Рішення

від 24.09.2007 по справі 32/217пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

24.09.07 р.                                                                              

Справа № 32/217пн                              

Господарський суд Донецької області

у складі судді О.М. Сковородіної при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1. -

довіреність від 20.03.07р.

від відповідача: Коробань В.А. -

довіреність від 10.05.07р.

від третьої особи: 1) не з'явився

                           2) не

з'явився

за позовом: ОСОБА_2 м. Донецьк

до відповідача: Товариства з

обмеженою відповідальністю „Спецвуглетехмонтаж” 

м. Донецьк

треті особи: 1) ОСОБА_3 м. Донецьк

                    2) ОСОБА_4 м. Донецьк

про визнання права на отримання 1/3

частини вартості майна та прибутку на день виходу з товариства; визначення

грошового вираження 1/3 частини вартості майна та прибутку; стягнення 1/3

частини вартості майна та прибутку станом на 09.06.07р.

                                                                                                           в

судовому засіданні оголошена

перерва з 02.08.-22.08.07р.,

                                                                                                   з

18.09.-24.09.07р.

Позивач, ОСОБА_2 м. Донецьк,

звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з

обмеженою відповідальністю „Спецвуглетехмонтаж” 

м. Донецьк про визнання права на отримання 1/3 частини вартості майна та

прибутку на день виходу з товариства; визначення грошового вираження 1/3

частини вартості майна та прибутку; стягнення 1/3 частини вартості майна та

прибутку станом на 09.06.07р.

В обґрунтування  вимог позивач посилався на те, що з 2000р.

вона була учасником ТОВ „Спецвуглетехмонтаж” 

м. Донецьк, та володіє 1/3 статутного фонду. Рішенням від 09.06.07р.

була виключена зі складу учасників товариства, але при прийнятті згаданого

рішення було визначено, що належна їй доля звертається на користь відповідача.

Вважає, що такі дії відповідача свідчать про те, що він в порушення ст. 148 ЦК

України, ст.ст. 64, 54 Закону України „Про господарські товариства” не визначає

права позивача на отримання 1/3 частини вартості майна товариства та прибутку.

Відповідач  проти позову заперечував, посилаючись на те,

що позивач не приймала участі у формуванні статутного фонду, як слід не набула

корпоративних прав на участь у товаристві, і тому не має права на отримання 1/3

частини майна товариства та прибутку при виключенні її зі складу учасників.

Крім того, відповідач звертав увагу суду на те, що виплата учаснику частини

вартості майна товариства та прибутку товариства відповідно до ст. 54 Закону

України „Про господарські товариства” проводиться тільки після затвердження

звіту за рік, в якому відбулось вибуття з товариства.

Ухвалою суду від 03.09.07р. до

участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору, були залучені ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Треті

особи підтримували позицію відповідача у справі в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши представників сторін, суд встановив.

Статут товариства з обмеженою

відповідальністю „Спецвуглетехмонтаж” був зареєстрований рішенням Київського

виконавчого комітету м. Донецька  № 462

від 21.08.99р. Відповідно до п.п. 1.3, 4.1 Статуту товариства його учасниками

були ОСОБА_4. (50%) та ОСОБА_3. (50%).

Статутний фонд підприємства

повністю в розмірі 7400,00грн. був сформований в 1999р., про що свідчить акт

прийому-передачі №НОМЕР_1. та прийому-передачі №НОМЕР_2.

Відповідно до протоколу збору

учасників товариства № НОМЕР_3. ОСОБА_2. була введена до складу учасників

товариства та змінено відношення долів учасників у статутному фонді - по 33,3%

кожному засновнику.

Рішенням загальних зборів

засновників товариства від 09.06.07р. позивач був виключений зі складу його

учасників. В рішенні вказано, що доля, яка належить позивачу, звертається на

користь відповідача.

Позивач, вважає, що прийняття

такого рішення (яким, зокрема, не обумовлено виплата вартості майна товариства

та прибутку товариства їй, як учаснику) відповідач не визнає за нею відповідних

прав.

Під час розгляду справи судом було

встановлено, що дійсно, відповідач категорично заперечує наявність у позивача

прав на отримання 1/3 частини вартості майна товариства та прибутку, як

учасника, який вибув з товариства.

Оцінюючи доводи, докази позивача та

відповідні заперечення відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону

України „Про господарські товариства” (в редакції від 05.05.99р., яка діяла на

момент введення позивача до складу учасників) господарськими товариствами

визнаються підприємства, установи, організації, 

створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом

об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Частиною 1 ст. 3 Закону України

„Про господарські товариства” встановлено, що засновниками та учасниками

товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни,

крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Статтями 10, 11 Закону України „Про

господарські товариства” визначені права та обов'язки учасника господарського

товариства.

