Постанова

від 06.10.2021 по справі 400/3678/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3678/20 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Вербицької Н.В., при секретарі -Яценюк О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агро Імперіал до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ТОВ Агро Імперіал (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби (надалі - відповідач, Митниця), в якому просило:

1) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA100110/2019/300121/2 від 05.07.2019 року;

2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00858 від 05.07.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що підставі контракту, укладеного з компанією Shandong Hiking International Commerce Group Co., LTD (China), Товариство закупило підшипники. На вказаний товар до Митниці була подана митна декларація, в якій митна вартість товару визначена за ціною контракту. Під час митного оформлення, відповідач поставив під сумнів заявлену Товариством митну вартість товару і витребував у позивача додаткові документи. 05.07.2019 року Митниця прийняла оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає, що подав до Митниці всі необхідні документи, які підтверджують складові задекларованої ним митної вартості товару і які не містили будь-яких розбіжностей або неточностей. Наполягає на вірному визначенні митної вартості за основним методом, передбаченим Митним кодексом України (надалі - МК України), тобто за ціною договору.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що:

04.04.2018 року Товариство уклало контракт №1915 з Shandong Hiking International Commerce Group Co., LTD (China) на поставку підшипників (а.с.53-58).

Відповідно до п.п.1.2., 4.2. цього контракту, ціна одиниці товару, кількість і асортимент товарів визначається в проформах-інвойсах та інвойсах продавця.

Відповідно до проформи-інвойсу №ОТЕ20190301-Ukraine від 01.03.2019 року, позивачу відвантажена партія підшипників різної номенклатури на загальну суму 37015,23 доларів США (а.с.109-110).

Цей товар задекларований митною декларацією UA100110/2019/176516 від 27.06.2019 року, за якою Митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00926 (а.с.30-31).

В наступному, позивач подав митну декларацію №UA100110/2019/177164 від 04.07.2019 року, на яку відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00854 (а.с.37-38).

В подальшому, на частину товару позивач подав митну декларацію №UA100110/2019/177265, до якої долучив: попередні митні декларації; пакувальний лист від 29.04.2019 року; проформи-інвойси №ОТЕ20190301-Ukraine від 1 березня та 29 квітня 2019 року; коносамент ZIMUQIN 5204692 від 05.05.2019 року; автотранспортну накладну від 25.06.2019 року; сертифікат про походження товару ССРІТ480 від 1901525763, 19С3702А81 від 10.05.2019 року; платіжний документ №25 від 06.03.2019 року; прейскурант виробника товару від 01.03.2019 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною організацією ТТП №ГО-1461 від 25.06.2019 року, страховий поліс №66801060620190005221 від 04.05.2019 року; контракт з доповненнями; комерційну пропозицію від 01.03.2019 року; митну декларацію країни відправника №422720190000289228 від 02.05.2019 року; договір про надання послуг митного брокера від 04.06.2019 року (а.с.32-36, 39-52).

05.07.2019 року Митниця надіслала Товариству електронне повідомлення, в якому вказано на відсутність в поданих документах відомостей щодо всіх числових значень складової митної вартості. У зв`язку з цим Митниця вимагала подати банківські платіжні документи, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, договір із третіми особами, рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням договору, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, страхові документи, тощо (а.с.169-172).

У відповідь позивач повідомив, що ним надані всі наявні у нього документи (а.с.133).

За результатами опрацювання поданих документів, 05.07.2019 року Митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00858 та винесла спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2019/300121/2 (а.с.10-12, 71).

