороміцький В.Я. проводити будь-які сільськогосподарські роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5323481400:00:001:0016 площею 41,1600 га, розташованій на території Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області до набрання законної сили рішенням суду по справі № 917/2231/19 є безпідставною, необгрунтованою і задоволенню судом не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями) (ст.ст. 235, 255-256 ГПК України).

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Солодюк О.В.