Стаття 53 цього Закону визначає порядок

відступлення частки учасника у статутному фонді товариства.

З аналізу вказаних норм закону

вбачається, що учасником товариства може бути особа на користь якої відступлена

частка (її частина) у статутному фонді товариства попереднім власником.

При цьому, законодавець не вимагає,

що таке відступлення має бути виключно відплатним.

Обов'язковою умовою передачі частки

(її частини) третім особам є те, що ця частка може передаватися тільки, якщо

попередній власник до цього часу здійснив (сформував) свій внесок до статутного

фонду в повному обсязі.

Як наведено вище, позивач,

відповідно до протоколу НОМЕР_3 збору засновників товариства від 16.12.99р.

була введена до складу учасників товариства з долею у статутному фонді 33,3%.

Таке введення позивача до складу учасників

товариства не суперечить вказаним приписам закону, оскільки відступлення їй

частки статутного фонду, яка належала засновникам товариства ОСОБА_3, ОСОБА_4.

(треті особи у справі), відбулось після того, як цими особами був в повному

обсязі сформований статутний фонд (внесення вкладів).

Суд зауважує на тому, що відповідач

не надав жодного доказу, який би підтверджував той факт, що відступлення частки

у статутному фонді на користь позивача відбувалось на умовах відплати.

В судовому засіданні представник

відповідача пояснив суду про те, що під час розгляду справи у Київському

районному суді м. Донецька (справа № 2-451/06) сама позивач стверджувала про

те, що вона мала намір здійснити таку оплату.

Проте, відповідач не наполягав на

витребуванні матеріалів справи для дослідження їх в судовому засіданні в якості

доказів.

Зі свого боку, суд не використовує

право на витребування цих матеріалів в порядку ст. 38 ГПК України, оскільки не

вбачає, що вони є необхідними, як певні докази в межах цієї справи, з огляду на

таке.

По-перше, і головне, оплата

переданої позивачу частки вкладу засновниками (третіми особами), є питанням

суто взаємних відносин між попереднім власником частки статутного фонду та

новим її власником. Тобто, право вимоги оплати за передану частку статутного

фонду (якщо мали місце такі домовленості) до ОСОБА_2 може бути у ОСОБА_3.,

ОСОБА_4., а не у товариства (відповідно) до ОСОБА_2.

Як слід, відсутність такої оплати -

не впливає на права ОСОБА_2, як нового учасника товариства.

Суд вважає хибними твердження

відповідача з посиланням на ч. 2 ст. 144 ЦК України про те, що внаслідок

відсутності внеску позивачем вкладу до статутного фонду, вона не набуває

статусу учасника товариства, оскільки:

1)          згадана норма закону набула чинності

лише у 2004р., тоді, як позивач була введена до складу учасників у 2000р.;

2)          зміст ч. 2 ст. 144 ЦК України в

сукупності з наступними частинами цієї статті, полягає в обов'язковості для

учасників, якими створюється товариство, здійснити формування статутного капіталу,

а у випадку не вчинення таких дій - настання наслідків, передбачених ч. 3 ст.

144 ЦК України.

В цьому ж випадку, статутний фонд

станом ще на 2000р. був сформований, і тому, позивач є набувачем вже внесеного

(сплаченого) в повному обсязі вкладу в статутному капіталі товариства.

Слід зауважити, що при відступленні

позивачу третіми особами частки своїх вкладів останні не виходили з товариства,

як учасники, та відповідно не отримували від товариства вартості частини майна,

пропорційно зменшеної частки.

Статутний фонд товариства не

змінювався.

Суперечливість позиції відповідача

також полягає в тому, що він, не вважаючи позивача власником корпоративних прав

(які полягають в тому числі в управлінні товариством), виключає його зі складу

учасників.

Частиною 2 ст. 64 Закону України

„Про господарські товариства” передбачено, що виключення учасника з товариства

призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

При виході учасника з товариства з

обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства,

пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після

затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12

місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути

повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув,

виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році

до моменту його виходу.

Частиною 2 ст. 148 ЦК України

встановлено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою

відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його

частці у статутному капіталі товариства.

Враховуючи викладене, керуючись п.

1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в

частині визнання за позивачем права на отримання 1/3 частини вартості майна та

прибутку є правомірним та підлягають задоволенню.

