Постанова

від 30.09.2021 по справі 120/2408/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2408/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

30 вересня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Григорук В.С.,

представника позивача: Балтака О.О.,

представника відповідача: Македонського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Два Агро Україна" до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2021 року позивач, До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Два Агро Україна" до Подільської митниці Державної митної служби України із вимогою визнати протиправним та скасувати рішення про визначення коду товару №КТ-UA401000-0030-2020 від 11 листопада 2020 року.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 24.05.2021 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що за результатами проведеного дослідження експерт дійшов висновку, що декларантом обґрунтовано визначено код товарів, що надані на експертизу, а тому вважає, що відповідачем безпідставно визначено інший код таких товарів з посиланням на висновок експерта.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що товариством з обмеженою відповідальністю "Два Агро Україна" було заявлено до митного оформлення такі товари: "FACILITY", "ZIEL" та "AGETEC TITANIUM".

Також зазначає, що відповідно до вимог Закону України "Про митний тариф України", примітки 3а) та 3б) до гр. 34 УКТЗЕД, Пояснень до товарної позиції 3402 УКТЗЕД, наказу Міністерства фінансів України та висновку СЛЕД Держмитслужби, за результатами лабораторних досліджень, проведених на запит відповідача, СЛЕД Держмитслужби 04 листопада 2020 року складено висновок №1420003104-0181. На підставі такого висновку 11 листопада 2020 року митним органом прийнято рішення про визначення коду товару №КТ-UA401000-0030-2020.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що 12 жовтня 2020 року декларантом подано до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA401060/2020/009315 на товар "Поверхнево-активні речовини: ад`юванти (прилипачі)", а також інші необхідні для розмитнення документи. Згідно із поданою митною декларацією декларантом визначено коди товарів "AGETEC TITANIUM" - 3402119000, а товарів "FACILITY" та "ZIEL" - 3402901000.

Однак, на підставі висновку СЛЕД Держмитслужби №1420003104-0181 від 04 листопада 2020 року митним органом 11 листопада 2020 року прийнято рішення про визначення коду товару №КТ-UA401000-0030-2020, згідно із яким товарам, що ввозилися, визначено інші коди, ніж задекларовані. Так, усім товарам ("AGETEC TITANIUM", "FACILITY" та "ZIEL") визначено код 3402202000.

Вважає, що таке рішення є протиправним, оскільки у висновку СЛЕД Держмитслужби №1420003104-0181 від 04 листопада 2020 року зазначено, що визначений хімічний склад надісланих на дослідження речовин не суперечить даним, зазначеним декларантом у графі 31 МД (ІМ 40 ДЕ) №UA401060/2020/009315 від 12 жовтня 2020 року.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 серпня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Два Агро Україна» (покупець) та Два Агро Гмбх (Німеччина) (продавець) укладено договір купівлі-продажу №13-08/20 UKR.

На виконання умов даного договору юридичною особою Два Агро Гмбх (Німеччина) товариству з обмеженою відповідальністю Два Агро Україна поставлялись препарати "FACILITY", "ZIEL" та "AGETEC TITANIUM".

12 жовтня 2021 року декларантом подано до митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA401060/2020/009315 на вантаж "Поверхнево-активні речовини: ад`юванти (прилипачі)", а саме: "FACILITY", "ZIEL" та "AGETEC TITANIUM". Згідно із поданою митною декларацією декларантом визначено коди товарів "AGETEC TITANIUM" - 3402119000, а товарів "FACILITY" та "ZIEL" - 3402901000.

Під час здійснення митного оформлення та аналізу інформації, наявної в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор", митним органом встановлено, що вказані товари відносяться то товарів "групи ризику", що може призвести до невірної класифікації товарів згідно з Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

З метою встановлення відповідності інформації, що заявлена у графі 31 поданої митної декларації, відповідачем здійснено відбір зразків товару, що імпортувався, та надіслано такі до спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України для надання висновку.

04 листопада 2020 року експертом спеціалізованої лабораторії складено висновок №1420003104-0181. У висновку наведено результати проведеного дослідження. Також у висновку зазначено, що визначений хімічний склад товарів "FACILITY", "ZIEL" та "AGETEC TITANIUM" не суперечить даним, зазначеним в графі 31 ІМ40ДЕ №UA401060/2020/009315.

11 листопада 2021 року на адресу відповідача подано додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA401060/2020/010458, якою визначено товари "FACILITY" та "ZIEL" за кодом 3402901000 УКТЗЕД, а "AGETEC TITANIUM" - за кодом 3402119000 УКТЗЕД.

За результатами проведених митних формальностей митним органом 11 листопада 2020 року прийнято рішення про визначення коду товару №КТ-UA401000-0030-202, яким імпортованим товарам "FACILITY", "ZIEL" та "AGETEC TITANIUM" визначено код 3402202000 УКТ ЗЕД "Поверхнево-активні засоби для роздрібної торгівлі: ад`ювант (прилипач)".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, окрім інших нормативних актів, Митним кодексом України врегульовано порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності тощо .

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України (частини 1, 2 статті 318 Митного кодексу України).

Приписами частини 1 статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно з частиною 1 статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Відповідно до частини 2 статті 69 Митного кодексу України органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо (частини 4, 5 статті 69 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 67 Митного кодексу України, Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Митний тариф України» митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Відповідно до Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, що є додатком до Закону України Про Митний тариф України , класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Як встановлено судом першої інстанції, митний орган при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов висновку про те, що позивачем безпідставно у митній декларації №UA401060/2020/010458 визначено коди товарів "FACILITY" та "ZIEL" - 3402901000, а "AGETEC TITANIUM" - 3402119000, у зв`язку із чим відповідачем на підставі висновку експерта спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України №1420003104-0181 від 04 листопада 2020 року усім товарам визначено інший код 3402202000, тобто до поверхнево-активних засобів, розфасованих для роздрібної торгівлі.

