Рішення

від 27.09.2021 по справі 947/12096/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/12096/21

Провадження № 2/947/2795/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.

за участю секретаря - Ратовської А.С.,

за участю сторін:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Кіріяк Н.В., діюча на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

про виділ у натурі частки нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

20.04.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій просить суд виділити їй - ОСОБА_1 в натурі 9/100 (дев`ять сотих) часток житлового будинку під АДРЕСА_1 , які складаються з: 2-1 - коридор 4,9 кв.м.; 2-2 - кухня 9,5 кв.м.; 2-3 - туалет 1,9 кв.м.; 2-4 - житлова 4,8 кв.м.; 2-5 - коридор 2,6 кв.м.; 2- 6 - житлова 8,7 кв.м.; 2-7 - веранда 12,2 кв.м.; загальною площею 44,6 кв.м, в тому числі житловою площею 13,5 кв.м.; літня кухня Б , сараї В,Е , душ Л , огорожа № 3-5, мостіння, зі спільної часткової власності в цілу частку - окрему одиницю нерухомого майна, та припинити право спільної часткової власності її - ОСОБА_1 на 9/100 (дев`ять сотих) часток житлового будинку під АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що вона, на підставі договору дарування від 01.02.2019 року, є власницею 9/100 (дев`ять сотих) часток житлового будинку під АДРЕСА_1 , який в цілому складається з одного житлового будинку, зазначеного на схематичному плані літерою А , загальною площею - 259,4 кв.м., в тому числі, житловою площею - 125,6 кв.м., та надвірних господарчих споруд, зазначених на схематичному плані літерами: Б - літня кухня, З, В, Е - сараї, Л - душ, Ж - навіс, Д - гараж-сарай, № 2, 4, 5, 9, 10 - огорожа, І, ІІ - вимощення, III - шахта, розташованих на земельній ділянці, площею 0,0083 га, кадастровий номер 5110136900:24:008:0063, та на земельній ділянці, площею 0,0461 га, кадастровий номер 5110136900:24:008:0062, які знаходяться у фактичному користуванні.

Позивач зазначає, що подароване їй нерухоме майно представляє собою одноповерхову житлову будівлю та є фактично відокремленим двокімнатним приміщенням з окремим входом, що у своєму складі має всі необхідні нежитлові помешкання, що перелічені у санітарних нормах щодо жилих будинків, які є обов`язковими, а саме: кухня, санвузол та допоміжні - коридори, веранда.

Таким чином, позивач вказує, що користування її часткою у нерухомому майні не потребує згоди або погодження інших співвласників цілої частки щодо цього нерухомого майна, приміщення розташовані на землі, не мають підвальних приміщень, не мають спільного горища, не мають сполучень з будовами, що належать до сусіднього блоку, позначеного літ. А , оскільки відділені капітальними стінами завтовшки 400 мм, тобто, є підстави вважати, що поділ нерухомого майна між його співвласниками вже фактично відбувся.

Позивач зазначає, що у зв`язку із оформленням права власності на приміщення у неї виникла необхідність у виділі його в натурі з об`єкту нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності, у зв`язку з чим, вона звернулась до ФОП ОСОБА_5 щодо проведення комплексного будівельно-технічного обстеження для визначення конструктивних особливостей будинку на відповідність існуючих будівельних конструкцій нормативам, що відповідають будівельним, протипожежним, та санітарним вимогам задля забезпечення відокремленого функціювання долі, що належить замовнику.

Так, позивач вказує, що експертом з технічної інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_5 було здійснено технічне обстеження об`єкту та складено висновок про відповідність чинним будівельним нормам виділення відокремленої частини будинку в незалежний об`єкт нерухомості в натурі від 12.04.2021року, та, відповідно до висновку про відповідність чинним будівельним нормам, виділення відокремленої частини будинку в незалежний об`єкт нерухомості в натурі від 12.04.2021 р., основний об`єкт обстеження - частина будинку, яка належить гр. ОСОБА_1 є окремою житловою блок-секцією, що може бути відокремлена натурі. Основний об`єкт обстеження, загальною 44,6 кв.м., що входить до складу зблокованого житлового будинку, придатний для експлуатації як окремий об`єкт нерухомості, відповідно до документів про право на власність та висновку, що наданий до технічного звіту, з присвоєнням окремої адреси, відповідно до Постанови від 08.12.2010 р. №1117 Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них .

Таким чином, позивач вважає, що оскільки належна їй частка у спільному майні є окремою житловою блок-секцією, виділ її в натурі у приватну власність цілком можливий без втрати його цільового використання, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 22.04.2021 рокубуло прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ у натурі частки нерухомого майна. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 14.07.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 27.09.2021 року позивач та її представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про час та місце підготовчих та судового засідань повідомлялися належним чином шляхом надсилання судової ухвали та повісток на адреси, зазначені у позовній заяві, які не змінювалися, про що свідчать довідки з відділу адресної довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, у підготовчі та судове засідання не з`явились, про поважність причин відсутності не повідомили, відзив на позовну заяву не надали.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є : день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою адресат відсутній за вказаною адресою , суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Відповідач - ОСОБА_3 про час та місце підготовчих та судового засідань повідомлявся належним чином, зокрема, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, у підготовчі та судове засідання не з`явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою представника позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та її представника, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, позивач - ОСОБА_1 є власником 9/100 (дев`ять сотих) часток житлового будинку під АДРЕСА_1 , який в цілому складається з одного житлового будинку, зазначеного на схематичному плані літерою А , загальною площею - 259,4 кв.м., в тому числі, житловою площею - 125,6 кв.м., та надвірних господарчих споруд, зазначених на схематичному плані літерами: Б - літня кухня, З, В, Е - сараї, Л - душ, Ж - навіс, Д - гараж-сарай, № 2,4,5,9,10 - огорожа, І, ІІ - вимощення, III - шахта, розташованих на земельній ділянці, площею 0,0083 га, кадастровий номер 5110136900:24:008:0063, та на земельній ділянці, площею 0,0461 га, кадастровий номер 5110136900:24:008:0062, які знаходяться у фактичному користуванні, на підставі договору дарування від 01 лютого 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шатіловою О.В., зареєстровано в реєстрі за №45 (а.с. 7-8).