У вимозі позивача, викладеній в

позовній заяві, як визначення грошового вираження 1/3 частини вартості майна та

прибутку, суд відмовляє:

1) через невірне обрання способу

захисту права, а саме.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України

визначені способи захисту права, та вказано, що суд може захистити цивільне

право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом.

Частиною 3 ст. 148 ЦК України

передбачено, що спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства

з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки

у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Таким чином, чинне законодавство не

передбачає наведеного позивачем способу захисту права.

2) відповідно до абз. 4 ст. 148 ЦК

України порядок і строки виплати вартості частини майна, що пропорційно частці

учасника у статутному фонді, встановлюються статутом і законом.

Як вже зазначалось в судовому

рішенні, ч. 2 ст. 54 Закону України „Про господарські товариства” передбачено,

що учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного

товариством в даному році до моменту його виходу.

Тобто, навіть визначення частки

прибутку товариства, належного до сплаті позивачу, може мати місце лише за

результатами річної діяльності товариства, а не на момент розгляду справи.

Що стосується вимоги про стягнення

1/3 частини вартості майна та прибутку станом на 09.06.07р., то вона, з огляду

на приписи ст. 54 Закону України „Про господарські товариства” також не

підлягає задоволенню, оскільки, саме право позивача на отримання 1/3 вартості

майна та прибутку товариства ще не є порушеним з боку відповідача, оскільки

такі виплати мають бути проведені після затвердження звіту за рік і в строк 12

місяців з дня виходу.

Клопотання позивача про ухвалення

звернення до Верховного суду України про порушення питання відповідності закону

Конституції України не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Дійсно, ст. 41 Конституції України,

а також нормами ЦК України встановлюються принципи непорушності права

власності.

Одночасно, законодавець встановлює

принцип реалізації цього права у відповідності до закону.

Тобто, щодо власника майна існують

як його права, так і відповідні обов'язки.

Так, зокрема, наприклад, об'єкт

права власності може бути переданий у користування, володіння іншим особам. Та

відповідно, на цей час власник обмежується в певних правах щодо цього майна, і

має право на повернення речі, лише після спливу строку договору або в порядку

витребування, якщо доведе наявність порушень його прав, щодо цього майна.

Так само і корпоративне право

учасника товариства існує та реалізується в межах встановленого правового поля,

закріпленого у відповідних законодавчих нормах.

Припущення, про які вказує позивач

(про можливість зловживання щодо розпорядження майном товариства, та як слід,

позбавлення його на отримання в наступному відповідних коштів), є по-перше

недоведеним, та по-друге, є питанням інших способів захисту права, як-то

визначених ст. 22, 386 ЦК України.

Таким чином, суд не вбачає

невідповідності норм ст. 54 Закону України „Про господарські товариства”

конституційним принципам.

Судові витрати підлягаю віднесенню

на відповідача в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі Конституції України,

Закону України „Про господарські товариства”, ст.ст. 16, 22, 144, 148, 386 ЦК

України, керуючись  ст. ст. 33, 38, 43,

49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні

вимоги ОСОБА_2  м. Донецьк до Товариства

з обмеженою відповідальністю „Спецвуглетехмонтаж”м. Донецьк, за участю третіх

осіб: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права на отримання 1/3 частини вартості

майна та прибутку на день виходу з товариства; визначення грошового вираження

1/3 частини вартості майна та прибутку; стягнення 1/3 частини вартості майна та

прибутку станом на 09.06.07р.

Визнати за ОСОБА_2 м. Донецьк

(83110, м. Донецьк, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, паспорт серії

НОМЕР_5, виданий Ворошиловським РВ УМВС України в м. Донецьку ІНФОРМАЦІЯ_1.)

право на отримання 1/3 частини вартості майна та прибутку на день виходу з

Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецвуглетехмонтаж”  м. Донецьк (код ЄДРПОУ 30544554).

Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю „Спецвуглетехмонтаж”               м. Донецьк (83004, м. Донецьк,

вул. Батищева, 10, ЄДРПОУ 30544554) на користь ОСОБА_2 м. Донецьк (83110, м.

Донецьк, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, паспорт серії НОМЕР_5,

виданий Ворошиловським РВ УМВС України в м. Донецьку ІНФОРМАЦІЯ_1.) витрати з

державного мита в сумі 28,33грн. та інформаційно - технічне забезпечення

судового процесу в розмірі  39,33грн.

В іншій частині позовних вимог -

відмовити.

Рішення набирає законної сили

05.10.07р.

Рішення може бути оскаржено в

Донецький апеляційний господарський суд 

згідно розділу XII ГПК України.

Видати наказ після набрання

рішенням законної сили.

Суддя