Тобто, і декларант, і митний орган визначили, що імпортовані товари відносяться до групи 34 Мило, поверхнево-активні органічні речовини, мийні засоби, мастильні матеріали, воски штучні та готові, суміші для чищення або полірування, свічки та аналогічні вироби, пасти для ліплення, пластилін, "стоматологічний віск" і суміші на основі гіпсу для стоматології , а також ними однаково визначено перші чотири цифри коду товарів 3402 Поверхнево-активні органічні речовини (крім мила); поверхнево-активні препарати, засоби для прання, миття (включаючи допоміжні мийні засоби) та засоби для чищення із вмістом або без вмісту мила (крім засобів, включених до товарної позиції 3401) .

Разом з тим встановлено, що в межах коду 3402 вирізняють органічні поверхнево-активні речовини, розфасовані або не розфасовані для роздрібної торгівлі: аніонні (код 340211); катіонні (код 34021200); неіногенні (код 3402130000); засоби, розфасовані для роздрібної торгівлі (код 340220), до яких можуть належати поверхнево-активні засоби (код 3402202000).

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції зі змісту наведеного неможливо дійти переконання, що усі надані на дослідження зразки товарів відповідають коду УКТЗЕД 3402202000, який застосовано митним органом у рішенні, що оскаржується. Зокрема, у висновку експерта йдеться про те, що визначений хімічний склад товарів "FACILITY", "ZIEL" та "AGETEC TITANIUM" не суперечить даним, зазначеним в графі 31 ІМ40ДЕ №UA401060/2020/009315 (зокрема у графі 31 декларантом визначено такі коди товарів: товари "FACILITY" та "ZIEL" за кодом 3402901000, а "AGETEC TITANIUM" - за кодом 3402119000).

Таким чином, за результатами проведеного дослідження експерт дійшов висновку, що декларантом обґрунтовано визначено код товарів, що надані на експертизу, а тому відповідачем безпідставно визначено інший код таких товарів з посиланням на висновок експерта.

Натомість, представник відповідача не зміг пояснити, в якій частині висновок експерта дає можливість визначити код товарів 3402202000.

Також, з наданих представником позивача експертного висновку Київської торгово-промислової палати №К-1504 від 10 грудня 2020 року та листа державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 23 грудня 2020 року №112/205 слідує, що товари "FACILITY", "ZIEL" відповідають коду 3402130000, а товар "AGETEC TITANIUM" - коду 3402119000.

Отже, відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що рішення митного органу про визначення коду товару від 11 листопада 2020 року №КТ-UA401000-0030-2020 є необґрунтованим та підлягало скасуванню.

Також, розглядаючи клопотання представника позивача, адвоката Балтака О.О., клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн, пов`язаних з розглядом справи в апеляційній інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 4 та 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Надаючи оцінку письмовим доказам, суд наголошує, що на підставі п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З аналізу наведених правових норм встановлено, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

З матеріалів справи встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано

Крім того, в підтвердження понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката надано належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги від 09 лютого 2021 року №09/09/21, платіжного доручення від 09 вересня 2021 року №10900, яким підтверджується сплата коштів за послуги в розмірі 6000 гривень, та попереднього (орієнтовного) розрахунку понесених витрат.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 09 лютого 2021 року №09/09/21 в порядку і на умовах договору адвокати беруть на себе зобов`язання надати клієнту наступні юридичні послуги: здійснювати представництво інтересів клієнта у Сьомому апеляційному адміністративному суді при розгляді справи товариства з обмеженою відповідальністю Два Агро Україна до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за надання правової допомоги в рамках цього договору клієнт сплачує адвокатам винагороду в розмірі 6000 гривень одразу після підписання договору.

Як свідчить попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат від 16 вересня 2021 року, адвокатом надавались позивачу послуги із опрацювання апеляційної скарги відповідача та рішення суду першої інстанції (1 год), підготовка процесуальних документів по справі, зокрема відзиву на апеляційну скаргу та інших документів (4 год), участь адвоката в судових засіданнях (1 год). Згідно із таким розрахунком вартість наданих адвокатом послуг становить 6000 гривень (за 6 год).

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу колегія суддів вважає, що такі витрати пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально, однак розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Зокрема, кількість часу витраченого адвокатом на складання відзиву на апеляційну скаргу у цій справі, а саме 4 години, є непропорційною складності справи та предмету спору, адже у позові заявлено лише одну вимогу, що пов`язана із розглядом справи незначної складності, а відзив не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

При цьому, заявлена адвокатом участь в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції завищена в двічі.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Слід також зазначити, що у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Разом з тим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи обсяг позовної заяви, а також, те що справу віднесено до справ незначної складності, колегія суддів вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 6000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи, а показники часу на оформлення відзиву на апеляційну скаргу, який зазначений адвокатом (6 год.) є завищеним.

Апеляційний суд, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, виходить із того, що дана справа відноситься до справ незначної складності, наявна стала та значна практика представника позивача у такій категорії справ з представництва позивача; дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року - без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Два Агро Україна" (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 2А; ЄДРПОУ: 38454264) за рахунок бюджетних асигнувань Подільської митниці Держмитслужби (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, буд. 17; ЄДРПОУ: 43350542) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 07 жовтня 2021 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.