Рішення

від 06.10.2021 по справі 380/11457/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/11457/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання та протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

в с т а н о в и в :

на розгляд суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-3648-50 про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на те, що оскаржувана вимога є безпідставною, необґрунтованою та складеною з порушенням встановленого законодавством порядку. Зокрема, зазначає, що хоча і був зареєстрований до 11 листопада 2019 року як суб`єкт підприємницької діяльності, однак з 2007 року припинив фактично здійснювати діяльність. З 2007 року єдиним джерелом доходів позивача є заробітна плата, яку позивач отримував за працю, перебуваючи в трудових відносинах з роботодавцями, які сплачували за нього єдині внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхувальниками

Таким чином, позивач вказує на те, що в розумінні Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) він є застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховувався та сплачувався роботодавцями в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем.

Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву покликається на те, що згідно з інтегрованою карткою платника податку для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, які проводять незалежну професійну діяльність, станом на 30.04.2021 у позивача обліковується недоїмка у розмірі 26539,26 грн. З огляду на це, Головним управління ДПС у Львівській області виставлено вимогу від 14.05.2921 № Ф-3648-50. Заборгованість виникла за рахунок несплати єдиного внеску (за час здійснення підприємницької діяльності) за 2017 рік - 8448,00 грн, за 2018 рік - 9828,72 грн, за 2019 рік - 8262,54 грн.

Стосовно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 19.07.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання; зобов`язано позивача надати належним чином засвідчені докази нарахування та сплати роботодавцем за ОСОБА_1 як найманого працівника - застраховану особу єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць за період серпень-листопад 2017 року.

Ухвалою суду від 16.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач, ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до запису від 23.05.2006 № 24150000000016520.

Відповідно до запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.11.2019 № 24150060003016520 підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 припинена.

Головним управлінням ДПС у Львівській області 14.05.2021 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3648-50, якою позивача повідомлено, що станом на 30.04.2021 у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 26539,26 грн.

Позивач вважає вказану вимогу протиправною, покликаючись на те, що не є суб`єктом підприємницької діяльності, а єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за нього сплачують роботодавці.

Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, направленої на адресу позивача, який зареєстрований як фізична особа-підприємець, за умови, що він є найманим працівником та його роботодавець сплачує за нього ЄСВ у сумі, що не є меншою мінімального розміру.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно зі ст. 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У п. 3 і 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI розкрито поняття застрахованої особи як фізичної особи, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, а страхувальників - як роботодавців та інших осіб, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

До платників єдиного внеску включено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 ч. 1 цієї ж статті).

Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у п. 1 (крім абз. 7), ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зважаючи на викладене, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб (до яких відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України відноситься фізична особа-підприємець) саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, якщо особа, яка зареєстрована як фізична особа - підприємець, господарську діяльність не веде та доходи не отримує, проте є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення законодавства щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи - підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують) та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону № 2464-VI викладений Верховним Судом в постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19 та в подальшому підтриманий у постановах від 04 грудня 2019 року в адміністративній справі № 440/2149/19, від 23 січня 2020 року у справі № 480/4656/18, від 27 березня 2020 року у справі № 140/2214/19, від 03 квітня 2020 року у справі № 140/642/19, від 19 червня 2020 року у справі № 824/876/19-а.

Заборгованість з несплати єдиного внеску нараховано позивачу за періоди: за І-IV квартал 2017 року - у розмірі 8448,00 грн (розмір мінімального страхового внеску у 2017 році 704,00 грн), за І-IV квартал 2018 року - 9828,72 грн (розмір мінімального страхового внеску у 2018 році 819,06 грн), за І-ІІІ квартал 2019 року - 8262,54 грн (розмір мінімального страхового внеску у 2019 році 918,06 грн).

Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 підтверджується, що за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, сплачували страхувальники: у період з січня по липень 2017 року - ТОВ Полімер Захід (код ЄДРПОУ 33665893); у період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року - ТОВ УКР-СТОР ПЛЮС .

Поряд з цим, відомості про сплату за позивача єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування у період з серпня по листопад 2017 року - відсутні.

Доказів отримання позивачем доходів від здійснення підприємницької діяльності у період, за який податковим органом нарахований єдиний внесок , суду не надано. ГУ ДПС у Львівській області у відзиві на позовну заяву, а так само у письмових заявах по суті справи під час її розгляду судом про наявність таких доходів не зазначало, у зв`язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини відсутності у позивача протягом спірного періоду доходу від провадження господарської діяльності не підлягають доказуванню.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період з січня по липень 2017 року, І-IV квартал 2018 року, І-ІІІ квартал 2019 року нараховували та сплачували роботодавці в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право здійснювати підприємницьку діяльність, проте не отримував дохід від неї.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску та відповідно, прийняття спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) за період з січня по липень 2017 року, І-IV квартал 2018 року, І-ІІІ квартал 2019 року.

Відтак, вимога Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2021 № Ф-3648-50 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню в частині нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з січня по липень 2017 року, І-IV квартал 2018 року, І-ІІІ квартал 2019 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При обчисленні розміру судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд виходить з такого.

Розмір задоволених позовних вимог (23723,26 грн - сума заборгованості, що підлягає скасуванню) становить 89,39% від ціни позову (26539,26 грн - нарахована заборгованість згідно з оскаржуваною вимогою). Відповідно 89,39% від сплаченого позивачем судового збору (908,00 грн) становить 811,66 грн.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» , пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2021 № Ф-3648-50 в частині нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з січня по липень 2017 року, І-IV квартал 2018 року, І-ІІІ квартал 2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 811 (вісімсот одинадцять) гривень 66 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 43143039).

Суддя Сидор Н.Т.