Згідно висновку про відповідність чинним будівельним нормам виділення відокремленої частини в незалежний об`єкт нерухомості в натурі, виконаного експертом з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_5 , об`єкт обстеження - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 259,4 кв.м., житлова площа 125,6 кв.м., форма власності - сумісна часткова, є зблокованим житловим будинком. Основний об`єкт обстеження - частина будинку, яка належить гр. ОСОБА_1 є окремою житловою блок-секцією, що може бути відокремлена натурі. Основний об`єкт обстеження, загальною 44,6 кв.м., що входить до складу зблокованого житлового будинку, придатний для експлуатації як окремий об`єкт нерухомості, відповідно до документів про право на власність та висновку, що наданий до технічного звіту, з присвоєнням окремої адреси, відповідно до Постанови від 08.12.2010 р. №1117 Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них (а.с. 15-23).

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст.41 Конституції України. Право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу ), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст.88 Земельного Кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до ст.120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином за змістом матеріальним законом встановлено, що нерухоме майно нерозривно пов`язано з земельною ділянкою.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 цього Кодексу співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п.6 постанови Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок від 04 жовтня 1991 р. №7 з наступними змінами та доповненнями, виділ у натурі часток жилого будинку можливий, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом.

Відповідно до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18.06.2007р. № 55, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, або висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 № 55, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 за N 774/14041, пункт 2.6 якої передбачає, що висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (додаток 1), який містить такі дані: а) кому належить об`єкт нерухомого майна; б) на підставі яких правовстановлювальних документів; в) повну технічну характеристику об`єкта нерухомого майна; г) фактичне користування будинками (приміщеннями), будівлями та спорудами між співвласниками; ґ) який документ підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою; д) склад новоутворених об`єктів нерухомого майна і їх адреси; е) пропозиції щодо можливих розмірів земельних ділянок, що закріплюються за новими (виділеними) об`єктами з урахуванням обмежень (обтяжень) на використання земельних ділянок відповідно до затвердженої містобудівної документації та земельного законодавства (варіанти поділу додаються).

Оскільки після виділу частки із спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, який здійснює виділ, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст.181 ЦК України та п. 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 №1117 "Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них" .

Відповідно до пунктів 6,7 постанови Пленуму №7 від 04.10.1991 року Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змістуст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином допустимим доказом щодо технічної можливості здійснення поділу майна в натурі та виділ часток з спільної часткової власності в окремі об`єкти нерухомого майна є відповідний експертний висновок про технічну можливість поділу.

За положеннями ст.ст . 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наданий позивачем в якості доказу висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна судом не береться до уваги, оскільки такий висновок не дає можливості встановити чи будуть частки виділені відповідачам, у разі задоволення позову, окремою площею, ізольованою від приміщення позивача, чи будуть мати окремий вихід, окремі системи життєзабезпечення, чи не будуть зменшені частки відповідачів у разі виділу позивачу вказаних у позові приміщень частини будинку.

Суд зазначає, що поділ майна між співвласниками є однією з підстав для припинення права спільної часткової власності. Таким чином, юридичним наслідком поділу майна завжди є припинення права спільної часткової власності між колишніми учасниками.

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками, згідно ч.1 ст. 367 ЦК України, за домовленістю між ними.

Разом з тим, доказів звернення до відповідачів з пропозицією щодо поділу (виділу) в натурі житлового будинку, доказів того, що відповідачі заперечують щодо припинення права спільної часткової власності, позивачем суду надано не було, тобто позивачем не надано доказів того, що між сторонами існує спір.

Крім того, позивачем взагалі не надано доказів того, що іншими співвласниками житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не надано доказів про розмір їх часток у праві спільної часткової власності на вказаний житловий будинок, а також не надано документів, які підтверджують право користування земельними ділянками, на яких розташований житловий будинок.

Також позивачем не надано доказів про присвоєння об`єкту нерухомого майна - 9/100 часткам житлового будинку, які вона просить суд виділити у натурі, окремої поштової адреси, при цьому, присвоєння об`єктам нерухомого майна окремої поштової адреси не належить до компетенції суду, а є повноваженнями органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду.

Відповідно до принципу диспозитивності суд не має права самостійно збирати докази, що стосуються предмета спору, крім випадків передбачених Цивільним процесуальним кодексом, в той час як позивач не подала належних та достатніх доказів, щодо можливості виділу належної частки позивачу в житловому будинку.

Враховуючи викладене, оскільки позов не обґрунтовано належними правовими підставами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ у натурі частки нерухомого майна.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ у натурі частки нерухомого майна - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 06.10.2021 року.

Суддя Петренко В. С.