Рішення

від 07.10.2021 по справі 580/5857/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року справа № 580/5857/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лисянської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до Лисянської селищної ради (пл. Миру, 30, смт. Лисянка, Черкаська обл., далі - відповідач), в якому просить:

- визнати бездіяльність відповідача протиправною та скасувати рішення оформлене листом від 16.06.2021 №929 про відмову у наданні дозволу на поділ земельної ділянки;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 27.04.2021 (про надання дозволу на поділ земельної ділянки комунальної власності, з кадастровим номером 7122886800:03:001:0533, яка розташована в адмінмежах Лисянської селищної ради (за межами с. Ганжалівка).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на поділ земельної ділянки комунальної власності, з кадастровим номером 7122886800:03:001:0533, яка розташована в адмінмежах Лисянської селищної ради (за межами с. Ганжалівка), однак не прийняття рішення за результатами розгляду його заяви, оскільки жодного рішення на сесії сільської ради прийнято не було.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити повністю та зазначив, що на час звернення розгляду поданого позивачем клопотання надання дозволу на поділ земельної ділянки комунальної власності, з кадастровим номером 7122886800:03:001:0533, яка розташована в адмінмежах Лисянської селищної ради (за межами с. Ганжалівка) було наявне рішення Лисянської селищної ради від 27.05.2021 №13-20/VІІІ Про затвердження Переліку земельних ділянок призначених для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону, надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою земельних ділянок , тому бажана позивачем земельна ділянка 7122886800:03:001:0533 включена до переліку земельних ділянок право оренди яких виставляються на земельні торги.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 27.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на поділ земельної ділянки комунальної власності, з кадастровим номером 7122886800:03:001:0533, яка розташована в адмінмежах Лисянської селищної ради (за межами с. Ганжалівка).

Відповідач листом від 16.06.2021 №929 повідомив позивача, що рішенням Лисянської селищної ради від 27.05.2021 №13-20/VІІІ Про затвердження Переліку земельних ділянок призначених для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону, надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою земельних ділянок , тому бажана позивачем земельна ділянка 7122886800:03:001:0533 включена до переліку земельних ділянок право оренди яких виставляються на земельні торги.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України №2768-III від 25 жовтня 2001 року (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 64 Конституції України проголошує, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених самою Конституцією.

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до пункту а частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно частин 1,2 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами шостою та сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, відповідач листом від 16.06.2021 №929 повідомив позивача, що рішенням Лисянської селищної ради від 27.05.2021 №13-20/VІІІ Про затвердження Переліку земельних ділянок призначених для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону, надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою земельних ділянок , тому бажана позивачем земельна ділянка 7122886800:03:001:0533 включена до переліку земельних ділянок право оренди яких виставляються на земельні торги.

Дійсно, включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги не передбачено серед підстав для відмови, визначених у частині сьомій статті 118 ЗК України, проте така підстава для відмови передбачена у статті 136 ЗК України.

Згідно із частиною третьою статті 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Верховний Суд розглядав справи, де поставало таке ж питання, і у постанові від 03.04.2018 у справі № 815/3059/17 дійшов висновку, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Ця правова позиція була підтримана в інших постановах Верховного Суду, зокрема, від 23.01.2020 у справі №620/1058/19, від 28.10.2020 у справі №819/1976/17, від 22.10.2020 у справі №815/7279/16, і колегія суддів не знаходить підстав не погодитися із такою.

Застосовуючи цей підхід до справи, що розглядається, суд звертає увагу, що на момент розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняття відповідачем рішення з цього питання, земельна ділянка, якої стосувалася заява позивача, була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах, тому в силу приписів частини третьої статті 136 ЗК України, це є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах також викладена Верховним Судом у постановах від 30.03.2021 у справі №2040/6485/18, від 13.04.2021 у справі №818/1470/18 та від 15.07.2021 у справі №520/3930/19.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже, питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а також про надання дозволу/згоди на поділ земельної ділянки, відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.

В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненнями, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої відповідач мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Лисянської селищної ради про надання дозволу на поділ земельної ділянки комунальної власності, з кадастровим номером 7122886800:03:001:0533, яка розташована в адмінмежах Лисянської селищної ради (за межами с. Ганжалівка) чи відмову у його наданні у формі рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, наданий відповідачем лист від 16.06.2021 №929, в якому виконавчий комітет Лисянської селищної ради надано позивачу інформацію стосовно того, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122886800:03:001:0533 включена до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги, не можуть сприйматися судом, як належна відмова у наданні дозволу на поділ земельної ділянки.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі №509/1350/17 зазначила наступне.

Щодо ефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на поділ земельної ділянки.

Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.

Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому відповідного дозволу.

На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що у спірних правовідносинах він діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, тому суд дійшов висновку, що протиправною є бездіяльність відповідача саме щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 27.04.2021 вх. №304.

Однак позовна вимога позивача про скасування рішення відповідача оформленого листом від 16.06.2021 №929 про відмову у наданні дозволу на поділ земельної ділянки - не підлягає до задоволення, оскільки вказаний лист не є рішенням Лисянської селищної ради у відповідності до положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Земельного кодексу України щодо відмови у наданні дозволу на поділ земельної ділянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Лисянської селищної ради щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.04.2021 (вх. №304 від 27.04.2021) про надання дозволу на поділ земельної ділянки комунальної власності, з кадастровим номером 7122886800:03:001:0533, яка розташована в адмінмежах Лисянської селищної ради (за межами с. Ганжалівка).

Зобов`язати Лисянську селищну раду у встановленому законом порядку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2021 (вх. №304 від 27.04.2021) про надання дозволу на поділ земельної ділянки комунальної власності, з кадастровим номером 7122886800:03:001:0533, яка розташована в адмінмежах Лисянської селищної ради (за межами с. Ганжалівка) та відповідно до вимог Земельного кодексу України прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, що зазначені у рішенні суду.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лисянської селищної ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя В.А. Гайдаш