Рішення мотивоване Митницею тим, що подані документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, так як:

- у платіжному документі відсутні реквізити, передбачені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976, а саме відсутні дата, підпис, відбиток штампу банку;

- в платіжному дорученні №25 від 06.03.2019 року в графі призначення платежу зазначено проформу-інвойс №ОТЕ20190301 від 01.03.2019 року, тоді як для митного оформлення позивач подавав проформу-інвойс №ОТЕ20190301-Ukraine від 01.03.2019 року;

- митна декларація країни відправлення №422720190000289228 від 02.05.2019 року не містить будь-яких відміток митних органів;

- подані документи не мають перекладу;

- прайс-лист виробника надано виключно на ту продукцію, митне оформлення якої здійснюється, тобто прайс-лист сформований без врахування всієї продукції виробника і він не містить інформації щодо сайтів у мережі Інтернет та контактних даних продавця товару.

Відповідач заперечує правильність визначення позивачем митної вартості товару, в тому числі з підстав того, що вона відрізняється від ціни на такі самі товари, яка міститься в інформаційних базах даних Митниці.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість визначення ним митної вартості товару позивача за основним методом, а наведені відповідачем зауваження до поданих позивачем документів не спростовують правильність відображених в них показників.

Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в ч.2 цієї статті.

У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно приписів ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст.58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

Відповідно до положень ст.60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Отже, з наведених норм вбачається, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару має повноваження витребувати додаткові документи, які дають змогу об`єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.

Також, наведеними нормами передбачено, що витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вже було зазначено, на підтвердження числового значення складових митної вартості товарів позивачем були надані митному органу відповідні документи, копії яких позивач також долучив і до матеріалів цієї справи, і які перераховані вище (а.с.32-36, 39-52).

Суд першої інстанції правильно відхилив зауваження Митниці до реквізитів платіжного доручення, зазначивши, що у наданому платіжному дорученні в іноземній валюті №25 від 06.03.2019 року, яким Товариство надало доручення ПАТ Державний експортно-імпортний банк України перерахувати продавцю товару Shandong Hiking International Commerce Group Co., LTD (China) 9369,28 доларів США містяться всі реквізити, на відсутність яких вказує відповідач: порядковий номер доручення, його дата, штампи банківської установи про отримання та виконання з підписами уповноваженої особи (а.с.39), а зазначення у платіжному дорученні в графі призначення платежу проформи-інвойса №ОТЕ20190301 від 01.03.2019 року, замість вірного №ОТЕ20190301-Ukraine від 01.03.2019 року є несуттєвим, так як це один і той самий документ (а.с.109-110, 119-120).

Також суд першої інстанції вірно зауважив, що у зв`язку з введенням на території Китайської народної республіки електронного реєстру митних декларацій, на ній не проставляються будь-які відмітки, а наявні в матеріалах справи письмові докази, надані самою Митницею, містять переклад документів, викладених недержавною мовою, а також мається відбиток печатки перекладача.

Що стосується зауважень Митниці до прайс-листа, то суд першої інстанції цілком вірно їх відхилив, як такі, що не спростовують правильність визначення митної вартості.

Посилання Митниці на відмінність задекларованої позивачем ціни товарів від ціни на такі самі товари, яка міститься в інформаційних базах даних Митниці, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, зазначивши, що сам по собі факт відмінності ціни на товар що імпортується від звичайної, не може беззастережно свідчити про її невірне визначення декларантом, так як ціна товару є результатом домовленості продавця і покупця та залежить від багатьох факторів, а тому у господарських правовідносинах звичайною практикою є встановлення різної ціни на один і той самий товар.

Колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції, що в даній справі відповідачем не доведено наявності обставин, які б об`єктивно унеможливлювали застосування відповідачем основного методу визначення митної вартості, тобто за ціною договору.

В апеляційній скарзі апелянтом не наведено будь-яких спростувань висновків суду першої інстанції, а лише стверджується про правомірність спірних рішень з посиланням на ті ж самі недоліки, які обґрунтовано були відхилені судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що апелянтом не спростовані висновки суду першої інстанції, а матеріалами справи підтверджено, що надані для митного оформлення товару документи не містять розбіжностей, в них відсутні ознаки підробки та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. В свою чергу, відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору.

За таких підстав суд першої інстанції правильно дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 07 жовтня 2021 року

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.