Рішення

від 07.10.2021 по справі 580/5899/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року справа № 580/5899/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іркліївської сільської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) до Іркліївської сільської ради (вул. Б.Хмельницького, 7, с. Іркліїв, Чорнобаївський р-н, Черкаська обл., далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 28.05.2021 №8-26/VIII щодо відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за межами населеного пункту;

- зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за межами населеного пункту.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за межами населеного пункту, однак відповідач рішенням від 28.05.2021 №8-26/VIII відмовив у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою, оскільки бажана позивачем земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення право оренди яких виставляються на земельні торги. Позивач вважає, вказане рішення є протиправним, оскільки така відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою надана не з підстав, які передбачені ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити повністю та зазначив, що на час звернення розгляду поданого позивачем клопотання про надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою було наявне рішення Іркліївської сільської ради від 14.05.2021 №7-24/VІІІ Про проведення земельних торгів у формі аукціону , тому бажана позивачем земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення право оренди яких виставляються на земельні торги.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 12.05.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за межами населеного пункту за кадастровим номером 7125182800:05:000:0297 (частину якої позивач мала намір отримати у власність).

Рішенням Іркліївської сільської ради від 28.05.2021 №8-26/VIII відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, оскільки бажана позивачем земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення право оренди яких виставляються на земельні торги.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України №2768-III від 25 жовтня 2001 року (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 64 Конституції України проголошує, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до пункту а частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами шостою та сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, підставою для відмови оскаржуваним рішення від 28.05.2021 №8-26/VIII у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою слугувало те, що земельна ділянка з кадастровим номером 7125182800:05:000:0297, частину якої позивач мав намір отримати у власність, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, призначених для продажу на земельних торгах згідно рішення відповідача від 14.05.2021 №7-24/VІІІ Про проведення земельних торгів у формі аукціону .

Дійсно, включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги не передбачено серед підстав для відмови, визначених у частині сьомій статті 118 ЗК України, проте така підстава для відмови передбачена у статті 136 ЗК України.

Згідно із частиною третьою статті 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Верховний Суд розглядав справи, де поставало таке ж питання, і у постанові від 03.04.2018 у справі № 815/3059/17 дійшов висновку, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Ця правова позиція була підтримана в інших постановах Верховного Суду, зокрема, від 23.01.2020 у справі №620/1058/19, від 28.10.2020 у справі №819/1976/17, від 22.10.2020 у справі №815/7279/16, і колегія суддів не знаходить підстав не погодитися із такою.

Застосовуючи цей підхід до справи, що розглядається, суд звертає увагу, що на момент розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняття відповідачем рішення з цього питання, земельна ділянка, якої стосувалася заява позивача, була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах, тому в силу приписів частини третьої статті 136 ЗК України, це є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зважаючи на це, відповідач правомірно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах також викладена Верховним Судом у постановах від 30.03.2021 у справі №2040/6485/18, від 13.04.2021 у справі №818/1470/18 та від 15.07.2021 у справі №520/3930/19.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня пыдписання рішення.

Суддя В.А. Гайдаш